Як довго триватиме зниження цін на нафту та газ, і який вплив це матиме на Україну?

Зниження вартості енергоресурсів експерти пояснюють не лише митами Трампа, які лише пришвидшили падіння

На відміну від світових фондових ринків, які непогано відновилися після того, як Дональд Трамп відклав упровадження додаткових мит "проти всіх і вся, крім Китаю", нафта повертатися до колишніх цінових коридорів не поспішає. Цими днями вартість "чорного золота" опустилася до найнижчих показників за чотири роки - з часів пандемії. Ключовим чинником такого падіння називають якраз загострення тарифного протистояння між США й КНР, що загрожує зниженням попиту на вуглеводні у Піднебесній, а затим і по всьому світу. Натомість пропозиція продовжує зростати - з огляду на плани провідних експортерів нарощувати видобування. І не тільки через це.

Укрінформ провів детальний аналіз факторів, що впливають на зміни цін на нафту на глобальних ринках, а також можливі наслідки для ринку нафтопродуктів в Україні. Крім того, розглянуто потенційні втрати, які може зазнати країна-агресор у сфері доходів від вуглеводнів.

ЦІНОВІ ТРЕНДИ: ЧИ ОПУСТИТЬСЯ ВАРТІСТЬ БАРЕЛЯ ДО $50?

Нафта - один з найчутливіших у світі товарів, на вартості якого одразу ж позначаються будь-які більш-менш значущі політичні події, економічні зміни, природні катаклізми. Простіше кажучи, кожен чих у Вашингтоні чи жест Пекіна. Приміром, лише цього року до зниження нафтових котирувань призводили: погіршення прогнозів економічного розвитку США та Німеччини, збільшення запасів пального у Сполучених Штатах, припинення атак хуситів на кораблі в Червоному морі, побоювання щодо впливу мит Трампа на світову економіку та попит на енергоносії, новини про прорив у розробці штучного інтелекту від DeepSeek, оголошення ОПЕК+ планів збільшити нафтовидобуток.

Замість цього, на підвищення цін на "чорне золото" впливали кілька факторів: занепокоєння щодо можливого зменшення постачань з підсанкційних Росії та Ірану, прогнозоване зростання попиту в Китаї на початку року, а також холодна погода в січні в США та Європі. Крім того, існувала велика кількість інших чинників і залежностей. Наприклад, деякі заяви Дональда Трампа до і після його інавгурації викликали підвищення цін, в той час як інші, навпаки, призводили до зниження котирувань.

Ці "гойдалки" з майже щоденними коливаннями цінових трендів тривали до середини лютого, коли стало зрозуміло, що тарифна війна між США та Китаєм є неминучою. У результаті, вартість нафти основних марок Brent і West Texas Intermediate (WTI) впала нижче $70 за барель.

Після того, як Трамп реалізував свої обіцянки та запровадив захисні мита, темпи зниження цін почали прискорюватися: вартість нафти еталонних сортів впала нижче $60, що не спостерігалося протягом чотирьох років, з моменту пандемії. Для нагадування, цього року марка Brent стартувала з цін у діапазоні $76-$78, а WTI - $73-$75 за барель.

Щоправда, коридор в $60-$65 нафта залишала ненадовго. У п'ятницю 11 квітня ф'ючерси (зобов'язання купити або продати актив в обумовлений час) на марку Brent подорожчали на 14 центів, до $63,47 за барель, а на WTI - до $60,21. Таким чином, загальне цінове падіння для Brent цього тижня - 3,2%, для WTI - 2,9%. Тоді як за попередній тиждень обидві марки подешевшали на 11%.

Рішення Трампа про тримісячну паузу в митах для всіх країн, за винятком Китаю, виглядає як тимчасове рішення, яке зупинило падіння цін лише на короткий час, але не зупинило його повністю. В результаті, квітень, схоже, стане найважчим місяцем для ринку нафти з часу початку пандемії.

