Час Мерца. Чи зможе новий канцлер Німеччини стати лідером Європи та які перспективи відкриваються для України?

Чи зможе Німеччина під керівництвом Фрідріха Мерца стати новим вождем західного світу? Яким чином новий канцлер змінює традиції німецької політики, а також які перспективи у України щодо отримання "Таурусів" - дізнайтеся у статті журналістів РБК-Україна Мілани Лєліч та Романа Кота.

Головне:

"Це справді останнє попередження партіям демократичного центру", - заявив одразу після виборів 23 лютого Фрідріх Мерц, який сьогодні, 6 травня, офіційно має стати новим канцлером Німеччини. Він мав на увазі захмарно високий - 21% - голосів, який набрала праворадикальна "Альтернатива для Німеччини" (АдН).

Цього разу під керівництвом Мерца Християнсько-демократичний союз (ХДС), у співпраці зі своїми традиційними партнерами з Християнсько-соціального союзу (ХСС), зумів утворити "велику коаліцію" разом із соціал-демократами. Однак, новий уряд Мерца матиме дуже крихку більшість у бундестазі — всього 13 голосів.

Але й сама можливість в принципі сформувати коаліцію без праворадикалів, за багатьма оцінками, в Німеччині може статись чи не востаннє. Стрімке зростання популярності АдН в наступному скликанні бундестагу може призвести до того, що при формуванні наступного уряду без них вже не вдасться обійтися.

Отже, Мерц має завдання змінити цю тенденцію, відновивши підтримку німецьких виборців до традиційних центристських партій. Однак він повинен буде виконати це в дуже складних умовах, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Зустріч в німецькому бундестазі (зображення: Getty Images)

Німецька економіка, двигун усього Євросоюзу, вже тривалий час перебуває в рецесії. Тарифні суперечки зі США тільки додають нестабільності. Невирішеною лишається проблема міграції. Війна в Україні досі триває, а офіційні особи з німецької армії та розвідки відкрито говорять про те, що за кілька років Путін зможе атакувати вже й країни НАТО.

Ще до початку своєї каденції на посаді Мерц встиг втратити частину довіри, здобутої під час виборів. Останні дані опитування Forsa демонструють, що в даний момент 24% німців готові проголосувати за ХДС/ХСС, тоді як у лютому цей блок отримав 28%. При цьому понад половини виборців сумніваються в тому, що Мерц може стати ефективним канцлером.

Натомість популярність АдН і надалі б'є рекорди. За два місяці з останніх виборів вона набрала ще п'ять відсотків популярності і тепер лідирує в опитуваннях - вперше у повоєнній німецькій історії - з показником у 26% підтримки.

Однак будь-яка криза завжди відкриває нові можливості. У даному випадку це шанс для Мерца відновити для Німеччини роль, яку вона колись втратила, як європейського лідера. "Німеччина має всі передумови стати ключовим партнером для України. Зараз настав той історичний момент, коли Німеччина може проявити себе як справжній лідер Європи, не лише завдяки своїй економічній потужності", - висловився в інтерв'ю РБК-Україна колишній посол у Німеччині Андрій Мельник.

Деякою мірою Мерцу буде простіше працювати на посаді, аніж його попереднику Олафу Шольцу. Новий канцлер спиратиметься на коаліцію із двох, а не трьох партій, що дає більше простору для маневру. Однак накладені союзом із соціал-демократами обмеження все ж лишаються, що втілилося і в коаліційній угоді між ХДС/ХСС та есдеками, де часто бракує конкретики.

Приміром, коаліціанти домовилися "продовжувати і посилювати" різноманітну підтримку України, без особливих подробиць про її обсяги та характер.

Проте в останніх публічних виступах Мерц проявляє значно більшу впевненість. Особливо враховуючи, що проміжок між виборами в Німеччині та його призначенням збігся з піком політичної нестабільності у світі, спровокованим діями Дональда Трампа.

Європа швидко усвідомила, що "вічний" альянс зі Сполученими Штатами може раптово закінчитись, і що безпека та майбутнє Євросоюзу залежать виключно від самого Євросоюзу, про що відкрито заявляють представники нової американської адміністрації.

