Атомна енергетика: час глянути в майбутнє.

Консультант голови правління акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект".

Не буду писати патетичні фрази про те, що енергія - основа сучасного буття. Українці і так це усвідомлюють, щоденно переживаючи графіки відключень. Те, що вчора сприймалося як даність, сьогодні стало вітальною цінністю. Питання лише в тому чим електроенергія для нас буде завтра. І чи взагалі буде. І що робити, щоб вона все ж таки була.

Але для того, щоб дати відповідь на це питання, пропоную повернутися на кілька десятирічь в минуле. На зорі Незалежності, в 1991 році в країні вироблялося 280 млрд кВт-годин електроенергії. З них атомними станціями - 76 млрд, що тоді складало 27% від загальної генерації. Це давало нам підстави порівнювати себе з провідними країнами Європи та говорити про те, що Україна відбулася як велика енергетична держава.

У 90-х роках сталося значне зниження виробництва електроенергії, яке склало 171 млрд кВт-год у 2000 році. Це явище викликане відомими причинами, головним чином пов'язаними з падінням обсягів промислового виробництва. Проте, на цьому загалом невтішному фоні, атомна енергетика змогла збільшити свої показники, і до 2000 року її частка в енергетичному балансі зросла до 45% (77 млрд кВт-год). Це стало можливим завдяки здатності атомних електростанцій забезпечувати стабільне і відносно економічне постачання електроенергії.

Від того часу вона стала основою національної енергетичної інфраструктури, покриваючи приблизно половину споживання електричної енергії в державі.

Її важливість значно зросла після початку війни між Росією та Україною у 2014 році, а її частка в загальному балансі впевнено перевищила 50%.

Масштабне вторгнення кардинально трансформувало енергетичний ландшафт України. Донбас більше не має своїх шахт. Більшість теплових електростанцій зазнали значних пошкоджень або зовсім знищені. Дніпровський каскад гідроелектростанцій також зазнав серйозних втрат. Найбільша атомна електростанція країни, Запорізька, перебуває під контролем російських військ з початку березня 2022 року і наразі не постачає електроенергію в енергосистему.

Під управлінням "Енергоатому" залишилося всього дев'ять енергоблоків на трьох функціонуючих атомних електростанціях: Південноукраїнській, Рівненській та Хмельницькій. У 2023 році ці три АЕС в загальному виробили 52,4 мільярда кВт-год, що є їхнім рекордним показником. На даний момент вони здатні покривати половину електричних потреб країни. Однак слід зазначити, що через війну загальне споживання електроенергії знову значно знизилося і ледь досягає 100 мільярдів кВт-год. Незважаючи на цей порівняно малий обсяг, зруйнована українська енергетична система не в змозі забезпечити потреби без імпортних поставок. Важливо усвідомити, що наразі ми маємо лише третину енергетичних потужностей у порівнянні з тим, що було тридцять років тому.

Ми не можемо передбачити, як довго триватиме війна, але є два важливі факти, які ми знаємо напевно: по-перше, під час конфлікту нам необхідна електроенергія; по-друге, після його завершення потреба в електриці стане ще більшою. Найгірший варіант - це опинитися на порозі відновлення після війни, не маючи можливості забезпечити його енергетичними ресурсами. В таких умовах відновлення економіки стане неможливим. Усі швидкі рішення будуть занадто дорогими для споживачів і економічно нерентабельними. Без відновлення економіки та створення нових робочих місць ми ніколи не зможемо повернути в країну мільйони наших співвітчизників, які були змушені покинути батьківщину. Це призведе до деградації України.

Але в усій цій темряві невизначеності в нас є промінчик надії.

Ще за часів УРСР на Хмельницькій АЕС будувалися два нових енергоблоки - 3-й та 4-й типу ВВЕР-1000 (вже діючі блоки ХАЕС аналогічні). Але пізніше від планів добудови відмовились і вони стоять недобудованими зі ступенем готовності 75% та 25% відповідно. За якимось дивним збігом обставин в Болгарії є два реактори саме такого типу. Більше того, болгари готови продати це ключове обладнання дуже дешево.

Отже, Україна має можливість значно скоротити терміни введення в експлуатацію двох нових атомних енергоблоків, причому перший з них може бути завершений всього за 2,5 роки після початку будівельних робіт. Завершення цих проектів дозволить заощадити близько 3 років, при цьому кожен блок зможе виробити понад 21 млрд кВт-год електроенергії. Крім того, їх вартість буде значно нижчою порівняно з будівництвом нових об'єктів "з нуля". Міжнародні фінансові установи готові надати необхідні кошти для реалізації цього проекту.

Проте будівництво блоків ... все ще не розпочато. Насправді, за офіційними даними, зараз тривають лише підготовчі роботи. А ті будівельні проекти, які були анонсовані на літо, досі не реалізовані. Причина в тому, що депутати Верховної Ради не змогли надати необхідний дозвіл на здійснення будівництва. Що більше, деякі політики висловлюють пропозиції зовсім відмовитися від завершення цих робіт.

Одним не подобається, що болгарські реактори вироблені в росії. Ну так і решта діючих реакторів вироблені в росії. Це ж не причина зупинити всі наші АЕС та сидіти при свічках. Не важливо де вони були колись вироблені, паливо вони американське споживають. До речі, поковки для виготовлення корпусів реакторів виготовлялись виключно в Україні!

Дехто стурбований можливими крадіжками коштів на будівництві. Може, тоді варто повністю відмовитися від держзакупівель зброї, щоб уникнути будь-яких ризиків? Щоб запобігти крадіжкам, необхідно здійснювати контроль. У вас є мандати та повноваження. Формуйте депутатські комісії, беріть активну участь і допомагайте, а не заважайте!

Треті говорять, що кілька років це дуже довго, а треба вирішувати проблеми які є зараз. На це скажу таке - будь-які проблеми треба вирішувати вчасно. І проблеми, з якими зіштовхнеться українська енергетика через три роки вчасно розв'язувати якраз зараз. Щоб вона з ними не зіштовхнулася. Щоб потім не розводити руками і не шукати винних в згаяному часі та можливостях. Не треба дивитися тільки під ноги, інколи треба дивитися вперед. І мислити стратегічно. Бо кожен день, тиждень місяць, рік зволікання- це час, вкрадений в України.

Юрій Малахов, консультант голови правління акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект".