Завдяки чому автономне виробництво може функціонувати без фінансової підтримки з боку місцевого бюджету чи підприємства і навіть приносити значні прибутки.
В Україні зберігається дефіцит електроенергії і енергогенеруючих потужностей. Щоб мати надійне резервне джерело живлення в разі нових відключень, громади і бізнес активно встановлюють газопоршневі установки.
Однак утримувати таке обладнання фінансово обтяжливо через високу вартість газу та операційні витрати. Як зробити так, щоб власна генерація не лише не вимагала дотацій з бюджету громади чи підприємства, а й приносила мільйони?
Крок 1. Визначення методу підключення обладнання.
Оскільки громади і компанії зазвичай створюють газову генерацію виключно для своїх потреб, вони підключають енергетичні установки лише до своїх внутрішніх мереж. Причини цього зрозумілі: підключення до мережі оператора системи розподілу супроводжується витратами, бюрократичними перешкодами, а також браком усвідомлення того, які ще переваги може надати обладнання, окрім резервного живлення в разі непередбачених обставин.
Відповідь на це питання є досить очевидною: оптимальна економічна ефективність газової установки досягається лише за умови її синхронної роботи з об'єднаною енергосистемою (ОЕС). Саме в таких умовах власник обладнання отримує доступ до численних ринкових можливостей, що дозволяють зменшити витрати на виробництво та споживання електроенергії, а також отримувати прибуток від продажу надлишкової енергії.
Більш того, енергосистема стає важливим компонентом розподіленої генерації, коли енергоустановка інтегрується в її структуру. Це необхідно для відновлення втрачених потужностей великих теплових електростанцій, а також для розвитку нових енергетичних рішень, підтриманих донорами, які надали газопоршневі та газотурбінні установки.
Якщо установка не з'єднана з енергосистемою, її власник використовує її лише для того, щоб уникнути відключень електроенергії. Проте, зростаюча кількість таких випадків буде викликана дефіцитом електроенергії в мережі, що виникає через повільний розвиток розподіленої генерації. Таким чином, ми маємо замкнуте коло. Розірвати його — це спільна мета для всіх.
Етап 2. Створення фінансово-економічної моделі.
Фінансово-економічна модель може забезпечити впевненість у тому, що енергетична установка функціонуватиме з максимальною економічною ефективністю. Для її створення експерти аналізують графік споживання електроенергії в громаді або компанії, передбачувані погодинні тарифи на електричну енергію на ринку, ціну на газ та операційні витрати.
Простими словами, фахівці досліджують великі обсяги даних і надають клієнту чітке уявлення про необхідні інвестиції, щорічні витрати власника обладнання та очікувані фінансові результати. Знаючи цифри та оцінюючи ризики, процес прийняття рішення про участь у проєкті стає легшим. Для громад це також слугує підставою для обґрунтування доцільності витрат бюджетних коштів.
Фінансово-економічна модель відіграє ключову роль у залученні фінансування для придбання та встановлення обладнання. Донори або кредитні установи з більшим бажанням готові надати кошти, якщо їм буде представлена детальна калькуляція, що доводить ефективність використання цих коштів, економічну стабільність проекту, а також чітке розуміння необхідних дій і можливих ризиків.
Крок 3. Залучення фінансування.
Лише кілька громад чи підприємств здатні збудувати енергетичні потужності за власні кошти, і це не завжди є необхідним. Державні або місцеві організації можуть долучатися до програм міжнародної підтримки, що надають можливість отримати обладнання безкоштовно або ж в кредит на вигідних умовах з низькими відсотками.
Проте існує важливий аспект: зазвичай ці програми охоплюють лише закупівлю обладнання, тоді як проектування та монтаж ініціатор змушений виконувати самостійно. Це стало однією з причин затримки в запуску деяких газових установок, які громади з великими труднощами отримали від донорських організацій в минулі роки.
Важливу роль у вирішенні цього питання можуть відігравати банки, які в рамках державних ініціатив готові надавати спеціалізовані кредити. Наша компанія активно співпрацює з Ощадбанком, що належить державі: ми підтримуємо громади у підготовці енергетичних проєктів, що сприяє спрощенню та пришвидшенню процесу отримання фінансування, а також допомагає в підключенні та введенні таких об'єктів в експлуатацію.
Крок 4. Управління навантаженням енергоустановки.
Основне питання, яке виникає після запуску енергетичної установки в рамках енергосистеми, стосується способів управління режимами функціонування генераційного обладнання. Це є критично важливим, оскільки саме від цього залежать фінансові результати.
