24 сентября 2019 18:31

Донбас: «червоні лінії»

Як у владі бачать розв’язання ситуації на сході України. І що думають експерти

Донбас: «червоні лінії»

Президент Володимир Зеленський відправився з робочим візитом до Сполучених Штатів Америки, де прийме участь в 74-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Важливо, що в рамках поїздки на полях саміту нарешті відбудеться довгоочікувана зустріч з президентом США Дональдом Трампом. Це не державний візит і прийняття в Білому домі, однак це можливість налагодити особистий контакт, який дозволить домовитися про наступну зустріч. А також — окреслити низку важливий двосторонніх питань і обговорити ситуацію з врегулювання ситуації на сході України.

 

Тема переговорів з приводу Донбасу, зокрема, так званої «формули Штайнмаєра» є топ-темою останніх днів. Про неї, а також міжнародні переговори, активно пишуть як в Україні, так і закордоном, де можна прочитати багато критики або позитивних відгуків, припущень, заяв і витоки всіляких джерел. Днями у столиці відбулися дві прес-конференції, де відомі експерти та громадські діячі висловили свої занепокоєння і пропозиції з даної тематики.

«Нинішня українська влада обов’язково має повернути в порядок денний питання окупованих територій, враховуючи кримський півострів, — каже президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михало ГОНЧАР. — Ще не втрачена можливість жорстко наполягати на обговоренні питання Криму. Чому? Бачимо, що путінський режим висунув свої передумови для зустрічі у Нормандському форматі, українська сторона має також висувати свої умови: звільнення решти політичних заручників».

«Жодних причин щоб йти на якісь поступки у Мінських домовленостях немає, — вважає народний депутат восьмого скликання Ганна ГОПКО. — Адже після звільнення українських моряків з’явились ілюзії, що Путін здатен йти на певні кроки до примирення. Давайте одразу чітко окреслимо деякі речі: у Придністров’ї вже 27 років знаходяться російські війська, які мали бути звідти виведені, чи ситуація в Абхазії та Південній Осетії... Тому для всіх тих, хто хоче проводити якісь вибори варто наголосити, що вони якщо й мають відбутися, то тільки відповідно національному законодавству та міжнародним практикам. Не треба давати людям обіцянки про те, що війну з РФ можна виграти швидко. Це є пасткою, адже Росія грає на наше виснаження, грає на розвал антипутінської коаліції, грає на зняття санкцій. Коли 2016 року до нас на закриті зустрічі приїжджав Штайнмаєр разом із міністром закордонних справ Франції і починав розмови про вибори, ми чітко говорили: «Спочатку поїдьте подивіться, що відбувається в Донецьку. Якщо все гаразд, то проведіть в Донецьку нормандську четвірку». Якщо говорити про стратегію, то в Кремля є різні сценарії, які можуть бути втілені: від ескалації до хаотизації. Виникає питання, а чи є в держави Україна разом із західними партнерами стратегія по нейтралізації Росії як загрози для Західної цивілізації?».

«Остаточною метою політики Росії є — знищення України як нації, як незалежної держави та геополітичної реальності, — впевнений професор, Надзвичайний і Повноважний Посол України, екссуддя Міжнародного кримінального трибуналу з колишньої Югославії Володимир ВАСИЛЕНКО. — Сьогодні у влади, на жаль, немає стратегії відносин і з власним суспільством. Хоча ще 8 січня 2018 року ВР України ухвалила закон «Про особливості державної політики щодо утвердження державного суверенітету на тимчасово окупованих територіях». У цьому законі виведені основні позиції нашої країни щодо відведення збройної агресії Росії. Однак складається враження, що влада про цей закон забула, а журналісти його геть не читали! Тоді раптом у ЗМІ говорять про наявність конфлікту на сході Україні, замість збройної агресії, про якихось там бойовиків, які обстрілюють українські війська, хоча це регулярні формування збройних сил РФ, якими керують офіцери РФ, говорять про якісь «ЛНР» та «ДНР». Дуже важливо зазначити, що сьогодні Мінські домовленості сприймаються як нормальна угода, спроможна стати інструментом врегулювання. Ця картинка сприйняття даної угоди була цілеспрямовано навіяна російськими дипломатією і спецслужбами. З точки зору міжнародного права це взагалі не легітимний акт, адже сам текст мінських домовленостей суперечить 52 статті Віденської конвенції про права міжнародних договорів, де чітко сформульований загально визначений міжнародний звичай, а саме: угода нав’язана державі силою або загрозою застосування сили, є нікчемною з моменту її підписання. Юридично нечинними Мінські домовленості є і з точки зору Конституції України, бо даний документ ніколи навіть не подавався на розгляд Верховної Ради і він досі нею не ратифікований. Це треба було постійно доводити нашим західним колегам, щоб запобігти усіляким «формулам Штайнмаєра».

