Фактор Трампа: Яким чином президент США може вплинути на фінансування України з боку МВФ?

Сполучені Штати Америки виступають ключовим партнером України в умовах великої війни. Ця країна не лише постачає Збройним силам необхідне озброєння та боєприпаси, але й забезпечує значну фінансову підтримку. У перший рік повномасштабного вторгнення російських військ саме США стали головним донором для українського бюджету.

З часом політичні зміни в США спонукали країну переосмислити свою позицію щодо підтримки України. В рік, що передує президентським виборам, обсяги фінансової допомоги почали поступово знижуватись. А з приходом нового президента стосунки між Вашингтоном і Києвом вступили в нову фазу охолодження.

Однак гучні висловлювання нового президента Дональда Трампа не лише завдають шкоди нервовій системі українських високопосадовців, але й можуть призвести до втрати мільярдів доларів в фінансовій підтримці для національного бюджету.

Хоча фінансування України з боку американських платників податків вже не має такого ж значення, як у 2022 році, Дональд Трамп все ще має можливості впливати на українську владу через фінансові механізми. Одним із ключових інструментів у цьому контексті є Міжнародний валютний фонд (МВФ).

20 лютого 2025 року в Києві стартувала вже сьома місія Міжнародного валютного фонду в рамках програми співпраці, яка була ініційована два роки тому. Від результатів діяльності цієї місії залежить, чи зможе Україна отримати 917,5 мільйона доларів.

Це унікальна програма. По-перше, ще ніколи досі МВФ не кредитував країни, що перебувають у стані війни. По-друге, ще ніколи за всі 32 роки співпраці з фондом Україна не просувалася настільки далеко у виконанні умов програми.

Протягом останніх кількох років наша країна здобула репутацію "відмінниці", яка вчасно виконує "завдання", поставлені Міжнародним валютним фондом: приймає необхідні законодавчі ініціативи, реформує судову систему, правоохоронні та фіскальні органи, а також проводить обдуману (наскільки це можливо в умовах війни) та стриману політику. Принаймні, такою була ситуація до недавнього часу.

Це зовсім не є дивним, адже Міжнародний валютний фонд продовжує бути одним із головних донорів українського бюджету, в якому близько 50% витрат покриваються за рахунок зовнішніх фінансових ресурсів.

Згідно з інформацією, наданою Міністерством фінансів, з моменту початку масштабного конфлікту Міжнародний валютний фонд видав Україні позики на суму приблизно 12,5 мільярдів доларів. Лише фінансова підтримка з боку Європейського Союзу та Сполучених Штатів перевищила ці обсяги.

У 2022 році Україна отримала два транші екстреного фінансування від Міжнародного валютного фонду (в рамках програми Rapid Financing Instrument), які становили 1,4 млрд доларів та 1,3 млрд доларів відповідно. Пізніше фонд змушений був адаптувати свою внутрішню політику та укласти з українською стороною довгострокову кредитну угоду (Extended Fund Facility) на суму 15,6 млрд доларів.

Наразі можна сказати, що фінансові надходження від Міжнародного валютного фонду скоріше схожі на рефінансування, а не на отримання нових коштів. У період з 2025 по 2027 роки Україна отримуватиме менші суми від фонду, ніж витрачатиме на повернення раніше отриманих кредитів.

Попри це, програма МВФ залишається важливою, адже, по-перше, без отримання нових траншів Україні довелося б витрачати набагато більше коштів на погашення старих кредитів фонду.

По-друге, виконання вимог Міжнародного валютного фонду є важливим для інших кредиторів та донорів України, таких як Японія, Канада, Норвегія та інші. Цей фактор також впливає на можливість отримання 50 мільярдів доларів, які країни G7 готові виділити під гарантії заморожених російських активів. Ці кошти стануть фінансовою підтримкою, що дозволить Україні стабільно функціонувати принаймні в найближчі кілька років.

"Кошти, які не можна використовувати на потреби оборони, потрібно розтягувати на два роки, оскільки перспективи фінансування бюджету у 2026 році далекі від ясності", - зазначила голова бюджетного комітету Верховної Ради Роксолана Підласа.

