Імпортних молочних продуктів в українських торгівельних мережах стає дедалі більше. Натомість виробництво молока в Україні зменшується. Що відбувається, і чому імпорт "молочки" з ЄС б'є рекорди?
Кількість молочної продукції з країн ЄС на полицях українських супермаркетів зростає. Якщо раніше європейці завозили переважно лише сири, то за останні три роки у вітчизняних магазинах з'явилися польські йогурти і навіть молоко.
У 2019 році Україна ввезла рекордні за останні п'ять років 20 тисяч тонн сирів.
"Для нас ці дані катастрофічні. Ми не ще враховуємо "сірий" імпорт, який завозять з Польщі. Його возять бусами і реалізують переважно на Західній Україні", — зазначив на форумі "Молочний бізнес 2019" голова ради директорів Спілки молочних підприємств Вадим Чагаровський.
Польські, німецькі, французькі сири становлять майже третину української "полиці", а іноді й більше. Україна навіть входить в десятку країн-імпортерів сиру з ЄС.
"Україна історично була нетто-експортером молока і молокопродуктів, тобто виробляла більше, ніж споживала. У наступні роки ситуація може змінитися: експорт молока буде дорівнювати імпорту", — прогнозує провідний аналітик "Інфоагро" Максим Фастєєв.
Збільшенню обсягів імпорту сприяє і політика торгових мереж.
"Ще пів року тому частка імпортного сиру на полицях наших мереж становила 6%, зараз — 25-30%. Є всі передумови для її росту", — сказав "Економічній правді" генеральний директор компанії "Люстдорф" Олександр Самохвалов.
Учасники ринку повідомили, що торгова маржа на імпортну молочну продукцію на початку 2019 року була нижчою, ніж на продукцію українських виробників. Період розрахунку мереж за українські сири — 60-100 днів. При цьому українські виробники платить мережам 15-20% ретробонусів, чого не роблять імпортери.
"Торгова націнка на українські сири з боку мереж вища порівняно з імпортними сирами. Мова йде про різницю 15-20%", — завив директор одного з сирзаводів.
Дороге задоволення
Вітчизняні виробники б'ють на сполох. Українські заводи не можуть конкурувати із заводами ЄС за ціною, а за деякими категоріями — за асортиментом та якістю.
Влітку 2019 року переробники вперше зіткнулися з дефіцитом якісного молока. "У нас цього року був дефіцит молока в літній період. Я не пам'ятаю такого давно", — згадує голова правління компанії "Дубномолоко" Олег Волошин.
За прогнозами Спілки молочних підприємств, у 2019 році вперше за історію незалежності Україна виробить менше 10 млн тонн молока. Очікувані обсяги виробництва — 9,7 млн тонн. Результатом дефіциту став ріст цін.
Закупівельні ціни на молоко в Україні вищі, ніж у ЄС. "Я здивований українськими цінами на молоко. У Києві вони удвічі вищі, ніж в Брюсселі. Це при тому, що доходи українців і європейців (жителів ЄС. — ЕП) непорівнювані", — здивувався генеральний секретар Європейської молочної асоціації Олександр Антон.
Зате для власників ферм з'явилася можливість заробити на якісному молоці.
"Ціна молока в Україні, 10-10,5 грн за літр, приваблива для виробника, особливо якщо порівнювати її із сусідніми державами. Ціна якісної сировини зростає. Наразі ми покриваємо собівартість та отримуємо прибуток", — пояснює начальник управління тваринництва агропромхолдингу "Астарта" Михайло Травецький.
Компанія виробляє 75% молока класу "екстра", його ціна — 13 грн за літр.
Як виник дефіцит
Учасники ринку та експерти пов'язують дефіцит молока із скороченням поголів'я корів у населення та промислових виробників. За даними Держстату, за десять місяців 2019 року підприємства скоротили поголів’я на 6%, населення — на 4,5%.
Тримати корову в Україні — дороге задоволення. У першу чергу — через тривалу окупність інвестицій, яка сягає вісім років. Крім того, тваринників непокоять земельна реформа та незрозумілі перспективи з державною підтримкою.
"За дев'ять місяців 2019 року ми виробили 9 414 тонн молока, річний надій на фуражну корову — 10,483 кг, будуємо молочний комплекс на 20 тис корів, прибутковість — 15%. Однак зараз вимушено ставимо всі плани на паузу.
