09 января 2020 10:42

Катастрофа з багатьма невідомими

Катастрофа з багатьма невідомими

Технічна несправність, удар ракетою, теракт на борту, зіткнення з дроном — експерти висунули основні версії падіння Boeing-737 авіакомпанії МАУ в Ірані


Наша перша шпальта новорічного номера виявилася промовистою. Буквально в перші дні 2020-го на Близькому Сході розгорнулися події, які лише набирають оберти і матимуть далекосяжні наслідки. Не будемо переповідати деталі, зазначимо лише основні з них. 3 січня неподалік аеропорту в Багдаді США за допомогою ракет ліквідували командира елітного підрозділу «Аль-Кудс» Корпусу вартових ісламської революції Касема Сулеймані. Разом з ним загинули заступник командувача Силами народної мобілізації Іраку Абу Махді аль-Мухандіс та понад 10 інших військових і цивільних осіб. Американська сторона повідомила, що відповідні дії були «заходом оборони».

У відповідь іракський парламент проголосував за вивід американських військ з країни, а іранський парламент — за визнання армії США та Пентагону терористичними організаціями. Крім цього, уряд Ірану оголосив, що знімає з себе низку зобов’язань, накладених багатосторонньою «ядерною угодою», щодо обмеження рівня та обсягів збагачення урану. Далі послідкувала воєнна відповідь. Відразу дві військові бази в Іраку, на яких розташований американський військовий контингент, були атаковані іранськими військовими. Це авіабаза аль-Асад, розташована у 160 км на захід від Багдада, та аеропорт Ербіля, на півночі країни. Людських втрат в наслідок атак немає.

В Україні всі ці події обговорювали — здебільше на рівні експертів та журналістів. Враховуючи, що якраз в ці дні Президент України Володимир Зеленський разом із родиною після відпочинку в Карпатах раптом опинився недалеко від місця близькосхідних подій — в Омані на аравійському півострові. Як написали в ЗМІ, це було продовження відпочинку, але вже інкогніто на березі Індійського океану. Коли ж про це стало відомо, то Офісу Президента і МЗС довелося виправдовуватися і в терміновому порядку організовувати зустріч Зеленського з представниками оманської влади (фотодокази додавалися). 

На події в Іраку в українському МЗС також відреагували. Коротко: «Україна виходить з нагальної необхідності запобігти подальшій ескалації та будь-яким актам помсти, які можуть стати загрозою для стабільності регіону та глобальної безпеки». Наскільки глибоко влада України аналізує відповідні події, які відбуваються «десь там далеко», зокрема можливі наслідки для нашої країни, сказати складно. Офіційно про це нічого не відомо.

Однак рано вранці 8 січня, після іранських атак на американські бази, сталася трагедія, про яку заговорила вся Україна і весь світ. Український літак Boeing-737 авіакомпанії МАУ, який прямував рейсом Тегеран — Київ, розбився незабаром після зльоту в іранській столиці. На борту перебували 167 пасажирів і 9 членів екіпажу. Всі вони загинули. «Нам відома наступна інформація щодо країн походження загиблих в катастрофі PS 752: Іран — 82; Канада — 63; Україна — 2 + 9 (екіпаж); Швеція — 10; Афганістан — 4; ФРН — 3; Велика Британія — 3. Висловлюємо наші співчуття. Українська влада продовжує розслідування», — написав міністр закордонних справ України Вадим Пристайко у Twitter.

«Дав доручення Генеральному прокурору відкрити кримінальне провадження щодо катастрофи літака МАУ в Тегерані. Повинна бути створена слідча комісія з представників силових і профільних відомств, відповідальних за цивільну авіацію. Маємо відпрацювати всі можливі версії. Незалежно від висновків стосовно причин катастрофи в Ірані, буде проведено перевірку льотної придатності всього цивільного флоту», — це реакція Володимира Зеленського у Facebook, який, за повідомленням Telegram-каналу Офісу Президента, «терміново перервав поїздку в Оман і повертається в Київ».

Пізніше, під час брифінгу прем’єр-міністра України Олексія Гончарука та секретаря РНБО України Олексія Данілова, вони повідомили додаткові деталі та реакцію України на катастрофу. «До з’ясування причин трагедії ми ухвалили рішення про припинення роботи українських авіакомпаній у повітряному просторі Ірану (після катастрофи аналогічне рішення прийнято різними країнами та авіакомпаніями світу. — Ред.). Щойно причини буде з’ясовано, рішення буде переглянуто. Ми, безумовно, вимагатимемо, щоб це розслідування проводилося в максимально публічній площині, щоб усі публічні міжнародні організації, здатні забезпечити довіру до цього розслідування, були залучені», — заявив Гончарук.

