Проблема захисту від економічних злочинів та їх супутніх проявів полягає не лише в особистісних зловживаннях, хоча ситуація з новим призначенням керівника викликає обурення. У даній проблематиці також існує суттєва інституційна складова. Навіть найталановитіший керівник БЕБ, НАБУ чи ДБР не зможе вирішити цю ситуацію виключно завдяки своїм професійним здібностям.
Ті, хто мав справу з розслідуваннями в сфері економічних правопорушень, добре знають, яку важливу роль відіграє висновок судового експерта в кримінальному процесі.
Слід зазначити, що в таких провадженнях з експертним висновком може корелювати майже будь-що. Адже економічні злочини узалежнені від такої певною мірою філософської категорії, як "економічний сенс". Важливою є логіка підходів до дослідження, а не математика та підрахунки. При цьому правильний підрахунок цілком може ґрунтуватися на хибній чи нерелевантній економічній методології.
Все дуже просто: якщо немає збитків, то і складу злочину не існує. А якщо є збитки — виникає склад злочину. Наприклад, маніпуляції на організованому ринку можуть відбуватися лише у випадку отримання незаконного прибутку або завдання шкоди. Але як можна оцінити вигоду від спотворення цінового орієнтира, якщо в умовах ринкової дисфункції саму ціну визначити неможливо (наприклад, через недостатню кількість фінансових інструментів)? Чи знає експерт, який зазвичай аналізує ціну на яйця, про цю проблему?
Вибір кута зору для аналізу об'єкта дослідження є перевагою судового експерта. Іноді його висновок стає єдиним у справі. Проте постає питання: чи забезпечене провадження від впливу особистих уподобань у цих аспектах і чи можливе зловживання такими повноваженнями?
Сьогоднішні виклики в сфері судової експертизи виникають через спотворене сприйняття її справжньої природи. Висновок експерта ставиться на п'єдестал, вважаючись безумовним доказом, ніби це остаточна істина. Ситуація виглядає так, ніби той, хто першим надав висновок, автоматично отримує перевагу. Хто першим звернувся до експерта, той і вважається успішним. Саме тому й відбувалися запеклі змагання за контроль над інститутом судових експертиз М.Бокаріуса.
Водночас, висновок експерта не є абсолютним доказом. Він не має статусу остаточного рішення, не може замінити судовий вердикт чи ухвалу слідчого, а також не вирішує питання по суті. Завдання експерта полягає в обґрунтуванні своєї позиції щодо конкретного аспекту справи, використовуючи свій професійний досвід для формування зрозумілих та чітких аргументів. Висновок експерта виконує певну функцію, метою якої є сприяння у встановленні істини. Слідство, обвинувачення та захист покладаються на спеціальні знання для підтримки своїх позицій. Однак, наразі експертиза не виконує цю функцію належним чином.
Концептуально, судова експертиза в сфері економічних злочинів продовжує залишатися частиною архаїчної радянської централізованої системи, яка має виключно екстрактивний характер. Основна її мета полягає в забезпеченні повного контролю над "експертною компетенцією", управлінні методологічними процесами та затвердженні всіх можливих документів і рекомендацій.
Важко собі уявити, щоб можна було затвердити єдину експертну рамку на всі випадки життя. Адже воно різнобарвне. Тотальна уніфікація експертного забезпечення приречена на зловживання з боку системи та програш злочинній системі. Адже злочинність урізнобарвлюється, а не уніфікується. Але при цьому експерти, будучи під наглядом Мін'юсту, мають орієнтуватися на його "непластичне" бачення. У результаті повністю поза увагою (інституційними можливостями) фахівців залишаються технологічні можливості цифрового суспільства, зміна економічних парадигм, вплив соцмереж, питання використання штучного інтелекту тощо.
Системна проблема інституту судово-експертної діяльності обумовлена кількома ключовими чинниками, які перешкоджають його ефективності:
Усе це узгоджено з новим порядком атестації судових експертів, який впроваджено цього року, і який лише покращує раніше зафіксовану, жорстку систему.
Ті, хто відповідає за розвиток інституційної експертизи в Україні, впевнено утримують контроль над всіма аспектами.
Замість цього, злочинність не обмежується екстрактивними уявленнями і демонструє вельми гнучкі "інклюзивні" способи уникнення контролю.
Сучасні аспекти економічної діяльності охоплюють елементи багатьох різних наукових напрямків. Слід зазначити, що економічна експертиза, а точніше, експертиза у сфері економічних процесів, все частіше не може спиратися лише на економічні або товарознавчі питання.
В свою чергу, текст також повинен включати знання про цифрові технології, механізми впливу мереж та медіа на різні економічні процеси, застосування штучного інтелекту, інформаційну асиметрію та інші фактори, які можуть впливати на результати господарської діяльності, ціноутворення, а також наявність або відсутність збитків.
