17 июля 2019 18:49

Биоэнергетика vs остановка транзита природного газа

Грядущие проблемы с поставками природного газа ставят вопрос об обеспечении страны теплом. Выход есть: развитие биоэнергетики.

Биоэнергетика vs остановка транзита природного газа

На початку липня "Нафтогаз" закликав готуватися до повної зупинки транзиту природного газу через територію України з 2020 року.

Така зупинка створює ризики для забезпечення споживачів газом у наступний опалювальний сезон і ставить перед суспільством питання про необхідність скорочення споживання та заміщення газу, зокрема, у секторі теплопостачання.

Не принижуючи важливості питань енергоефективності й економії газу, з'ясуймо, що може зробити для цього біоенергетика, особливо якщо її буде переведено з режиму "перманентного подолання бар'єрів" у режим "сприяння розвитку".

Де ми зараз і які наші плани

За даними енергетичного балансу України, частка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) у загальному кінцевому споживанні енергії у 2017 році становила 6,7%, у 2016 році — 5,8%. Такий темп відповідає європейським показникам.

Найвагоміша частка належить біопаливу й відходам — 80%. Постачання первинної енергії з біопалива та відходів становило 3 млн тонн н. е. (нафтового еквіваленту), що відповідає заміщенню близько 3,8 млрд куб м газу у 2017 році. За цим показником сектор ріс в середньому на 33% на рік — за 2010-2017 роки.

В урядових документах для біоенергетики зафіксовані амбітні плани: досягти 5 млн тонн н. е. на рік у виробництві тепла до 2020 року і 11 млн тонн н. е. на рік — у постачанні первинної енергії до 2035 року. Частка біоенергетики у загальному балансі постачання первинної енергії у 2035 році повинна становити 11,4%.

У 2025 році Україна повинна виробляти 30% відновлюваного тепла. У 2035 році — 40%, що еквівалентно заміщенню 12,2 млрд куб м на рік природного газу.

Ресурсів біомаси для цього вистачає: за оцінками Біоенергетичної асоціації України, вони перевищують 21 млн тонн н. е. на рік. Наш біоенергетичний потенціал еквівалентний 25,4 млрд куб м природного газу на рік. У грошах це становить близько 6,8 млрд дол на рік при ціні газу 270 дол за тис куб м.

Біоенергетика в ЄС

Середня частка відновлюваної енергії, переважно біомаси, у виробництві тепла в ЄС у 2017 році становила 19,5%. У Швеції — 69%, у Фінляндії та Латвії — 54%, в Естонії — 51%, у Данії — 46%, в Литві — 46%, в Австрії — 32%.

Частка ВДЕ у виробництві теплової енергії та холоду у ЄС, 2017 рік, %

 

Натисніть для збільшення

ДЖЕРЕЛО: ЄВРОСТАТ

Важливо, що країни ЄС продовжують системно нарощувати частку біоенергетики, яка, за більшістю прогнозів, перевищуватиме половину внеску всіх ВДЕ, принаймні до 2050 року. Жодна країна ЄС не планує скорочувати частку біоенергетики.

Особливо цікавим є досвід Литви, яка швидко наростила частку біомаси в централізованому теплопостачанні: з 10% у 2004 році до 69% у 2017 році. Плани Литви — підвищити цей показник до 80% у 2020 році і до 100% — у 2050 році.

Що зробила Литва

Литва зробила три основні речі, яких, на жаль, поки нема у нас.

По-перше, у 2008-2014 роках литовський регулятор забезпечив додаткову рентабельність 6% на всі інвестиції в установки генерації теплової енергії з біомаси на 16 років. Ця рентабельність додавалася до звичайної рентабельності 5%, що діяла для інших видів теплових установок.

При інфляції близько 2% вона забезпечувала високі економічні стимули для компаній інвестувати саме в теплові установки на біомасі та скорочувати інвестування в менш прибуткові установки на викопних видах палива.

