09 сентября 2019 10:00

Ключові "газові" виклики для команди Зеленського

Ключові "газові" виклики для команди Зеленського

На першому засіданні Верховної Ради команда Володимира Зеленського розставила своїх людей у всіх органах влади. Настав час виконувати обіцянки. Які ключові проблеми доведеться вирішувати у газовому секторі?


"Я не розумію наш уряд, який тільки розводить руками і каже: ми нічого не можемо зробити. Неправда. Можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління", — звертався до Кабміну Володимира Гройсмана президент Володимир Зеленський під час своєї інавгураційної промови 20 травня.

З того часу в країні відбулося повне перезавантаження влади. Партія "Слуга народу" отримала монобільшість в парламенті, що дозволило їй повністю оновити уряд. Тепер він складається лише з людей Зеленського, з якими він особисто проводив співбесіди.

Саме час переходити від слів до діла і починати втілювати в життя анонсовані реформи. Напередодні ЕП писала про головні больові точки нового ринку електроенергії. На черзі — газовий сектор, який також потребує уваги нової влади.

ЕП виділила шість викликів, на яких команда президента та профільні відомства повинні зосередитися найближчим часом.

Тарифи на комунальні послуги
Під час президентської кампанії команда Зеленського задля агітації часто торкалася болючої теми високих тарифів для населення. Сам Зеленський ніколи відкрито не обіцяв, що знизить тарифи, але казав, що вони занадто високі для українців.

Після перемоги на виборах та вступу на посаду більшість респондентів у різних опитуваннях говорили, що найбільше очікують від Зеленського саме зниження тарифів.

Хоча представники президента згодом намагалися пояснити, що він говорив про це "жартома" і "напівнатяками", сам Зеленський, схоже, вирішив від теми тарифів не відхрещуватися.

Під час першого засідання нової Верховної Ради президент знову згадав про проблему: "Здобуття реальної енергетичної незалежності, енергоефективності та вирішення проблем з тарифами", — перерахував основні виклики та завдання парламенту й уряду глава держави.

Варто відзначити, що з квітня ціни на газ для населення справді знизилися. За п'ять місяців блакитне паливо втратило 25% вартості, однак цьому сприяла ринкова кон'юнктура. Є ризик, що взимку газ знову подорожчає.

Тоді важливим фактором стане позиція МВФ, з яким новому уряду, скоріше за все, доведеться домовлятися про нову програму. Як відомо, формула ціни на газ — один з ключових пунктів меморандуму про співпрацю України з фондом. У Зеленського вже активно готуються до майбутніх консультацій з кредитором.

"Переговори будуть у вересні, і позиція така, щоб була м'якша позиція (МВФ. — ЕП), пов'язана з цінами на газ і введенням лібералізованого ринку газу", — заявляв голова парламентського комітету з ПЕК Андрій Герус.

Загалом до майбутньої системи тарифоутворення залишається багато питань, оскільки наразі незрозуміло, який шлях обере новий Кабмін.

Логіка двох попередніх урядів будувалася на тому, що газ як товар має свою вартість і споживачі повинні платити за нього ринкову ціну. При цьому малозабезпеченим громадянам призначається і виплачується допомога у вигляді субсидії.

Чи будуть переглянуті рішення попередньої влади? Конкретної відповіді на це питання нема. Однак ледь не на кожному ефірі президент розповідає, що тарифи будуть зменшені.

Якщо частина населення платитиме неринкову ціну, решту грошей держава муситиме компенсувати з бюджету, тобто з коштів платників податків. Звідки взяти гроші? Навантаження на бюджет і зараз велике: тільки на виплату держборгу Україна витратить майже третину бюджету. Питань більше, ніж відповідей.

Монетизація субсидій
В Україні близько 4 млн сімей з 14 млн отримують субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Тільки протягом останніх п'яти років на виплату субсидій з бюджету було витрачено понад 250 млрд грн.

У 2014 році було витрачено 6,9 млрд грн, у 2015 році ця сума зросла до 19,1 млрд грн, у 2016 році — до 46,4 млрд грн. У 2017 і 2018 роках з бюджету на субсидії виділили 72,4 млрд грн і 72,7 млрд грн відповідно.

Загальна сума, виділена на виплату субсидій на 2019 рік, становить 55 млрд грн. За січень-червень на адресну допомогу пішло майже 36 млрд грн, при цьому в грошовій формі, яка була запроваджена у 2019 році, за шість місяців було сплачено тільки 14,5 млрд грн.

Проте, як показує досвід, саме монетизована форма субсидій стимулює субсидіанта економити газ.

Заступник начальника департаменту енергоефективності "Нафтогазу" Олексій Хабатюк недавно зазначив, що до переходу на монетизацію субсидіанти споживали газу на індивідуальне опалення у 1,6 разу більше, ніж несубсидіанти.

Температура в оселях отримувачів субсидій могла досягати 24-26 градусів, тоді як їхні сусіди без субсидій тримали температуру до 20 градусів.

"Побудована за десять років система субсидій була неефективна з точки зору стимулювання ефективного споживання ресурсу. Запроваджена система монетизації стимулює людину економити газ, бо все зекономлене вона залишає собі. Гроші — найкращий мотиватор", — наголошує Хабатюк.