І хоча якраз нафти (один з небагатьох винятків) мита напряму не стосуються, через імовірні опосередковані впливи цінове падіння на ринку "чорного золота", за прогнозами аналітиків, триватиме. Насамперед, через тарифне протистояння між двома провідними економіками - американською та китайською. Висока ймовірність того, що це протистояння досить швидко призведе до зменшення обсягів світової торгівлі та порушення ключових торгових маршрутів.

Наразі ми спостерігаємо додатковий тиск на ціни нафти, зумовлений рішенням ОПЕК+ продовжувати збільшення обсягів видобутку в найближчій перспективі. Країни, такі як Саудівська Аравія, Росія, Ірак, ОАЕ, Кувейт, Казахстан, Алжир та Оман, планують підвищити видобуток на 411 тисяч барелів на добу з травня. Крім того, деякі учасники ринку, зокрема Казахстан, вже нарощують видобуток, в той час як запаси нафти в США, які зросли на 2,6 мільйона барелів лише за цей тиждень, продовжують залишатися на високому рівні, перевищуючи прогнози. Водночас спостерігається зниження попиту на бензин, а нафтопереробні заводи зменшили обсяги виробництва на фоні підготовки до літнього сезону. Додатково, Каспійський трубопровідний консорціум відновив відвантаження нафти в Чорному морі після зняття судових обмежень.

Експерт у сфері енергетики Геннадій Рябцев також підкреслює важливість спекулятивних факторів.

"Зниження котирувань почалося до того, як Трамп запровадив мита. І спричинило його те, що обсяги пропозиції на ринку значно перевищували попит. Тобто, темпи зростання попиту набагато менші, аніж очікували спекулянти, котрі вкладаються у відповідні цінні папери, деривативи. А це означає, що навіть якби мита не запроваджувались, котирування однак упали б. Причини - перевищення обсягів пропозиції над попитом, а також рішенням держав-членів ОПЕК+ почати скасовувати квоти на видобуток, що відбувається якраз із квітня", - каже експерт у коментарі Укрінформу.

У квітні Саудівська Аравія зменшила ціни на нафту за строковими контрактами, що пропонується споживачам. Митна політика Трампа лише прискорила цей процес. Загалом, Рябцев вважає, що вплив мит на цінові котирування більше схожий на спекулятивний фактор, а не на віддзеркалення реальної ситуації: нині будь-які інформаційні новини використовуються для маніпуляцій з цінами.

Проте навіть якщо ближчим часом спекулятивні впливи припиняться, через надлишок нафти на ринку повернутися до високих котирувань, за прогнозами експерта, не вдасться. Адже держави-члени ОПЕК сповідують іншу політику. Вони прагнуть тримати котирування на достатньо низькому рівні, аби посунути на ринку частину конкурентів.

"Визначити, який саме ціновий рівень є 'оптимальним' з погляду провідних світових учасників ринку, важко. Проте, можна припустити, що це приблизно $60 за барель. Утримуючи котирування на цьому показнику, вони прагнуть витіснити з ринку тих експортерів, чия собівартість видобутку є вищою. Серед них – Росія, Венесуела, Нігерія, а також певні видобувні компанії з США та Канади," – зазначив Рябцев.

Голова Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко також вважає, що митна політика Сполучених Штатів лише прискорить неминучий економічний спад.

"Активність на ринках падає. В принципі, те що зараз відбувається, це калька 30-х років минулого століття, коли у світі почалася структурна економічна криза. Країни заходу намагалися врятуватися від неї, закриваючи свої ринки. Для цього почали вводити одне проти одного мита - так, як зараз це намагається робити Трамп. У результаті світ спіткала велика депресія", - проводить історичні паралелі експерт.

За його оцінками, аналогічні впливи на світові економічні процеси можуть мати місце і сьогодні. Один із перших, хто реагує на ці зміни, — це нафтовий ринок. Адже передбачення економічного спаду зазвичай призводить до зниження цін на "чорне золото".

