06 ноября 2019 10:43

Відокремлення ГТС від "Нафтогазу": навіщо це робити і як це допоможе у війні з "Газпромом"

Відокремлення ГТС від "Нафтогазу": навіщо це робити і як це допоможе у війні з "Газпромом"

Верховна Рада підтримала анбандлінг "Нафтогазу". Що це за процес і як він впливає на майбутнє газотранспортної системи України?
31 жовтня парламент ухвалив закон про створення компанії, на плечі якої ляже транзит російського газу територією України та постачання блакитного палива споживачам.

Питання настільки складне і важливе, що в окремих "слуг народу" під час його розгляду не витримували нерви.

З емоціями не впоралася член парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Анна Скороход, яка через ігнорування своїх правок колегами заплакала прямо в сесійній залі.

Чому Україні вкрай важливо завершити процес анбандлінгу до кінця 2019 року, як це вплине на газові перемовини з Росією, чи дозволить уникнути чергової газової війни з північним сусідом та що зміниться для пересічних споживачів?

Що сталося?
Напередодні Верховна Рада 341-м голосом ухвалила закон про анбандлінг "Нафтогазу", яким буде відокремлено транспортування газу від його видобування та постачання. Документ передбачає створення окремої компанії — "Оператора ГТС".

Новий оператор повинен отримати незалежність не тільки від колишнього власника — "Нафтогазу", а й від будь-яких інших впливів з боку виробників та постачальників газу й електрики, зокрема через вертикаль органів державної влади.

ГТС України — одна з найбільших у світі газотранспортних систем. Вона виконує дві основні функції: забезпечення газом внутрішніх споживачів і транзит блакитного палива через українську територію у країни Західної та Центральної Європи.

  
Що таке анбандлінг? Кому він потрібен?
Це одна з основних вимог ЄС до України і необхідна передумова для укладення нового транзитного контракту з Росією. Фактично анбандлінг — це система внутрішньої корпоративної реорганізації для поділу видів бізнесу.

Україна в рамках домовленостей з Європейським енергетичним співтовариством кілька років тому зобов'язалася розділити транспортування, зберігання, видобуток і продаж газу. До цього всі ці функції виконували "Нафтогаз" і його дочірня компанія "Укртрансгаз".

Сценаріїв відокремлення ГТС від "Нафтогазу" було два. На першому наполягав колишній прем’єр Володимир Гройсман, на другому — керівник "Нафтогазу" Андрій Коболєв. Різний погляд на анбандлінг ще більше охолодив стосунки Коболєва та Гройсмана.

Які моделі пропонувалися?
Ключовою розбіжністю в цьому питанні став контроль за газотранспортною системою, який дає право розпоряджатися мільярдами доларів. Йдеться про доходи від транзиту газу та можливості впливати на тендери оператора шляхом проведення закупівель.

Кабмін пропонував сценарій, відповідно до якого контроль над "трубою" отримав би уряд (модель ownership unbundling), а в "Нафтогазі" оптимальною вважали модель з ISO (Independent system operator) — незалежним оператором, який буде користуватися ГТС на правах концесії.

За цим сценарієм рішення щодо оператора ГТС повинна була ухвалювати держава (Мінфін).

Перебуваючи в кріслі прем'єра, Гройсман заявляв про необхідність завершення анбандлінгу на умовах уряду до кінця 2019 року, однак цього не відбулося. Після зміни влади процес почав рухатися швидше, уряд і НАК майже одразу заявили про досягнення компромісу.

Яку модель обрали і чому саме цю?
Правильне рішення виявилося десь посередині. За словами міністра енергетики та захисту довкілля Олексія Оржеля, анбандлінг відбуватиметься за моделлю ISO з переходом в OU.

Зроблено це було для того, щоб усунути суперечність, яка існувала в позиціях "Нафтогазу" та уряду Гройсмана і гальмувала процес анбандлінгу.

Коли відбудеться відокремлення?
Відповідно до моделі ISO, активи ГТС до 1 січня 2020 року повинні залишитися у власності "Нафтогазу", а управління цими активами з 1 листопада перейде до сфери компетенції незалежного оператора — ТОВ "Оператор ГТСУ", "дочки" "Укртрансгазу".

Оператор ГТС буде переданий ПАТ "Магістральні газопроводи України", яке перейде в корпоративне управління Мінфіну.