"Основне повідомлення для Дональда Трампа: Німеччина знову рухається в правильному напрямку. Європа може довіряти Німеччині", - зазначив Мерц після підписання коаліційної угоди, запевнивши, що існує "потужний план, який допоможе нашій країні знову зайняти провідні позиції".

Цікаво, що таким чином він виявився в суперечності зі своїм традиційним політичним світоглядом. Як підкреслює European Council on Foreign Relations, зовнішньополітична позиція Мерца завжди базувалася на трьох основних принципах: відданості європейським цінностям, міцному партнерстві зі Сполученими Штатами та обмеженому сприйнятті німецьких "національних інтересів". Іншими словами, він не бажав бачити Німеччину в ролі загальноєвропейського лідера та провідника.

Підписання коаліційної угоди. Зліва на право: лідер ХСС Маркус Зедер, канцлер Фрідріх Мерц, лідери соціал-демократів: Ларс Клінгбайль і Саскія Ескен (фото: Getty Images)

Проте, неспокійні часи змусили Мерца переосмислити свої стратегії. Адже не випадково 82% німців більше не вважають США надійним партнером. Німеччина під керівництвом Мерца, у відповідь на очікування як внутрішніх, так і зовнішніх гравців, повинна взяти на себе роль лідера у західному світі, заповнюючи утворений вакуум.

Щоб досягти цієї мети, Мерц, ще до того як отримав канцлерську посаду, був змушений вжити заходів, які суперечили не лише його власним переконанням, а й обіцянкам, даним під час виборчої кампанії.

Під час своєї агітаційної кампанії Мерц активно підтримував ідею скорочення бюджетних витрат, що стало однією з основних його передвиборчих обіцянок. Проте вже в березні лідер ХДС ініціював в парламенті зміни до Конституції, які зняли обмеження на фінансування різних секторів, включаючи оборонний, шляхом запозичень, що означало послаблення так званого "боргового гальма".

Для цього довелося навіть скликати екстрене засідання бундестагу вже минулого скликання, за лічені дні до завершення його каденції - адже в нинішньому скликанні для зміни Конституції точно забракло би голосів.

Цей крок став стартом не лише для виділення давно обіцяних 3 мільярдів євро на підтримку України, а й для реалізації значно більших ініціатив. Зокрема, Мерц має намір інвестувати до трильйона євро в модернізацію німецької армії та інфраструктури, що за попередніми конституційними нормами було б фактично неможливим.

Однак Мерцу доведеться ще здобути підтримку німецьких виборців, щоб обґрунтувати необхідність подібних дій. Німецьке суспільство не налаштоване позитивно щодо того, щоб країна взяла на себе нові зобов'язання та зайняла лідерську позицію в Європі.

"Якщо звернути увагу на соціологічні дослідження, то більшість німців, а саме понад 50%, а в деяких випадках навіть близько 60%, висловлюються проти ідеї, що Німеччина повинна брати на себе більше зобов'язань щодо безпеки в Європі або міжнародних справ. Таку інформацію озвучив політолог-міжнародник та аналітик Західного Інституту в Познані Віктор Савінок в інтерв'ю РБК-Україна."

Можливо, тут впливають деякі стереотипи, які поширені в німецькому суспільстві. "Безліч людей у Німеччині твердо вважають, що якщо Путін вирішить розширити свої агресивні дії і атакувати інші країни Європи, Берлін зможе знайти спільну мову з Москвою, аби уникнути подальших конфліктів. На мою думку, саме це пояснює повільність у зміцненні власної оборони – надія на те, що все владнається без серйозних зусиль", – зазначив в інтерв'ю РБК-Україна Андрій Мельник.

За словами дипломата, ілюзорність таких сподівань очевидна навіть з огляду на бекграунд Путіна, який зустрів розвал СРСР ("найбільшу геополітичну катастрофу 20-го століття", за словами російського диктатора) якраз у Східній Німеччині. Тож вона в уяві господаря Кремля теж є частиною радянської імперії. "Я вірю, що Мерц відчуває реальність цієї воєнної загрози для Німеччини і буде відповідним чином діяти", - зазначив Мельник.

