Чому українці стали зручним супротивником для поляків – розкриття ключового секрету успіху Кароля Навроцького.

Відомий нам топблогер Вінстон Черчилль колись одним із перших зрозумів, що консерватори, традиційна партія аристократів, насправді цілком здатні перехопити порядок денний у всіляких лівих і залучити до підтримки ширші маси. Але, думаю, закрутився б у гробу зі швидкістю 5500 об/с, як пропелер мавіка в режимі зависання, якби побачив усю цю нинішню "праву" охлократію типу МАГАцитлів, орбанятини чи того ж пана Навроцького.

Коли вчора я коментував і попереджав, що не слід звертати увагу на екзитполи, адже перевага Тшасковського може зменшитися, можливо, навіть вдвічі, мені заперечували. Дехто стверджував, що такі "праві" виборці можуть не зізнаватися у своїх симпатіях на виході з дільниць, оскільки їм цікаво продемонструвати свою чисельність, адже вони, вважають, люди горді.

Однак слід зазначити, що екзитпольщики – це частина діпстейту, не варто про це забувати; з ними, по суті, немає сенсу вести діалог.

І, власне, чому польські "праві" зараз стали такими українофобськими -- крім очевидних, гм, історичних причин? Не те, щоб я був великим фахівцем конкретно щодо Польщі, хоча останнім часом хоч-не-хоч, а мусиш орієнтуватися. Проте сам механізм оцієї "правої" хвилі, що котиться по Заходу -- він досить зрозумілий.

По-перше, потрібен ворог. По-друге, ворог має відрізнятися чимось суттєвішим, ніж політичними поглядами: охлос в тій політиці як такій все одно не те, щоб дуже шарить. По-третє, він повинен бути досить безпечним. По-четверте, боротьба з ним не повинна вимагати складних стратегій і багатозадачності.

Отже, це базовий список найнеобхіднішого.

Очевидно, що для будь-якого поважного польського націоналіста угорці, не кажучи вже про росіян, навряд чи викликають більше симпатії, ніж українці, і це м'яко висловлюючись. Але це не є новиною, адже так було завжди. Якщо українці і сприймалися в негативному світлі, то їхня присутність тут, поряд, була невеликою. Однак з 2022 року їх стало значно більше.

Зараз, за максимальною оцінкою, їх по одному/одній на майже двадцять п'ять поляків. А у 21-му році було, за такою ж оцінкою, по одному на майже сімдесят п'ять! Зростання на 200 % -- це ж звучить вражаюче, як там буде "вражаюче" польською.

До того ж, не можна ігнорувати той факт, що в Польщі теж спостерігається зменшення чисельності населення — у них існує демографічна криза та трудова міграція, що, уявіть собі, впливає на загальну картину. Це "допомагає" формувати певні пропорції, так?

Отже. Це - свіженький милий ворог, дуже вдобна річ.

Продовжуючи цю тему, варто задуматися, хто ж насправді виступає проти "правих" у контексті наведених вище характеристик. З одного боку, це іноземець, незалежно від його конкретного походження. З іншого боку, це бюрократ, як вітчизняний, так і європейський. Таким чином, виникає ідеальна комбінація: бюрократи підтримують іноземців і навіть використовують наші фінансові ресурси для їхньої вигоди (хоча іноземці, в цілому, можуть суттєво переважати з точки зору внеску в економіку, але це часто залишається поза увагою).

Однак зазначених іноземців, вірогідно, недостатньо, щоб суттєво впливати на політичні процеси. В нашому випадку вони також не представляють реальної культурної загрози, не кажучи вже про організовану терористичну діяльність — це не ті ж мусульмани. Іншими словами, картина складається цілком логічно.

Згодьмося, що цей страх дуже близький середньому полякові, не лише через національність, а скоріше через його звичайність. Навіть у нас піднімається справжній галас, коли десь на схилах Карпат якась фабрика намагається залучити дві сотні працівників з Індокитаю. Nie pozwalam! (Не знаю, чи правильно це, але так, здається, писав Шевченко))).

Але в нашому випадку це – такі собі моментальні істерики, від яких ми не можемо відмовитися, адже вони для нас важливі, як коням овес, як казав візник Селіфан у Гоголя. А рашистське ІПСО тут лише на десерт... Ось так. Так от, в Польщі, як видно, це є ефективний засіб для залучення виборців.

Збір, а потім -- збереження. Головне для людей -- щоб їхня точка зору була почута, правда ж? Ось, наприклад, Трамп: він відправляє вивчених спеціалістів з астрофізики та розвідки, а іммігрантів депортує цілими групами -- і виборці задоволені, адже це відповідає їхнім бажанням. Як саме ці бажання формуються та направляються, залишимо поза увагою для компактності викладу, так само як і те, що перше може завдати шкоди країні, а друге в даний момент обходиться державі в астрономічні суми.

Суттєво, що саме так це функціонує.

Отже, після тріумфу Навроцького антиукраїнські настрої навряд чи зменшаться. Хіба що на короткий час. І ще я натрапив на цікаву думку Віктора Шліначка, який зазначив, що "праві" прагнутимуть закріпити свої досягнення через термінові парламентські вибори — це буде справжня подія.

Отже, загальний антиєвропейський напрямок продовжує зміцнюватися. Передбачаю, що це лише посилиться — в стилі Орбана. Адже євробюрократ є значно більшим супротивником, ніж свої, та ще й абсолютно безсилий, а також треба враховувати симпатії Трампа.

А в антиєвропейський курс плюс українофобію теж ідеально вкладатиметься, наприклад, гальмування зближення України з ЄС. А це вам і економічні ускладнення, й ідеологічна фрустрація, навіть не знаю, що гірше, "обидвоє гірше", як кажуть.

На мій чоловічий розум, кожен раціонально мислячий правий, зокрема в Польщі, в нинішній час повинен, по-перше, підтримувати ідею сильної Європи. Адже перед лицем реальних загроз з боку тієї ж Росії, навіть з урахуванням всіх викликів, які вона створює, історія вже не раз підтверджувала цю необхідність. І коли, зрештою, етап з трампятинею підійде до кінця, у Сполучених Штатів вже не залишиться тих ресурсів, які вони ще мають зараз.

По-друге, необхідно всіма можливими способами дистанціюватися від рашизму, і для цього важливо підтримувати Україну. Проте... де ж тут раціональність, а де — сучасні "праві"?

Тож не можу точно сказати, в яких саме формах і з якою швидкістю це відбуватиметься — для цього потрібно бути справжнім фахівцем з Польщі. Але, безумовно, про дружні стосунки з Варшавою наразі можна забути. Головне, щоб не загострювалася ворожнеча.

У цьому контексті, і на завершення, слід зазначити, що в даному випадку варто контролювати свої емоції.

Коли деякі експерти в нас стверджують, що слід було знайти підхід до Трампа, мовляв, тоді б він нам завантажив усе Чорне море есмінцями — це, безумовно, наївно. Натомість, з поляками було б доцільно дійсно намагатися щось створити разом (і, до речі, Зеля в своєму привітанні Каролю з перемогою саме в цьому контексті й почав).

І не піддаватися на безглуздість. Звісно, в межах розумного.

Як у тому жарті, що нагадує польський: йде Червоний Каптурчик лісом, а назустріч йому - вілк...