По-друге, підвищений попит на біопаливо, що став результатом регуляторного стимулювання, потребував прозорого механізму закупівлі біопалива у великих кількостях. Як результат, у 2012 році Литва створила біопаливну біржу Baltpool. Частка біомаси, придбаної через неї, зросла з 1% у 2013 році до 95% у 2017 році.

Ринок біомаси став прозорішим, а його функціонування — ефективнішим. Завдяки роботі біржі вартість біомаси у 2015 році порівняно з 2012 роком знизилася до 40%, а різниця у вартості біомаси між сусідніми районами майже зникла.

У 2014-2016 роках середня вартість біомаси на біржі була на 5-15% нижчою за ціни, за якими ТЕЦ купували біомасу в постачальників. Була вирішена проблема обмеженої кількості постачальників через можливість легкого входу компаній на ринок. При цьому 96% постачальників біомаси — це литовські компанії.

На біопаливній біржі застосовується система управління ризиками і відстежується відповідність якості біомаси запровадженим технічним умовам. Це мінімізує частку біомаси неналежної якості та відсоток контрактів, що оспорюються.

По-третє, Литва демонополізувала виробництво теплової енергії в системах централізованого теплопостачання і запровадила прозору й недискримінаційну систему підключення незалежних виробників тепла до теплових мереж.

Мета цих заходів полягала у насиченні мереж централізованого теплопостачання  дешевшим теплом, виробленим з біомаси, та у зниженні тарифів для споживачів. При цьому незалежні виробники теплової енергії отримали доступ до мереж і гарантований продаж тепла в систему, якщо вони вигравали щомісячні аукціони.

 

Що треба зробити Україні

Україна має прекрасні умови для розвитку біоенергетики, зокрема, виробництва тепла. Для значного заміщення природного газу біопаливом слід зробити таке.

Перше — створити прозорий механізм торгівлі біопаливом, тобто електронну систему торгівлі. Цей механізм повинен базуватися на ринкових принципах і гарантувати відсутність бар'єрів для роботи всіх учасників ринку біопалива.

Законопроект для запуску такої системи понад рік тому підготували Державний комітет з енергоефективності та Біоенергетична асоціація України за підтримки проекту МЕРП USAID. Однак законопроект заблокувало Мінекономіки.

У відомстві вважають, що біржу слід підпорядкувати системі "Прозоро-продажі". Проте це не відповідає світовому досвіду, вимагає витрат бюджетних коштів і багато часу на адаптацію системи "Прозоро-продажі" до біржової торгівлі. До того ж, це створює державну монополію на торгівлю  біопаливом.

Друге — запровадити прозору й недискримінаційну систему підключення незалежних виробників теплової енергії до теплових мереж і запровадити конкурентні відносини в централізованому теплопостачанні.

Цей механізм повинен базуватися на ринкових принципах і гарантувати відсутність будь-яких проявів дискримінації щодо всіх учасників ринку біопалива.

Відповідний законопроект понад два роки тому напрацювали Державний комітет з енергоефективності та Біоенергетична асоціація України за підтримки проекту МЕРП USAID, але він досі перебуває на узгодженні в Мінрегіонбуді.

Цього вимагає і директива 2018/2001 Європейського парламенту та Ради від 11 грудня 2018 року. Директива вимагає встановлення обов'язків для операторів систем ЦТ підключати постачальників енергії з ВДЕ або скидного тепла та холоду і придбання такого тепла від третіх сторін на основі недискримінаційних критеріїв.

Третє — скасувати дискримінаційний податок на викиди СО2 для котелень, ТЕС і ТЕЦ на біомасі й біогазі. Жодна країна світу не застосовує його до біоенергетичних об'єктів, оскільки біомаса є СО2-нейтральним паливом.

Вважаємо неприпустимим таке багаторічне блокування найкращої світової практики розвитку біоенергетики. Переконані: якщо ми її впровадимо, то українська економіка гідно відповість на будь-які газові виклики.

Автор
Економічна правда

НОВОСТИ