18 марта 2019 21:24

Чим захищаємо врожай і що їмо?

Експерти — про ситуацію на ринку агрохімії в Україні

Чим захищаємо врожай і що їмо?

Останніми десятиліттями попит на аграрну продукцію зростає. І ця тенденція лише посилюватиметься, прогнозують світові ЗМІ. Адже населення світу і потреба в ресурсах лише зростають.


Для України, яка має сприятливі кліматичні умови і треть світових запасів чорнозему, сільське господарство стало однією з бюджетоформуючих галузей. До 18% ВВП сьогодні уже створюється українським фермерством. А найближчими роками ця частка, прогнозують фахівці, сягне навіть 25%.
Але поряд із цим з українською землею відбуваються доволі драматичні речі. Звісно, для рослинництва найважливішим критерієм господарювання є високі врожаї. Щоб поле родило, про нього потрібно дбати: обробляти, удобрювати, захищати рослину від шкідника. До 40% урожаю, кажуть фахівці Продовольчої та сільськогосподарської організація ООН (FAO), втрачається через шкідників та хвороби рослин. В Україні, на жаль, ситуація не краща.
Попри зростання інтересу світу до українського зерна, олії, чи яблука, наші фермери все ще досить бідні, а тому часто економлять на «ліках», свідомо купують підробки, отруюючи землі й наш «спільний дім», чи не дотримуються сівозмін. Все це, а ще часті помилки влади у регулюванні аграрного та супутніх до нього ринків призводить до... забруднення ба навіть руйнувань української ріллі. Фахівці кажуть, що за два десятки років українська частка чорноземів у світових запасах скоротилась із 33% до 28%. Сьогодні, щоб «уціліти», українській землі потрібні «вітаміни», дбайливий фермер і... ринок, кажуть у комітеті агрохімії Європейської Бізнес Асоціації.
На початку нового агарного сезону «День» зустрівся з головою комітету ЄБА, генеральним директор дочірнього підприємства всесвітньо відомої японської корпорації «Сумітомо» ТОВ «Самміт-Агро Юкрейн» Тамарою МЕЛЬНИЧАЙКО та координатором цього комітету Віктором ПОГОРІЛИМ, щоб дізнатися, чим і чому українські фермери оброблятимуть поля в новому сезоні, чи почуємо ми знову про масові загибелі бджіл в Україні і чи можна вважати вирощене на українських землях екологічно чистою та безпечною продукцією.
— Ось уже практично всі області України долучилися до посівної кампанії. Яким, за вашими прогнозами, буде 2019 рік для українських аграріїв? Чого ви як представники ринку агрохімії очікуєте від сезону?

В.П.: — Останні 3—4 роки наш ринок перебуває у стані балансу. Він практично не мінявся в обсязі.

Велика частина агрохімічної продукції, яку використовують українські фермери, — це імпорт, і лише невелика частина — внутрішнє виробництво.
У принципі, ми не чекаємо, що цього року будуть якісь істотні зміни. У нас давно сформульований перелік культур, які вирощуються, фермери знають про препарати, з якими потрібно працювати, і знають, як з ними працювати, тому різких коливань ми не чекаємо цього року.
— Офіційна статистика свідчить, що ці останні три роки, про які ви говорите, як про час «затишшя», в Україні зростає експорт аграрної продукції. Тоді поясніть парадокс, чому агрохімії не використовується більше?

Т.М.: — За нашими даними, є зростання ЗЗР (засобів захисту рослин) в Україні щороку на 5%. І сьогодні ми його оцінюємо приблизно в 900 млн доларів.

Але ця оцінка в різних джерелах різна, тому що кожен рахує по-своєму (один — в цінах кінцевого споживача, другий — в цінах завезення, третій — в цінах дистрибуції).
Але важливо зазначити, велике зростання в кількості використаної продукції — в літрах/кілограмах, і водночас бачимо зовсім невеликий приріст у грошах.
Це свідчить про те, що ринок збільшується, але йде падіння цін на препарати. Попри зростаючий експорт, фінансовий стан наших фермерів залишається складним. На цьому тлі з року в рік відбувається активізація на ринку України китайських препаратів, які традиційно набагато дешевші. Мультинаціональні компанії намагаються не втратити своїх клієнтів і знижують ціни. Фінансове становище у наших фермерів все ще погане, незважаючи на зростання експорту.
Наявність грошей на ринку  — це й буде серйозною проблемою нового сезону для нас.
— Тобто українські фермери здебільшого використовують дешеві препарати?