Чи тривалим буде низхідний тренд, залежить від подальших дій США та кроків їхніх ключових торговельних партнерів у відповідь. За словами Дяченка, є ймовірність того, що Дональд Трамп ввів тарифи у розрахунку примусити партнерів вжити заходів для вирівнювання торговельного балансу, а потім планує відмовитися від додаткових мит - принаймні, у відносинах з більшістю країн.

"Тоді, після легкого переляку, провідні національні економіки почнуть відновлюватися. А отже - зросте попит на вуглеводні. Якщо ж Трамп продовжить втілювати таку політку, це точно призведе до світової економічної кризи. І тоді збережеться довготривалий тренд падіння нафтових цін", - прогнозує експерт.

Причому це падіння може бути іще стрімкішим, ніж дотепер. Багато залежатиме від того, як в умовах "драконівських" тарифів зможе захиститися КНР.

"Китай дуже вразливий до коливань. Адже у нього найбільша експортоорієнтована економіка. Висока ймовірність того, що Китай матиме проблеми як дуже великий споживач енергоресурсів. А ці проблеми так чи інакше позначаться й на глобальній економіці", - вважає Дяченко.

ЧИ ЗАЗНАЄ НАФТОВИЙ СЕКТОР АГРЕСОРА ВТРАТ? МИ НАДІЄМОСЯ.

Зниження цін на енергоресурси поступово призводить до зменшення прибутків країни-агресора. Наприклад, в березні 2024 року доходи федерального бюджету Російської Федерації від нафтогазового сектору знизилися на 17% у порівнянні з березнем попереднього року, як повідомляє Reuters. Проте, навіть із цими втратами, суми, які отримує ворог, залишаються значними - 1 трильйон 80 мільярдів рублів, що еквівалентно приблизно 13 мільярдам доларів, які використовуються на війну.

За підсумками першого кварталу нафтогазові доходи Москви зменшилися на 9,8% порівняно з січнем-квітнем 2024-го. Йдеться про 2,64 трильйона рублів (понад $31 мільярд) проти 2,93 трильйона рублів за цей період торік.

Відповідно до бюджетного прогнозу на 2025 рік, Міністерство фінансів Росії очікує, що доходи від нафтогазового сектору досягнуть приблизно 11 трильйонів рублів (еквівалентно $132 мільярдам) при середній ціні російської нафти в $69,7 за барель та валютному курсі 96,5 рублів за долар.

Будемо сподіватися, що підтримка низьких цін на нафту значно зменшить цей ресурс. Наприклад, основна марка російської нафти - Urals - зазвичай продається зі знижкою від цін на світові еталони в розмірі $12-15 за барель. Це означає, що ціна перебуває на рівні менше ніж $50.

Ціни на преміальні сорти російської нафти продовжують знижуватися. Наприклад, вартість далекосхідної марки ESPO Blend вперше знизилася нижче цінового ліміту, встановленого країнами Великої сімки в грудні 2022 року на рівні $60 за барель. Хоча точних цифр наразі немає, аналітики оцінюють ціну на рівні $56-57 за барель при відвантаженні з порту Козьміно.

Якщо дисконт на Urals залишиться на рівні $12-14, то при збереженні поточних цін протягом щонайменше трьох місяців, доходи РФ від вуглеводнів зменшаться на $35 мільярдів. На даний момент Росія втрачає близько $70-75 мільйонів щодня. Чи це багато? Мені важко сказати. Хотілося б, щоб зниження було більш суттєвим. Це може статися, якщо ціна на основні світові марки впаде нижче $60 за барель, що призведе до того, що російська нефть без премії коштуватиме менше $50. Це було б значною вигодою для нас, - коментує Геннадій Рябцев.

Сергій Дяченко зазначає, що зниження цін на нафту призведе до зменшення доходів держави-агресора, оскільки вуглеводневі прибутки складають близько третини загальних доходів Росії. Проте, в умовах ймовірної глобальної економічної кризи, також зазнають падіння й доходи європейських країн, від яких ми наразі критично залежимо в плані фінансової підтримки.

