Цьогорічне представлення України на Всесвітньому економічному форумі у швейцарському Давосі виглядає більш потужно. Окрім традиційного Українського сніданку, Фонд олігарха Віктора Пінчука в партнерстві з іншими компаніями організував ще один захід — Український дім, який покликаний представити лідерам світового бізнесу інвестиційні можливості в українські сектори ІТ та інновацій.
Сайт Фонду повідомляє, що ключовою частиною заходу цього року була промова Президента України Петра Порошенка та дискусія з його участю. Також в якості спікерів виступили міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд, перший заступник керівного директора МВФ Девід Ліптон, голова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер, президент Польщі Александр Квасьнєвський (1995—2005), генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен (2009—2014).
«Основна дискусія цьогорічного Українського сніданку у Давосі пов’язана із головною темою 48-ї Щорічної зустрічі ВЕФ — «Створення спільного майбутнього у мінливому світі». Саме в цьому контексті обговорюватиметься Україна: інвестиції, реформи, досягнення, проблеми, виклики та інші питання. Куди рухається Україна в мінливому міжнародному середовищі? Яким чином міжнародні партнери можуть підтримати Україну в її боротьбі за територіальну цілісність, свободу, а також у розбудові країни, що покладається на європейські цінності?...» — йдеться на сайті pinchukfund.org.
Петро Порошенко під час промови відзначив: «Дуже важливо доносити правду про події в Україні, щоб захистити світ від фейкових новин, які активно поширюються світом, — і наголосив: — такі новини є частиною гібридної війни Росії не лише проти України, а проти всього вільного світу.
На думку Президента, Україна стає все більш привабливою для інвесторів, тому що в країні проводяться реформи. «Я пишаюсь тим, що цього року вперше я отримав багато запитів від іноземних інвесторів з пропозиціями про зустрічі. Велика кількість великих гравців інвестиційного ринку. Цього ніколи досі не відбувалось. ...Ми плануємо внести зміни до податкового законодавства, замінити податок на прибуток аби стимулювати залучення інвестицій, але лише у випадку, коли кошти виводяться з України. Коли ви інвестуєте в Україну — ви не сплачуєте податків», — сказав глава держави. Також він відзначив ініціативу зі створення Національного бюро фінансових розслідувань.
Ще одна наболіла тема — створення Антикорупційного суду. «Ми продовжуємо нашу співпрацю із МВФ. Я хочу подякувати Девіду Ліптону та Крістін Лагард, ми мали прекрасну зустріч та обговорення того, що і коли має бути зроблено. Включно з питанням про Антикорупційний суд. Це є моєю ініціативою в парламенті. І ми маємо прискорити зустріч експертів-законодавців аби сприяти підготовці цього закону до другого читання», — сказав Петро Порошенко.
«Окреме питання — з чим поїхали в Давос наші політики по Антикорупційному суду, — коментує «Дню» народний депутат Остап ЄДНАК. — У Давос треба їхати, щоб залучати ресурси та інвестиції, показуючи, наскільки у нас хороша та перспективна країна, а не виправдовуватись, чому ми за цей час не зробили нагальних кроків по вдосконаленню себе. Ми повинні мати спільний фронт в цьому плані».
Показово, що рівно рік тому Президент відмовився брати участь в Українському сніданку Пінчука, хоча в Давосі він перебував і провів низку зустрічей на високому рівні. Бойкотували захід олігарха і низка народних депутатів та експертів. А все через так звані «болісні компроміси» Віктора Пінчука, які він оприлюднив наприкінці 2016-го в американському виданні Wall Street Journal. Тоді олігарх фактично вивів формулу компромісу заради досягнення «миру» в Україні, умовно визнаючи українські території за Україною, але де-факто він пропонував відмовитись від них на користь окупанта до кращих часів. Тоді стаття Пінчука викликала хвилю обурення серед громадськості і політиків. Що змінилося за рік? Вже забули?
«Схоже у тих, хто поїхав в Давос дійсно проблема з пам’яттю, — каже Остап Єднак. — Вони забули історію річної давності, коли Пінчук запропонував у відомому виданні «болісні компроміси» щодо окупованих Криму і Донбасу. Цього року, як бачимо, вже публічних дискусій їхати туди чи не їхати не було. Звичайно це добре, що створили «Український дім». Але хто зробив? Фонд Віктора Пінчука є, зокрема, партнером цього проекту. Він намагається таким чином відновити свою репутацію. Розмови про бізнес і інновації — це безумовно корисно. Але це добре, що торішні пропозиції Пінчука не набули подальшого втілення».
