27 сентября 2018 15:17

У пошуках партнера ГТС: як і навіщо влада планує змінити структуру "Нафтогаз України"

У пошуках партнера ГТС: як і навіщо влада планує змінити структуру "Нафтогаз України"

Загроза будівництва Росією "Північного потоку-2" змушує українську владу прискорити реорганізацію НАК "Нафтогазу" і створення нового оператора ГТС. В Україні розраховують, що це дозволить залучити до управління газотранспортною системою іноземну компанію, збереже транзит газу територією нашої країни та послабить позиції "Газпрому" на міжнародній арені. До того ж у ході тристоронніх переговорів України, ЄС і Росії, черговий раунд яких має відбутися сьогодні в Брюсселі, українській стороні доводиться відповідати на питання про долю заявленого владою розподілу "Нафтогазу" (анбандлінга) у відповідності з європейськими нормами. Подробиці – в матеріалі РБК-Україна.


Сьогодні, 26 вересня, в Брюсселі відбудеться черговий раунд тристоронніх консультацій між Україною, ЄС і Росією про транзит російського природного газу по території нашої країни з січня 2020 року. Перша зустріч відбулася ще у липні за ініціативою міністерства економіки Німеччини та Європейської комісії, а 12 вересня сторони провели переговори на рівні експертних консультацій.

Для "Нафтогазу" питання про те, як буде працювати українська газотранспортна система після 2019 року - одне з ключових. До цього часу закінчується термін чинного десятирічного транзитного контракту між НАКом і "Газпромом" від січня 2009 року. Як відомо, наприкінці лютого Арбітражний інститут торгової палати Стокгольма зобов'язав російського монополіста дотримуватися його положень, що стосуються передачі в країни ЄС по українській ГТС не менше 110 млрд кубометрів газу в рік. Трибунал також присудив "Газпрому" виплату НАКу компенсації за не надані обсяги транзитного газу у період дії контракту у 4,6 млрд доларів.

Після рішення Стокгольмського арбітражу "Газпром" не тільки заявив про бажання розірвати чинні контракти з Україною на постачання і транзит газу, але і не приховує, що з 2020 року транспортувати газ в Європу по території нашої країни не планує. Щоб обійти українську ГТС, російський монополіст має намір до кінця наступного року побудувати другу гілку газопроводу "Північний потік" по дну Балтійського моря, а також - завершити будівництво частини трубопроводу "Турецький потік" протяжністю 900 км і потужністю 32 млрд кубометрів у Чорному морі.

Якщо проект "Північний потік-2" закінчиться для Росії успіхом, то на Балтиці вона матиме газопровід сумарною потужністю в 110 млрд кубометрів. Вже отримавши дозвіл Швеції, Фінляндії і, головне, Німеччині, на прокладку трубопроводу у виключній економічній зоні цих країн, керівництво "Газпрому" заявляє, що тепер дозвіл Данії на будівництво трубопроводу біля берегів острова Борнхольм не є принциповим, і російська компанія розробляє альтернативний маршрут для другої гілки "Північного потоку". Для України це буде означати не тільки втрату щорічної плати за транзит в розмірі близько 3 млрд доларів, але і необхідність оптимізації потужностей української ГТС як мінімум на 50%. На це країні потрібно серйозне фінансування в кілька десятків мільярдів доларів.

Поки європейські чиновники вірять запевненням президента РФ Володимира Путіна, що "Північний потік-2" – "економічний проект у всіх сенсах" і його реалізація "не закриває можливості продовження транзитних поставок по території України". А канцлер ФРН Ангела Меркель переконана, що уряд її країни "не потрапить у залежність від російського газу". Тим часом, глава "Газпрому" Олексій Міллер ще навесні повідомив, що після будівництва другої гілки газопроводу у Балтійському морі обсяг транзиту через ГТС може скоротитися до 15 млрд кубометрів на рік. Вже влітку риторика РФ посилилася – і міністр енергетики Росії Олександр Новак, і керівництво "Газпрому" неодноразово заявляли, що "ні за яких обставин" не мають наміру продовжувати транзитний контракт з Україною після 2019 року.

Принаймні, 12 вересня в Брюсселі представники компанії "Газпром" участь у консультаціях з українськими і європейськими експертами не брали. "На жаль, з якоїсь причини "Газпром" не приїхав на ці консультації. Він вважає, що йому це не зовсім цікаво, але всі інші були присутні", - розповів журналістам про підсумки переговорів глава НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв.