До останнього часу уряд обирав між готівковою та безготівковою формами монетизації. Хоча лише готівкова форма, на думку Хабатюка та інших експертів, є реальною монетизацією і саме її слід запровадити.

Отже, ще одним важливим напрямком для нової влади повинен стати повний перехід на монетизовану форму субсидій. Інакше про ефективне споживання газу отримувачами субсидій не йтиметься.

Збільшення видобутку газу
"До 2020 року ми повністю забезпечимо Україну власним газом, його не доведеться купувати за валюту", — говорив на різних форумах та "круглих столах" тодішній прем'єр Володимир Гройсман.

Задля вирішення цього завдання у 2016 році державна компанія "Укргазвидобування" презентувала програму "20/20" — проект збільшення видобутку газу до 2020 року з 14,5 млрд куб м до 20 млрд куб м.

Враховуючи, що надра України містять понад 1 трлн куб м газу, а споживання становить близько 32 млрд куб м на рік, цього запасу вистачило б на найближчі 30 років.

Утім, можна констатувати, що програма "20/20" провалена: у 2018 році "Укргазвидобування" видобула лише 15,5 млрд куб м газу. У "Нафтогазі" пояснюють це відсутністю нових ліцензій на розробку надр та брак фінансування.

Зокрема, "Укргазвидобування" розраховувала отримати 80 нових ліцензій протягом 2016-2018 років, для чого подала понад 170 пакетів документів, однак отримала лише 17 погоджень. У ключовому регіоні, на Полтавщині, за останні три роки УГВ отримала понад 60 відмов на подані заявки на розробку надр і жодного погодження.


Провал програми, серед іншого, став причиною звільнення керівника УГВ Олега Прохоренка. Зараз цим напрямком опікується керівник газового дивізіону "Нафтогазу" Андрій Фаворов. Недавно він заявив, що стратегію "20/20" реалізувати неможливо і представив своє бачення.

"Нам не цікаві кубометри. Нам треба зменшити ризики при бурінні нових родовищ і збільшити ймовірність успішного буріння. Так ми не збільшимо видобуток, але збільшимо прибутковість компанії", — сказав він.

Нова стратегія УГВ передбачає: утримання базового рівня видобутку, інвестиції в інфраструктуру, буріння тільки на найкращих ділянках, впровадження діджиталізаціі, нарощування видобутку нафти і конденсату, партнерство з лідерами галузі, інвестиції в нарощування ресурсної бази.

Прем'єр Олексій Гончарук у збільшенні власного видобутку бачить і вирішення проблеми високих тарифів для населення. Однак розмови про "дешевий" український газ за нинішньої моделі ціноутворення за імпортним паритетом є популізмом.

Наразі ціна на газ для населення формується за середньою вартістю блакитного палива на німецькому хабі. Також враховуються витрати на транспортування та націнки компанії, яка продає газ споживачеві. Це стосується не тільки імпортного газу, а й газу, видобутого в Україні.

Саме тому збільшення власного видобутку без зміни моделі ціноутворення на кінцеві цифри у квитанціях вплинути не може. Зате може суттєво зменшити відплив валюти з країни. У новому уряді це добре розуміють. Можливо, детальний план вирішення цієї проблеми з'явиться найближчим часом.

Анбандлінг "Нафтогазу"
Анбандлінг "Нафтогазу" — одна з основних вимог ЄС до України і необхідна передумова для укладення нового транзитного контракту. Що це таке і чому це так важливо?

Анбандлінг — це система внутрішньої корпоративної реорганізації для поділу видів бізнесу.

Україна в рамках домовленостей з Європейським енергетичним співтовариством кілька років тому зобов'язалася розділити транспортування, зберігання, видобуток і продаж газу. Зараз всі ці функції виконують "Нафтогаз" і його дочірня компанія "Укртрансгаз".

Ключовою розбіжністю в цьому питанні став контроль за газотранспортною системою, який дає право розпоряджатися мільярдами доларів. Різний погляд на анбандлінг ще більше охолодив стосунки глави "Нафтогазу" Андрія Коболєва та Володимира Гройсмана.

Кабмін пропонував сценарій, відповідно до якого контроль над "трубою" отримав би уряд, а в "Нафтогазі" оптимальною вважали модель з ISO (Independent system operator) — незалежним оператором, який буде користуватися ГТС на правах концесії.

Перебуваючи в кріслі прем'єра, Гройсман заявляв про необхідність завершення анбандлінгу на умовах уряду до кінця 2019 року, однак напередодні він склав свої повноваження. Схоже, після зміни влади "Нафтогаз" і Кабмін досягли консенсусу. Новий прем'єр наголосив, що це питання повинно вирішитися найближчим часом.

"Анбандлінг в "Нафтогазі" потрібний, ми, безумовно, його зробимо, модель дискутується. Ми знайшли цікаве рішення, яке попередньо узгодили з міжнародними партнерами. Питання анбандлінгу, його моделі і строків повинне вирішитися в найближчі тижні", — сказав він. Подробиць Гончарук вирішив не розкривати.

