У світлі зростання інфляційних загроз НБУ слід було б розглянути можливість підвищення базової ставки, якщо її чинний рівень відповідає сучасній економічній ситуації.
Однак, неадекватно піднявши ставку в минулому, центральний банк України сам собі обмежив монетарний простір. Стабілізаційний ресурс ключової ставки вже давно вичерпаний. Її підняття зараз не додасть стабільності економіці, а лише призведе до розширення процентної маржі банків та підвищення їх прибутків коштом держави.
Читайте також: Поводження НБУ з обліковою ставкою оплачується коштом держбюджету
В Україні триває період позитивної ключової процентної ставки вже більше двох років. Основна мета підтримки високої облікової ставки полягає в залученні гривневих активів, щоб зменшити інфляційний тиск і валютні ризики. Проте фактично висока облікова ставка не продемонструвала суттєвого впливу ані на інфляційні процеси, ані на фінансову стабільність.
В контексті монетарного регулювання економічної активності доцільно подивитися на альтернативний сучасний досвід. Протягом останніх 2-х місяців ФРС США та ЦБ Росії змінили свої ключові процентні ставки. ФРС знизила базову ставку на 50 базисних пунктів до цільового діапазону 4,75%-5,0%, намагаючись стимулювати сукупний попит. Натомість ЦБ Росії підвищив ключову ставку на 300 баз. пунктів до 21% річних, намагаючись стримувати попит. Обидва центральні банки мають змогу за допомогою ключової ставки впливати на реальні економічні процеси та інфляцію, оскільки в обох цих країнах функціонує розвинений ринок внутрішніх банківських позик, а також фондовий ринок. У США банківські позики реальному сектору сягають майже 200% ВВП, у Росії - понад 70% ВВП, тоді як в Україні - менш як 15% ВВП.
Різноманітні чинники вплинули на неефективність облікової ставки в Україні як засобу економічної стабілізації, а саме:
Українське нововведення, спрямоване на залучення вільних гривневих ресурсів до банківської системи без впровадження кредитних інструментів, виявилося невдалим.
Ознайомтесь також із: Фінансова структура перед загрозою неконтрольованої девальвації.
Протягом року війни фінансові установи змогли акумулювати в банківській системі лише 104 мільярди гривень у вигляді строкових гривневих вкладів населення (чистий приріст залишку). Водночас, з початку конфлікту громадяни витратили понад 530 мільярдів гривень на купівлю іноземної валюти, з яких 326 мільярдів гривень було витрачено лише за дев'ять місяців цього року. Якщо минулого року співвідношення між валютними та гривневими інвестиціями становило 3 до 1, то в період з січня по вересень 2024 року ця пропорція зросла до 15 до 1!
Штучне приваблення гривневих активів без росту продуктивності економіки не дає результату, оскільки в країні зберігається гігантський дефіцит зовнішньої торгівлі, який можна покрити лише активізацією внутрішнього виробництва. Масла в вогонь додала поспішна політика НБУ з валютної лібералізації та відмова від фіксації обмінного курсу, в результаті чого валютні очікування бізнесу та населення були повністю дестабілізовані й валютний попит стрімко зріс.
З початку цього року Національний банк України вже витратив 27 мільярдів доларів на підтримку гривні, причому 35% з цих витрат становить попит на валюту з боку населення. В цілому, з моменту початку війни, НБУ витратив понад 75 мільярдів доларів США. Головним джерелом для валютних інтервенцій є зовнішня підтримка з боку Уряду, без якої валютні резерви могли бути вичерпані ще в листопаді 2022 року.
Отже, висока облікова ставка НБУ суттєво не відобразилася ні на привабливості гривневих депозитів, ні на стабільності валютного ринку. Більш того, недоліки в реалізації процентної та валютної політики призвели до неефективного використання валютних резервів для підтримки курсу гривні. Водночас зовнішня допомога змогла компенсувати як дефіцит валюти на валютному ринку, так і нестачу товарів на ринках споживчих товарів. Іншими словами, як зниження рівня інфляції, так і стабільність курсу гривні в значній мірі є результатом зовнішньої допомоги, а не дій НБУ.
Натомість висока ключова ставка допомогла суттєво посилити фінансову стійкість банків та наростити їх прибутки. Завдяки росту процентних доходів від держави (проценти за ОВДП, депозитними сертифікатами та пільговими кредитними програмами), банківська система вже другий рік поспіль демонструє історично рекордні показники прибутковості, ліквідності та адекватності капіталу. За 8 місяців 2024 р. банки отримали 137 млрд грн прибутку до оподаткування. Понад 50% процентних доходів банки отримують від держави. У 2024 р. за оцінкою банки отримають від держави близько 200 млрд грн процентних доходів. І такі астрономічні доходи - прямий результат процентної політики НБУ останніх років.
Під час війни банки також отримали додаткові прибутки від - банального розширення банківської процентної маржі. Якщо у 2022 р. процентна маржа в середньому становила 9 відс.п., у 2023 р. - 10 відс. п., то у 2024 р. - сягнула вже понад 12,5 відс. пунктів!
Досліджуйте також: Причини уповільнення кредитування в банківському секторі.
Яка ж ситуація на ринку кредитування в Україні? Станом на вересень рівень кредитування знову знизився, досягши 14,9% від валового внутрішнього продукту. Це явище стало логічним наслідком строгих монетарних заходів Національного банку України та існуючих ризиків, пов'язаних з невизначеністю.
Основним фактором, що впливає на попит на кредити, є вартість позикових ресурсів. У Україні реальна процентна ставка за кредитами перевищує 10% на рік. Надмірно жорстка процентна політика, з відсотковими ставками, які значно перевищують рівень інфляції, стримує бажання підприємств залучати банківські кредити. Це пов'язано з тим, що висока ціна кредитів підриває основи прибутковості реального сектора економіки.
Ще одним важливим аспектом розвитку кредитування є реалізація чіткої політики з боку уряду та центрального банку, спрямованої на підтримку цього процесу. Сюди входять програми, які дозволяють знизити витрати на кредити для підприємств і банків, а також надання державних гарантій.
Третій аспект стосується аналізу норм фінансового регулювання, які впливають на кредитну діяльність банків, а також оцінки ризиків, пов'язаних із кредитуванням.
Кредитний канал виступає важливим елементом механізму монетарної трансмісії, тому його вдосконалення повинно бути пріоритетом для центрального банку. Це дозволить у майбутньому забезпечити ефективне виконання монетарної політики.
На жаль, у жодному із вказаних аспектів ми не спостерігаємо адекватної реакції НБУ. НБУ в чергове захопився оцінкою стійкості банків, запровадженням нових (посилених) вимог до структури капіталу банків, розвитком нішових кредитних продуктів (на кшталт ESG-кредитування).
Ресурси банківської системи та її посередницька діяльність повинні виконувати більш прогресивну роль у підтримці воєнної економіки. Жорстка монетарна політика стримує залучення банківських кредитів до реалізації інвестиційних проєктів і створення нових робочих місць, що ускладнює повернення біженців і перспективи відновлення. Високі процентні ставки на кредити ускладнюють поліпшення зовнішньоторговельного балансу, оскільки обмежують доступ до фінансування для виробників, які могли б конкурувати з імпортом або працювати на експорт. Дії НБУ продовжують завдавати негативного впливу на реальний сектор економіки, і лише достатній обсяг зовнішньої фінансової допомоги запобігає сповзанню економіки у кризу і валютну нестабільність.
Ексклюзивно для Еспресо.
Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України
Редакція не завжди розділяє погляди, які висловлюють автори блогів.
#Інфляція #Національний банк України #Українська гривня #Росія #Економіка #Дефіцит #Бізнес #Позика. #Банк #Кредит (роз'яснення) #Ризик #Центральний банк #Валовий внутрішній продукт #Девальвація #Золотовалютні резерви #Валюта #Ставок #Федеральний резерв #Державний бюджет #Відсоткова ставка #Банківська система #Сукупний попит #Фінансова система #Національна академія наук України
