17 января 2020 09:29

Боротися, а не здаватися: чому українські депутати вирішили їхати до ПАРЄ

Боротися, а не здаватися: чому українські депутати вирішили їхати до ПАРЄ

Кілька місяців тому мене обрали головою делегації України в ПАРЄ.

І вже тоді було відомо, що ця робота вимагатиме як принциповості, так і непростих рішень, адже Рада Європи та її органи нині перебувають у глибокій кризі.

І хоча восени ми не брали участі у роботі асамблеї, час не минув дарма. Десятки консультацій та нарад, на яких ми з колегами доносили та відстоювали позицію держави для міжнародних партнерів. 

І нині настав час для ухвалення рішення про подальшу стратегію України.

Жорстка реальність

Що відбувається у Раді Європи?

Прикро, що організація, створена для захисту демократії та прав людини, протягом останніх кількох років неодноразово зраджувала своїм основним принципам, закриваючи очі на порушення фундаментальних норм міжнародного права та власного статуту, а також систематичне зневажання цінностей міжнародного права, демократії та прав людини державами-членами.

Навіть більше, подібні порушення прикривають сумними й цинічними заявами про "діалог", "порозуміння" та "єдність".

Апогеєм доби постправди в Раді Європи стало повернення делегації Російської Федерації до ПАРЄ влітку 2019 року. Росіяни повернулися всупереч окупації українських, грузинських та молдовських територій, попри системні порушення прав людини на цих територіях, попри зміцнення авторитаризму всередині самої РФ, а головне – попри відкрите небажання РФ виправляти проблеми. Невиконання численних резолюцій ПАРЄ не стало на заваді поверненню російських делегатів до зали засідань асамблеї.

Ми переконані, що рішення про повернення РФ було помилкою, але, на жаль, у Західній Європі із цим згодні не всі.

За місяці після призначення головою української делегація я неодноразово чула думку, що діалог з Росією важливіший за вищезазначені "прикрі непорозуміння". Як би нам, українцям, не було це неприємно, але треба враховувати, що подібні наративи є частиною реальності.

Безперечно, ми маємо друзів, які думають інакше і виступають разом з Україною (про це нижче). Втім, наразі "діалогісти" – в більшості, що вимагає нової стратегії для нової делегації України у ПАРЄ.

Влітку 2019 року наша делегація здійснила демарш, залишивши Страсбург на знак протесту проти безумовного повернення російської делегації. Постійного представника України Дмитра Кулебу тоді відкликали до Києва для консультацій. В період цих подій у Раді Європи головувала Франція – один із головних адвокатів повернення РФ.

Два шляхи

Відтоді минуло пів року.

Наприкінці 2019 року головування Франції в Раді Європи добігло кінця; тепер там головує Грузія. В Україні запрацював новий парламент, що сформував нову делегацію, а нещодавно був призначений і новий постпред України при Раді Європи.

За процедурами ПАРЄ, у січні усі держави-члени повинні подати до Страсбурга склад своєї делегації. Не зробивши цього зараз, Україна зможе повернутися до цього питання лише за рік.

Отже, ми знову опинилися на роздоріжжі. Маємо обрати один з двох варіантів дій.

Перший – покинути поле бою, припинити роботу в Парламентській асамблеї як мінімум на рік. Це також означає – втратити вплив на процеси, що відбуваються у ПАРЄ, та на рішення асамблеї, що будуть ухвалені у 2020 році.

Другий – продовжити боротьбу в нових умовах на всіх можливих майданчиках, зокрема й у Страсбурзі.

Делегація України обирає другий шлях. Верховна Рада України прийняла заяву "Щодо участі Постійної делегації Верховної Ради України в роботі Парламентської Асамблеї Ради Європи у 2020 році". Ми подаємо наші повноваження до Страсбурга і братимемо участь у зимовій сесії ПАРЄ, яка відбудеться 27-31 січня 2020 року.

Ми переконані, що це рішення є єдиним правильним за нинішніх умов.

Воно ухвалене після численних консультацій як з українськими експертами, так і з міжнародними партнерами.

Політична позиція нової делегації ґрунтується саме на національних інтересах та перезапуску відносин з іноземними партнерами. Такої ж позиції дотримується і президент України Володимир Зеленський, який нещодавно призначив нового очільника нашого постійного представництва при РЄ – дипломата-важковаговика Бориса Тарасюка.

Це додатковий сигнал: ми плануємо серйозну боротьбу за основоположні цінності Ради Європи всередині організації. 

За що боротися?

