20 сентября 2018 18:27

Між популізмом і смислами

Які теми використовують майбутні кандидати перед виборами, а які мали б бути на порядку денному?

Між популізмом і смислами

Юридично виборча кампанія ще не стартувала, але фактично — так. На телебачення рекламні ролики, на вулиці — численні бігборди, на ток-шоу — майбутні кандидати. Досвід попередніх років показує, що під час виборчих кампаній ми маємо багато брехні і порожніх обіцянок, натомість змістовних дискусій з приводу тих питань, які реально турбують громадян, відсутні. Або навіть якщо ці питання піднімаються, то часто це носить спекулятивний характер. 


Звичайно, відбулися певні зміни, адже після нападу Росії на Україну в 2014-му, тема війни, оборони, безпеки, стали одними з головних, які постійно на устах. Однак нікуди не ділися старі «заїжджені» питання — економіка, соціалка, корупція, мова, європейська та євроатлантична інтеграція і т.д.  
Якщо звернути увагу на ту рекламу, яку ми можемо спостерігати вже сьогодні, то, наприклад, діючий президент Петро Порошенко з бігбордів і сітілайтів каже, що «Ми йдемо своїм шляхом. Ми Україна», а лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко пропонує «Новий курс України. Нові можливості для кожного». Тим часом колишній голова Донецької ОДА, який нині намагається розкрутити партію «Основа», Сергій Тарута пропонує «Компроміс». А представник Опоблоку Олександр Вілкул стверджує: «Нас більшість». І так далі. З наближенням виборів цих гасел ставатиме тільки більше.
Які смисли несуть майбутні кандидати, і чи несуть взагалі?


«ДОМІНУВАТИМУТЬ ТРИ ТЕМАТИЧНІ НАПРЯМКИ: 1) ВІЙНА, РОСІЯ-АГРЕСОР І РЕВАНШ; 2) КОРУПЦІЯ; 3) СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА»

Михайло БАСАРАБ, політолог:

— У виборчій кампанії домінуватимуть три тематичні напрямки: 1) війна, Росія-агресор і реванш; 2) корупція; 3) соціальна проблематика. Кожен учасник кампанії спеціалізуватиметься на одній з цих трьох тем. Порошенко буде працювати з темою війни і відсічі агресії. Гриценко приділятиме найбільше уваги корупційній проблематиці, а Ляшко з Тимошенко віддадуть перевагу наративу про «зубожіння». Це не означає, що кожен з кандидатів розмовлятиме з виборцями лише на якусь одну тему. Просто якась з них буде головною у їхньому порядку денному. На чому б не «спеціалізувалися» кандидати в президенти, але кожен з них не зможе оминути увагою тему війни, реваншу і російської агресії. Це найбільше турбує людей, і це, зрештою, є об’єктивною загрозою для кожного з нас і держави загалом.
«ПОТРІБНІ НЕ ГАСЛА, А МЕХАНІЗМИ ЯК НАМ ВИХОДИТИ З ІНСТИТУЦІЙНОЇ КРИЗИ»

Олександр КОЧЕТКОВ, політичний експерт:

— Є три групи. Перша — ті, які хочуть зберегти статус кво. Перш за все це діючий президент Петро Порошенко. Він апелює до безвізового режиму з ЄС, підписання Угоди про асоціацію, вступ до НАТО, який потрібно зафіксувати в Конституції, реформи армії. Він часто апелює до минулого, яке начебто вже вирішене, начисто забуваючи про проблеми. Наприклад, нещодавно прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що Україна на межі дефолту. А кандидат від влади розповідає про успіхи. Так як реформи призвели до можливого дефолту? Тобто відбувається експлуатація пропагандистських успіхів минулого.
Друга — наприклад Ляшко, Гриценко та інші несистемні кандидати, які зосереджуються на критиці нинішнього становища, але не пропонують варіанти вирішення проблем. З їхнього боку це здебільше гасла — покінчимо з корупцією, повернемо гроші з офшорів, посадимо бандитів і т.д. Все це популізм.
Третя — їх обмаль. Вони пропонують бачення майбутнього і як його досягти, наприклад, нового суспільного договору, чим я зокрема багато років займаюся. Тобто йдеться про побудову нової системи влади, нових відносин між владою і суспільством. До цієї теми, наприклад, намагається підступитися Тимошенко, можливо, Безсмертний.
Що нам потрібно? Потрібні не гасла, а механізми як нам виходити з інституційної кризи.
«ПОЛІТИКИ ЗНОВУ ГРАЮТЬ В ТЕМИ ЯКІ СПРИЙМАЄ ОДНА ЧАСТИНА СУСПІЛЬСТВА І НЕ СПРИЙМАЄ ІНША»

Вікторія ПОДГОРНА, політолог:

— Зміст, який пропонують ключові кандидати в президенти мало корелюється з реальними проблемами та інтересами більшості громадян. Кандидати обирають часто такі теми, які поляризують суспільство — яке і так не є консолідованим. Теми кампанії щодо цінностей дуже небезпечний, ми це бачили по досвіду кампанії 2004 року, коли країну «поділили» навпіл по цінностям і орієнтирам — і це через 10 років здетонувало. Однак досвід нічого не вчить політиків, вони знову грають в теми які сприймає одна частина суспільства і не сприймає інша. При чому тепер та, яка не сприймає, буде маркуватиму одними кандидатами як «націоналісти» і іншими кандидатами як «колаборанти». Не важко зрозуміти як це небезпечно.
З іншого боку, є кандидати які підхоплюють теми інтелектуального середовища часто дуже малодоступні для розуміння звичайних виборців. Мета таких дій кандидатів (Ю.Тимошенко) — отримати підтримку найбільш активних громадян щоб легітимізувати своє минуле і «оновитися», бо існує дуже великий запит на нових політиків  у суспільстві. І цю новизну необхідно показати взявши на озброєння нові ідеї і використовуючи нову лексику. І дуже дивно коли така лексика одночасно транслюється з абсолютно протилежними ідеями. Еклектика тем і сенсів — свідчить про те що політик не хоче мати рамку для політичних дій. Сенс політичних ідеологій також в тому, щоб обмежити дії політиків в якихось межах і зробити політиків більш прогнозованими. Коли такої ідеологічної та ідейної рамки немає — це те, що ми називаємо популізмом, це індикатор того, що політик здатний на будь-які дії в будь-який бік. Він не прогнозований — найяскравіший приклад такого політика сьогодні Д.Трамп, який лякає весь світ, руйнуючи систему міжнародних відносин.
То що хотілось би почути в темах кампанії від кандидатів — це відповідей на гострі питання виборців, не просто гасла, а реалістичні і зрозумілі речі — як досягти миру, що робити з Донбасом, як в такому небезпечному світі і сусідстві забезпечити безпеку Україні. І безпеку громадянам. І що найбільше чекають або іноді вже не чекають українці, які емігрують на Захід чи деякі до Росії — це питання економічного розвитку. Як його забезпечити. І звичайно питання відновлення довіри до держави і шляху реформування управління. Якщо кандидати будуть уникати таких відповідей це буде означати не просто чергове розчарування суспільства, а втрати залишків довіри і надії.