Власники навіть прибуткових молочних підприємств області хочуть їх продати, а менші — закрити, аби з початком вільного ринку землі не опинитися в боргах", — повідомив генеральний директор ТОВ АФ "Пісчанська" Михайло Юрков.
Ці об'єктивні елементи ризику впливають на спроможність вкладати ресурси в молочні ферми і створюють передумови для скорочення поголів'я.
"Реальність змушує виробників молока скрупульозно рахувати. На жаль, не прибутки. Відкриття ринку землі може відбутися без гарантій та пільг для виробників молока. У зону турбулентності фермерів вводить вірогідність відсутності програм державної підтримки тваринництва", — заявив Травецький.
Виробники молока з країн ЄС перебувають в інших фінансових умовах. Збирати гроші на купівлю землі їм не потрібно, бо ринок там функціонує давно. Крім того, тамтешні фермери мають низькі кредитні ставки і дотації з бюджету Євросоюзу. Українські ж фермери називають тваринництво "великим соціальним проектом".
Співвласник групи компаній "Молочний альянс" Олександр Деркач зазначив, що в ЄС фермери отримують дотації в розмірі 13-14 євроцентів на літр при собівартості виробництва 43-44 євроценти. Крім того, ПДВ на продукти харчування в ЄС становить 7% проти 20% в Україні. На вартості імпортних товарів в Україні позначається і нинішній курс долару щодо гривні.
За словами голови ради директорів Спілки молочних підприємств Вадима Чагаровського, Польща протягом 2003-2018 років отримала на розвиток молочної галузі 29 млрд євро, Німеччина — 64 млрд євро. Українські цифри на підтримку молочного тваринництва на цьому фоні виглядають смішними.
"Ми конкуруємо з європейцями і перебуваємо в неконкурентному становищі, бо ми конкуруємо з державами, а не з галузями", — заявив Чагаровський.
Росія та Білорусь так само нарощують виробництво молочних продуктів. З 2013 року по 2018 рік Росія, яка була найбільшим імпортером сирів, виробляла 400 тис тонн сиру та імпортувала ще 400 тис тонн, у 2018 році завдяки федеральним програмам підтримки скотарства наростила виробництво до 680 тис тонн.
Інші 120 тис тонн сиру Росія імпортує з Білорусі, але через два роки з такими темпами державної підтримки в Росії місця для Білорусі на російському ринку не буде. Ця ситуація може стати викликом для молочної галузі не лише Білорусі, а й України, бо білоруська продукція піде в Україну, якщо дозволить Кабмін.
Де вихід
Українські компанії хочуть захистити внутрішній ринок шляхом введення квот на імпорт молока з ЄС або створення механізму тарифного квотування на імпорт.
"Якщо проаналізувати квоти на експорт української молочної продукції в ЄС, то ніяких широких дверей нема, є щілинка, у яку ніхто не пролізе. Наївно думати, що ми будемо на ринку ЄС. Українські сири там не потрібні, там своя культура споживання, свій асортимент. Потрібні дзеркальні квоти", — заявив Чагаровський.
Як відомо, в рамках угоди про зону вільної торгівлі з ЄС Україна отримала квоти на низку товарів, у тому числі — на молочні товари. Їх обсяг та освоєння — нижче.
"Ми уважно вивчаємо всі чинники зростання імпорту сиру з ЄС, щоб належно реагувати. Форми і методи будуть підібрані таким чином, щоб врівноважити і збалансувати торгівлю", — сказав ЕП заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства — торговий представник України Тарас Качка.
Україні також варто вирішити питання контрабанди молочної продукції та фальсифікату. Переробники мусять змінити маркетингові стратегії і модернізувати підприємства. Варто звернути увагу на нові експортні продукти.
Міжнародні компанії роблять фокус на глибокій переробці молока та інноваційних продуктах: казеїнатах, ізолятах, сухій сироватці для дитячого харчування.
Цільовими експортними ринками повинні стати країни MENA та Китай. Деякі підприємства вже отримали сертифікати для експорту молочної продукції в КНР. "Уряд повинен докласти зусиль, щоб скасувати митні обмеження. У Єгипті наша продукція на 20% дорожча, ніж в інших постачальників", — зазначив Чагаровський.
#Агрорынок #импорт #молоко
