Чипова залежність: чому адміністрація Трампа інвестує 10% у компанію Intel.

Ключова компанія технічної сфери США, Intel, продовжує боротися з кризовими явищами. У зв'язку з її значними труднощами, Трамп ухвалив рішення зробити уряд найбільшим акціонером цього підприємства.

У минулому корпорація Intel займала позицію найбільшого світового виробника мікросхем і вважалася центром Кремнієвої долини. Однак її початкове панування у виробництві комп'ютерів призвело до надмірної самовпевненості, що, в свою чергу, стало причиною її поразки у конкурентній боротьбі.

Спочатку компанія не використала шанс розробити чип для iPhone, а згодом її виробничі потужності відстали від тайванської TSMC. В останні роки вона "проґавила" сплеск в галузі штучного інтелекту, що призвело до мільярдних збитків і масових скорочень співробітників. Проте Intel все ще залишається надією США на відновлення промисловості та зменшення залежності від Тайваню в умовах технологічної конфронтації з Китаєм.

Чипова промисловість має стратегічне значення, і саме цим Дональд Трамп обґрунтував своє рішення купити 10% акцій Intel. Це стало першим випадком втручання держави у приватний бізнес з моменту світової фінансової кризи 2008 року.

Що насправді стоїть за рішенням Білого дому: порятунок кризового, але надважливого гіганта, підготовка до війни Китаю з Тайванем чи безпідставний тиск на приватний бізнес? І що Трамп планує робити далі?

Попри часто діаметрально протилежні погляди на економіку, адміністрації Джо Байдена і Дональда Трампа мають спільну рису: вони прагнуть підвищити потенціал США у виробництві найсучасніших мікросхем, необхідних для всіх галузей високотехнологічної промисловості.

У 2022 році адміністрація Байдена схвалила Закон про чипи, який заохотив тайванську TSMC і корейську Samsung будувати чи розширювати свої заводи в США, а також суттєво допоміг Intel, GlobalFoundries та Micron - усі вони отримали багатомільярдні субсидії.

Особливу ставку попередня адміністрація зробила на Intel, яка чи не єдина в США намагається нав'язати боротьбу TSMC. Проте останніми десятиліттями американський техногігант зіткнувся із низкою серйозних проблем. Колись компанія вважалась серцем Кремнієвої долини та золотим стандартом у виробництві передових продуктів з незмінно високою якістю, але зараз це вже не так.

Intel ставив фінансові результати на перший план, нехтуючи інженерною досконалістю. Таке рішення принесло значні прибутки в короткостроковій перспективі, але в довгостроковій перспективі ледь не призвело до катастрофи. Спочатку компанія відмовилась від контракту на виготовлення мікросхем для перших iPhone, остерігаючись ризиків, а потім відстала від конкурентів у технології виготовлення найдрібніших мікросхем. В результаті Intel проспав бум штучного інтелекту.

З плином часу фінансові показники корпорації почали падати, а акції зазнали значного знецінення. У такій ситуації Intel не мала іншого вибору, окрім як проводити масштабні скорочення штату, закривати нерентабельні проєкти та залучати мільярдні кредити, сподіваючись хоч трохи компенсувати понесені втрати.

Американській владі не можна дозволити, щоб ця компанія зникла. Якщо Тайвань піддасться контролю Китаю, технологічний сектор США може стати вразливим до впливу Пекіна. Тому Intel стає єдиним варіантом для налагодження місцевого виробництва чіпів, яке може конкурувати з TSMC, за умови наявності достатніх інвестицій для розширення виробництва.

Минулого року генеральний директор Intel, Пет Гелсінгер, заявив про намір перетворити компанію на провідного виробника чіпів для штучного інтелекту в США, орієнтуючись на будівництво мегафабрики в Огайо, яка мала відкритись у 2028 році. Однак, реалізація цього амбітного проекту неодноразово зазнавала затримок, і тепер завершення першого етапу будівництва прогнозується не раніше ніж у 2030 році.

Щоб змінити ситуацію, Intel ухвалив рішення про зміну генерального директора: у березні 2025 року Гелсінгера замінив Ліп-Бу Тан, натуралізований громадянин США, який з'явився на світ у Малайзії та провів своє дитинство в Сінгапурі.