«Варто пам’ятати, що у нас асиметричний конфлікт, де Росія є набагато сильнішою стороною, і по кожному пункту у неї існує декілька альтернативних рішень, — каже експерт із зовнішньої політики Олена СНІГИР. — «Формула Штайнмаєра», як її прописує Росія передбачає, що саме РФ контролюватиме проведення виборів, і в кінцевому рахунку це призведе до легалізації цих кримінальних суб’єктів у правовому полі України. Перша червона лінія — не підписувати план вигідний Москві. Друга червона лінія — ні в якому разі не сідати з злочинцями із так званих «ЛНР», «ДНР» за стіл переговорів. Позиція попередньою влади у цьому напрямку була досить чіткою, і навіть наші західні партнери погодилися, що для виборів має бути безпекове середовище».

«Останнім часом ми споглядаємо цілеспрямовану маргіналізацію українською журналістики, — наголошує журналістка Лариса ВОЛОШИНА. — Це подається нам у вигляді особистої думки певних чиновників, промов про те, що, мовляв, сучасна влада не потребує посередників. Однак я хочу нагадати, що журналісти є тими, хто відображує суспільство, хто висловлює думку і ставить важливі питання.  Кожному, хто працює в медійній сфері зрозуміло, що існує кілька вкрай дратівливих тез для українського суспільства. Це питання Криму, Донбасу, загроза олігархічного панування, капітуляції влади, окупації країни. Всі ці питання викликають тривогу. Будь-яка тривога конвертується в підвищення рівня агресії в маси. Засобами попередження такої агресії є правильно побудована комунікація між владою та народом. Зараз необхідно, щоб кожен орган державної влади проводив відкриті прес-брифінги для журналістів. Створення національної прес-карти для журналістів про які починають говорити — є загрозою наступу на свободу слова. Мені не зрозуміло, чому апарат президента хоче вирішувати: хто має задавати їм питання, а хто — ні. Це і є червона лінія для суспільства».

«Альтернатива Мінському процесу — це норми міжнародного права, — вважає юрист-кримінолог, кандидат юридичних наук Ганна МАЛЯР. — Адже Мінські домовленості є нікчемними з точки зору міжнародного права. У нас немає законних перемовин з агресором. У міжнародному праві є норма, про те, що наш суверенітет визнає весь світ. Росія порушує недоторканість, тому перемовини мають йти саме з цього приводу. Ми можемо відмовитися від міжнародного кримінального переслідування агресора, по всіх інших умовах не можна торгуватися».

«З моєї точки зору міжнародне право вмерло, адже ніхто не питав Сирію, Лівію і багато інших країн про напад, — говорить політичний аналітик Михайло ЧАПЛИГА. — В реальній політиці є ТОП-країни, які вирішують долю світу, це Китай, Росія, ЄС (Німеччина з Францією) та США. Я так розумію, що ці країни дійшли певного консенсусу: до кінця Нового року правдою чи неправдою повинні бути вирішені питання по ОРДЛО та Придністров’ї, а також фактично закрити питання по Криму. Вся біда полягає в тому, що ми в свій час не назвали речі своїми іменами, і це стосується не тільки війни, очевидно зараз нам доведеться пройти скрізь болісну дискусію про те, чи готові ми імплементувати ОРДЛО в державний код України. На сьогоднішній день перемовини хочуть замкнути на представниках ОРДЛО, що можливо тільки надавши певний статус цим територіям. Щойно з’явиться легітимна сторона переговорів — питання України закриється для світу, адже воно стане внутрішньою проблемою».

Відповіді на поставлені питання і певні червоні лінії в понеділок дав помічник українського президента Андрій ЄРМАК. Про перебіг переговорів і бачення врегулювання ситуації на сході Україні він розповів в інтерв’ю ukr.lb.ua. Єрмак очолював українську групу під час переговорів з обміну людей, які утримувалися в Росії та Україні. Наразі переговори з приводу подальшого обміну продовжуються, але коло питань, які належать до його компетенції, є значно ширшим.