«Звісно, розслідування має проводитися, насамперед, на місці трагедії. За умовами міжнародного права (до розслідування. — ІФ) мають бути обов’язково залучені країни, громадяни яких стали жертвами цієї трагедії. Також мають бути залучені фахівці компанії Boeing», — додав Олексій Данілов.

Отже, головне запитання — якою є причина падіння літака, залишається відкритим. Невдовзі після катастрофи іранські рятувальники знайшли чорні скриньки літака МАУ, над якими працюють спеціалісти. На рівні міністрів закордонних справ України та Ірану домовлено про координацію подальших дії слідчих груп у справі авіакатастрофи.

«Повітряне судно було справне. Ми гарантуємо справність наших літаків і високу кваліфікацію наших екіпажів», — заявив, відповідаючи на запитання журналістів під час брифінгу, президент авіакомпанії МАУ Євген Дихне. За його словами, 6 січня 2020 року здійснювалося останнє планове технічне обслуговування літака перед вильотом.

«Друзі, я не офіційна особа, але можу з упевненістю сказати кілька фактів, які можуть відповісти вам на деякі з запитань, — написав у ФБ Iurii Truepilot. — Екіпаж. Прекрасні пілоти. Я літав з кожним з них. І за кожного впевнений, як в самому собі. Підготовка. Останні два роки кожен тренажер наші пілоти, за іронією долі, літали саме в Тегерані, складному гірському аеродромі, і вже відчували себе там, як вдома... без проблем справляючись з важкими відмовами двигуна на зльоті і максимально складними погодними умовами. Якість льотної підготовки в МАУ визнано не лише в Україні, а й у Європі і навіть в США. Літак. UR-PSR — один з найновіших бортів в Україні (3,5 роки). Чудовий технічний стан. Пілоти дуже любили літати на ньому через його хороші льотні якості і сучасне обладнання. Цей борт прийшов до нас прямо із заводу Boeing 2016 року. Виходячи з усього вище перерахованого, ймовірність технічної проблеми — мінімальна, а ймовірність того, що досвідчений екіпаж не зміг би впоратися з цим завданням — ще менша».

«Хоча в ЗМІ і соцмережах побутує в основному версія про «технічну несправність», складно НЕ пов’язати крах літака з американсько-іранським протистоянням, — пише експерт Українського інституту майбутнього Ілія Куса. — Ситуація дуже складна. Треба розуміти, що це сталося незабаром після ракетних ударів Ірану по військових об’єктах США. З огляду на регіональну ситуацію, я можу припустити 4 основні версії події:

1. Технічна несправність, як багато і говорять.

2. Удар ракетою. Те, що творилося з 1 ночі до 4 ранку цілком могло зачепити будь-який літак. У небі ракети, літаки-перехоплювачі підняті в повітря, системи ППО на стрьомі. А літаки продовжували вилітати із Тегерана.

3. Теракт на борту. Знову ж таки, в контексті того, що відбувається, з огляду на наелектризованість атмосфери в регіоні і масову істерію в Іраку та Ірані, все можливо.

4. Зіткнення з дроном. Найімовірніше, американським. Їх там в небі було багато відразу після ракетних ударів. Вони невеликі, їх складно помітити.

Зараз буде дуже багато спекуляцій на цю тему. Я все таки пропоную дочекатися аналізу «чорного ящика» з борту літака і не робити поспішних висновків».

Але один висновок в цій ситуації можна зробити точно — нашій країні потрібна мобілізація інтелектуалів, професійних людей, які б радили і приймали фахові рішення, виходячи з ситуації, яка склалася. Це стосується як питань, пов’язаних з катастрофою літака, так і проведення зовнішньої політики. Суспільство повинно відчувати захист, а не зростаючий страх.

«СИТУАЦІЯ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ ЗАГОСТРИЛАСЯ, АЛЕ Я НЕ ПОДІЛЯЮ ДУМКИ, ЩО ЦЕ ПОЧАТОК ТРЕТЬОЇ СВІТОВОЇ»

В’ячеслав ШВЕД, завідувач відділу історії країн Азії та Африки Інституту всесвітньої історії НАН України:

— Передусім, я хотів би зазначити, що всі події, які зараз відбуваються, є цілком закономірно обумовлені тими тенденціями відносин між Сполученими Штатами та Іраном, між Іраном та сусідніми арабськими країнами, які тривають протягом останніх років.

Розвиток відносин між США та Іраном після приходу до влади президента США Дональда Трампа невпинно загострювався. Головна причина цього, з точки зору Штатів, експансіоністська політика Ірану та його нинішнього режиму, яка стрімко набирала обертів, починаючи з 2015 року. Тоді було підписано так звану всеосяжну угоду про ядерну програму Ірану (ще за президентства Обами). Розробники програми сподівалися, що вона дозволить припинити потяги Ірану до володіння ядерною зброєю, проте Іран, на думку багатьох аналітиків, із США зокрема, використав послаблення санкцій для того, щоб перенаправити десятки мільярдів коштів на нові зовнішньополітичні авантюри. Трамп та його команда дуже негативно охарактеризували угоду 2015 року, адже вона, на їх погляд, не перекрила канали збільшення експансіоністського напору Ірану у близькосхідному регіоні. США наполягали на тому, що ця угода мала б бути переглянутою і відповідно до неї мали б бути внесені питання щодо припинення експансіоністської політики Ірану, припинення розгортання системи створення балістичних ракет, припинення, агресії і окупації Іраном Сирії, його втручання у справи Ємену та багатьох інших країн.

Ми бачимо, що розвиток подій призвів до того, що фактично наприкінці 2019 — початку 2020 рр. епіцентр напруги між арабським світом та Іраном змістився у декілька сусідніх країн, передусім Ірак та Ліван, де народні маси виступили не лише проти корумпованої політики їхньої влади, але й проти того, що ця влада фактично контролювалася іранським режимом. Ці народні повстання у Лівані і Іраку мали чітку антиіранську спрямованість, і тут якраз і виявилася зловісна роль вже покійного генерала Касема Сулеймані. Нещодавно американський аналітик Метью Меліп, який у Вашингтонському інституті Близького сходу займається питаннями контртероризму, дослідженням спецслужб, назвав Сулеймані «Принцом іранського тероризму», адже той майже 20 років очолював найбільш підготовлений для всіляких зовнішньополітичних авантюр спеціальний корпус «Аль-Куц» у системі корпусу «Вартових ісламської революції». Уявіть собі, що у цьому відбірному війську є ще одна суперструктура як «Куц», яка використовувалася всюди на Близькому Сході, де було потрібно створювати політичну напругу, повстання, політичні вбивства і так далі. Тому не дивно, яким чином відреагували США на вчинки Касема Сулеймані.

Сьогодні ситуація надзвичайно загострилася, але я, все ж, не поділяю роздумів тих аналітиків, які вважають що ці події ведуть до краху і неминучої Третьої світової війни. Так, Іран зараз із шаблями, над мечетями висять червоні прапори (що фактично означає, що країна у стані війни), вони розробляють 13 версій атаки-помсти США. Однак Іран знаходиться у невигідній позиції. тому що санкції дуже серйозно вдарили по країні, а також від режиму втомився сам іранський народ. Нещодавно по всьому Ірану прокотилася хвиля народних виступів із закликами: «Ми не хочемо воювати ані в Сирії, ані у Лівані, ані в Іраку — займімося самим Іраном».

Праві ті аналітики, які говорять про те, що Іран не припиняв роботу над створенням своєї власної ядерної зброї. США постали перед питанням: що далі робити, як не дати Ірану перейти цю червону лінію, адже створення ядерної зброї в Ірані призведе до ланцюгової реакції на всьому близькосхідному регіоні: і Туреччина, і Саудівська Аравія, і Єгипет, і інші країни безпосередньо розпочнуть, якщо вже не розпочали, займатися створенням власної ядерної зброї. Сьогодні настав певний момент істини.

Багато хто говорить, що нинішня ситуація негативно вплине на зовнішні відносини України, адже США зможе розміняти Україну на те, щоб Росія підтримала їх тиск на Іран, враховуючи, що зараз Росія є найбільш впливовим партнером разом з Китаєм для Ірану. Таке не виключається, як і не виключається, що США може готувати серйозний удар по ядерних об’єктах і найбільших базах Ірану.  

Я не вірю у те, що близькосхідним регіоном прокотиться хвиля мусульманських виступів, які будуть нищити все американське. Я сам був і у Саудівській Аравії, і в Кувейті, і я вам скажу, що ніколи араби, за деяким виключенням, не підуть на масові виступи, якщо щось станеться з Іраном. Суніти і шиїти настільки глибоко розділені, що там цього не відбудеться. Так, ми бачимо картинку з іранського телебачення, всі ці плачі за Сулеймані, заклики до помсти, але маємо розуміти, що ці картинки не відбивають дійсних настроїв самого іранського суспільства, яке дуже втомилося від безперервного перенаправлення коштів на зовнішню політику.

На мій погляд, сьогодні багато чого залежить від того, наскільки послідовно, чітко і обдумано буде діяти президент США, бо у нього є своєрідна манера: то він виступає з дуже агресивними закликами, то говорить що США не хочуть війни, чим збиває з пантелику своїх союзників. Дуже важливо, щоб нинішній американський президент провадив політку стосовно Ірану, спираючись на могутність своєї країни, необхідно ефективно, послідовно, продумано підійти до того, щоб змусити Іран відступити від намірів створити ядерну бомбу.