За останні роки Грузія пережила чимало акцій протесту. Стихійно виникаючи, одні поступово затихали без жодного результату, інші призводили до зміни влади.
Які наслідки принесуть нинішні протести?
Минулого четверга "Грузинська мрія" зробила те, що протягом місяця не вдалося чотирьом опозиційним партіям, котрі не визнали результатів парламентських виборів, які пройшли з порушеннями, й відмовилися від мандатів, -- мобілізувати населення і вивести на антиурядові протести десятки тисяч людей. Приводом для масштабних вуличних акцій стала відмова грузинського уряду від переговорів про вступ у Євросоюз і гранти ЄС до 2028 року.
Прем'єр-міністр Грузії від партії "Грузинська мрія" Іраклій Кобахідзе пояснив своє рішення тим, що європейські політики та бюрократи, на його думку, використовують процес відкриття переговорів щодо вступу в Європейський Союз як засіб тиску на Грузію, аналогічно до ситуації з отриманням статусу кандидата. "Ми прагнемо приєднатися до Європейського Союзу не в положенні прохачів, а гідно, розвиваючи здорову демократичну систему і потужну економіку," – підкреслив він.
Попри обіцянки Кобахідзе, що грузинська влада залишається відданою своїй меті вступити до ЄС до 2030 року, ситуація виглядає зовсім інакше. Багато хто усвідомлює, що слова прем'єра свідчать про відмову від євроінтеграційного курсу і поступове перетворення Грузії на авторитарну державу з проросійським ухилом. У зв'язку з цим, у Грузії, де 80% громадян підтримують ідею членства в ЄС, відбулися масові протести проти рішення уряду призупинити євроінтеграційний процес, а також з вимогою провести нові парламентські вибори.
Відмова Віктора Януковича у 2013 році підписати Угоду про асоціацію з ЄС стала каталізатором для нашої Революції Гідності. Кобахідзе підкреслив, що уряд Грузії не дозволить повторення сценарію Євромайдану, оскільки "на відміну від України в 2013 році, Грузія є незалежною державою з потужними інститутами та, що найголовніше, досвідченими і мудрими громадянами".
Протести в Грузії набирають дедалі більшого розмаху та напруги. Щовечора на центральних вулицях Тбілісі збираються демонстранти, які встановлюють барикади біля парламенту та запускають феєрверки в бік поліції. У відповідь спецназ використовує водомети та сльозогінний газ, щоб розігнати протестувальників вранці, затримуючи і застосовуючи силу проти мітингувальників.
Протести вже вийшли за межі Тбілісі. На вулиці виходять і в інших містах -- Батумі, Зугдіді, Кутаїсі, Телаві... Адже нині вирішується майбутнє Грузії: стане вона демократичною європейською державою чи російським сателітом. Як зауважив колишній головний редактор "Еха Москви" Олексій Венедиктов, цитуючи західного дипломата, Грузія нині вибирає між долею України й долею Білорусі. А в інтересах України, щоб Грузія була демократичною.
Чому Бідзіна Іванішвілі й лідери "Грузинської мрії" вирішили піти на різке підвищення ставок? Чи це було емоційною реакцією на рішення Європарламенту, який не визнав результатів парламентських виборів? Чи це гра на випередження, спроба перехопити ініціативу в ЄС, який міг би прийняти рішення заморозити процес переговорів із Грузією? Скоріше за все, у Тбілісі вирішили зіграти на випередження. І хоча було очевидно, що відмова від євроінтеграції виведе на вулицю опонентів "Грузинської мрії", влада розраховувала утримати ситуацію під контролем.
Грузія опинилася в тривалій внутрішньополітичній кризі. Майбутнє країни значною мірою залежить від того, скільки громадян вийде на вулиці зимового Тбілісі. Важливим є наявність у фрагментарній опозиції визнаного лідера, здатного об'єднати як партії, так і народ. Крім того, ключовими факторами є готовність силовиків застосувати силу проти протестувальників, єдність правлячої партії та уряду, а також позиція західних держав і Росії.
Оскільки "Грузинська мрія" не демонструє готовності до компромісів, найбільш вірогідний розвиток подій виглядає так: правляча партія, побоюючись помсти своїх опонентів, намагатиметься зберегти контроль над владою, вдаючись до різноманітних репресивних заходів. "Повторних парламентських виборів у Грузії не буде", - стверджує Кобахідзе. Він охарактеризував нинішні протести в Тбілісі та інших містах Грузії як "початок кінця ліберального фашизму".
Кількість протестувальників продовжує зростати, в урядових структурах відбуваються публічні акції проти рішень влади, а в країні формується ситуація двовладдя.