«Ми не збираємося поступатися ні 1% наших інтересів, — каже Андрій Єрмак. — Я б так не формулював питання «яку ціну ми готові заплатити». Тому що, насправді, якщо взяти «Мінські угоди», в такому вигляді я б їх не підписував. Я розумію, що зараз найлегше критикувати, і що альтернативи їм не з’явилося. Але ми зібрали велику кількість експертів і, базуючись на тому, що вже існує, виробили свою позицію. Вона лежить в основі всього нашого переговорного процесу. Ми точно ніколи не допустимо федералізації нашої країни. Ми точно ніколи не допустимо втрати наших територій. Ми точно хочемо припинити війну. Ми точно хочемо реінтегрувати Донбас в Україні. Ми точно хочемо, щоб Україна була єдина. І ось на цих основних принципах будується весь переговорний процес. Думаю, вихід, який ми знайдемо, здивує в хорошому сенсі слова навіть найбільших скептиків».

З приводу так званої формули Штайнмаєра помічник президента заявив: «Вона передбачає, що о 20.00 в день виборів, вступає в силу закон, що регулює особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей. Спочатку на тимчасовій основі, і тільки після того, як місія ОБСЄ, яка є основним спостерігачем, виносить свій вердикт, що вибори відбулися і пройшли відповідно до всіх міжнародних норм і законодавства України, він вступає в силу як постійний. Нічого більше. Всі інші питання будуть врегульовані іншими законами, які будуть винесені на голосування до Верховної Ради з дотриманням всіх необхідних процедур і природно з можливістю публічного громадського обговорення. Ми — відкриті люди. Ми хочемо чесно представити нашу концепцію людям, в тому числі, які проживають на непідконтрольних територіях, тому що ми збираємося жити в одній з ними країні. Збираємося об’єднати нашу Україну. Тому що Україна — це і Донбас, і Крим. Особливий статус Л/ДНР не є предметом переговорів ні в Мінську, ні в «нормандському» форматі. Навіть не обговорюється. Вибори на непідконтрольних територіях розглядаються тільки відповідно до українських законів. Виключно. Ми зацікавлені в тому, щоб ситуація на Донбасі була врегульована, і вибори пройшли якомога швидше».

Заговорили у владі і з приводу можливого великого міжнародного договору, який може стати альтернативою Будапештському меморандуму. «У нас є ідея — зараз я говорю про це вперше — яка тепер звучить в різних переговорах, щоб врегулювання ситуації закінчилося підписанням масштабного міжнародного договору, в якому б взяли участь всі найбільші гравці — Сполучені Штати, Великобританія, Німеччина, Франція, Китай, які зафіксували б на роки, а краще на століття, наш суверенітет, територіальну цілісність, — розповідає Андрій Єрмак. — А оскільки у нас вже є досвід непрацюючих документів і гарантій, під які Україна зробила серйозні кроки, починаючи з моменту здобуття незалежності, я вважаю, що як один з елементів гарантії в Україні повинні з’явитися штаб-квартири міжнародних організацій. Пройшовши важкий трагічний шлях, ми як країна, розуміємо, яке місце в світовому співтоваристві повинна зайняти Україна. Я вважаю, це було б величезним досягненням і проривом. Питання в тому, чим ми наповнимо цей договір? Як юрист, при укладанні угоди я завжди дивився на пункти, які дадуть мені можливість відстоювати свої права, в тому числі в суді. Ось якщо підходити до міжнародного договору з такої позиції, а не для того щоб підписати гарний документ і випити потім шампанського, тоді він буде працювати».

Доволі відверті й чіткі сигнали, хоч і не по всім питанням, з боку влади, які потрібно буде ще реалізувати. Для цього потрібні сильні союзники як всередині країни, так і закордоном. Тим часом, згадані експерти запропонували деякі свої поради владі: необхідно нарощення санкцій до Росії, насамперед, секторальних; введення угод до рівня стандартів міжнародного права; Україна повинна стати світовим форпостом для підтримки ідей міжнародного права; максимально збирати і фіксувати докази злочинів, зокрема за 437 статтею Конституції (збройна агресія); створення умов для ефективної інформаційної політики; Україна має активізувати свою діяльність у Генеральній асамблеї ООН; відмовитися від капітуляційних поступок, зокрема зміни Конституції.