Зовнішня політика: Росія втратила стратегічну перевагу у війні — нинішня ситуація є більш критичною, ніж у 2022 році.

Російська армія опинилася у складній ситуації через неможливість просування та сильний дух українських захисників.

Про це розповів директор Інституту Кеннана при Центрі Вільсона у Вашингтоні Майкл Кіммейдж в статті для Foreign Policy.

За його твердженням, Росія опинилася перед двома суттєвими військовими викликами. Перший із них полягає в її неспроможності рухатися уперед. Незважаючи на те, що Росія, в технічному сенсі, демонструє деякий поступ, захоплюючи великі території України, цей прогрес насправді не призводить до жодних значущих результатів.

Повідомляється, що протягом кількох місяців Росія намагається, але не може взяти місто Покровськ. Ці спроби супроводжуються величезними втратами: за оцінками, від початку війни загинуло або було поранено близько 790 тисяч осіб, ще 48 тисяч вважаються зниклими безвісти, з них понад 100 тисяч -- лише цього року.

Якщо нинішні темпи залишаться незмінними, до кінця 2025 року втрати Росії можуть перевищити мільйон, а стратегічна ситуація залишиться незмінною в порівнянні з 2022 роком. У Путіна немає легкого виходу, щоб змінити курс, оскільки цей шлях веде до безвихідної ситуації. Території, які Росія контролює в Україні, переважно є зонами конфлікту і не приносять жодної матеріальної вигоди.

Він розповів, що друга дилема Росії -- це Україна. Коли у 2022 році Росія не змогла завдати вирішального удару і розділити країну, Путін мав вибір: обмежити війну або вести війну проти цивільного населення України. Він обрав друге, щоб не виглядати слабким і змусити українців здатися. Але це рішення обернулося проти нього: жорстокість окупації та численні напади на цивільних лише зміцнили дух українців. Україна менша та бідніша за Росію, і не найкраще підходить для війни на виснаження, а на полі бою вона діє самостійно. Проте ключовим фактором є бойовий дух українців та їх здатність до інновацій, наприклад у сфері дронів.

Кіммейдж висловлює думку, що Росія може отримати перевагу в затяжній війні на виснаження, зокрема, примусивши США вийти з конфлікту. Це могло б негативно вплинути на моральний дух українського населення, зменшити можливості їхніх збройних сил і продемонструвати світу, що Україна не в змозі підтримувати важливі міжнародні зв'язки. Якщо США вирішать припинити свою підтримку, Росія зможе розділити Європу, підштовхуючи окремі країни до нейтралітету або навіть до співпраці з Москвою. У такий спосіб вона наблизиться до своєї мети – створення сфери впливу в Європі та дестабілізації трансатлантичного альянсу.

Втім, Росія провалила дипломатичні зусилля на Заході. Вона втратила шанси за проросійської адміністрації Трампа на початку 2020-х років, а її наступи всупереч кільком режимам припинення вогню лише зміцнили позиції України і Європи. Нова німецька влада твердо підтримує Україну, вкладаючи сотні мільярдів у оборону. Дипломатія Росії не може забезпечити прихильність або нейтралітет Заходу, зокрема через саму природу війни, яку веде Москва. Путін також не дозволяє дипломатам шукати компроміси, які могли б врятувати Росію від катастрофи.

Одержимість Путіна не допустити поразки в Україні завдала серйозної шкоди російській економіці. Витрати на армію вже не підтримують економічне зростання, яке скоротилося з 5% до нуля. Інфляція перевищує 10%. Падіння цін на енергоносії, викликане торговими конфліктами зі США та проблемами в Китаї, ставить під загрозу бюджет Росії, який значною мірою залежить від експорту газу та нафти. Хоча росіяни не страждають від голоду, вони все більше сумніваються в мудрості уряду, спостерігаючи за зростанням цін та похмурими перспективами економіки через безрезультатну війну. Для політика найнебезпечнішою є не сама війна, а її поганий хід.

Путін закликає народ довіряти йому у контексті війни з Україною. Багато людей готові йому вірити, але ті, хто сумнівається, стикаються з репресіями. Росія не є тоталітарною державою; її суспільний договір можна охарактеризувати як поєднання мобілізації для ведення війни і політичного відсторонення. Вся влада зосереджена в руках Путіна, що є одночасно його перевагою і недоліком, залежно від результатів війни. Можливо, саме тому після тривалого мовчання він почав говорити про свого можливого наступника – він усвідомлює, що ризикує своїм політичним майбутнім у цій безглуздій війні, яку, схоже, програє.