За його словами, в ході зустрічі був також представлений певний звіт, в якому "добре видно, як росіяни, і в тому числі представники Європейської комісії активно використовують проти української позиції аргумент, що ми досі не закінчили свою домашню роботу". Зокрема, Коболєв уточнив, що Україні дорікають у тому, що виділення газотранспортних потужностей "Нафтогазу" в окрему компанію - анбандлінг - досі не сталося.

Анбандлінг "Нафтогазу" (ownership unbundling) - це процес передачі активів НАК новому оператора української ГТС, який передбачений профільним законом про ринок газу і директив Третього енергопакету ЄС. Оскільки, слідуючи європейському законодавству, активи з транспортування, видобування та продажу газу не можуть бути зосереджені в руках одного власника, Кабінет міністрів 1 липня 2016 року постановою №496 затвердив план анбандлінгу НАКу і передачі активів ГТС новому оператору – компанії "Магістральні газопроводи України" (МДУ).

У чому проблеми з анбандлінгом?
Згідно з урядовим планом, передача активів новому оператору газотранспортної системи МДУ повинна була відбутися через 30 днів після закінчення арбітражного спору між НАКом і "Газпромом" у Стокгольмі. Оскільки рішення по другій, "транзитній" справі, трибунал виніс наприкінці лютого, чиновники очікували завершення процесу анбандлінгу до початку квітня. Втім, цього не відбудеться як мінімум до закінчення строку дії контракту на транзит російського газу, тобто, до січня 2020 року. Передати свої права і зобов'язання за транзитною угодою іншій компанії НАК може лише з письмової згоди російської сторони. Такого дозволу "Газпром" не дає і наполягає на тому, щоб компанія "Нафтогаз" залишалася стороною контракту. Вирішити це питання на користь України у Стокгольмському арбітражі також не вдалося – трибунал відхилив відповідні вимоги НАКу.

У "Нафтогазі" розраховують, що анбандлінг компанії відповідно до норм Третього енергопакету ЄС дозволить новому оператору ГТС залучити міжнародних партнерів до управління газотранспортними активами. "Іноземний партнер нам потрібен не стільки з точки зору інвестицій, скільки для довіри європейських країн до України як до надійного транзитного маршруту російського газу", - раніше заявив Андрій Коболєв. "Забудьте про "Північний потік - 2". Для того, щоб Україна залишалася транзитером газу в Європу, необхідно завершити анбандлінг. Потрібно залучити європейських партнерів до управління ГТС, і це дозволить Україні зберегти транзит", - заявив у жовтні минулого року глава представництва ЄС в Україні Хьюг Мінгареллі.

Оскільки українська ГТС – стратегічний державний актив, який не підлягає приватизації, Верховна рада ще в серпні 2014 року прийняла закон, що дозволяє залучати іноземного інвестора або консорціум компаній в капітал системного оператора ГТС на умовах 49% (так званий керуючий пакет). Свої пропозиції Україні вже надіслали словацька компанія Eustream, італійська Snam, консорціуми Нідерландів і Франції - Gazunie і GRTgaz, німецька - Verbunddnelz Gaz AG, а також польська, румунська, бельгійська, іспанська і грецька газові компанії-оператори.

Зрозуміло, що реалізація такого сценарію невигідна російському газовому монополістові. Але крім блокування анбандлінга НАКу з боку "Газпрому", процес затягувався і українською владою. Незважаючи на те, що план анбандлінгу, затверджений Кабміном ще влітку 2016 року, передбачає передачу новому оператору тільки газотранспортні активи, вже у цьому році уряд доручив "Нафтогазу" передати в МДУ і підземні газові сховища (ПГС). Тоді як, згідно з постановою Кабміну №496, активи із зберігання природного газу повинні бути виділені в окрему компанію, але залишатися на балансі "Укртрансгазу" і управлятися за участю Міненерговугілля. В енергетичному блоці Кабміну РБК-Україна пояснювали, що "бачать технологічні ризики у відділенні ПСГ від ГТС". У "Нафтогазі" вважають, що ПГС необхідно вивести в окрему юридичну структуру, оскільки потенційних іноземних партнерів ГТС "може відлякати перспектива судових позовів з компаніями Дмитра Фірташа та Ігоря Коломойського щодо спірних обсягів газу в сховищах". Як відомо, загальний обсяг позовних претензій - на 15 млрд кубометрів.