Після відокремлення модель ISO з 1 січня 2020 року повинна перетворитися на OU: "Нафтогаз" втратить право власності на газотранспортну систему, а правомочним власником стане держава (Мінфін). Так повинен завершитися процес анбадлінгу.

Чи не означає це, що Україна в майбутньому може втратити контроль над ГТС?
За словами Коболєва, законопроєкт про анбандлінг гарантує збереження газотранспортної системи України у державній власності і передбачає розширення контролю національного енергетичного регулятора за діяльністю оператора ГТС.

"ГТС буде збережена у державній власності — не передбачається жодних змін цього статусу. Вона перебуватиме в управлінні оператора на підставі угоди господарського відання. Своєю чергою, оператор ГТС належатиме ПАТ "Магістральні газопроводи України", власником якого є Міністерство фінансів", — сказав він.
Водночас Коболєв запропонував парламентарям зберегти можливість залучення міжнародних партнерів до управління оператором ГТС за погодженням з Верховною Радою.

"Важливо зберегти право Верховної Ради, закріплене в законі "Про ринок природного газу", щодо залучення до оператора ГТС, за погодженням парламенту, партнерів з часткою до 49%", — сказав він.

"Це не змінює суті, адже без рішення парламенту нічого не відбудеться. Однак з точки зору перемовин із закордонними партнерами ми залишаємо вікно можливостей та доводимо конструктивність наших підходів", — зазначив керівник "Нафтогазу".

Кажуть, це може вплинути на переговори з Росією?
Українські посадовці стверджують, що ухвалення закону покращить переговірну позицію Києва на найближчих газових перемовинах з "Газпромом" щодо транзитного контракту.

Річ у тім, що Україна наполягає на підписанні контракту на основі європейських правил, а для цього необхідно створити незалежного оператора, який підпише договір з російським монополістом. На думку експерта Геннадія Рябцева, ухвалення закону суттєво не вплине на газові перемовини, але може їх трохи прискорити.

"Створення незалежного оператора, сертифікованого за європейськими правилами, може мати позитивний вплив. Ухвалення закону — це лише один з кроків до його створення", — заявив він.

"Є план розділення цих функцій, прописаний в урядовій постанові. Відповідно до нього, усі роботи мають бути завершені до 31 грудня 2019 року. Я дуже сумніваюся, що у відведений термін вдасться завершити всі процедури і створити юридичну особу, яка матиме всі повноваження для підписання контракту", — додав експерт.

Іншої думки президент Центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар: "Мені здається, встигнуть, я не бачу ніяких непереборних перешкод. Можуть бути хіба що певні технічні нюанси".

Гончар погоджується, що на переговірну позицію України це не вплине. "Не треба виходити з того, що Росія буде задоволена. Вони будуть шукати елемент невідповідності, бо рішення щодо створення кризової ситуації вже є, і відмовлятися від нього ніхто не планує", — каже він.

Якщо російський газ піде в обхід України, чи потрібен тоді анбандлінг?
Потрібен. Завершення анбандлінгу — це вимога угоди про асоціацію з ЄС та договору про приєднання до Енергетичного співтовариства.

Після завершення процесу "Нафтогаз" перестане бути монополістом у магістральному транспортуванні газу. З 1 січня 2020 року НАК повинен втратити вплив на операційну діяльність нового незалежного оператора.

"Ми робимо анбандлінг не для Росії чи Європи, ми робимо це для себе. Треба з цього виходити, а не з того, як догодити комусь", — заявив Гончар.

А що потім? Як можна залучити інвестора?
Розмови про це тривають не перший рік, однак нічим конкретним вони не завершилися. Рік тому Коболєв оцінив вартість ГТС 14 млрд дол. При цьому він зізнався, що у європейських партнерів нема бажання купувати частку "труби" за такою ціною.

У різні часи українською ГТС цікавилися десятки європейських газових консорціумів. Серед них консорціуми із Словаччини та Італії — Eustream та Snam, Нідерландів та Франції — Gazunie та GRTgaz, компанії з Польщі — GAZsystem, Греції — Desfa, Іспанії — Reganosa, Німеччини — Verbunddnelz Gaz AG, Бельгії — Fluxys, Румунії — Transgaz.

