16 июля 2019 18:46

Как превратить энергосектор в магнит для инвестиций

К 2035 году энергетический сектор Украины нуждается в 70-80 млрд долл инвестиций. Что нужно сделать, чтобы привлечь эти средства?

Как превратить энергосектор в магнит для инвестиций

Енергетичний сектор в Україні становить значну частку ВВП та суттєво впливає на макроекономічну стабільність.

При цьому, як свідчать дані Global Energy Statistical Yearbook за 2017 рік, українська економіка — друга найбільш енергетично містка економіка світу.

Україна поступається лише Росії і випереджає Узбекистан та Казахстан.

Перед енергетичним сектором України стоять важливі виклики: зношеність на понад 60% інфраструктури та її неефективність, за що платить споживач.

До 2035 року сектор потребує 70-80 млрд дол інвестицій або 4,5 млрд дол щорічно. При цьому фінансування галузі лише завдяки тарифам, тобто кінцевим споживачам, може призвести до їх суттєвого зростання вже у найближчі кілька років. Ключовий можливий наслідок — неконкурентоздатна економіка.

Утім, вихід є. Це залучення приватного капіталу та довгострокових недорогих кредитів. Від цього залежатимуть економічна безпека країни та її сталий розвиток. Які інструменти Україна повинна використати для залучення інвестицій у галузь?

1. Видобування природного газу.

Україна — перша серед європейських країн за обсягами запасів природного газу: 1,38 млрд куб м. За показником самозабезпеченості власних покладів їх вистачить на 54 роки. У країнах ЄС аналогічний середній показник становить 12 років.

Упродовж останніх років газовидобування стабілізувалося, низхідну тенденцію вдалося зупинити. Проте для суттєвого зростання видобутку необхідно залучати міжнародні компанії. Останній конкурс щодо УРП засвідчив інтерес до галузі.

Що робити далі? Ретельно готувати наступні конкурси, запровадити економічні стимули, щоб знизити кількість "сонних ліцензій", відкрити ринок ліцензій.

Це дозволить залучити 400-500 млн дол прямих іноземних інвестицій за наступні три роки, а за п'ять-сім років обсяг залучених коштів може перевищити 3 млрд дол. Усе це дасть змогу ще більше знизити залежність від імпортованого газу.

2. Залучення приватного капіталу до програм енергоефективності.

Серед механізмів — еко-контракти та програми з підвищення енергоефективності в промисловості, повноцінний запуск Фонду енергоефективності. Загальний обсяг ринку енергоефективності зараз оцінюється 20 млрд дол. Важлива риса ринку — високий рівень локалізації, а це потенційний стимул для розвитку економіки.

3. Розвиток відновлюваної енергетики як альтернативи імпортному вугіллю та газу.

У 2019 році в секторі ВДЕ планується ввести в експлуатацію 2 ГВт потужностей, а це 2 млрд дол інвестицій. У проектах на наступні два роки — ще мінімум 2 ГВт. Це сектор, у який в 2017-2019 роках повірили інвестори та банки, у тому числі міжнародні фінансові організації, що дозволило йому активно розвиватися.

Прозорі аукціони для виробників енергії з ВДЕ дозволять суттєво знизити "зелені" тарифи завдяки можливості залучати довгострокове фінансування.



4. Будівництво потужностей з балансування та систем зберігання енергії.

 

Поки альтернативна енергетика бурхливо розвивається, для безперебійної роботи енергосистеми потрібні об'єкти накопичення електроенергії та потужності з балансування. У Євросоюзі лише за 2017 рік потужність енергетичних накопичувальних об'єктів зросла на 47% і сягнула 1 600 МВт-год.

За прогнозами, до кінця 2019 року ця цифра сягне 3 500 МВт-год, в основному, завдяки Німеччині та Великобританії. У 2019 році перші великі об'єкти енергетичної інфраструктури збудували французька EDF та датська Enesco.