Важлива новина також - загальне підвищення собівартості видобування нафти в РФ. А чим менша маржа (різниця між ціною продажу та собівартістю), тим менше грошей агресор отримуватиме на війну з Україною. Дедалі більшою у структурі нафтовидобування стає частка так званої "важковидобувної" нафти, яка потребує додаткових вкладень. Віднедавна ця частка зросла до 32%, зокрема 2% припадає на шельфовий видобуток. За прогнозами самих росіян, через виснаження традиційних запасів російської нафти, частка важковидобувного ресурсу до 2050 року збільшиться до 70%. При цьому налагоджувати видобування РФ складно не лише через потребу в додаткових інвестиціях, а й з огляду на те, що міжнародна спільнота впровадила заборону на постачання до Росії устаткування, необхідного для освоєння важковидобувних родовищ. І, на відміну від порушень встановленого санкціями цінового порогу на нафту походженням з РФ, обходити цю заборону Москві дуже складно.

Тим часом дедалі більше простоюють російські потужності первинної переробки нафти. У квітні такий простій зріс майже на 33% порівняно з попереднім графіком. За даними Reuters, збільшення обсягів простою зумовлене, зокрема, зупиненням виробництва на Комсомольському НПЗ, Уфанєфтєхімі, Краснодарському НПЗ та подовженням ремонтних робіт в Рязанській нафтопереробній компанії. Як наслідок, у березні морський експорт дизельного пального з Росії зменшився приблизно на 5%.

КОЛИ (Й ЧИ ВАРТО) ОЧІКУВАТИ ЗНИЖЕННЯ ЦІН НА НАФТОПРОДУКТИ В УКРАЇНІ?

Коливання цін на нафту на міжнародних ринках з певним часовим запізненням впливають і на ціни пального в Україні. Згідно з даними Daily Fuels&LPG, середня вартість дизельного пального в дрібногуртових поставках знизилася до 43,12 грн за літр. Це найнижчий рівень з грудня минулого року.

У портах України на Дунаї та Чорному морі 9 квітня дрібногуртові партії (до 60 тисяч літрів) реалізовувалися за цінами в межах 39,40-39,80 грн/л. Середній показник індексу FCA UA-Ports склав 39,60 грн/л, що є найнижчим рівнем з моменту впровадження цінового індикатора НафтоРинку у червні 2024 року. Аналітики тематичного видання зазначають, що з урахуванням подальшого падіння котирувань на міжнародному ринку нафтопродуктів, слід очікувати продовження зниження цін на дизельне паливо в гуртовому сегменті.

Геннадій Рябцев звертає увагу на те, що зниження цін на роздрібному ринку нафтопродуктів уже почалося. Поки що вартість бензину й дизпалива знизилася у середньому на 1 гривню за літр.

"Думаю, цей тренд збережеться, оскільки ми маємо чітку залежність від зовнішніх котирувань, адже Україна закуповує щонайменше 85% необхідних нафтопродуктів за кордоном. Надалі все залежатиме від впливу двох чинників. Перший - вартість нафтопродуктів на кордоні, яка зменшується. Потенціал для зниження внутрішніх цін - близько трьох гривень за літр. Чи справдяться сподівання, залежатиме від другого чинника. А це - курс національної валюти до євро на міжбанку. Якщо гривня утримає позиції, автомобілісти можуть розраховувати на мінус три гривні на заправках упродовж місяця. Якщо не втримає - зниження буде менш "приємним", - прогнозує експерт.

Директор консалтингової групи "А95" Сергій Куюн в інтерв'ю для Укрінформу висловив свою думку: якщо глобальна тенденція до зниження цін на нафту триватиме, то в Україні ціни на пальне можуть суттєво зменшитися вже найближчого тижня.

"Якщо протягом квітня ціна залишиться на рівні не більше $65, зниження вартості бензину та дизельного пального складе щонайменше 3 гривні за літр," - зазначив Куюн.

ЧИ ЧЕКАТИ НА ДОБРІ ЦІНОВІ НОВИНИ І З ГАЗОВОГО РИНКУ?

