09 июля 2019 10:09

Останній саміт команди Порошенка: чого чекати від переговорів Зеленського з лідерами ЄС

Останній саміт команди Порошенка: чого чекати від переговорів Зеленського з лідерами ЄС

У понеділок в Києві відбудеться саміт Україна-ЄС, який стане першим для президента Володимира Зеленського.

Щоправда, дату зустрічі узгодили ще за президентства Петра Порошенка, навіть до першого туру, а після виборів лише підтвердили. Та й порядок денний переговорів сформувала ще стара влада – разом з усіма її досягненнями та невдачами. Це стосується і домовленостей щодо допомоги Приазов’ю, і інших угод, які підпишуть в Києві, і незмінного стану справ щодо "промислового безвізу".


А от головна гордість Порошенка – зафіксоване у Конституції прагнення України вступити до ЄС – так і лишилося неоціненим європейськими партнерами. У підсумкових документах саміту про нього не буде ні слова.

Чекати від саміту проривів та принципово нових планів не варто, і не з вини Зеленського.

Влада нині змінюється не лише в Україні, а і в Євросоюзі. Для комісії Жана-Клода Юнкера цей саміт також буде останнім. Але брак нових планів – не велика проблема. Україна має таку кількість розпочатих і недовиконаних завдань, що до нової зустрічі у верхах напевно вистачить роботи. Аби було бажання.

Саміт нового відліку

Для стороннього спостерігача зустрічі на найвищому рівні – це така подія, де лідери держав досягають якихось надважливих домовленостей, де відбуваються прориви, а відносини починають новий відлік.

Таке дійсно буває – але вкрай рідко. Зокрема, цього разу можна говорити лише про один елемент – про новий відлік, але без жодних карколомних домовленостей чи проривів.

Така характеристика навряд сподобається новій владі, але це реальність: по суті, зустріч 8 липня підіб’є результати 5 років відносин Україна-ЄС, підведе риску під результатами президентства Порошенка, позначить стартову точку у відносинах із Зеленським і робить неможливим (або принаймні ускладнює) "переведення стрілок" на попередників, якщо у будь-якій сфері відносин станеться відкат досягнутого.

І це – саме по собі є важливим.

Чи є увага і повага до нової української влади з боку Брюсселя? Безперечно!

Промовистим є навіть той факт, що у саміті в Україні вперше погодилася взяти участь Федеріка Могеріні. Досі Висока представниця ЄС не надто цікавилася нашою державою, а на саміти ходила лише коли вони були в Брюсселі – щоби не витрачати час. Та й там не завжди потрапляла на пленарне засідання, бувало, що обмежувалася робочим обідом. Приїхали до Києва і Жан-Клод Юнкер, і Дональд Туск, а останній у неділю ще й відвідав Луганську область разом із Зеленським.

Брюссель доклав усіх зусиль, щоби переконати нове українське керівництво у своєму позитивному ставленні, та у тому, що ЄС єдиний у підтримці України.

Але Київ поки не відповідає взаємністю. Команди Зеленського та Порошенка не лише не співпрацюють, а й не приховують ворожнечі 

За даними "Європравди", ще на вихідних не було ясності навіть із тим, чи пустять на саміт профільну віцепрем’єрку Іванну Климпуш-Цинцадзе, яку на Банковій сприймають не як урядовця, що координує євроінтеграцію, а як політичного супротивника, члена першої десятки передвиборчого списку партії Порошенка. Очевидно, не буде на саміті й Павла Клімкіна, що пішов у "політичну відпустку" після публічного конфлікту особисто із президентом.

Це, звісно, не трагедія і не катастрофа – у політиці й не таке буває. Але все це додає гостям з Брюсселя вражень про те, що Україна підвела риску у своїх відносинах з ЄС та починає їх без оглядки на обіцянки та домовленості європейців із "попередниками".

Про що домовляться сьогодні?

За підсумками саміту Україна-ЄС буде підписано 5 двосторонніх документів, повідомив у понеділок представник України при Євросоюзі Микола Точицький.

І це – справді чимало. Не часто під саміти вдається "підлаштувати" таку кількість домовленостей. Ба більше, джерела "Європейської правди" кажуть, що готується навіть шість двосторонніх угод. Про одну з них вже повідомили – це нова програма допомоги Приазов’ю на суму 10 млн євро.

За даними "Європейської правди", очікуваний успіх ще вищий.

Сумарний внесок ЄС за цими угодами може сягнути 200 мільйонів євро.

