Кадрові зміни в "турборежимі": що планує Зеленський?

Схоже, що у новому році президент вирішив впровадити суттєві кадрові зміни в "турборежимі", охарактеризувавши їх як "внутрішні трансформації в Україні". Першим значним кроком стало призначення Кирила Буданова на посаду голови Офісу президента. Зеленський обґрунтував це рішення необхідністю зміцнення нашої команди для мирних переговорів. Відповідно до цієї ж мети, першим заступником новопризначеного керівника президентського апарату став дипломат Сергій Кислиця, який вже має досвід участі в переговорних процесах.

Посаду очільника ГУР обійняв Олег Іващенко, який раніше очолював Службу зовнішньої розвідки. Також заплановані зміни в керівництві Міністерства оборони: до Верховної Ради буде внесено подання на призначення міністром оборони чинного очільника Мінцифри Михайла Федорова, який має замінити на цій посаді Дениса Шмигаля. Реформують і Державне бюро розслідувань - у президентській команді напрацьовують новий законопроєкт щодо оновлення цієї структури. Кілька днів "висіло в повітрі" питання про можливе звільнення голови Служби безпеки України Василя Малюка, на захист якого навіть виступили бойові командири, однак це не спинило Зеленського - у понеділок він призначив тимчасовим виконувачем обов'язків голови СБУ начальника спецпідрозділу "Альфа" Євгена Хмару. Малюк же залишився у структурі для подальшої бойової роботи.

"ВСЕ ЗАРАЗ МАЄ БУТИ ПІДПОРЯДКОВАНЕ ОДНІЙ МЕТІ - ПЕРЕМОЗІ У ВІЙНІ"

Єгор Чернєв

Заступник голови парламентського Комітету з національної безпеки, оборони та розвідки, депутат від "Слуги народу" Єгор Чернєв висловив думку, що ці зміни вказують на намір президента зосередитися на питаннях, пов'язаних із військовою сферою.

Як відомо, для досягнення миру іноді доводиться бути готовим до війни. На жаль, ми усвідомлюємо, що Російська Федерація не є надійним партнером у переговорах. Наша мета – витримати якомога довше, демонструючи, зокрема, Сполученим Штатам, нашу здатність до компромісів та готовність боротися на фронті. Ми розуміємо, що, поки тривають переговори, війна продовжується, і нам необхідно захищати свою батьківщину. Було б добре, якби конфлікт завершився через місяць-два з досягненням справедливих мирних угод, а не будь-якого варіанту миру. Але якщо цього не станеться? Саме з цієї причини кілька місяців тому ми активізували зусилля для отримання допомоги від партнерів, усвідомлюючи, що в нинішніх умовах нам бракує фінансових ресурсів. Тому Європейський Союз також ухвалив рішення про надання кредитів Україні.

Ми також усвідомлюємо, що Сполучені Штати можуть зробити росію договіроздатною, використовуючи свої інструменти впливу. Для цього нам потрібно витримати до моменту ухвалення відповідного рішення. Кремль уже допустив кілька помилок, зокрема, з фейковими "нападами" на резиденцію путіна та іншими провокаціями, які помітні в США. На мою думку, це може призвести до посилення санкцій, що стане одним із способів примусити росію до миру. Однак ми не знаємо, коли це станеться і скільки часу це займе. Саме тому нам важливо зосередити всі зусилля на зміцненні нашої обороноздатності та підвищенні спроможностей для ведення війни.

Щодо звільнення Малюка, то я не знаю, чим продиктоване таке рішення президента. Це його квота. Але це питання ще має пройти голосування у Верховній Раді. Коли буде винесено в сесійну залу, визначатимемося. Ні у мене, ні у більшості моїх колег та у багатьох українців робота Служби безпеки останні декілька років не викликала питань. Я маю на увазі передусім військову складову. Ми бачили, що було проведено багато блискучих операцій, як-от "Павутина". Але, як я розумію, зараз у президента інше бачення - можливо, є задум сфокусувати Службу безпеки здебільшого на цих функціях. Якщо СБУ очолить Євген Хмара, то це підтвердить такі наміри. Ми на фракції поки не розглядали ці кадрові зміни, тому що дізнаємося інформацію, так би мовити, "з коліс". Також перед голосуванням маємо поспілкуватися на засіданні комітету з кандидатами на посаду як голови СБУ, так і Міноборони. Чи будуть голоси за звільнення Малюка? Побачимо в залі. Дійсно, Василь Васильович має шалену підтримку і повагу не тільки у військах, а й серед депутатського корпусу, зокрема в нашому комітеті. Водночас, думаю, що і Хмара може набрати необхідну кількість голосів за його призначення. Адже він показав себе як ефективний очільник "Альфи", до якого також протягом усього цього часу питань не було.