«Я думаю, що заходам Пінчука середній бізнес може створити реальну альтернативу, — підкреслює народний депутат. — Поки що ці люди щось починають робити все одно під парасолькою Пінчука. Зараз бачимо, що такі заходи неформального спілкування організовує один олігарх, інший олігарх — Петро Порошенко — представляє Україну на офіційному рівні. Асоціація України, як держави, яка має проблеми з корупцією і грабунком з боку олігархів, і яку представляють ті ж самі олігархи — є великим негативом. Сподіваюсь, що український середній бізнес стане більш самостійним і позбавиться шлейфу не зовсім доброчесних людей. Можливість така є. Треба відщеплюватись від цих паразитів, бізнес яких напряму пов’язаний з викачкою державних ресурсів. Ті, хто поїхав на сьогоднішній Давос, просто не розуміють, які наслідки це має для України. Адже ті ж самі інноваційні бізнеси будуть впадати в залежність від державної політики, яка напряму буде пов’язана з тими чи іншими олігархами та фінансово-промисловими групами».
«Приголомшений кількістю українських політиків на сніданку в Давосі. Їх що — вдома не годують?» — це вже реакція у FB блогера Сергія Іванова.
Напевно, їх все-таки добре «годують», тому вони і ідуть. Хоча не всі. Є ті, хто протягом багатьох років займають принципову позицію. Першим, хто закликав бойкотувати заходи родини Кучми — Пінчука, був громадський діяч, потерпілий у «справі Гонгадзе-Подольського» Олексій Подольський. Пізніше цю ініціативу підхопила на той час ще громадська активістка, а зараз голова парламентського комітету у закордонних справах Ганна Гопко. Їхні заклики прозвучали ще задовго до «болісних компромісів» і були пов’язані головним чином з тим «внеском», який зробив під час свого президентства Леонід Кучма в «розвиток» України. Зокрема, стосувалося це і згаданої «справи Гонгадзе — Подольського», в якій замовники досі не покарані.
У березні 2017 року в інтерв’ю «Дню» (№38-39) Ганна Гопко заявила: «Проблема в тому, що в Україні за багато років влада так і не спромоглася створити майданчик, подібний до пінчуківського так званого Ялтинського форуму (ще один відомий захід Пінчука. — Авт.). Цей напрямок був відданий на поталу олігархам, які за допомогою подібних заходів відбілюють свій імідж і намагаються поширити вплив. Вони мають своїх представників у парламенті, яких виростили, зокрема, за допомогою програми «Завтра.UA». Невже владі потрібен Пінчук, щоб організувати таку платформу, як YES? Нам потрібно розривати зв’язки олігархів і так званих еліт, які всі разом позиціонують себе як представники держави, а насправді дбають лише про власні інтереси і статки. Аргументація тих, хто туди йде, мовляв, заради того, щоб представити думку суспільства, не є прийнятною. По-перше, ви своєю присутністю легітимізуєте заходи Пінчука, а по-друге, представити свою позицію можна і на інших майданчиках. Якщо їх немає, все одно потрібно шукати способи і робити все, щоб такі майданчики з’явилися в Україні».
У травні минулого року Ганна Гопко вже зверталася до влади із пропозицією започаткувати на державному рівні міжнародний майданчик, альтернативний пінчуківському, головним чином YES, де Україна могла б представляти себе і захищати свої інтереси. Але влада не відгукнулася на цю пропозицію. Мабуть, їй вигідніше користуватися наявними олігархічними площадками. Власне, як і для так званих «єврооптимістів» чи «антикорупціонерів». Виникає питання — невже Президент настільки залежить від олігархічної системи? Чи він є її учасником?
Питання актуальні, тим більше, якщо Петро Порошенко збирається балотуватися на другий термін. «Моє рішення залежатиме від того, наскільки наступні півроку будуть успішними», — сказав він у Давосі. Якщо немає бажання ламати існуючу кланово-олігархічну систему, тоді з чим іти на другий термін?
Оцінюючи поведінку більшості нинішніх політиків (немає значення, з попередньої чи теперішньої влади), складається враження, що в країні немає війни, немає окупованих територій, немає жертв. Вони, старі і молоді, вважають абсолютно нормальним відвідувати заходи, організовані людьми, проти яких повстав Майдан 2004-го і які фактично привели країну до війни. Тим часом, у тому ж Давосі глобальні гравці вирішують питання зовсім іншого рівня. Економіст Володимир Співаковський пише у себе в FB: «У Давосі сьогодні новий поворот! Зверніть увагу на перший пункт глобальної програми Макрона! Освіта. Причому зовсім інша освіта, ніж раніше. Тому що їм потрібні зовсім інші мізки...» А з чим приїхали українські політики?
