Зі зростанням дисбалансу у війні на користь Росії, зростають й труднощі у залученні Путіна до переговорного процесу, -- повідомляють ЗМІ.

Попри те, що французький президент Макрон переконаний, що Путін не прагне до миру в Україні, у Німеччині активно обговорюють можливості для мирного врегулювання. Відзначається, що серед урядових кіл навіть ведуться розмови про можливість розміщення німецьких миротворців.

Поки Захід веде дискусії, путін готується до ще більш тривалого конфлікту. Раніше головною метою кремлівської влади було уникнути війни на території Москви, оскільки столиця є місцем проживання еліти, яка володіє великою фінансовою могутністю та впливом. Призов синів цих родин на службу міг би стати серйозним ризиком для путіна. Наразі, коли він вдається до примусового призову в Москві, це свідчить про критичну ситуацію з кадрами в російських збройних силах.

У президента Росії поступово закінчуються ресурси живої сили після тривалого конфлікту, в якому, за інформацією НАТО, щодня гинуть або отримують поранення понад 1 000 російських військових. Напади на московські розважальні заклади – це лише один з багатьох знаків того, що російська влада не розраховує на швидкий кінець війни.

Однак, поки Кремль готується до затяжного конфлікту в Україні, західні держави ведуть дискусії щодо можливості укладення мирного договору та розміщення миротворчих сил. Путін знову відкрито заявляє, що наразі не має наміру досягати миру, повідомляє t-online.

Дебати щодо потенційних гарантій безпеки для України не є новим явищем. Тривалий час ведуться розмови про можливість вступу до НАТО або введення миротворчих сил, які могли б підтримати стабільність після можливих вдалої угоди між Києвом та Москвою. Одне залишається зрозумілим: для України та Західних партнерів мирна угода повинна гарантувати, що Росія не зможе знову здійснити агресію через декілька років з метою захоплення нових українських територій.

Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок висловила можливість залучення міжнародних сил для забезпечення припинення вогню під час зустрічі міністрів закордонних справ країн НАТО в Брюсселі. Відповідаючи на запитання щодо потенційної ролі Німеччини в цьому процесі, вона зазначила, що країна готова "зробити все можливе для сприяння миру в майбутньому".

Ця заява особливо цікава, оскільки канцлер Олаф Шольц виключив присутність німецьких солдатів в Україні. "Скажу прямо: як канцлер Німеччини, я не відправлятиму жодного солдата Бундесверу в Україну, -- заявив він у відеозверненні у лютому 2024 року. -- Наші солдати можуть бути впевненими у цьому. І ви можете бути впевненими". Днями у Бундестазі він також різко заперечив своєму міністру закордонних справ, заявивши, що зараз "абсолютно недоречно" розмірковувати про те, що саме станеться після закінчення війни.

У будь-якому разі, Бербок, реалізуючи свою ініціативу, переслідує дві цілі: з одного боку, вона висловлює занепокоєння щодо стратегічної невизначеності. Вона вважає, що не завжди слід відкрито демонструвати Путіну, які варіанти можуть бути реалізовані, а які — ні. З іншого боку, європейцям необхідно бути психологічно підготовленими до можливості, що їм доведеться взяти участь у миротворчих зусиллях у майбутньому, як зазначено в статті. Проте, залишається під великим питанням, чи буде ця стратегія ефективною.

Основна проблема цих дискусій полягає в тому, що вони не матимуть практичного результату, поки провідні країни Європи не знайдуть спільну позицію. Наразі ці суперечки тільки відволікають ресурси і увагу. Додатково, обговорення можливості участі німецьких військових у миротворчій місії в Україні створює ілюзію, що переговори та мирні угоди можуть бути досягнуті. Проте реальність зовсім інша. Насправді, ця дискусія стосується четвертого етапу, в той час як перший ще не розпочато.

З одного боку, пише видання, кремль вже реагує на міжнародні дискусії і вимоги мирних переговорів, тому що тиск на путіна, природно, зростає з кожною країною, яка вступає в діалог в якості посередника. Але це не є вирішальним, тому що в більшості випадків такі країни, як Китай або, можливо, Індія, можуть чинити ефективний тиск на росію -- але ні Пекін, ні Делі не тиснуть на російського президента щодо миру в Україні.

Це ще одна причина, чому Путін прагне максимізувати російські досягнення у конфлікті до моменту, коли Дональд Трамп знову прийме присягу на пост президента США в січні. Однак навіть після цього росія, ймовірно, продовжить затягувати переговори, адже Кремль ще не має чіткого уявлення про те, чого можна очікувати від Трампа. Ситуація для Росії залишається складною: економіка зазнає труднощів, інфляція зростає, і Путін змушений мобілізувати дедалі більше громадян для участі у війні. Проте, незважаючи на ці виклики, Росія все ще володіє більшими ресурсами, ніж Україна, частково завдяки вербуванню солдатів з країн на кшталт Північної Кореї та постачанням зброї від інших авторитарних режимів. І це становить серйозну загрозу.

Чим більша перевага Росії у війні між оборонцями та агресорами, тим складніше буде залучити Путіна до мирних переговорів. Німецькі миротворці або представники інших країн могли б відіграти важливу роль у встановленні стабільного миру, адже, сподіваємося, Путін не наважиться відкривати вогонь по ним. Але навіть у такому випадку Україні все ще доведеться функціонувати в своїй теперішній формі, і зважаючи на поточну військову ситуацію, це зовсім не гарантовано, – підкреслює автор статті.

Раніше "ФАКТИ" розмістили бесіду з генералом Віктором Муженком, в якій він зазначив: "На даний момент російські збройні сили встановлюють свої умови, проте я не вважаю, що вже можна стверджувати, що Україна зазнає поразки".