Що стосується міністра оборони, то зауважу, що Шмигаль був системним на цій посаді. Він почав вибудовувати процеси, які, я сподіваюся, будуть продовжені Михайлом Федоровим, який в принципі, більш-менш розуміє, які напрямки зараз є основними. Посилення ним міністерства більше продиктоване питаннями необхідності підвищення технологічності наших сил оборони та відходом від радянських стандартів і переходом до армії сучасного типу. І тут, можливо, цивільні з баченням і досвідом цифровізації більше підходитимуть. Водночас також потрібно розуміти, що технології - це все одно не вся армія. Там є багато складових: і робота з персоналом, і озброєння, і військова освіта, і ще багато чого, що має бути комплексно реформовано. Тому я маю надію, що такі зміни, дійсно, стануть посиленням армії. Ми цього тижня зустрічатимемося, як я вже сказав, і з Федоровим, а також зі Шмигалем для обговорення необхідності збереження розпочатих реформ, щоб не втратити ті правильні напрацювання, які були започатковані. Тому що там багато чого у процесі виконання, зокрема і в цифровізації, і в закупівлях тощо. Було б добре додати до цього ще й технологічність, якою оперує Михайло, який довів свою ефективність на посаді міністра цифрової трансформації.

Призначення Буданова вказує на посилення фокусу на військових питаннях у всіх їх аспектах та намагання зосередити усі наявні ресурси, включаючи внутрішні, на потреби армії. Зараз усе повинно бути зорієнтоване на одну мету – досягнення перемоги у війні. Завдяки своїм налагодженим зв’язкам з нашими партнерами, зокрема зі Сполученими Штатами, а також участі в мирних переговорах, Буданов має можливість активізувати ці процеси в середині країни. Основна увага, безумовно, зосереджується на військовому аспекті. Таким чином, і Офіс президента, і Служба безпеки акцентують увагу саме на військовій складовій.

Щодо діяльності Державного бюро розслідувань, мені невідомі плани президента. Відомо, що ця структура отримала чимало критики як від бізнесу, так і від активістів. Верховна Рада також ставила питання щодо її функціонування, зокрема в контексті СЗЧ. Вважаю, що для вирішення цих питань потрібен комплексний підхід та чітке уявлення про те, як ДБР повинно функціонувати в цілому. Проте я не можу стверджувати, чи це стане ще одним елементом у зміцненні обороноздатності держави. Лише президент має повну картину, як це вписується в загальну концепцію. Коли законопроєкт буде подано до Верховної Ради, його розгляне відповідний комітет, а далі вже визначимося в залі засідань.

"Бажалося, щоб силові структури більше зосереджувалися на протидії ворогу, а не витрачали час на економічні питання."

Галина Янченко can be rephrased as "Янченко Галина."

Колега Єгора Чернєва по фракції Галина Янченко can be rephrased as "Янченко Галина.", яка очолює Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради з питань захисту прав інвесторів, зауважує, що нинішні кадрові зміни не впливають на економічну складову:

Коли ми обговорюємо перехід будь-якої держави на "військову модель", перш за все слід зосередитися на економічних аспектах. Це включає визначення пріоритетів для оборонно-промислового комплексу та максимізацію видатків на його підтримку. У цьому році ми досягли певних успіхів: у другій половині 2025 року були ухвалені два законопроєкти. Проте існує ще безліч підготовлених законодавчих ініціатив, які досі чекають на голосування в парламенті. Тому, на мою думку, кадрові зміни не матимуть значного впливу на економічну складову і навряд чи сприятим кращому розумінню ситуації. Водночас, багато з того, що могло бути зроблено, Міноборони та Мінекономіки могли реалізувати ще раніше.