Довгий час не погоджувалися в уряді і з тим, що проведення анбандлінгу - прерогатива НАКу. Кабмін взявся шукати партнера для української ГТС і проводити переговори з потенційними інвесторами самостійно. Ще на початку березня віце-прем'єр Володимир Кістіон, який відповідає за роботу енергетичного блоку уряду, пообіцяв, що до квітня будуть узгоджені умови та оголошено конкурс із залучення партнера для системного оператора. Але, незважаючи на очікування віце-президента Єврокомісії Мароша Шефчовича про те, що конкурсні умови та план анбандлінгу чиновники представлять Верховній раді в червні, цього так і не сталося.

Крім того, нешвидким виявився і процес формування корпоративного управління "Магістральних газопроводів України". Створивши компанію ще у 2016 році, обрати наглядову раду компанії з більшістю незалежних директорів вдалося лише у лютому 2018 року. Анбандлінг припускає, що структура управління нового оператора ГТС повинна бути незалежною від політичної кон'юнктури, від рішень "Нафтогазу" і не пов'язана з іншими компаніями у сегменті видобутку і генерації.

Перспективи для ГТС
У минулу середу, 19 вересня, наглядові ради "Нафтогазу" і МДУ представили "дорожню карту" відділення оператора ГТС. Згідно з документом, цей процес повинен завершитися до 1 січня 2020 року. До червня 2019 року МДУ має бути готове до сертифікації в якості системного оператора українським національним галузевим регулятором, а фінальною точкою має стати сертифікація на рівні Секретаріату Енергетичного співтовариства ЄС. Для цього компанія, вже наповнена активами, повинна бути "незалежна як технологічно, так і політично", підкреслили у "Нафтогазі". Підземні сховища, і інші активи НАКу, пов'язані із зберіганням газу, будуть виділені в окрему юридичну особу - філію "Укртрансгазу" (storage branch). За словами голови "Укртрансгазу" Павла Станчака, базою для створення такої компанії стане "Львівтрансгаз", а весь процес повного поділу зберігання і транспортування займе близько 6 місяців.

"Проведення анбандлінгу - моя персональна відповідальність", - заявив Андрій Коболєв, представляючи документ. Якщо ще взимку керівник "Нафтогазу" говорив, що Кабмін відсторонив його від переговорів з компаніями-потенційними партнерами ГТС, то зараз він може собі дозволити такі заяви. За інформацією РБК-Україна, прем'єр-міністр Володимир Гройсман погодився з тим, що анбандлінг і пошук партнера газотранспортної системи - компетенція наглядової ради НАКу і керівництва компанії. "Для прем'єра питання поділу ГТС та залучення іноземного інвестора – частково токсичне. Напередодні виборів він не готовий пояснювати виборцям, що "іноземці не розкуповують українську трубу". Крім того, глава уряду зайнятий не менш складними для нього переговорами з МВФ, тому анбандлінг для нього зараз не пріоритетна проблема, але він розуміє, що загроза "Північного потоку" зростає і його проводити треба швидше", - повідомило РБК-Україна джерело в енергетичному блоці Кабміну.

Інший співрозмовник в уряді, знайомий з ситуацією, вважає, що у прем'єра є й інші причини "укласти тимчасове перемир'я з НАКом": "У Гройсмана змінилося коло людей, до думки яких він прислухається. Йому зуміли донести інформацію, що шлях анбандлінгу, який пропонував Володимир Кістіон, не дозволить отримати сертифікацію нового оператора у європейців, і про іноземного партнера можна буде забути. Прем'єру сказали, що він втрачає дорогоцінний час", - повідомило джерело видання, відмовившись, втім, уточнити, хто саме переконав прем'єра. "У будь-якому випадку, ніхто не знає, що буде після виборів, яка команда залишиться при владі, і яка команда буде у "Нафтогазі"", - додав співрозмовник.

Навіть якщо погоджувати з урядом план реорганізації компанії керівництву "Нафтогазу" тепер можливо не доведеться (це питання буде в компетенції спостережної ради), без втручання Кабміну цей процес не відбудеться. Уряду як мінімум належить внести зміни у свою постанову №496 від 2016 року, розробити і затвердити умови конкурсу із залучення партнера по управлінню ГТС. І, якщо цей конкурс все ж відбудеться, затверджувати його результати буде парламент, який ще необхідно переконати передати українську газотранспортну систему в управління іноземним компаніям.