Т.М.: — Цей сегмент ринку активно зростає. За нашими оцінками 30% ринку (близько 300 мільйонів доларів)  — це дешеві генеровані китайські препарати.  Але це офіційно завезені препарати, офіційно зареєстровані й потрапили вони сюди офіційним шляхом.

Окрім цього у нас є великий ринок контрабанди. Під контрабандою ми розуміємо  продукцію, завезену з сусідніх країн нелегальним шляхом.
Але є ще величезний сегмент — фальсифікат. В Україні просто величезний ринок нелегально виробленої агрохімічної продукції.
І ось цей ринок контрабанди плюс фальсифікат забирає ще 30% (300 мільйонів доларів) ринку агрохімічних препаратів в Україні.
«ПИТАННЯ ПРО «МЕРТВИХ БДЖІЛ», НАБАГАТО СКЛАДНІШЕ, НІЖ ЙОГО ЧАСТО ПОДАЮТЬ»

— За останні два роки різними регіонами України прокотилася хвиля масової загибелі бджіл. Провину за трагедію бджолярі покладають на фермерські господарства, які використовують на своїх полях сильні отрутохімікати, не попередивши про це пасічників.  Мертві бджоли також кидають тінь на ринок агрохімії, адже часто в ЗМІ можна зустріти твердження, що пестициди, які сьогодні є на вітчизняному ринку, небезпечні не лише для бджіл. Що ви можете на це сказати?

Т.М.: — Пестициди — це як ліки для людини. Їх треба застосують відповідно до регламентів й дотримуючись норми.

Звичайно, ми розбиралися з цією ситуацію торік. І висновок простий: в Україні на законодавчому рівні прописаний алгоритм, що захищає бджолярів. Дотримуючись цих правил можна прийти до безпечного використання пестицидів.
Адже питання не в тому, які продукти використовують фермери, а як вони їх застосовують.
До того ж, у цій ситуації немає простих відповідей. Україна не єдина в проблемі загибелі бджіл. Це тенденція в усьому світі. Навіть у країнах, де дуже строго ставляться до хімії, відбуваються масові вимирання бджіл. Тому не можна говорити, що тут провина лише пестициди.
В.П.: — 2013 року в ЄС заборонили низку препаратів, що, на їхню думку, шкодять бджолам. За ці 5 років, поки триває заборона, популяція бджіл у ЄС взагалі не збільшилася. Це офіційні дані ФАО, розміщені у них на сайті.

Тому питання про мертвих бджіл набагато складніше, ніж його часто подають. Найпростіше звинуватити когось і не розбиратися в проблемі.
Насправді людство сьогодні зіткнулося з глобальною проблемою — синдромом руйнування вуликів. Це феномен, офіційно описаний наукою, і зараз він активно вивчається в розвинутих країнах. Причин повністю ніхто не розуміє. Але так трапляється, що бджоли вмирають цілими вуликами. Є величезна кількість хвороб. У першу чергу це кліщ Варроа, що викликає варроатоз, поширений і у нас, і в усій Європі.
«ФЕРМЕР, ЯКИЙ КУПУЄ ФАЛЬСИФІКАТ, ЧІТКО ЗНАЄ, ЩО ВІН КУПИВ ФАЛЬСИФІКАТ»

— Чи вчить компанія своїх клієнтів відрізняти «фальсифікат» від сертифікованого препарата?

Т.М.: — Кожен фермер, який купує фальсифікат, чітко знає, що він купив. Навіть можете не сумніватися.

Поки не буде закону, який цього фермера каратиме за покупку фальсифікату, ми не рушимо нікуди.
Якщо фермер хоче купити оригінальний препарат, він йде до дистриб’ютора в офіс, в якого є  склад, платить (здебільшого за безготівковим розрахунком), отримує відповідні документи на препарат. До того ж чинник ціни ніхто не скасовував. Ціна на кожен продукт складена давно, і вона майже однакова в усіх.
Але якщо до фермера приїжджає «дядько Вася» і продає йому з багажника щось без документів і бере за це кешем, але за ціною, наполовину нижчою, ніж у офіційних дистриб’юторів, то всім зрозуміло, що він купив.
Доходить це все до абсурду. У нас було багато випадків, коли телефонують люди й кажуть, що я купив гербіцид, але сумніваюся, що він спрацює, дайте до нього хороший «прилипач», щоб хоч це допомогло цьому гербіциду «з багажника».
— А у світі є якась відповідальність у фермерів за використання фальсифікату?

Т.М.: — Кримінальна.

В.П.: — Є ще культура самого фермера. У більшості цивілізованих країн фермер не візьме на себе такий ризик. Це шкода собі, полю, споживачеві продукції.