Коли мова заходить про перехід економіки на "військові рейки", варто відзначити, що за три роки війни існували грантові програми для безлічі бізнесів, таких як вирощування ягід, але не було аналогічної підтримки для оборонно-промислового комплексу. Наприклад, пільгові кредити для виробництва зброї почали діяти лише рік тому. Я не впевнена, що нові кадрові призначення в цьому секторі сприятимуть глибшому розумінню економічних аспектів, які визначають розвиток обороноздатності країни. Якщо я помиляюся, буду щаслива це визнати. Проте слід наголосити, що у Верховній Раді досі є щонайменше п’ять законопроєктів, які можуть суттєво підтримати наших виробників озброєння, але їхній розгляд вже тривалий час блокується Міністерством оборони. Чекаємо, чи вдасться змінити цю ситуацію.

Чи матиме переформатування силового блоку вплив на економічні аспекти? Мені б дуже хотілося, щоб правоохоронні органи менш активно переслідували виробників озброєння. За останні шість місяців до Тимчасової спеціальної комісії, яку я очолюю, надійшло чимало звернень не лише від самих виробників, але й від цілого ряду секторів, що постачають нашу армію. Тому я сподіваюся, що силовики зосередять свою увагу більше на розвідці, контррозвідці та протидії ворогу, а не на економічному контролі. Чи можемо ми на це сподіватися? Як відомо, надія — це останнє, що вмирає. Тож будемо чекати на розвиток подій.

"Є БАЖАННЯ ЗРОБИТИ ВИГЛЯД ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЯКИХОСЬ ЗМІН, АЛЕ ЦЕ ІМІТАЦІЯ"

Володимир Ар'єв

Народний депутат від фракції "Європейська Солідарність" Володимир Ар'єв охарактеризував зміни в президентському складі як "п'ятнашки".

Є один цікавий анекдот: "Фермер звертається до ребе зі скаргою: "У мене кури почали дохнути, що робити?" Ребе радить: "Розріж папір на квадратики і повісь їх над дверима курника". Через деякий час фермер знову приходить: "Половина курей померла, що далі?" Ребе відповідає: "Спробуй перетворити квадратики на трикутники". І через тиждень фермер повідомляє: "Усі кури здохли". На це ребе каже: "Шкода, я мав ще багато ідей!" Ця історія чомусь нагадує мені ситуацію з нашими призначеннями. Замість того, щоб знайти дійсно ефективні рішення, нам знову пропонують зміни, які тільки створюють ілюзію діяльності. Потрібно серйозно обговорити, як ми будемо діяти далі, як вижити в умовах постійних бойових дій, які росія не припиняє, коли ресурси стають все більш обмеженими. Мобілізація зазнала невдачі, фінансування Збройних сил і оборонного сектору під загрозою, а наші західні партнери на кожній зустрічі підкреслюють проблему корупції, яка в майбутньому може вплинути на фінансову підтримку, якщо не буде суттєвих змін. Якщо такі перестановки відбуватимуться кожні півроку, ми не отримаємо нічого нового, а наші проблеми лише загостряться.

Дивіться, в СБУ є комерційна частина, яка займається тим, що "доїть" бізнес або виконує такі накази, як, наприклад, протидія НАБУ, а є бойова, яка проводить операції на кшталт "Павутини". Коли є керівник, який принаймні добре може планувати ці унікальні спецоперації, навіщо його чіпати? Та сама ситуація і в Головному управлінні розвідки. Якщо ГУР проводить ефективні операції, то не треба рухати його очільника. Тому що це військова структура. Більше того, йдеться про спецслужби, які мають трохи тоншу організацію, ніж армійська. Безпричинна зміна керівництва в такому разі демотивує особовий склад, що може позначитися на якості протидії ворогу. Я також не розумію логіки, навіщо змінюють міністра оборони? Шмигаль пропрацював пів року. Ми за цей час не побачили нічого проривного, але й не було чогось катастрофічного. Суспільству потрібно пояснення, чому це відбувається? Ми його не почули. Є просто бажання зробити вигляд запровадження якихось змін, але це імітація. А ми зараз потребуємо зміни структури управління. Особливо у питаннях оборони, енергетики і загалом ключових моментів життєзабезпечення держави. Натомість поки перебуваємо у режимі "царя", а не європейської держави. Якщо ми залишимо цей режим одноосібних рішень, мовляв, я так вирішив, то ж давайте рухати людей по владній вертикалі та горизонталі, то нічого толкового з цього не буде. Це хіба спричинить лише додатковий хаос, що не допоможе нам перемогти ворога, який готує посилення бойових дій. У нас все буде розбалансовано, поки нові керівники увійдуть в курс справ. У мене таке враження, що Зеленський, граючи цю роль "царя" і приймаючи подібні рішення, думає не про ефективність, а про ефектність, щоб потім показати, що він не відмовився від боротьби за владу на виборах, коли б там вони не були, що він її контролює, щоб його не списували з політичних "рахунків". Хоче показати, що він залишається найголовнішим і найвеличнішим. Насправді це дуже хибний підхід, який не об'єднує суспільство, а вносить дисбаланс у ті структури, про які я згадав. Це точно не те, що сьогодні потрібно Україні.