Новий генеральний директор представив антикризові ініціативи: зменшення витрат, звільнення ще 33 тисяч співробітників до кінця 2025 року, а також переосмислення підходів до виробництва мікросхем.

Тепер Intel має намір запускати лише ті товари, які зможуть реалізовуватися з націнкою в 50% від їхньої собівартості. Усі пропозиції, що не відповідають цьому критерію, не пройдуть далі в процесі розвитку, і ресурси інженерів не будуть витрачатися на їх підтримку.

Всі амбітні наміри Тана виявились під загрозою після публічного заклику Трампа до відставки нового керівника Intel. Президент США звинуватив його у зв'язках із Китаєм та інвестиціях у фірми, які можуть мати відношення до військової сфери КНР.

"Генеральний директор Intel опинився в серйозному конфлікті інтересів і зобов’язаний терміново залишити свою посаду. Інших шляхів вирішення цієї ситуації не існує," - заявив Трамп у своєму дописі на Truth Social. Після цього коментаря акції Intel знизилися більш ніж на 3%.

Напередодні сенатор-республіканець Том Коттон написав листа, у якому стверджував, що зв'язки Тана з КНР викликають сумніви в здатності Intel бути "відповідальним розпорядником коштів американських платників податків і дотримуватися норм безпеки".

Агентство Reuters також повідомило, що Тан інвестував не менше 200 мільйонів доларів у численні китайські підприємства, частина з яких має зв'язки з китайськими військовими. Ці фінансові вклади він робив особисто або через свої інвестиційні фонди в проміжку з 2012 року до грудня 2024 року.

Незважаючи на те, що американські інвестори можуть вільно вкладати кошти в китайські компанії, під час першого терміну президентства Трампа США ввели більш суворі правила щодо технологічних взаємозв'язків з Китаєм. Це рішення було зумовлено занепокоєннями щодо потенційних загроз національній безпеці, які також підтримувала адміністрація Байдена.

Ліп-Бу Тан опублікував відкритий лист, у якому спростував звинувачення на свою адресу, зазначивши, що вони базуються на дезінформації. Він підкреслив, що США були його домівкою протягом понад 40 років, і висловив свою любов до цієї країни, а також підтримку прагненням Трампа до зміцнення національної та економічної безпеки. "Ми ведемо конструктивний діалог з адміністрацією щодо поставлених питань та надаємо достовірні дані", - зазначив Тан.

Експерт з індустрії чипів Патрік Морхед припустив, що Трамп використав тему зв'язків Тана з Китаєм як важіль тиску на Intel на тлі ймовірних розбіжностей щодо інвестицій компанії в США. "Для мене очевидно, що між ними велися переговори, результат яких Трампу не сподобався. Він, ймовірно, вирішив, що це зручний момент, щоб натиснути на Intel", - заявив Морхед.

Події наступних кількох тижнів довели, що Морхед мав рацію. Після особистої зустрічі з Таном Трамп різко змінив публічну риторику та почав його хвалити. А ще через тиждень президент США оголосив про плани придбати 10-відсоткову частку Intel, уклавши угоду про конвертацію 8,9 млрд дол. грантів в акції компанії. "Я сказав: "Ви маєте віддати нам 10% компанії", і вони погодилися", - заявив очільник Білого дому.

Дії Трампа змінили статус американського уряду, ставши найбільшим акціонером компанії Intel. Деякі експерти вважають ці заходи обґрунтованими в контексті "чіпової війни" з Китаєм та стратегічної ролі компанії, в той час як інші попереджають про можливі негативні наслідки, які можуть виникнути через небезпечний прецедент, що загрожує неконтрольованим втручанням держави в приватний сектор.

Зокрема, Суджай Шивакумар з Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні висловлює підтримку позиції Білого дому. Він зазначає, що світова індустрія напівпровідників не може вважатися "рівним полем для змагань" через значну державну підтримку цього сектору в Китаї, Тайвані та Південній Кореї.

"Настав час зрозуміти, що така промислова політика зараз є нормою для розвинених економік і що уряди надають таку форму широкої підтримки. Якщо ми будемо дотримуватися міфу про чистий ринок тут, у США, ми ризикуємо втратити позиції в одній з найстратегічніших галузей століття", - додав економіст.

