Вартість енергетичної страховки: скільки Україні коштує імпорт електрики з Європейських країн | УНН

Збільшення імпорту електричної енергії з Європейського Союзу не забезпечить автоматичного вирішення проблем, викликаних блекаутами, оскільки є обмеження на обсяги та висока вартість. Експерт Юрій Корольчук зазначає, що максимальний імпорт може досягати 2,45 ГВт, причому значна частина цього обсягу споживається в нічний час, коли тарифи є нижчими.

Зростання обсягів імпорту електричної енергії може не стати ефективним рішенням для України в боротьбі з наслідками блекаутів, викликаних ракетними та дроновими атаками з боку Росії у січні 2026 року. На перший погляд, це може виглядати як розумний шлях для відновлення стабільності в енергетичній системі, однак на практиці існує безліч нюансів і можливих проблем, які слід врахувати.

Співзасновник Інституту енергетичних стратегій, експерт Юрій Корольчук у коментарі для УНН зазначив, чому не слід повністю покладатися на цей аспект "енергетичного плану" нового керівника відповідного міністерства Дениса Шмигаля.

Збільшення імпорту електроенергії з ЄС знову подають як технічне рішення для проходження дефіциту. Але в реальності це завжди про гроші, перерозподіл ризиків і політичну відповідальність.

Юрій Корольчук зазначає, що в Україні наразі існують обмеження не лише через вартість електроенергії, але й через фізичні можливості імпорту. Максимальний обсяг, який може бути імпортовано, становить приблизно 2,45 ГВт. Водночас основні обсяги електроенергії надходять у нічний час, коли ціни на європейських ринках знижені, і технічні умови для підключення системи є більш сприятливими. У денний час імпорт, зазвичай, зменшується через вищі ціни: згідно з оцінками, він може становити лише близько 30% від нічних обсягів.

Щоб підкріпити свою думку, фахівець наводить конкретний випадок:

Існує гранична потужність, яку ми можемо імпортувати. Наприклад, вночі ми отримуємо до тисячі мегават з боку Словаччини, що становить близько 30 мільйонів кіловат на добу. Вдень, як зазначалося в офіційних джерелах, ми споживаємо близько 30 відсотків від цього обсягу, тобто близько 10 мільйонів кіловат.

Ще один важливий нюанс, який потрібно враховувати, це розуміння того, що питання як імпорт вдарить по бюджету впирається в те, що держава публічно не розкриває повну ціну таких закупівель і деталі контрактів. Формально він може проходити різними каналами: комерційні закупівлі, аварійна допомога тощо. Але без прозорих даних суспільство й ринок бачать наслідки постфактум, коли вони вже "зашиті" у фінрезультатах компаній, компенсаціях, боргах або тарифних рішеннях.

Нам поки що ніхто не відкриває, скільки ми платимо за це все. Мається на увазі не населення, а держава. Бо приватний бізнес небагато закуповує, насправді

До того ж формула "дешева електроенергія з Європи" не працює як універсальна, хоча в Уряді часто акцентують саме на цьому. Так, імпортоване з країн Євросоюзу світло може бути економічно вигідним. Але тільки в конкретні години й у конкретних країнах.

(Нам, -- ред.) часто ставлять у приклад Францію. Мовляв, там вона (електроенергія, -- ред.) недорога. Однак, скажімо так, не дуже показово. Там справді бувають періоди відносно низьких цін завдяки атомній генерації, але імпорт України не прив'язаний до того, щоб стабільно купувати саме в ці години

Фахівець у сфері енергетики зазначає, що обговорювана середня імпортна ціна коливається в межах 160-170 євро за МВт·год. Ця середня вартість враховує не лише комерційні закупівлі, але й аварійну допомогу, за яку також потрібно сплачувати, а також закупівлі, здійснені в різні часи. Таким чином, вона не обов'язково є вигіднішою у порівнянні з внутрішніми довгостроковими контрактами в Україні.

Слід також взяти до уваги, що головним споживачем великих обсягів імпортної електроенергії є не населення, а навіть не малий бізнес. Хоча приватний сектор і здійснює закупівлі, зазвичай це відбувається в межах його власної економіки: імпортує, але часто перепродає на ринку, а кінцевий споживач все одно сплачує ринкову ціну. Основний тягар або ключовий інструмент державної політики в цій сфері, як правило, покладається на державні компанії.

Оскільки "Укрзалізниця", "Нафтогаз" та "Укроборонпром" отримали вказівку терміново організувати закупівлю імпортної електроенергії, яка має становити щонайменше 50% від їхніх потреб, перехід на імпорт вказує на два важливі аспекти:

На думку фахівця, наразі сценарій з "катастрофічними втратами" виглядає менш вірогідним з двох причин.

Перший аспект: обсяги імпорту мають свої межі. Навіть якщо виникне бажання збільшити цей показник, фізичні можливості системи вже наближаються до максимальних меж. Отже, суттєвого зростання тільки за рахунок імпорту не вдасться досягти.

Імпорт електроенергії відзначається нерівномірністю. Основні обсяги постачання спостерігаються в нічний час, коли ціни зазвичай нижчі. У разі укладання довгострокових контрактів, в окремі періоди можна теоретично знизити ціну до значно нижчих рівнів: наприклад, взимку це може бути приблизно 110 євро за МВт·год, а влітку — в межах 70-90 євро за МВт·год. Однак реалізувати такі умови можливо лише за наявності доступу до відповідних продуктів, правильної структури угод і сприятливих ринкових умов. Закупівлі на біржі в режимі "реального часу", особливо під час стресових ситуацій, зазвичай обходяться дорожче.

Тому збільшення імпорту електроенергії з Європейського Союзу не є гарантованим шляхом до економії для країни. Це скоріше інструмент для стабілізації енергетичної системи, який має високу ціну в періоди дефіциту та обмежені можливості для нарощування. Прямий вплив на бюджет може бути не зовсім очевидним через непрозорість процесу закупівель. Однак, фінансовий тягар, ймовірно, частково ляже на державні підприємства, які є значними споживачами. Можливі великі збитки, але їх обсяг буде обмежений фізичною "стелею" імпорту та структурою споживання енергії.