Протягом останніх кількох тижнів РБК-Україна отримало численні надії від українських чиновників та західних дипломатів стосовно того, що Німеччина під керівництвом Мерца буде демонструвати значно активнішу зовнішньополітичну діяльність у порівнянні з попередніми урядами. Насправді, навіть до того, як Мерц офіційно вступив на посаду канцлера, цей процес вже розпочався.

Приміром, Німеччина дуже активно включилась в роботу "коаліції рішучих", її представники беруть участь в різноманітних зустрічах на тему мирного врегулювання в Україні, на рівні з французами та британцями. Це при тому, що для характеристики уряду Шольца слово "рішучий" було, напевно, найменш доречним епітетом.

На українському треку цю рішучість Мерцу доведеться продемонструвати вже дуже скоро. "Лакмусовим папірцем для нової коаліції стане постачання Україні крилатих ракет дальнього радіусу дії "Таурус". Мерц під час виборчої кампанії і після своєї перемоги прямо виступав за надання Україні системи "Таурус", - сказав РБК-Україна Мельник.

Ракети "Таурус" (зображення: Getty Images)

Хоча "Тауруси" самі по собі не зможуть суттєво змінити перебіг бойових дій (до того ж, Німеччина здатна надати Україні лише незначну кількість ракет), проте це стане відмінною можливістю для перевірки політичної волі Мерца.

Він здатний без особливих зусиль навести безліч причин, чому Україні не надають "Тауруси": це і думка партнерів по коаліції - соціал-демократів, і настрої в німецькому суспільстві, які побоюються, що такі дії можуть призвести до "втягування країни у війну", а також загальна непевність адміністрації Трампа щодо підтримки України.

Тема "Тaurus" вже стала предметом суперечок в межах правлячої коаліції. Наприклад, соціал-демократ Борис Пісторіус, який продовжить виконувати обов'язки міністра оборони в новому уряді, висловив свої сумніви щодо цього питання. За його словами, існують "значні доводи" як на підтримку, так і проти цього рішення.

У свою чергу, його партнер по уряду з ХДС, Йоган Вадефуль, який незабаром стане головою Міністерства закордонних справ, раніше активно виступав за надання Україні "Таурусів". Однак останнім часом він виявив певну обережність у своїх висловлюваннях з цього приводу.

В цілому, як Пісторіус, так і Вадефуль, безумовно, є ключовими фігурами з точки зору Києва, і їх можна віднести до проукраїнського табору. "Вадефуль і Пісторіус - це дві особистості, які користуються значною довірою серед населення. Відновлення довіри до демократичного уряду є одним із найважливіших викликів для нинішньої адміністрації. Ці політики, з одного боку, мають високі рейтинги та підтримку людей, а з іншого - добре усвідомлюють ті загрози безпеці, які постають перед Німеччиною", - зазначив у коментарі для РБК-Україна колишній консул України в Мюнхені та канцлер Українського вільного університету Дмитро Шевченко.

Не менш важливо, що в новій структурі німецького уряду канцлер і міністр закордонних справ належатимуть до однієї політичної сили – ХДС. Це сприятиме уникненню можливих конфліктів між ними. Адже в попередньому уряді "зелена" міністр закордонних справ Анналена Бербок часто вступала в суперечки з соціал-демократом Олафом Шольцом.

Щодо двох ключових питань - вступу України до Європейського Союзу та НАТО - новий уряд демонструє однозначно проукраїнську позицію. Для Берліна це стало не менш важливим політичним зміщенням, ніж скасування "боргового гальма".

Це особливо актуально для української інтеграції до НАТО, адже німецький уряд традиційно виявляв значний скептицизм, подібно до позиції Сполучених Штатів. "Ми продовжуємо дотримуватися наших зобов'язань щодо можливого членства України в НАТО", — зазначено в угоді коаліції.

У контексті українських біженців, кількість яких у Німеччині перевищує мільйон, нова влада демонструє досить суворий підхід. Однак це не означає, що до українців існує якесь упереджене ставлення. Скоріше, йдеться про відмову від політики "відкритих дверей", яка діяла в Німеччині протягом останніх десяти років.