В Україні ця культура лише починає зароджуватися. Зараз багато невеликих компаній стараються вийди на ринок Європи, постачати туди свої фрукти, ягоди, і вони чудово знають, що там є санітарні вимоги для кожного виду сільськогопсподарської продукції. Дуже суворі. Використовуючи фальсифікат, вони не зможуть експортувати свою продукцію, і отже, втрачають капітал. А ті ціни, які може запропонувати світ, український споживач не може.
— Чи розглядаєте ви в ЄБА ініціативу про прийняття кримінальної відповідальності за використання фальсифікованих засобів захисту рослин в Україні?

В.П.: — Дуже складно. Кілька років тому держава у нас дикриміналізувала контрабанду, тому вимагати від фермера те, що держава не вимагає від тих, хто імпортує фальсифікат, напевно, було б неправильно. Звичайно, є низка фермерів, які розуміють, що вони купують, але це проблема на ринку дрібного фасування. На стихійному ринку ніхто не контролює, що саме везеться там. Але якщо ми говоримо про великі компанії, то дуже часто агроном не може визначити фальсифікат. Та ж тара, наприклад, часто скуповується на ринку, а потім перефасовується.

Т.М.: — Усі ми — заручники ситуації, що є. Тому це наше загальне завдання — підняти рівень свідомості людини та її відповідальності за середовище, в якому вона живе.

«ПРЕПАРАТИ, ЩО ВИРОБЛЯЮТЬСЯ У ШВЕЙЦАРІЇ, ЯПОНІЇ, МОЖНА РОБИТИ В УКРАЇНІ»

— Торік агрохімічний комітет Європейської Бізнес Асоціації активно виступав за ухвалення законопроекту, що полегшує ввезення так званих інноваційних (ще не зареєстрованих у ЄС) агрохімікатів на митну територію України. Але ви зіткнулися з активною протидією з боку вітчизняного виробника й екологів. Які стверджували, що мультинаціональні компанії хочуть перетворити українські землі на полігон для випробуванні хімії. І законопроект так і не був ухвалений.  На якій стадії сьогодні це питання?

В.П.: — На жаль, проблема залишається актуальною. Неможливість ввозити зразки препаратів нового покоління для досліджень уже призвела до того, що вже понад сто інноваційних продуктів не заїхало й не заїдуть найближчими роками до України.

Йдеться про продукти на основі нових діючих речовин чи їх комбінацій, що ще не продавалися на ринку. Це — нове покоління продуктів, більш ефективні й менш токсичні. Багато з них йдуть на заміну тим речовинам, які зараз забороняються в усьому світі. Фактично держава сама гальмує розвиток сільського господарства, адже від ефективності пестицидів залежить до 40% врожайності.
— Якщо ці препарати такі ефективні, то чому вони не сертифіковані в країнах ЄС?

Т.М.: — Є два аспекти. Перший, коли йдеться про інноваційний продукт (новий), не зареєстрований ніде. Наприклад, фірма розробила препарат і почала його реєстрацію в Євросоюзі. Це довготривалий процес, він триває п’ять років. Але паралельно вона вирішила його подати на реєстрацію в Україні. Сьогодні Україна відразу відмовляє такій фірмі в реєстрації з тієї причини, що в Європі він ще не зареєстрований.

— А європейські фермери вже можуть використовувати такий препарат?

Т.М.: — Якщо реєстрації немає, то ні.

Виходить, що нові інноваційні продукти, які ще ніде не зареєстровані, не можуть почати реєстрацію в Україні. І ми втрачаємо час.
Другий момент, (окрім як дурістю наших законотворців це важко назвати), згідно з чинним законодавством України продукт обов’язково має бути зареєстрований «у країні виробника». Якщо, наприклад, у нас японська компанія, яка свій японський продукт робить у Європі, наприклад в Австрії, і він в Австрії незареєстрований, то він не може бути прийнятий до реєстрації в Україні. Це  повний абсурд. Компанія не хоче виробляти продукт у Японії, якщо цей продукт орієнтовано на Європу. Навіщо зайві перевезення? Вони одразу роблять його в Європі для третьої країни. І це звичайна практика в усьому світі, що є заводи-формулятори, які на замовлення фірм виробляють продукт. Ні в якій країні немає такої умови як у нас. Нам поставили ще й ці умови. Маючи продукт, зареєстрований у Японії, але що виробляється в Європі, ми не можемо розпочати його реєстрацію в Україні, бо в Європі він не зареєстрований.
Жодна компанія, яка входить до агрохімічного комітету ЄБА, не займається чимось поганим, що ніде не використовується. Чому у нас ринок пестицидів на 98% — це імпорт? Тому що це реально якісні продукти. Якби це було погано, ніхто б їх не зареєстрував і не застосовував. Але чому Україна не може бути першою десь?
— Коли український виробник вироблятиме інноваційні продукти, тоді будемо першими.