За даними Bloomberg New Energy Finance, до 2050 року встановлена потужність накопичувачів енергії у світі сягне 1 300 ГВт-год. Це в умовах прогнозованого до 2030 року зниження цін на літієві батареї за аналогією з електромобілями на 65%.

Інвестиції в енергетичні накопичувальні об'єкти в Україні протягом наступних трьох років можуть сягнути 100-150 млн дол. Інвестори зможуть вивести на ринок України останні галузеві технології, які розвивають R&D-підрозділи світових енергетичних гігантів — Engie, Total, EDF, Nissan, Tesla, E.On.

5. Приватизація державних обленерго та енергетичної генерації.

Процес запущений, закон про приватизацію працює, залишилося довести справу до кінця. Приватизація в енергетиці може принести державі 200-250 млн дол прямих надходжень і понад 300 млн дол подальших інвестицій в модернізацію.

Продажу обленерго та "Центренерго" мусить передувати підготовка: запровадження пілотного РАБ-тарифу з адекватними інструментами стимулювання нових інвестицій в обленерго, забезпечення незалежності регулятора і наведення платіжної дисципліни на ринку.

Тоді на ринок зможуть зайти великі європейські та міжнародні гравці, що підштовхне решту компаній і регулятора активніше оптимізувати тарифи компаній.

6. Ефективне управління об'єктами ЖКГ.

Нереформований сектор ЖКГ залишається одним з найбільших боржників за енергоносії, з року в рік зношує свої активи і дедалі більше перекладає плоди власної неефективності на плечі кінцевого споживача.

Звідси і втрати у мережах до 40-50%, і відсутність суттєвих інвестицій в мережі, і неефективне використання газу, яким нагрівають повітря. Біг по колу зупиниться, якщо налагодити ефективний менеджмент на підприємствах галузі.

У багатьох країнах запровадження концесійного механізму мало низку позитивних результатів. В українських реаліях концесія допоможе налагодити результативне управління теплокомуненерго. Результатом стануть інвестиції в модернізацію та доступніші тарифи для споживачів. На деякі об'єкти ЖКГ в Україні вже зараз є попит з боку великих європейських компаній — Fortum, Engie, Suez, Veolia.



7. IPO державних енергетичних компаній.

Передусім йдеться про "Укргазвидобування", "Укренерго", "Укргідроенерго".

Первинне розміщення акцій державних енергетичних компаній з подвійним лістингом в Україні та Лондоні дозволить їм залучати дешевше фінансування і реалізувати реформу корпоративного управління. Капіталізація лише "Укргазвидобування" може становити 7,5-8 млрд дол.

Для решти світу IPO державних енергетичних компаній — давно не новина.

У 1999 році італійський уряд розмістив спочатку 15%, а потім 30% акцій компанії Enel на Міланській та Нью-Йоркській біржах і залучив при цьому 14,4 млрд євро. У 2005 році французький уряд розмістив акції енергетичного гіганта EDF, залучивши 6,7 млрд євро, а капіталізація компанії сягнула 60 млрд євро.

Такі приклади можуть стати реальністю і в Україні.

8. Створення фонду національного добробуту.

Такі фонди є у Норвегії, Катарі, Саудівській Аравії, ОАЕ. Кошти акумулюються з усіх державних надходжень від нафти та газу, а також чистих фінансових операцій, пов'язаних з нафтогазовим комплексом та користування надрами.

Україна має близько 40 млрд грн або 1,5 млрд дол доходів від рентних платежів. Частину цих грошей можна спрямувати на створення фонду. Це стратегічний крок. Серед його цілей — заощадження коштів для диверсифікованих енергетичних ініціатив та стимулювання довгострокових інвестицій в енергетику.

9. Відновлення незалежності регулятора та довіри до нього учасників ринку.

Ключові завдання — забезпечити прозору роботу НКРЕКП, перезавантажити команду шляхом відкритого відбору, обмежити політичний вплив на регулятора.

Автор
Економічна правда
НОВОСТИ / Энергетика