У багатьох випадках оператори газопоршневих установок, з якими ми мали справу, експлуатують своє обладнання переважно в базовому режимі генерації, зосереджуючи увагу на покритті власних потреб у споживанні. Такий підхід надає можливість реалізувати надлишки електроенергії, але не варто очікувати значного додаткового доходу в таких умовах. Адже ці надлишки зазвичай виникають у періоди, коли електроенергії в енергосистемі достатньо, що супроводжується низькими погодинними цінами на електрику.
Більш ефективним способом є управління режимами роботи енергоустановки власником, який враховує не лише технологічні вимоги свого обладнання, але й загальну ситуацію в енергетичній системі, а також змінні погодинні ціни на електроенергію на ринку. Протягом доби ціни на індикативному ринку, зокрема на ринку на добу наперед (РДН), можуть суттєво коливатися, в залежності від часу доби, відображаючи баланс між попитом та пропозицією.
Наприклад, навесні, під час піків сонячної активності, обсяги пропозиції електроенергії на ринку значно перевищують запити споживачів. Це призводить до введення режимних обмежень, які запроваджують диспетчери "Укренерго" для підтримання балансу та стабільності енергосистеми. У такі періоди вигідніше зменшити навантаження на свою установку та уникати використання дорогого газу, натомість купуючи електроенергію за нижчими цінами на ринку.
Ввечері спостерігається підвищений попит на електричну енергію, що призводить до росту цін. У такій ситуації доцільно активувати газову установку, щоб реалізувати надлишки електроенергії на ринку з вигідною маржею, що позитивно вплине на енергетичну систему країни. У наведеному прикладі представлено економічний ефект, розрахований нашими експертами, який можна досягти завдяки оптимізації процесу генерації електроенергії.
На кожний мегават потужності цей ефект приносить від 5 до 8 мільйонів гривень, не враховуючи економію на витратах за передачу та розподіл електроенергії, яку отримує кожен власник генерації. Це суттєва перевага для громади або підприємства, яка дозволяє зменшити тарифи на електрику чи тепло для населення або продовжувати інвестиції в підвищення енергонезалежності.
ГРАФІКИ Вплив когенераційної установки на економічні показники
Крок 5. Вибір інструментів для діяльності на ринку.
Для досягнення ефективного управління обладнанням доцільно використовувати різноманітні ринкові інструменти, які можуть сприяти оптимізації економічних показників його експлуатації.
Механізм самовиробництва або "активного споживача" - найпростіший варіант роботи на ринку електроенергії для громад та підприємств, які мають невеликі потужності. Власнику енергоустановки не потрібно робити нічого, окрім як укласти додаткову угоду з енергопостачальником, який надає таку послугу.
Після цього в нього з'являється можливість продавати надлишки виробленої електроенергії. Цей інструмент підходить підприємствам, які встановили власні сонячні електростанції, адже їх технологічні особливості не дають можливості управляти режимами роботи обладнання і залежать від погодних умов.
Агрегована група - більш передовий інструмент, у межах якого власник може отримувати оптимальний дохід і при цьому не ризикувати своїм часом та грошима при управлінні навантаженнями на складному й мінливому ринку електроенергії.
Агрегатор (енергетичний постачальник, що координує агреговану групу) здійснить комерційне управління диспетчеризацією та розробить узгоджені режими функціонування обладнання, що відповідають ринковим умовам і технологічним вимогам.
Він також може оптимізувати небаланси електроенергії (різницю між прогнозним і фактичним виробництвом та споживанням електроенергії). Єдине обмеження - потужність установки не може перевищувати 20 МВт.
Балансуюча група є важливим інструментом для кваліфікованих виробників електричної енергії, які мають регульовані графіки, ліцензію на виробництво та команду спеціалістів. Долучення до балансуючої групи надає можливість значно зменшити небаланси. Для підприємств з великими потужностями це може призвести до істотних додаткових доходів.
Ринок електроенергії - це складна й динамічна система, яка вимагає постійної уваги, глибокого аналізу, швидких рішень та вміння застосовувати оптимальний мікс ринкових трейдингових інструментів для досягнення максимальної вигоди. З професійним партнером власні енергетичні потужності можуть дати надійне енергопостачання і генерувати стабільний дохід громадам та підприємствам.
#бюджет #Ощадбанк #кредит #Електрична енергія #Природний газ #Бізнес #Графіка #Банк #Ризик #Бюрократія #Ринок (економіка) #Дотація #Дефіцитні видатки #Модель #Держава (політичний устрій) #Теплова енергія #Підприємницька діяльність #Теплова електростанція #Енергетична система #Оптимізація