Часто експертизи повинні мати міждисциплінарний характер. Проте, які є шанси на отримання методологічної підтримки на централізованому рівні для міжгалузевих експертиз? Чи зможуть члени ради при Міністерстві юстиції, незважаючи на їхній професіоналізм у таких сферах, як медицина, будівництво чи мистецтво, розібратись у складних механізмах функціонування організованих ринків капіталу або в механіці легалізації фінансів через криптовалютні гаманці?
Скільки справ було знищено через неналежну експертизу? А скільки осіб стали жертвами неправомірних обвинувачень?
Добре, методик міжгалузевих експертиз з актуальних питань може й не бути. Але уявімо собі, що є людина, яка в курсі справи, володіє предметом дослідження, може дослідити предмет, зробити та аргументувати певні висновки.
Основною проблемою є те, що поза увагою залишається особа, яка фактично володіє знаннями та навичками в складних і нестандартних питаннях, але не має формального підтвердження цього. Ця людина повинна фактично "влаштуватися" на роботу в Міністерство юстиції, пройти тривалий процес навчання та складання іспитів з тем, які вже втратили свою актуальність, і в яких немає перевірки спеціальних знань у потрібній новій сфері. Хто ж може це перевірити? Це ж нові знання! Потім необхідно потрапити до реєстру, стати підконтрольною та звітною Міністерству юстиції, а не суду. Але для чого це робити? Лише для того, щоб отримати висновок? Причому цей висновок потрібен не через півтора року, а вже сьогодні. І людина готова підтвердити його достовірність під присягою, проте не хоче ставати частиною системи. Таке трапляється! В результаті ця особа не зможе стати експертом у судовому процесі, незважаючи на свою компетентність. Парадоксально, але закон це дозволяє (ч. 1 ст. 10), а от система – ні.
Суть справи полягає в тому, що ідея судової експертної діяльності, яка базується на громіздкій і повністю контрольованій державою "експертизі", вже втратила свою актуальність. Вона фактично зникла. Мін'юст просто не помічає цього. Час диктує свої умови. Державі варто лише створити більш гнучкі рамки.
Якщо ви не маєте відповідних навичок, будь ласка, відступіть і дайте можливість тим, хто здатен це зробити, адже вони пропонують свої ідеї та обґрунтовують їх. Чи можливо, що це свідчить про небажання змінюватися? Або, можливо, є вигода в контролі над кримінальними справами?
Час отямитися. Ми не можемо штучно тримати інститут судової експертизи під контролем, не надаючи йому знарядь, інструментів та реальних незалежних функцій.
Сьогодні необхідно відкрити доступ до залучення експертів, які володіють знаннями про сучасні технології, принципи та методи роботи штучного інтелекту, організованих ринків капіталу, цифрові активи, механізми функціонування медіа та соціальних мереж, для участі у дослідженнях, пов'язаних із кримінальними справами.
Допуск судових експертів до економічних кримінальних проваджень має відбуватися за принципом ad hoc, на основі доведення їхньої компетенції шляхом надання ними суду доказів про освіту, досвід, наявність наукових публікацій, наукових розробок, методології, публічних доповідей, інших доказів фаховості людини.
У контексті економічних справ важливо забезпечити дотримання принципу змагальності (ст. 129 Конституції) для кожного висновку судового експерта на етапі судової експертизи. Експерти повинні обґрунтовувати перед судом актуальність своїх методик для конкретного дослідження, а також підтверджувати професійність своїх висновків. Це, зокрема, включає проведення допиту експерта під час судового засідання, що має свої наслідки для цієї процедури.
Треба повернути суду його невідчужувані функції щодо прийняття рішення, що є судовою експертизою, а що нею не є. Адже штучне знецінення і цькування суду, хоч би яким він був (критика -- це правильна, але окрема історія), позбавлення його права приймати рішення і нести за них відповідальність шкодить встановленню істини.
Якщо ми не повернемо суду невідчужуване право бути незалежною інституцією, інституцією, яка приймає власні рішення, зокрема стосовно експертизи, то ми ніколи не встановимо істини. Навіть за допомогою експертизи.
#Радянський Союз #Злочин #Експерт #Філософія #Суспільство #Штучний інтелект #Міністерство юстиції (Україна) #Судова експертиза #Соціальна мережа #Логіка #Історія #Знання #Державне бюро розслідувань (Україна) #Експертиза #Математика #Кримінальне судочинство #Слідчий #Національне антикорупційне бюро України #Механізм (інженерія) #Капітал (економіка) #Правда. #Суб'єктивність