Т.М.: — На жаль, це ще одна проблема. Ми дуже за те, щоб виробництво препаратів було в Україні. Тому що навіть ті препарати, які виробляються у Швейцарії, Японії, можна робити в Україні. І це лише на користь піде членам Асоціації. Оскільки ми будемо гнучкіше реагувати на потреби ринку, будемо більш наближеними до ринку, ми зможемо, якщо виникне потреба додаткового виробництва, збільшити постачання. Адже сьогодні, якщо мені скажуть, що мені, споживачеві, треба додатково 10 тонн чогось, то я, замовивши його у виробника, отримаю товар лише восени.

І всі учасники ринку дуже зацікавлені в будівництві нормального заводу з формуляції препарату в Україні. Але цього не відбувається.
— Чому? Ринок є. Він величезний, і з перспективами зростання.

В.П.: — На жаль, ризики для бізнесу настільки високі, що ніхто не готовий йди з таким інвестиціями до України.

Це інвестиції на сотні мільйонів доларів. А з урахуванням того, що у нас практично щороку міняється половина складу Кабінету Міністрів, після чого починається напрацювання нових секторальних стратегії та планів, що часто суперечать попереднім, то інвестувати за такого «клімату», дуже важко.
По-перше, гроші великі. По-друге, дуже довгий період окупності. Будівництво дійсно якісного заводу з виробництва захисту рослин займе років п’ять. А ми не знаємо, що у нас буде 31 березня, як ми можемо говорити про п’ятирічку?


«У НАС ВЕЛИЧЕЗНА КІЛЬКІСТЬ ПЕСТИЦИДІВ, НАКОПИЧЕНИХ З РАДЯНСЬКИХ ЧАСІВ»

— Вікторе, нещодавно ви заявили, що Кабмін усе-таки розблоковував утилізацію непридатних пестицидів. Розкажіть нашим читачам, на якому етапі сьогодні розв?язання цієї проблеми й про які масштаби йдеться?

В.П.: — В Україні немає потужностей для утилізації непридатних пестицидів. Є один завод у Житомирській області, який судиться з Міністерством екології. Але утилізація пестицидів — це не лише питання екології, а й репутації компанії. Компанія не може утилізувати на заводі, який судиться з Міністерством екології. Це очевидно. Тому залишається єдиний варіант — утилізація за кордоном. Тобто експорт відходів. Єдиний механізм — це Базельська конвенція ООН, яку Україна ратифікувала дуже давно.

До 19 лютого була низка законодавчих обмежень, які робили експорт непридатних пестицидів з України неможливим.
У нас величезна кількість непридатних пестицидів, накопичених з радянських часів. На могильниках зберігаються заборонені пестициди на основі ДДТ і інших небезпечних діючих речовин. Реального масштабу зрозуміти ніхто не може, бо дуже часто ці могильники закриті, тара, яка у той час використовувалася, давно почала розкладатися. Частина препаратів пішла в землю, отже, слід утилізувати не лише пестициди, а ще й землю.
Міністерство екології оцінює масштаб у 8 тисяч тонн. Але, швидше за все, цифра набагато більша.
Але також є частина непридатних продуктів, які за ці декілька років накопичилися. У оцінках слід брати й пестициди й протравлене насіння, оскільки воно протравляється пестицидом і відповідно до вимог FAO, воно прирівнюється до пестицидів, тобто до небезпечних відходів. Частково питання з утилізації насіння можна вирішувати в Україні. Є печі, на яких можна спалювати. Але є насіння, яке не можна спалювати.
У цілому на ринку сьогодні зберігається ще 4 тисячі непридатних пестицидів. Це велика цифра. Утилізація займе не один місяць, а то й рік.
Зараз Міністерство екології обробляє документи компанії, яка готова зайнятися утилізацією. Документи були подані 20 лютого цього року, щойно була підписані зміни до постанови Кабміну 1120. У Міністерства екології є 60 днів на надання дозволу.
Є варіанти вивозити відходи на утилізацію до Франції, Польщі, Великої Британії. Усе залежатиме від завантаження заводів, класу та категорії препарата, що утилізовуватиметься, тощо. препарат утилізується.
За утилізацію 4 тисяч тон непридатних пестицидів, накопичених за ці останні роки, готовий заплатити бізнес. А ось «радянський спадок» — це все-таки питання державного бюджету.
НА 400 ТИС. ГЕКТАРІВ УКРАЇНСЬКОГО ҐРУНТУ НЕ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ «ХІМІЯ»

— Контрабанда, фальсифікат, бідність і величезні могильники, що руйнуються, — і при всьому цьому «багатстві» є фермери, які намагаються будувати імідж України як виробника органічної продукції. Тамаро, розкажіть про цей сегмент ринку? Наскільки зараз активно зростає попит на біопрепарати в Україні?

