Чому не всіх приймуть до ЄС?

Які наслідки матиме впровадження нульової квоти на експорт металевих відходів?

21 травня в представництві Євросоюзу в Україні відбулася нарада, присвячена обговоренню проєкту постанови Мінекономіки України про запровадження нульової квоти на експорт брухту та відходів чорних металів протягом 2025 року.

Цей документ спричинив значне занепокоєння серед бізнес-спільноти та міжнародних партнерів, ставши очевидним прикладом непрозорого процесу формування державної політики, що відбувається без адекватного діалогу з усіма зацікавленими сторонами та без урахування довгострокових наслідків.

Фіскальні бар'єри: міф про захист внутрішнього ринку. Пропонована постанова передбачає заборону експорту брухту чорних металів до країн Євросоюзу. Водночас на експорт у треті країни вже діє мито в розмірі 180 євро за тонну. Цей інструмент застосовується з 2014 року. Тоді ставка була лише 10 євро і поступово зростала до 30 євро/т, 42 євро/т, 58 євро/т і до нинішніх 180 євро/т.

Передбачалося, що введення таких обмежень сприятиме активізації внутрішнього споживання брухту та підвищенню обсягів металургійного виробництва. Проте факти свідчать про те, що виробництво сталі не показало зростання, а використання брухту залишилося на тому ж рівні. Натомість спостерігалося значне зростання розриву між світовими цінами та внутрішніми закупівельними тарифами.

Ситуація на ринку: факти замість припущень. У 2024 році металургійні підприємства України купили 1,343 млн тонн брухту чорних металів, що на 310 тис. тонн більше, ніж у 2023 році. У той час експорт зріс лише на 110 тис. тонн. Тобто внутрішній ринок отримав більше ресурсу попри наявний експорт. Це суперечить аргументації, що експорт шкодить забезпеченню сировиною металургійної галузі.

Варто також врахувати, що левова частка постачання брухту на внутрішній ринок здійснюється через афілійовані компанії при меткомбінатах. Це створює ситуацію подвійного ціноутворення, де внутрішні ціни суттєво нижчі, ніж ціни в ЄС. Різниця сягає 60-80%. Така модель вигідна для промислових груп, але знищує конкуренцію та позбавляє заготівельників мотивації інвестувати в збір і переробку брухту.

Експорт як засіб уникнення стагнації. Для багатьох компаній експорт є єдиним альтернативним способом реалізації брухту. Обмеження або заборона цього процесу може призвести до щомісячних втрат у розмірі 12-15 млн євро, скорочення 4 тисяч робочих місць, зменшення податкових надходжень, а також призвести до недоотримання понад 600 млн грн у 2025 році державними підприємствами, які не зможуть продати брухт на відкритому ринку.

Ризики, пов'язані з євроінтеграцією, потребують особливої уваги в міжнародному контексті. Як зазначили представники Європейського Союзу, проект рішення, винесений урядом, має вплив на торговельні зв'язки з ЄС і суперечить положенням угоди про асоціацію.

Водночас Міністерство економіки та інші виконавчі органи не провели жодних консультацій із партнерами з Європейського Союзу. Більше того, представництво ЄС отримало запити від європейських компаній та галузевих асоціацій, які пропонували постачання брухту в Україну, а також попереджали про можливість введення взаємних торговельних обмежень на український чавун, сталь та інші види металургійної сировини, якщо ця постанова буде ухвалена.

Перешкоди для оборонної галузі. Завершуючи, варто звернути увагу на ще одну критичну проблему: утилізацію знищеного військового обладнання та боєприпасів. Кожного дня збільшується кількість металевих відходів, пов'язаних з військовими діями, які потребують переробки. Однак, вітчизняні компанії не готові вкласти кошти в цей процес.

Без експорту неможливо залучити міжнародні інвестиції чи новітні технології. Це створює реальні ризики для довкілля, безпеки і сталого розвитку, а фінансові втрати Міноборони України стало зростають.

Баланс ринку вторинних металів в Україні, тисячі тонн.

Джерела інформації: УА "Втормет", ОП "Укрметалургпром", Державна митна служба.

Ціновий дисбаланс українського ринку брухту

Висновки. Нульова квота на експорт брухту - це не просто адміністративне рішення. Це крок, який може мати далекосяжні негативні наслідки для економіки, ринку праці, держбюджету та міжнародних зобов'язань України.

У контексті війни та необхідності економічної мобілізації, державі слід діяти обережно, прозоро та у співпраці з усіма зацікавленими сторонами. Україні потрібні не заборони, а дієва політика, яка забезпечить баланс інтересів виробників, експортерів, споживачів і партнерів. Найважливіше – зберегти довіру до себе як до надійного торгового партнера та стабільної держави.

У свою чергу, представляємо альтернативний підхід до вирішення питань, що стосуються інсинуацій та конфлікту інтересів між двома ключовими секторами промисловості. Цей підхід передбачає затвердження та реалізацію балансу виробництва та споживання брухту чорних металів, який щороку має затверджувати Міністерство стратегічних галузей промисловості України.

Наявність такого балансу є передумовою ухвалення виваженого державницького рішення, що врахувало б інтереси сторін та сприяло розвитку ринку. Залучення широкого кола науковців та експертів, включаючи міжнародних, дозволить знайти єдине ефективне та прозоре рішення для брухтопереробної промисловості.