З перших днів війни МВФ підтримував Україну попри те, що її кредитна історія була, м'яко кажучи, не ідеальною. Попри зірвані українською владою попередні програми співпраці, фонд надавав фінансування та навіть переписав свої внутрішні політики, які не дозволяють надавати позики країнам без чітких макроекономічних прогнозів.

В значній мірі така підтримка стала можливою завдяки політичній рішучості на найвищому рівні. Цю рішучість забезпечували держави-члени МВФ, які мають найбільші квоти і, внаслідок цього, найбільшу вагу голосів, необхідних для прийняття рішень.

Розмір квоти країни в Міжнародному валютному фонді визначається її місцем у глобальній економіці. Головним чинником, що на це впливає, є величина валового внутрішнього продукту (ВВП). Окрім цього, на квоту також істотно впливають такі аспекти, як рівень економічної відкритості, обсяги валютних резервів та інші показники.

Найбільшу квоту в МВФ мають Сполучені Штати - 17,4%, що забезпечує їм 16,5% голосів. Ще по близько 6% голосів мають Японія та Китай, а у найбільшої економіки ЄС - Німеччини - є право голосу за 5,3% голосів. РФ, яка також є членом МВФ, має право голосу за майже 2,6% голосів, а частка України становить лише 0,43%.

Оскільки жодна країна не має визначальної більшості у голосах, то вона не може одноосібно заблокувати яке-небудь рішення. Однак втративши підтримку найбільших "акціонерів" МВФ, Україні може стати складніше отримувати позитивні рішення фонду про виділення наступних траншів кредиту.

Наразі на країни умовного демократичного табору припадає близько 60% голосів в МВФ. Проте ця ситуація може кардинально змінитися у разі, якщо свої голоси перестануть давати США. І таке занепокоєння було присутнє ще наприкінці 2024 року, а останні заяви президента Трампа лише підлили масла у вогонь.

"Під час попередньої місії, коли стало відомо про перемогу Трампа, представники Міжнародного валютного фонду висловлювали значне занепокоєння. Я вважаю, що це лише питання часу, коли новий міністр фінансів США почне ставити свої запитання," - зазначає один з учасників зустрічей з місією МВФ.

Теоретично, Міжнародний валютний фонд повинен функціонувати незалежно від політичних змін у різних країнах. Однак на ділі провідні "акціонери" фонду суттєво впливають на його політику.

Наприклад, у вже згаданій програмі співпраці з МВФ щодо України західні дипломати стали ключовою силою, яка вплинула на рішення фонду надати кредит. Як повідомили джерела в уряді ЕП, представники Сполучених Штатів і Європейського Союзу фактично "зламали опір" МВФ, примусивши його змінити політику, яку розробляли протягом багатьох років.

Чи спрацює такий вплив представників США на МВФ у зворотному напрямку - аби заблокувати фінансування Україні - поки сказати складно. Проте українські урядовці, дотичні до переговорів з фондом, вже переймаються за стабільність майбутнього зовнішнього фінансування. І не лише від самого МВФ, але й від інших партнерів та від заморожених російських активів.

У 2025 році Україна сподівається отримати чотири транші від Міжнародного валютного фонду на загальну суму 2,7 мільярда доларів. Проте можливість отримання цих коштів викликає сумніви не лише через геополітичні обставини, але й через ступінь підготовленості позичальника. Зокрема, до початку сьомого перегляду українська влада не виконала три ключові вимоги фонду.

По-перше, Україна не створила новий адміністративний суд замість ліквідованого у 2022 році Окружного адміністративного суду (ОАСК). Цей суд розглядав спори проти органів державної влади (саме він ухвалив славнозвісне рішення про скасування націоналізації "ПриватБанку" у 2019 році).

Згідно з угодою з Міжнародним валютним фондом, Україна зобов'язалася заснувати новий судовий орган, що стане наступником Окружного адміністративного суду Києва. Судді цього нового органу повинні пройти ретельну перевірку на предмет професійної придатності та етики. Хоча термін виконання цього завдання визначено до кінця січня 2025 року, наразі законопроєкт, пов'язаний із цим, був ухвалений лише в першому читанні.