"Навіщо це інвестору? Що він від цього отримає? А якщо транзиту не буде? Крім того, зберігаються ризики через велику політичну, економічну та військову невизначеності", — заявив Рябцев.

"Я не бачу серйозного інвестора, який би прийшов в Україну в останні п'ять-шість років. Навпаки — з України виходили компанії з великими іменами, які працювали в нафтогазовій сфері", — сказав експерт.

Гончар відзначив, що ГТС залишається в державній власності, але це не є перешкодою для створення тих чи інших форм консорціуму з управління за участю третьої сторони.

"Зацікавлені сторони є, але вони хотіли прийти на умовах "ми покеруємо і передамо свій безцінний досвід". Так управляти ми й самі уміємо. Якби вони були готові інвестувати в модернізацію — це інша розмова", — повідомив він.

Що мені від анбандлінгу як споживачу?
Звичайний українець з оператором магістральних газопроводів не взаємодіє, тому прямого впливу на споживача не буде.

"Споживачі відчують це на локальному рівні. Мова йде про анбандлінг на рівні облгазів. Клієнт буде отримувати дві квитанції: одну — від газзбутової компанії, іншу — за доставку газу", — заявив Гончар.

Отже, була одна квитанція, а стане дві. У багатьох регіонах загальна сума буде більша за попередню.

За словами Рябцева, анбандлінг — це можливість побудувати прозорий та конкурентний ринок. "Будь-який конкурентний ринок передбачає боротьбу за споживача, а це веде до покращення якості послуг і зниження цін", — каже експерт.

"Якщо проводити аналогію з ринками країн Східної Європи, то там перші два-три роки ціни були такими ж, як і до відділення, або трохи вищими, але вони не підвищувалися. Згодом відбувалося зниження цін", — повідомив Рябцев.

"Якщо Україна піде шляхом країн Східної Європи, підтримуватиме розвиток конкуренції, захищатиме права споживачів, то у нас може сформуватися конкурентний ринок, який сприятиме зниженню цін і підвищенню якості послуг", — підсумував він.

Під час голосування за законопроект заплакала депутат. Що це було?
Під час розгляду законопроєкту в сесійній залі не змогла стримати емоцій і заплакала член парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Анна Скороход. Це відбулося під час розгляду запропонованої нею правки №161. Вона прибирає із законопроекту положення про те, що рішення Мінфіну не можуть бути скасовані Кабміном.

Депутат з фракції "Слуга народу" Скороход наполягала, щоб комітет погодив внесення цієї правки на розгляд, проте цього не було зроблено. Голова парламенту Дмитро Разумков уточнив у депутата Андрія Геруса позицію комітету щодо правки.

Герус повідомив, що вона була відхилена, проте правку винесли на голосування. У сесійній залі вона була провалена, за неї проголосували 158 депутатів.

До цього депутати відхилили ще з десяток правок. "Більшість з них були направлені на те, щоб "зламати анбандлінг", — заявив ЕП один з членів енергетичного комітету парламенту.

За його словами, Скороход подавала правки синхронно з Юлією Тимошенко. Більшість правок, як пересвідчилася ЕП, майже ідентичні з правками лідерки БЮТ. "Тимошенко під час голосування вийшла і підтримала закон, не сказавши про це Скороход. Та залишилася сама із своїми правками", — зазначив ЕП співрозмовник.

Тобто її сьози стосувалися загального ставлення колег до усіх пропозицій депутата, а не конкретної правки, під час розгляду якої Скороход дала волю емоціям. Чи була тут змова з БЮТ, достеменно не відомо.

До речі, цивільним чоловіком Скороход є російський банкір Олексій Алякін, який раніше був бізнес-партнером бізнесмена Павла Фукса, який переїхав з РФ в Україну. Росія оголосила Алякіна в міжнародний розшук через шахрайські дії в банку "Пушкіно", яким той володіє.

В Україні російського банкіра затримали восени 2018 року. Прокуратура РФ раніше направляла в Україну запит на його видачу, проте суд відмовив російському МЗС в його екстрадиції і зобов'язав повернути скасоване раніше українське громадянство бізнесмена. В Україні Алякін володіє ТОВ "Будівельний комбінат "Прогрес", де раніше працювала Скороход.

Автор
Економічна правда
НОВОСТИ / Нефть и газ