Серйозним аргументом на користь рішення про відновлення роботи в ПАРЄ став висновок Венеціанської комісії від 9 грудня 2019 року.

По-перше, це рішення вкотре підтвердило: для Ради Європи є доконаним фактом те, що українські Автономна республіка Крим та місто Севастополь незаконно анексовані Росією, а так звані "вибори" до Держдуми РФ на окупованій території Криму були прямим порушенням міжнародного права та мають розглядатися виключно у світлі кроків російської влади із легітимізації спроби анексії.

По-друге, "Венеціанка" дійшла висновку, що організація та проведення виборів до парламенту держави-окупанта на окупованій території прямо заборонене міжнародним гуманітарним правом, а тому дії РФ є черговим порушенням, спробою здійснення "важливих інституційних змін" на окупованій території.

По-третє, комісія також відзначила, що, враховуючи тимчасовий характер окупації Криму, первинним обов’язком держави-окупанта мало б бути відновлення виборчих прав громадян, які перебувають під окупацією, стосовно парламенту держави-суверена, тобто України, а не держави-окупанта.

По-четверте, комісія наголосила на можливості запровадження нових санкцій проти РФ.

Це рішення, звісно, саме по собі не поверне Крим під контроль України, але для Росії воно стало серйозною поразкою.

Торік, як умову свого повернення до Асамблеї, Москва вимагала від РЄ прибрати будь-які можливості для застосування до неї санкцій – і на жаль, чимало членів асамблеї виявилися готові пожертвувати власними повноваженнями задля "діалогу" з агресором. Однак рішення Венеціанської комісії каже, що включення до російської делегації депутатів, обраних з урахуванням голосів окупованого Криму, може бути підставою для оскарження повноважень цієї делегації в рамках ПАРЄ.

Отже, ми маємо підстави для оскарження повноважень російської делегації. Це буде зроблено на зимовій сесії ПАРЄ.

Друзі України

Восени 2019 року ми створили ініціативну групу "Балтік+", що об’єднала однодумців – Велику Британію, Грузію, Естонію, Латвію, Литву та Україну тощо. Вони, як і ми, засуджують безумовне повернення делегації Росії до ПАРЄ і також вважають, що це рішення зганьбило усю організацію.

Вже від січня 2020 року "Балтік+" почне активно діяти в ПАРЄ. Ми плануємо дати групі нову назву – "Захисники Конвенції".

Йдеться про Європейську конвенцію про права людини – документ, навколо якого і створена Рада Європи. Наші держави об’єдналися, щоби захистити Конвенцію від військової агресії та авторитаризму. І ми працюємо над залученням нових держав-членів до нашої групи.

Разом з тим Рада Європи – не лише місце нашого протистояння з Росією.

Не менш важливо для нас працювати в ПАРЄ з позитивним порядком денним. Права людини, міграція, боротьба з дискримінацією та нетолерантністю, питання цифровізації та захисту персональних даних також будуть у фокусі нашої уваги. Це потрібно і Україні, і всій Європі.

Ми хочемо, щоб Рада Європи згадала про власні цілі й цінності та почала виходити з кризи, в якій опинилася. Щоб резолюції ПАРЄ та рішення Європейського суду з прав людини мали вагу. Щоби зло не лишалося непокараним. Щоб у Європі були мир та демократія. Ми маємо моральну відповідальність забезпечувати захист прав і свобод, демократії у Європі, зокрема й на територіях, підконтрольних Російській Федерації.

Вступ до Ради Європи був одним із найбільших успіхів України у 90-ті роки ХХ століття, і руйнувати це досягнення ми не маємо морального права.

Ми вступили до Організації раніше, ніж Росія, і, на відміну від неї, свої зобов’язання виконуємо. Тож наше місце – у європейській родині.

Ми будемо використовувати ПАРЄ як платформу для просування надважливих для України тем: деокупації Криму, протидії агресії на сході України, звільнення політв’язнів та заручників, виконання Мінських домовленостей, посилення санкційного режиму проти агресора, боротьби з авторитаризмом у самій Росії.

В умовах інформаційної війни проти нашої країни, в яку Росія інвестує чимало ресурсів, ми не можемо дозволити собі мовчати у відповідь на хвилю обвинувачень, маніпуляцій, бруду та фейків. Гордо гримнути дверима, і тим самим дозволити Росії просувати свій порядок денний у Раді Європи – не варіант. Цей шлях зашкодив би передусім самій Україні.

Тому ми маємо і ми будемо відповідати. Ми й самі будемо наступати, боротися за правду.

З цим ми їдемо до Страсбурга. Для боротьби за Україну.

Автор
Європейська Правда