З іншого боку, Майкл Стрейн з консервативного American Enterprise Institute охарактеризував цей підхід як незвичний. "Те, що ми спостерігаємо, більше нагадує не стільки продуманий і стратегічний перехід до державного капіталізму, скільки опортуністичну реакцію на корпоративні зміни", - зазначив він.

За словами Стрейна, потреба в політичній підтримці може ускладнити для компанії впровадження необхідних змін для збереження конкурентоспроможності, включно з політично непопулярними кроками - закриттям заводів і звільненню працівників.

"Розвиток виробництва мікросхем у США вимагатиме десятиліть послідовної політики з боку обох партій. Чи це можливо, коли партії розділені, політика визначається за примхою президента, а довгострокове корпоративне планування обмежене чотирирічним циклом президентських виборів?", - риторично запитує він.

Це безпрецедентне втручання держави в діяльність компанії, яка не перебуває на межі банкрутства, вважає Гаутам Мукунда з Єльської школи менеджменту. Білий дім категорично заперечує всі твердження про надмірне втручання у приватний сектор. Адміністрація вважає, що цей крок є обґрунтованим, враховуючи критичну роль напівпровідників у економіці та унікальну позицію Intel на ринку.

Проте варто зазначити, що 8,9 мільярда доларів грантів, які адміністрація президента США має намір обміняти на акції, були закладені в законі про чипи, ініційованому Джо Байденом. Згідно з цим законом, фінансування компаній було можливим лише за умови дотримання певних критеріїв, зокрема - виробництва чипів на американській території. У випадку з Трампом ці обмеження практично скасували, дозволивши обмінювати фінансові ресурси на капітал.

Незважаючи на це, Трамп вважає, що інвестиція є "прибутковою для США та Intel" і акцентує увагу на необхідності розширення виробництва напівпровідників в Америці. Однак, фахівці зазначають, що хоча угода робить державу найбільшим акціонером Intel, вона не забезпечує автоматичної підтримки компанії в майбутньому.

Під час другого терміна Трампа адміністрація США все більше прагне до націоналізації важливих технологічних секторів. Ця стратегія була б неможливою для республіканців у минулому, адже вони традиційно підтримували концепцію ринку, вільного від державного впливу.

Оголосивши про купівлю 10% акцій Intel, Трамп вказав на те, що планує й надалі здійснювати інвестиції в інші великі корпорації, охарактеризувавши свою нову економічну політику як прагнення "максимально вигідно скористатися ситуацією".

Раніше, аби завершити поглинання U.S. Steel, японська Nippon Steel погодилась надати американському уряду "золоту акцію" в об'єднаній компанії - право вето на корпоративні рішення та право призначати свого члена ради директорів.

У липні адміністрація США оголосила про намір стати головним акціонером єдиного в країні родовища рідкісних металів – неодиму та празеодиму, що належить компанії MP Materials. Ці елементи мають критичне значення для виробництва найпотужніших у світі постійних неодимових магнітів, які знаходять застосування у смартфонах, МРТ-сканерах та електродвигунах.

Ще один приклад зміни парадигми - тиск на виробників мікросхем Nvidia та AMD, після якого ті погодились виплачувати США близько 15% доходу від продажів своїх чипів до Китаю.

Участь уряду США у капіталі Intel викликала занепокоєння в колах конкурентів компанії, які тепер стурбовані можливістю потрапити під націоналізацію. Адміністрація Трампа чинить тиск на ці компанії з метою збільшення інвестицій в американську економіку, що необхідно для отримання фінансування згідно з законом про чипи.

Кевін Хассетт, керівник Національної економічної ради Білого дому, охарактеризував компанію Intel як "дуже унікальний випадок". Він також натякнув, що адміністрація США має намір шукати аналогічні інвестиції в інші технологічні підприємства, особливо в сфері чіпів і штучного інтелекту. Тим часом, міністр торгівлі США Говард Лутнік розглядає можливість, щоб уряд придбав акції інших виробників напівпровідників, які отримали субсидії за часів президентства Байдена, таких як TSMC та Samsung.

Водночас Intel попередила своїх інвесторів про потенційні ризики, пов'язані з угодою з адміністрацією США. Тепер компанія тісно пов'язується з політикою Трампа щодо митних зборів і міжнародної торгівлі, яка має тенденцію до частих змін. Це може призвести до негативної реакції з боку міжнародних клієнтів і партнерів.