Грузія неминуче опиниться під впливом кремлівських ліній.

Бажання "Грузинської мрії" зберегти владу будь-якою ціною ставить Тбілісі в умови залежності від Росії. Це стосується різних можливих сценаріїв подальшого розвитку подій у Грузії, на думку Івана Преображенського.

Центральна виборча комісія Грузії звернулася до генеральної прокуратури з проханням розпочати розслідування щодо можливих маніпуляцій на парламентських виборах, що відбулися 26 жовтня. Таке звернення стало наслідком публічних вимог з боку президента США Джо Байдена та верховного представника ЄС із закордонних справ і безпекової політики Жозепа Борреля. Проте, виглядає на те, що Центрвиборчком, який контролюється правлячою партією "Грузинська мрія", не має наміру йти на компроміси з західними лідерами. Серед осіб, які можуть бути піддані розслідуванню, опинилася президентка Саломе Зурабішвілі, котра, подібно до опозиції, не визнала результати виборів і закликала громадян до протестних акцій.

Зурабішвілі каже, що визнання перемоги "Грузинської мрії" мільярдера Іванішвілі рівносильно підпорядкуванню Росії.

Заява партії "Грузинська мрія" про перемогу (хоч конституційної більшості у 75 відсотків місць у парламенті вона і не здобула) створює у Грузії ситуацію, близьку до безвихідної. Опозиція і президент упевнені, що вибори було сфальсифіковано. Про те ж саме практично прямим текстом кажуть на Заході. Але шансів на те, що грузинська влада візьме це до уваги і скоригує результати, практично немає. Своїми заявами напередодні виборів про те, що всі їхні опоненти є ворогами народу і Грузії, вона перекрила шлях до будь-яких компромісів.

У цей час, єдиним вдалим рішенням для грузинського суспільства та держави в цій ситуації є досягнення компромісу між владою та опозицією. Незалежно від того, чи це відбуватиметься за посередництвом західних країн, президентки Зурабішвілі, угорського прем'єра Орбана або, наприклад, вірменського лідера Пашиняна.

У такому випадку стане можливим виявлення та нейтралізація найбільш очевидних фальсифікацій, а також створення нового парламенту, в якому опозиція буде представлена чесно, а новий уряд сформовано. Звісно, це буде компромісний варіант, що включатиме представників усіх партій і блоків, які здобули місця у парламенті. Однак, навряд чи Іванішвілі або його супротивники погодяться на таку модель. Західний тиск тут навряд чи матиме значний вплив.

Один із варіантів, що може замінити компроміс, це спроби опозиції примусити уряд визнати фальсифікації та піти у відставку шляхом сили. Це стане можливим лише за умови значного зовнішнього тиску та масових протестів на території Грузії, однак наразі немає чітких соціальних причин для таких дій. З боку "Грузинської мрії" ситуація виглядає інакше: вони триматимуться за своє керівництво до останнього, усвідомлюючи, що в разі поразки їм доведеться обирати між еміграцією та ув'язненням.

Однак важливо усвідомлювати, що масові протести можуть створити можливості не лише для прозахідних опозиційних сил, але й для проросійських угруповань, які насправді не користуються великою популярністю в Грузії. Відверто проросійські партії не змогли пройти до грузинського парламенту. Іванішвілі зосередив у своїх руках всі важелі взаємин з Кремлем і намагається балансувати, щоб уникнути повної залежності від Російської Федерації.

Уявімо собі наступний сценарій: "Грузинська мрія" усвідомлює, що їй не вдасться впоратися з опозицією в умовах відкритого конфлікту. Державні інституції в Грузії переживають кризу, а ситуація є вкрай неспокійною. Чи звернеться Іванішвілі до своїх російських союзників за підтримкою в цій ситуації? І чи спробує Росія, скориставшись такою політичною невизначеністю, втрутитися у внутрішні справи Грузії, як це вже траплялося у Казахстані в 2022 році? Такий розвиток подій може призвести до того, що грузинська влада виявиться у повній залежності від Росії, подібно до ситуації, що склалася з режимом Лукашенка у 2020 році.

Проте ще більш загрозливим є український сценарій, про який "Грузинська мрія" попереджала виборців перед виборами. Цей сценарій може втілитися в реальність у випадку, якщо Іванішвілі зазнає поразки. Хоча спочатку це може не бути повномасштабною агресією, як в Україні в 2022 році, цілком ймовірно, що ми станемо свідками вторгнення, схожого на те, що сталося в 2014 році. Це може призвести до втечі уряду до Ростова-на-Дону та подальшого відчуження частини грузинської території.

Одним із можливих сценаріїв, що вигідний Росії, є ситуація, коли Іванішвілі зберігає контроль над владою за своїми умовами – без компромісів і без серйозних протестів. Здавалося б, в такій ситуації грузинське керівництво могло б продовжувати маневрувати. Варто навести приклад, що відразу після виборів уряд заявив про неможливість відновлення дипломатичних відносин із Росією заради територіальної цілісності, особливо якщо це відбуватиметься на умовах самої Росії.

Однак у випадку Іванішвілі у нього залишиться обмаль варіантів, і, скоріше за все, йому доведеться звернутися до Кремля. Ізоляція Грузії з боку Європейського Союзу та США, а також втрата можливостей для євроінтеграції стають майже неминучими. Вже сьогодні співпраця з західними державами стрімко скорочується. Це вплине не лише на політичну сферу, але, ймовірно, також позначиться на економіці країни.

Єдиною реальною альтернативою торгівлі з Європейським Союзом є розвиток відносин з авторитарними режимами, такими як Туреччина, Китай та, в першу чергу, Росія. У контексті співпраці з Росією через Грузію може зрости обсяги товарів, які підпадають під санкції, що, в свою чергу, створює ризик вторинних санкцій з боку Заходу проти Тбілісі та загрожує перетворенням Грузії на економічно залежну від Росії країну.

Так жага влади Іванішвілі заганяє Грузію у російську пастку. Як кажуть деякі тбіліські експерти, схоже, у країни починається нова епоха - євразійська. Про євроінтеграцію у цьому випадку грузинам доведеться надовго забути.