Протягом минулого тижня ціни на газ у Європі знизилися на 10%, досягнувши рівня €35,2 за мегават-годину. Для порівняння, 1 квітня вартість пального становила €42,5 за мегават-годину ($490 за тисячу кубометрів). Цього тижня зниження вартості продовжилося, хоча й з меншою інтенсивністю. Нинішня ціна складає 33,35 євро за мегават-годину, що приблизно відповідає $384 за тисячу кубометрів. Це найнижчий рівень за останні шість місяців.

Хоча газовий ринок реагує на політичні події менш чутливо, ніж нафтовий, аналітики вважають, що зниження цін на "блакитне паливо" в першу чергу зумовлене впливом митних тарифів США. Відомо, що Китай швидко відреагував на це, запровадивши власні митні обмеження на імпорт товарів з Америки. Це, у свою чергу, може призвести до значного зменшення або навіть практично повної зупинки постачання американського скрапленого газу на великий китайський ринок.

Отже, значно більше ресурсів буде спрямовано на інші азійські та європейські ринки. Особливо з огляду на те, що Дональд Трамп висловив готовність підтримати цей процес, нещодавно запропонувавши європейським країнам придбати американські енергетичні ресурси на суму 350 мільярдів доларів протягом року.

У березні Сполучені Штати досягли історичного максимуму в експорті скрапленого газу, відправивши 9,3 мільйона тонн (12,8 мільярда кубометрів). Цей показник перевищив попередній рекорд, встановлений у грудні 2023 року, на майже 1 мільярд кубометрів.

Сергій Дяченко акцентує, що газ, зокрема трубопровідний, виявляє меншу чутливість до коливань у глобальній політиці та економіці в порівнянні з нафтою.

"Нафта - це, в основному, сировина для палива. При погіршенні умов ви просто купуєте більш економічні автомобілі та менше їздите. Відповідно, попит на нафту падає. Тобто, ідеться про більш гнучкий товар, який суттєво реагує на попит та пропозицію. З газом інакше. Передовсім, на ньому тримається низьковуглецева економіка Європи", - каже експерт.

Європа, на його думку, сама стала заручником газової залежності, відмовившись від вугілля та, з міркувань безпеки, значною мірою - від атомної енергетики. Газ є ключовим паливом для теплових електростанцій, тому його попит завжди залишається на високому рівні, і альтернативи практично не існує. Це, в свою чергу, призводить до меншої чутливості до ринкових коливань.

"У останні роки газовий ринок став менш залежним від нафтового, почав функціонувати за власними правилами. Тож, ймовірно, не слід очікувати значного падіння цін. Проте, деяке зниження вартості все ще можливе", - зазначає Геннадій Рябцев.

Експерти вважають, що Україні слід скористатися наявною ситуацією. З огляду на зростаючі потреби у закупівлі "блакитного палива" на глобальних ринках перед наступним опалювальним сезоном, це стає особливо актуально через низький рівень запасів у підземних сховищах газу і втрату значних обсягів власного видобутку внаслідок російських атак на газову інфраструктуру. Державі необхідно вже зараз знайти фінансові ресурси для активного імпорту газу. Не варто повторювати помилки минулого сезону, коли у весняно-літній період, коли ціни були низькими, практично не відбувалося закупівель пального, а восени, коли ціни зросли, Україна вимушено збільшувала обсяги імпорту, витрачаючи при цьому зайві кошти.

При поточному рівні споживання це може обернутися втратою сотень мільйонів доларів, не кажучи вже про недостатній час для закачування у підземні сховища газу таких обсягів. Відповідно до деяких оцінок, країна повинна буде імпортувати близько 5 мільярдів кубометрів газу протягом року (до квітня 2026 року). Це в п'ять разів перевищує раніше зафіксований рекорд імпорту.

Навіть за актуальними цінами, для реалізації цього проекту знадобиться приблизно $2 мільярди. Прогнозоване зростання вартості ресурсу восени та взимку може призвести до додаткової потреби в кілька сотень мільярдів доларів. Залучення необхідного фінансування є одним з найважливіших аспектів нашої сучасної енергетичної стратегії.