18 сентября 2018 11:54

На поклон до «системи»

Чому претенденти на президентське крісло не здатні бойкотувати YES і на кого роблять «ставки» олігархи?

На поклон до «системи»

Неперебірливість у стосунках більшості українських політиків — традиційне явище. Яскравим прикладом тут завжди був родинний захід Кучми—Пінчука форум   — Ялтинська європейська стратегія. Цього року, втім як і раніше, на захід гуртом побігли майже всі топ-політики і майбутні кандидати в президенти. Не кажучи про експертне і журналістське середовище, яке звикло відвідувати YES, ну і, звичайно, іноземні гості. Якщо брати першу п’ятірку соціологічних рейтингів щодо майбутніх президентських виборів, то на заході побували більшість із претендентів: Юлія Тимошенко, Петро Порошенко, Анатолій Гриценко, Святослав Вакарчук.
Гостей YES, як і раніше, не зупиняє минуле Кучми, яке подібними заходами організатори якраз і намагаються відбілити. Чого варті лише два приклади, про які згадали в ФБ.


1. «Справа Гонгадзе» є однією з найбільш добре вивчених і доведених замовних вбивств в Україні, — пише журналіст Юрій Бутусов. — І при цьому            — це єдина справа, де питання про замовника не було ні встановлено ні навіть вивчено в суді, незважаючи на всі ці докази. Суд над Кучмою досі не відбувся. Екс-президент залишається вище закону, вище моралі. Судячи з того, що всі основні кандидати в президенти і чинний президент Порошенко присутні на щорічних самітах YES, організованих зятем Кучми Віктором Пінчуком, ніхто не збирається притягати Кучму ні зараз, ні згодом. Дивно, але багато друзів, знайомі та співробітники Гонгадзе вже не вимагають суду над Кучмою. Багато хто навіть беруть участь в заходах Пінчука, сніданках в Давосі, форумі YES і т.д. Юрію Луценко, дуже шкода, що під час Вашого чудового виступу на форумі YES ведучий не поставив Вам запитання      — а як йдуть справи з розслідуванням щодо замовників вбивства Гонгадзе, завдяки якому відбулася Ваша політична кар’єра? Що стало з Вашими численними обіцянками залучити замовників до відповідальності? Де хоча б суд? Ви ж добре знали Георгія особисто...»


2. «Присутність там «єврооптимістів» і Вакарчука, які мають теплі стосунки з Пінчуком, зрозуміла, — пише політолог Олексій Мінаков. — Але навіщо форум відвідують інші українські політики, особливо президент Порошенко, — незрозуміло. Як можна з такою легкістю закрити очі на статтю Пінчука 2016 року для The Wall Street Journal з пропозицією погодитися на путінські «компроміси»? А саме, що «Крим... не повинен стати на шляху угоди (з РФ), яка покладе край війні на сході». Тобто Пінчук пропонує здати Крим Росії в обмін на мир на Донбасі. Ще Пінчук пропонує погодитися на проведення виборів на окупованій території, навіть без контролю з боку України. Тобто без виведення російських військ із Донбасу. Нарешті, зняти для України мету членства в ЄС в найближчому майбутньому і визнати, що Україна не буде вступати в НАТО в коротко- або середньостроковій перспективі. Тобто повернення до кучмівської багатовекторності. «Це всього лише думка окремого олігарха. Ми з цим категорично не погоджуємося. Але на форум до нього все-таки сходимо», — така логіка учасників цього дійства. І це подвійні стандарти. Вони імітують запеклу боротьбу з олігархами, навіть заїкаються про деолігархізацію, і одночасно люб’язно підтримують медіаресурси та заходи олігархів, що пропонують капітуляцію України перед Путіним. З такою принциповістю і послідовністю українських політиків буде важко перемогти в гібридної війні з Росією».


На всі ці речі учасники Ялтинського форуму, схоже, просто закривають очі.  «Вакарчук пропонує розслідувати злочини та віддати під суд Кучму і Пінчука! P.S. чи верховенство закону — це про інше?», — висловився з приводу виступу лідера гурту «Океан Ельзи» Vladislav Olenchenko.
Чому кандидати, можливо, навіть знаючи правду, шукають підтримки у цієї родини? «Не будемо забувати, хто нав’язав саме такі норми та правила політичної неперебірливості, які зжирають тепер країну зсередини та роблять її беззахисною перед ворогом, — пише в колонці для «Дня» журналістка Лариса Волошина. — Хто говорив, що економіка має стати національною ідеєю України? А культура, мова, НАТО і творення нації — то не на часі. Хто підписав договори і встановив зв’язки, які досі існують між правлячими елітами України та Росії? Він і зараз поблажливо спостерігає, як українські лідери розповідають про реформи, рух уперед, перспективи країни на майбутнє. Леонід Кучма є тим, кому не можуть відмовити ані патріоти, ані лідери, ані антикорупціонери, ані нові політики, ані старі політичні зубри. Всі вони тільки підтримують у працездатності систему, створену ним».


В коментарі «Дню» керівник Департаменту виборчих технологій Агентства моделювання ситуацій Валерій Гончарук висловлює думку, що кандидати відвідали цей захід, щоб «показати себе, адже там представлені впливові люди». Але чому держава за багато років не може створити альтернативу YES? З відповідною ініціативою, до речі, в 2017 році до влади звернулася група народних депутатів, зокрема Ганна Гопко. Однак реальних кроків у відповідь не було. Найвищим посадовцям чомусь легше відвідувати захід Кучми—Пінчука, ніж створити потужний міжнародний майданчик, де б могли обговорювати важливі для України і світу питання. 
Проблема зв’язків кандидатів у президенти з олігархами країни        — тема не нова. Які «ставки» робить крупний капітал на цей раз? 


«Очевидно, Коломойський буде робити ставку на Тимошенко, — вважає Валерій Гончарук.             — Зеленського він, якщо й буде висувати, то не з метою його перемоги, а з метою, щоб він відтягнув голоси у інших кандидатів. Фірташ традиційно підтримує Бойка. Але не думаю, що він при цьому буде грати проти Порошенка. Ахмєтов в першу чергу буде підтримувати Ляшка. І знову ж таки не з тією метою, щоб Ляшко переміг. Так само я маю сумнів, що Ахмєтов виступить проти Порошенка. Пінчук максимальним чином буде штовхати Вакарчука, але останній поки показує досить низький рівень. По великому рахунку серед політичних експертів його ніхто серйозно не сприймає. Тим більше, що Вакарчук мав досвід в політиці. Він був народним депутатом і не зміг нічого серйозного показати. Що стосується Гриценка, то є підтримка Пінчука і начебто Льовочкіна. Але якщо не буде якоїсь серйозної підтримки Гриценка серед населення, то я не переконаний, що олігархи його підтримуватимуть до кінця. Вони зроблять ставку на тих кандидатів, які мають шанс перемогти».


На жаль, без підтримки великого капіталу перемагати в Україні поки не навчилися, адже створити справжню партію, яка б жила за рахунок членських внесків і була незалежною, — справа набагато складніша. Кандидати звикли йти іншим шляхом, та суспільство, незважаючи на майдани, поки не навчилося замовляти політику і висувати з свого середовища лідерів. А отже, на найближчих виборах Україна, як і раніше, залишатиметься в старій системі координат.

Автор
День
Источник

НОВОСТИ