У січні 2026 року показники річної інфляції продовжували зменшуватися.
Приріст інфляції січень до січня минулого року склав +7,4% (проти +8,0% у грудні 2025 року). Пік річної інфляції спостерігався в травні минулого року (+15,9%) і відтоді інфляція безперервно знижується. До попереднього місяця ціни зросли на 0,7%, тоді як в січні минулого року приріст цін був +1,2%.
Основними чинниками, що сприяли зниженню поточної інфляції, є: штучна підтримка курсу гривні через валютні інтервенції Національного банку України, запровадження урядового мораторію на підвищення комунальних тарифів, обмеження споживчого попиту в умовах військової нестабільності, а також статистичний ефект від високої бази порівняння з минулим роком.
Одночасно існує кілька факторів, що сприяють прискоренню інфляційних процесів: збільшення витрат на виробництво, енергетична криза, дефіцит бюджету, зростання глобальних цін (зокрема на нафту та рибу), а також підвищення податкових ставок (акцизів на тютюнові вироби).
Динаміка інфляції залишається вкрай волатильною.
В даний час щорічна зміна цін коливається більше ніж на 50 процентних пунктів: від -24% на овочі до +33% на яйця. Це свідчить про те, що драйвери інфляції є ситуативними, а не підпорядкованими єдиному тренду. Більше 70% інфляційного зростання формується через категорію продуктів харчування.
Елементи інфляції з найбільшою і найменшою динамікою цін.
Стабільність валютного курсу залишається основним чинником зниження інфляції. Майже 50% споживчого кошика становлять імпортні товари. Середньорічний темп девальвації гривні становить лише 1%. НБУ в ручному режимі корегує валютний курс шляхом проведення інтервенцій, що призводить до значних витрат валютних резервів (36 млрд дол. на рік або 17% ВВП). Поспішний перехід НБУ до гнучкого валютного режиму призвів до невиправданих втрат валютних резервів, яких можна було б запобігти, якби валютне регулювання знаходилося в рамках режиму фіксованого обмінного курсу.
Процентна політика Національного банку України, незважаючи на гучні заяви регулятора, залишається малоефективним засобом для боротьби з інфляцією. Це викликано слабкими каналами монетарної трансмісії та немонетарними причинами інфляційних процесів. Протягом останніх чотирьох років облікова ставка залишається значно вищою за рівень інфляції (у січні 2026 року вона становила +8,1% в.п., що в чотири рази перевищує темпи реального зростання ВВП). Проте це не справляє помітного впливу на динаміку монетарних агрегатів, а інфляція продовжує рухатися непередбачувано, не зважаючи на встановлену НБУ облікову ставку та інфляційний коридор. На початку 2026 року НБУ знову відтермінував терміни досягнення інфляційного таргета (5%) з 2027 на 2028 рік.
Ознайомтеся також: Щодо адаптивності та управління: які проблеми виникають із стабільністю валютних курсів.
Канали монетарної трансмісії демонструють низьку ефективність або взагалі не функціонують. Наприклад, депозитний канал забезпечує лише 5% ВВП, а кредитний — всього 9% ВВП, що є катастрофічно малим для суттєвого впливу на інфляційні процеси. Валютний і фондовий канали зовсім не здатні надавати ефективний вплив, оскільки повністю залежать від не ринкових потоків зовнішньої допомоги. Більшість фінансових ресурсів населення інвестується у валютні активи, а не у гривневі депозити чи облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), з прогнозованою пропорцією 4 до 1 у 2025 році.
Інфляційний таргет.
Основною проблемою сучасного монетарного дизайну Національного банку України є надто низький рівень інфляційного таргету (5%), що залишився з довоєнних часів і не відповідає реальним економічним умовам країни.
Занижений інфляційний орієнтир викликає впровадження надмірно жорстких умов процентної політики, що врешті-решт призводить до зусиль у напрямку досягнення цілей щодо інфляції, які спочатку видаються недосяжними.
Тривале збереження високих реальних процентних ставок не призвело до стабілізації інфляційних процесів, натомість зменшило зацікавленість банків у фінансовому посередництві, що, в свою чергу, обмежило ресурси для відновлення економіки. Як результат, частка кредитів в активах банків знизилася з 37% на початку війни до 27% наприкінці 2025 року. У 2025 році рівень банківського кредитування економіки склав лише 13% від ВВП (зокрема, гривневі кредити - 10% ВВП), що є найнижчим показником серед країн з ринками, що розвиваються.
Епічна боротьба Національного банку з інфляцією виявляється дорогою для платників податків. Витрати держави на реалізацію монетарної політики через депсертифікати НБУ досягли приблизно 300 мільярдів гривень у період з 2022 по 2025 роки. У 2025 році касове сальдо розрахунків між банками та державою (отримані відсотки за мінусом сплачених податків і дивідендів) перевищило 100 мільярдів гривень.
Замість переорієнтації банків на роботу з перерозподілу заощаджень економіки на критично важливі сфери країна отримала банківський сектор, який переважно займається перерозподілом коштів платників податків у власні приватні прибутки.
НБУ прогнозує інфляцію за підсумками 2026 р. на рівні 7,5%, що на тлі колосального зростання енергетичних витрат економіки та запланованого підвищення тарифів виглядає вкрай нереалістично. Уряд прогнозує річний приріст інфляції на 9,9%.
Також зверніть увагу: Облікова ставка НБУ - порожня формальність.
Автор: Богдан Данилишин, член-кореспондент Національної академії наук України.
#кредит #Інфляція #Національний банк України #Українська гривня #Економіка #Товари #Банк #Попит #Валовий внутрішній продукт #Політика #Девальвація #Обмінний курс #Тютюн #Національна академія наук України #Олія #Риба #Облікова ставка НБУ #Валютний контроль #Чому #Дефіцитне фінансування #Овочі #Валютні резерви