"Безумовно, вони повністю скорочуватимуть соціальну підтримку, і це було очевидно ще до виборів. Вже зараз йдеться про зменшення соціальних виплат для українців, які шукають захисту від війни, а також про посилення штрафів за безробіття. Це, в принципі, стосується не лише українців, а й усіх, хто отримує соціальну допомогу", - прокоментував Шевченко в інтерв'ю.

У 2022 році Мерц викликав резонанс, охарактеризувавши українців, які втекли від війни, як "туристів на соціальних виплатах". Хоча згодом голова ХДС вибачився за свої висловлювання, його позиція щодо міграційних питань залишилася незмінною і досі залишається суворою.

Аж настільки, що за місяць до виборів порушив ще одне фундаментальне правило респектабельних німецьких політиків - ніколи не покладатись на голоси праворадикалів з "Альтернативи для Німеччини". Але наприкінці січня саме голоси АдН дозволили Мерцу провести через бундестаг резолюцію із закликом до суворих міграційних заходів.

Січневий маневр Мерца з АдН викликав справжню бурю в німецькому політикумі та суспільстві, аж до велелюдних акцій протесту на вулицях німецьких міст. Лідер ХДС проігнорував так званий "брандмауер" - відмову від будь-яких коаліцій та співпраці з ультраправими.

У поточному складі бундестагу праворадикали стануть найбільшою опозиційною групою, що ускладнить Мерцу уникнення взаємодії з ними. Це особливо важливо, враховуючи обмежену кількість голосів у парламентській більшості.

"Мерцу буде непросто через те, що, з одного боку, частина його політичної сили вимагає від нього утримувати брандмауер за будь-яку ціну. Але, з іншого боку, зростає вплив середовища, яке заявляє, що брандмауер вже не має такої вагової сили, тож необхідно від нього відмовитися. Це передусім східнонімецькі діячі і різноманітні консервативні публіцисти", - сказав РБК-Україна Віктор Савінок.

За інформацією фахівця, основні доводи зводяться до двох ключових пунктів. Перший з них стосується того, що АдН не готова до ефективної роботи в уряді через відсутність необхідних кадрів, що, в свою чергу, може спричинити зниження популярності праворадикальних сил у разі їхнього залучення до коаліції.

Другий аргумент полягає в тому, що, увійшовши до складу уряду, АдН може почати використовувати більш помірковану риторику, подібно до того, як це трапилося з радикальними рухами в ряді інших країн Європи.

"Обидва ці аргументи викликають дискусії, зокрема стосовно другої частини, яка стосується пом'якшення риторики. Ми спостерігаємо, що протягом більш ніж десятирічної історії АдН їхня риторика зазнала значного радикалізму," - зазначив Савінок.

Мітинг партії "Альтернатива для Німеччини" (зображення: Getty Images)

Виправдовувати потенційну співпрацю з праворадикалами Мерцу буде ще складніше з огляду на те, що днями партію офіційно визнали екстремістською. Але це не означає її заборони, такий статус передбачає хіба що ширші можливості німецьких спецслужб та правоохоронців щодо контролю її діяльності.

"Визнання АдН екстремістською організацією не означає, що ця партія зникне з політичної арени. Я помічаю певний ризик у тому, що вона може відреагувати на це рішення, переглянути деякі аспекти своєї політики й стати менш радикальною. Проте, її основна ідеологія - прагнення повернутися до Німеччини, якою вона була в 80-х роках - залишиться незмінною", - підкреслив Дмитро Шевченко в інтерв'ю.

На його думку, усвідомлення потенційного успіху АдН на майбутніх виборах може стати ключовим чинником, який утримуватиме "велику коаліцію" у єдності, незважаючи на існуючі розбіжності. Сам Мерц наразі висловлює обережність щодо можливості заборони АдН.

У будь-якому випадку, завершення перехідного політичного етапу в Німеччині безсумнівно принесе користь не лише самій країні, а й усій Європі, а також Україні. Складні геополітичні обставини спонукають Німеччину і Мерца взяти на себе роль лідера в західному світі. Важливо зазначити, що німецький електорат може вже не надати другого шансу адекватним політикам.