По-друге, Рада мала скасувати так звані "правки Лозового". Якщо коротко, то йдеться про зміни до Кримінально-процесуального кодексу, які встановили часове обмеження між датами відкриття справи (внесення відомостей до ЄРДР) та повідомленням про підозру. Залежно від тяжкості злочину, такі терміни встановили на рівні 6, 12 та 18 місяців. Раніше у законодавстві цього не було.

Власне, ці зміни стали своєрідною лазівкою, що дозволяє, перш за все, корупціонерам уникати покарання. Якщо правоохоронці не встигають вручити підозру протягом 6-18 місяців з моменту відкриття справи, то кримінальне провадження автоматично закривається. Варто зазначити, що розслідування корупційних правопорушень може тривати значно довше, ніж ті строки, які визначені законом.

Зміни були затверджені попереднім складом Верховної Ради у 2017 році, проте нова сесія парламенту все ще не змогла їх скасувати. Згідно з меморандумом з Міжнародним валютним фондом, українська сторона повинна була виконати це зобов'язання до кінця жовтня 2024 року, але пізніше термін був перенесений на кінець грудня. Тим не менше, це не сприяло депутатам у реалізації необхідного законопроекту.

Згідно з інформацією, отриманою від джерел у парламенті, серед депутатів не вистачає бажаючих підтримати скасування "правок Лозового". "Чимало з них побоюються, що після завершення війни їх можуть переслідувати старі справи", - зазначив голова одного з парламентських комітетів.

По-третє, ухвалення Кодексу етики працівників Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) та проведення незалежної перевірки членів комісії на відповідність цьому кодексу.

Ця вимога була зафіксована в меморандумі з Міжнародним валютним фондом на фоні скандалу, що виник через неспроможність НКЦПФР оперативно розблокувати ресурси клієнтів компанії "Фрідом фінанс Україна".

Інформації про те, чи виконала Україна вимогу Міжнародного валютного фонду, у відкритих джерелах немає. На початку лютого Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) у відповіді на запит Економічної правди зазначила, що відповідний документ був "направлений на узгодження експертам МВФ", що свідчить про те, що термін для затвердження кодексу до кінця січня не був дотриманий.

Респонденти ЕП в комісії повідомили, що коли розпочалась діяльність місії МВФ, кодекс етики ще не був затверджений. "Можливо, його прийняття відбудеться після 24 лютого, але наразі сигнал не виконано", - підкреслив один із учасників.

Інший джерело ЕП у парламенті, який вже спілкувався з представниками Міжнародного валютного фонду, вважає, що фонд визнає цей маяк для України. Ймовірно, це буде зроблено, хоча і з затримкою.

Попри все, три невиконані умови МВФ є вагомою причиною для того, щоб перегляд програми завершився негативно. В умовах невизначеності щодо майбутньої підтримки з боку США, така підготовка країни лише ускладнює її можливості отримати наступні транші фінансування не лише від фонду, але й від інших міжнародних партнерів.

Проте співрозмовники ЕП, які вже встигли зустрітися з представниками місії МВФ, стверджують, що зміна адміністрації Білого дому навпаки може допомогти Україні успішно пройти поточний перегляд програми.

"Члени МВФ в даний час настільки остерігаються політично скомпрометувати Україну, що можуть ігнорувати деякі невиконані умови", - зазначив в інтерв'ю ЕП один із учасників переговорів з місією фонду.

Зокрема, формування нового органу, що замінить ОАСК, ймовірно, буде необхідною умовою для отримання наступного траншу кредиту від Ради директорів Міжнародного валютного фонду, яка планує провести засідання в березні. Іншою важливою умовою може стати ратифікація законопроекту про збільшення акцизів на тютюнові вироби, зазначає один з членів парламенту.

Найпроблемніший момент - скасування "правок Лозового". І тут, ймовірно, місії МВФ вперше доведеться "давати задню". Аби не створити додаткових проблем Україні під час ухвалення рішення на Раді директорів фонду, представники місії можуть або знову перенести цей маяк, або навіть зняти його з порядку денного.