Т.М.: — Цей ринок зростає в рази, хоча поки й не такий величезний, як ринок пестицидів. Багато компаній сьогодні звернули увагу на препарати — біопродукти, які мають такі ж властивості, як пестициди, але вироблені з натуральних біологічних матеріалів і не мають у своєму складі «хімії».

В Україні є організація, яка називається «Органік стандарт», до якої можна звернутися з подібним препаратом і отримати сертифікат на нього.
З другого боку, у нас 400 тис. гектарів зареєстровані як землі під  органічне виробництво. Тобто це землі, на яких не застосовується хімія, навіть добрива. Вони застосовують лише біопрепарати і біостимулянти. Звичайно, ці препарати  дорожчі, але вони  безпечні для людини й довкілля. І тому продукти, вирощені за допомогою таких препаратів, є висококласними й абсолютно безпечними для споживача продукції. У цьому напрямку йде світ, і багато компаній в Україні.
Але є ще один гальмівний чинник. Це ринок землі. Точніше, його відсутність. У європейських країнах земля є чиєюсь власністю. І вже це теж стимулює виробника працювати на землі без хімії, тому що це його земля, вона стане землею його дітей, внуків і правнуків.  В Україні ринку землі немає. А всі ці орендовані землі використовуються з метою максимального прибутку, ніхто не думає про те, якою земля буде завтра.
«ЩОРОКУ ДО 40% УРОЖАЮ У СВІТІ ВТРАЧАЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ХВОРОБИ РОСЛИН І ШКІДНИКІВ»

— Ви точно тримаєте руку на пульсі світового ринку агрохімії і точно відстежуєте останні тенденції. Над чим сьогодні працюють провідні компанії агрохімічного ринку?

Т.М.: — Для виробників пестицидів в ЄС дуже жорстко «ускладнено життя». Багато діючих речовин заборонено, і європейський фермер дуже часто не має зброї у боротьбі з проблемою. Такий стан справ стимулює фірми шукати нові методи виробництва пестицидів. Стали звертати увагу на прогресивні форми виробництва, як мікрокапсульовані форми. Метод формуляції дозволяє зменшити токсичність продукту. Але ці препарати дорожчі, і ринок України, на жаль, не дуже готовий витратити гроші. Адже ефективність препарату та сама, що й у його попередньої форми, він просто завдає менше шкоди довкіллю. А за це український фермер поки не готовий платити. Кожен орієнтований на прибуток, а потім уже на довкілля.

— Науковці б’ються над темою  браку ресурсів для того, щоб прогодувати зростаючу кількість людей на планеті. Біохімія задіяна в цьому процесі?

В.П.: — Нові засоби захисту рослин розробляються під нові гібриди рослин, що не бояться шкідливої дії, але в той же час максимально використовують корисну дію засобів захисту рослин. Це називається інтегрований захист рослин — і пестициди,  і рослини, і добрива підбираються так, щоб виник ефект синергізму — коли йде максимальне використання корисних властивостей кожного з компонентів для досягнення максимального результату.

За даними ФАО, щороку до 40% урожаю у світі втрачається через хвороби рослин і шкідників.
Пестициди є одними з ключових чинників урожайності. Сьогодні без пестицидів нічого не можна виробити. Просто ми повинні ставитися до цих продуктів з розумом.
Т.М.: — У нас є гасло «Усе починається з насіння». Але я б сказала, що все починається з грунту, на якому це насіння зростає. І якщо раніше у нас в Україні було 33% світового запасу чорнозему, то зараз наша частка оцінюється в 28%.

— Куди подівся чорнозем?

Т.М.: — Втратили. Неефективне використання грунту призводить до того, що якість українських земель погіршується.

Тому для України одним з ефективних напрямків є біостимулянти. Ці препарати, якщо порівнювати з людською медициною, умовно можна назвати вітамінами для землі, що роблять рослини міцнішими, вони менше хворіють. Якщо застосовувати ці препарати, то не треба буде використовувати багато пестицидів для захисту від хвороб. Рослина, яка сильніша, краще поглинає живильні елементи з грунту. Потрібно давати менше добрив.

Автор
День
Источник
НОВОСТИ / Агрорынок