І це не лише Донбас, а також допомога щодо децентралізації, у виконанні Україною Угоди про асоціацію, у боротьбі з корупцією, у галузі енергоефективності тощо.

І хоча саміт – подія президентського рівня, всі ці угоди мають статус міжурядових. А отже – були підготовлені старим урядом, а не новою командою Банкової.


З Приазов’ям та сама історія.

Ідея адресної допомоги Приазов’ю народилася ще минулого року, після нападу на українські кораблі та взяття у полон наших моряків, і стала таким собі "замінником" санкцій. ЄС тоді розумів, що не має права не помітити нового витка російської агресії, але голосів за посилення санкційного тиску на РФ – не було.

Так народилася ідея про те, що відповіддю на напад росіян має стати підтримка регіону, що найбільше постраждав від російської блокади; ще на початку року Україну відвідала оцінювальна місія, яка тоді вивчала, у яких галузях допомога найпотрібніша. "ЄС спрямував до України групу експертів, які проїхали від Маріуполя до Азова та запропонували 10 мільйонів на інфраструктурні проекти, та відкриття спеціального офісу ЄС в Маріуполі", - розповів посол Точицький у понеділок на брифінгу в МЗС.

Детальніше про те, які напрямки обрав Євросоюз, стане відомо після підписання документа.

Але варто зауважити, що команда Порошенка хотіла досягти більшого.

Ідея, яку просував Костянтин Єлісєєв, була у тому, щоби кожна з держав Євросоюзу визначила один або декілька населених пунктів або районів, яким вони допомагатимуть, – і разом створять всеосяжну  програму відновлення прифронтового Донбасу. Наразі домовленості про це досягнуто не було.

А що ж Зеленський?

Те, що нинішній саміт підбиває підсумки періоду Порошенка, звісно ж не означає, що ролі Зеленського тут немає. Звісно ж вона є!

Цей саміт передусім підбиває підсумки – але також розставляє пріоритети на майбутнє. Про них буде йтися і в підсумковому документі саміту, так званій спільній заяві.

До України не дарма приїхало все керівництво ЄС. Увага до нашої держави висока як ніколи в останні декілька років. У Брюсселі вже чули запевнення у тому, що Україна продовжить рух до ЄС, і прагнуть їх підтвердити, закріпити. "Ми визнаємо європейські прагнення України та вітаємо її європейський вибір, як зазначено в Угоді про асоціацію" - буде йтися у заяві лідерів.

Та повернемося до пріоритетів.

Головним із них, схоже, лишається боротьба із корупцією – на потребі її пришвидшення та посилення ЄС планує наголосити найбільше. У пакеті з антикорупційними зусиллям йде верховенства права, і це цілком підпадає під пріоритети Банкової.

Важливий для Києва наголос – цифровий порядок денний. Це та сфера, де пріоритети колишнього та нинішнього президентів збігаються, тож ЄС розраховує, що після обрання нової Ради ми матимемо прогрес і навіть (про це планують заявити президенти!) невдовзі можемо внести зміни до Угоди про асоціацію задля більшої інтеграції України у цифровий ринок ЄС.

Вперше у рішенні саміту буде згадано про "промисловий безвіз", тобто угоду ACAA.

Це та сфера, де з успіхами у старого парламенту "не склалося".

Навесні Рада провалила домовленості, так і не виконавши необхідних умов, і через це переговори так і не розпочалися. Ця згадка позначає стартову лінію і вимоги до нової влади: Україна має ухвалити законодавство та імплементувати його – і лише тоді ЄС буде готовий до розмови.

Подібних завдань Україна має чимало і більшість з них – це просто виконання Угоди про асоціацію. Все це – робочі моменти. Нічого нового.

А що ж із принципово новими досягненнями, чому їх немає? Чому Зеленський не домовився із Брюсселем про щось проривне? Відповідь проста: немає з ким.

Вже восени в ЄС зміниться найвище керівництво. І Туск, і Юнкер, і Могеріні підуть з посад. Політику ЄС визначатимуть нові керівники, і саме з ними доведеться домовлятися. Але для того, щоби на цих перемовинах ми мали шанси на успіх, у наступні пів року-рік нова Верховна рада та уряд мають показати та довести, що вони вміють працювати ефективно, що проводять реальні реформи, не обмежуючись обіцянками.

І саме це, а не нинішній саміт, стане визначальним у подальших відносинах України та ЄС.