Транзитний контракт
Через чотири місяці завершується термін дії контракту на транзит російського газу територією України. Перемовини з цього питання тривають кілька років, однак дійти згоди сторони поки не можуть.

Для України зупинка транзитного потоку означає втрату 3 млрд дол річного доходу, а це близько 3% ВВП. Тобто країна за рік може втратити все економічне зростання 2018 року.

Росія прагне повністю відмовитися від послуг українського транзиту. Для цього вона будує газопроводи в обхід України: "Північний потік-2" та "Турецький потік". Введення їх в експлуатацію дасть змогу російському монополісту постачати ті ж обсяги газу до Європи, що й зараз, не використовуючи українські газопроводи.

Наразі "Газпром" зіткнувся з певними труднощами щодо побудови "Північного потоку-2". Як все складеться в майбутньому, прогнозувати важко. Останні розрахунки "Нафтогазу" показали, що російська сторона має технічну можливість у 2020 році не використовувати український транзит, навіть якщо не буде побудований "Північний потік-2".

Перемовини щодо нового контракту проводяться в тристоронньому форматі. У них беруть участь Україна, Росія та Єврокомісія. Російська влада хоче укласти з Києвом короткострокову угоду, щоб виграти час, необхідний для завершення будівництва згаданих газопроводів.

Україна наполягає на десятирічній угоді на основі європейського законодавства. Мінімальний обсяг транзиту повинен становити 60 млрд куб м газу і ще 30 млрд куб м — додаткова опція, яка бронюється на випадок зростання попиту на європейському ринку.

Наступні тристоронні переговори заплановані на вересень. До того часу майбутнє транзиту газу до ЄС невизначене. Що буде після вересневої зустрічі — ключове питання.

За словами Гончарука, наразі йде підготовка до тристоронніх переговорів та формування позиції української сторони, тому від конкретики з цього приводу він відмовився, заявивши, що Україна планує добитися довгострокового контракту.

Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар вважає, що нова влада в тристоронніх переговорах повинна відстоювати позиції попереднього уряду.

Він прогнозує, що до кінця 2019 року підписати новий контракт не вдасться. "З 1 січня буде припинений транзит. "Газпром" над цим системно працює і не приховує цього", — каже експерт.

"Для нас вихід очевидний, і "Нафтогаз" це робить: максимізує запаси газу в сховищах, щоб пройти зимовий період без імпорту. Після проходження зимового сезону позиція "Газпрому" зміниться", — упевнений Гончар.

"За три місяці зими вони не виведуть "Північний потік-2" і "Турецький потік" на проектну потужність, їм знадобиться ще кілька років. Тоді вже будемо говорити з інших переговорних позицій. Транзитний контракт не можна підписувати за будь-яку ціну. Тим більше — на умовах "Газпрому", — підсумував Гончар.

Облгази і газзбути
"Їх треба вжарить по перше число, бо монополісти вже сіли на голову і звісили ноги", — заявляв на початку 2019 року Гройсман, анонсуючи "глобальну перевірку" облгазів. Як відомо, їх контролює група РГК, що управляє газовим бізнесом Дмитра Фірташа.

Причина таких різких висловлювань криється в нарахуванні облгазами додаткових платежів за спожитий населенням газ. Про це на початку 2019 року не раз повідомляв "Нафтогаз", звинувачуючи облгази в монополізмі. РГК відповідала дзеркально: на її думку, ознаки домінування є у діях "Нафтогазу".

За інформацією НАК, наприкінці 2018 року в багатьох регіонах у квитанціях за газ почали з'явилися донарахування за попередні роки із значними сумами. У "Нафтогазі" звинуватили облгази і газзбути у тому, що вони обманюють споживачів, аби зберегти свою монополію на ринку постачання газу населенню.

"Ці зловживання спрямовані на недопущення переходу населення до інших постачальників газу та фактичне закріпачення споживачів за конкретними газзбутами", — йшлося у заяві компанії. При цьому серед нових можливих постачальників газу населенню "Нафтогаз" поки що бачить лише себе.

У "Нафтогазі" заявляють, що необґрунтовані нарахування можуть створити проблеми із субсидіями у новому опалювальному сезоні.

"Система побудована так, що субсидія призначається у випадку відсутності заборгованості за ЖКП за певний період. Наприклад, газзбути нараховують додаткові обсяги, з якими споживачі не погоджуються та їх оспорюють. Хоча у постанові уряду прописано, що ці борги не враховуються при призначенні субсидій, сам механізм досить нечіткий", — заявляв Хабатюк.

За його словами, у майбутньому це може стати неприємним сюрпризом. "Це те, чим повинен займатися уряд. На жаль, ситуація, яка склалася навколо облгазів і газзбутів, показує, що дії уряду і регулятора неефективні щодо впливу на їхню діяльність", — підсумував він.

Загалом конфлікт між "Нафтогазом" та облгазами триває багато років. Екс-прем'єр Гройсман, попри прохолодні стосунки з Коболєвим, у цьому питанні завжди був на боці державної компанії. Новий очільник уряду свою позицію з цього питання публічно ще не висловлював.