Незважаючи на протести, партія "Грузинська мрія" підтвердила своє рішення провести президентські вибори 14 грудня, а інавгурацію заплановано на 29 грудня. Кандидатом на цю посаду виступив колишній футболіст Михаїл Кавелашвілі, відомий своїми антизахідними висловлюваннями, під підтримкою Іванішвілі. Тим часом чинний президент Саломе Зурабішвілі оголосила про намір залишитися на своїй посаді до формування легітимного парламенту. В даний час навколо неї об'єднується опозиція.
Співробітники Міністерства внутрішніх справ та Служби державної безпеки поки що підтримують уряд. Проте група працівників Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони, Національного банку, Конституційного суду, а також суддів та інших державних службовців висловила публічний протест проти відмови країни від європейської інтеграції. Декілька грузинських послів вирішили піти у відставку. Раніше представники "Грузинської мрії" порадили співробітникам МЗС, які висловили свої погляди на недопустимість зупинки переговорів про вступ до ЄС, звільнитися за власним бажанням.
На підтримку протестів виступив великий бізнес. Проти рішення уряду "Грузинської мрії" про відмову від євроінтеграції і проти насильства відносно протестувальників виступили обидва найбільші банки Грузії Bank of Georgia і TBC, обидва найбільші оператори зв'язку Magti і Silknet, найбільша автодилерська компанія Tegeta, девелопер ORBI Group... Можливо, для правлячої партії це навіть більш тривожний сигнал, ніж голоси незгодних держслужбовців.
Дії грузинського уряду та жорстоке придушення протестів ставлять під питання майбутні відносини Тбілісі з Вашингтоном, Брюсселем і Москвою. Росія, в свою чергу, втішається тим, що відбувається в Грузії: чим більше насильства, тим сильніше політики з партії "Грузинська мрія" опиняються під впливом Москви. Нещодавно Путін висловив своє здивування сміливістю, з якою грузинська влада відстоює свої інтереси, однак запевнив, що Росія не втручається у внутрішні справи Грузії.
Джерело ТГ-каналу "Кремлівська табакерка" в Кремлі висловило свою думку щодо протестів у Грузії: "Загалом ситуація для нас виглядає сприятливо. Грузинська влада діє вірно, придушуючи протести, які намагаються організувати агенти США та Європи. І я б хотів нагадати всім грузинам: дружба з американцями та іншими західними країнами може призвести до великих жертв. Подивіться на приклад України".
Що стосується позиції Заходу, вона стала більш жорсткою. Зокрема, Сполучені Штати оголосили про припинення стратегічного партнерства з Грузією. Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та безпеки, Кая Каллас, зазначила, що грузинський уряд не враховує бажання свого народу щодо європейської інтеграції. У зв'язку з цим країни-члени ЄС планують обговорити можливі наслідки для Грузії, серед яких можуть бути санкції та обмеження на видачу віз.
Якщо "Грузинська мрія" не змінить своєї позиції щодо Європейського Союзу і зможе залишитися при владі під час протестів, це може призвести до часткової ізоляції Грузії на міжнародній арені, зменшення її взаємодії із Заходом та зміцнення впливу Росії. Це буде значним зовнішньополітичним досягненням для Кремля. Однак прем'єр-міністр Кобахідзе вважає, що рішення США призупинити стратегічне партнерство з Грузією є тимчасовим і сподівається, що Дональд Трамп згодом змінить цю позицію.
На даний момент події розвиваються за сценарієм ескалації: протести стають дедалі більш інтенсивними. Як підкреслює грузинський експерт Гела Васадзе, "важливо усвідомлювати, що ця влада не зможе обійтися без нарощування репресій. Вони вже опинилися у вузькому коридорі, з якого не зможуть вибратися. Хоча на кінці цього коридору їх чекає жахливий фінал, це не додає оптимізму. Вони спричинять занадто багато страждань до цього моменту".
Ні влада, ні протестувальники не збираються відступати. У той час як уряд посилює репресії, грузини починають використовувати коктейлі Молотова, усвідомлюючи, що в разі невдачі їм, ймовірно, доведеться жити в умовах "руського миру" до остаточного розпаду Російської Федерації в її нинішньому вигляді.
#Дональд Трамп #Європейський Союз #Європа #Росія #Економіка #Україна #Президент (державна посада) #Москва #Європейський парламент #Брюссель #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Московський Кремль #Кремль (фортифікаційна споруда) #Політолог #Віктор Янукович #Демократія #Володимир Путін #Вашингтон, округ Колумбія #Прем'єр-міністр #Західна Європа #Грузинська мрія #Опозиція (політика) #Парламент #Грузія (країна) #Тбілісі #Саломе Зурабішвілі #Білорусь #Держава (політичний устрій) #Дипломат #Поліція. #Міністерство закордонних справ (Україна) #Авторитаризм #Європейська інтеграція #Грузини #Сльозогінний газ #Революція Гідності #Євромайдан #Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом #Бідзіна Іванішвілі #Телаві #Батумі #Кутаїсі #Зугдіді #Репресії