Де ж обіцяне узгодження кандидатур, про яке згадував Зеленський після корупційного скандалу? Він зібрав своїх союзників, а потім Арахамія оголосив, що відбудеться узгодження між президентом, Кабінетом Міністрів і Верховною Радою. Проте ми не бачили жодних спроб цього узгодження, а також будь-яких розмов з Верховною Радою. Все виглядає так, ніби інформація просто доводиться до відома. Це свідчить про те, що підхід залишається незмінним. Схоже, що використовується "руско-мірський" метод, адже Конституція в даному випадку не виконує своїх функцій. Згідно з Основним Законом, наша країна є парламентсько-президентською республікою. Проте парламент вже не є повністю підконтрольним президенту через те, що внутрішні процеси підірвали довіру до глави держави. Ці події лише підтверджують деморалізацію парламентської більшості. Натомість, щоб налагодити єдність і виробити загальні правила, необхідні країні, Зеленський продовжує ігнорувати Верховну Раду і діяти самостійно. Це навряд чи призведе до добрих наслідків. Скоріше, все це може зумовити нову кризу, яка поки що відкладена. Але відкладені кризи не покращують якість управлінських рішень і не замінюють системні зміни, які країні потрібні вже давно.

На понеділковій зустрічі фракції ми формально не обговорювали, як голосуватимемо щодо цих кадрових перестановок. Проте загальний настрій свідчить про те, що ми не підтримуватимемо жодні кадрові зміни, ані звільнення, ані призначення. Ми не бачимо в цих рішеннях ані логіки, ані сенсу, а також відсутні переконливі причини, які могли б спонукати нас до підтримки цих ініціатив. Єдине, що може змусити нас розглянути цю можливість, - це підвищення ефективності в сферах оборони та військово-промислового комплексу. Наразі ж ніхто не спостерігає таких змін.

Що означає призначення Буданова та Кислиці? Нинішній перший заступник глави Офісу президента є справжнім професіоналом у своїй галузі. Хоча він має певну зверхність у спілкуванні, його експертиза вражає. Важливим аспектом для Буданова є довіра західних партнерів, яка була сформована під час його роботи на посаді керівника розвідки. Проте зараз важко стверджувати, чи збережеться ця довіра, коли він стане представником Зеленського. Можливо, він зможе налагодити особисті контакти, але я вважаю, що президенту слід було б мати достатньо мудрості, щоб делегувати ведення переговорів з американцями людині, яка не має такого тісного зв'язку з ним. Адже Зеленський став деяким подразником для американської адміністрації, і це варто враховувати, шукаючи нові підходи. Він продовжує натискати на стіну, намагаючись створити "перегородку" у вигляді особи, яка, на його думку, може забезпечити кращі результати в налагодженні довіри. Однак ця стіна не зникне сама по собі. Наразі ж односторонні рішення лишаються основним способом управління для президента Зеленського. Тож тут, як кажуть, "fifty-fifty": результат може бути як позитивним, так і негативним.

Президент оголосив про плани впровадження нового законопроєкту, спрямованого на реформування Державного бюро розслідувань. Чесно кажучи, мені стає трохи тривожно від думки про це. Можливо, я є упередженим у цьому питанні, але не можу не помітити, що останні ініціативи з Банкової щодо правоохоронних органів, зокрема НАБУ та САП, не викликають великого оптимізму. Спершу, звісно, потрібно ознайомитися з конкретними пропозиціями. Водночас, у мене вже виникають запитання: що буде з прокуратурою? Які зміни чекають на слідство в Національній поліції? Важливо зазначити, що силові структури грають ключову роль у переговорах, зокрема в контексті євроінтеграційних угод. Якщо нова модель суттєво відрізнятиметься від теперішньої, де ДБР діє як закрита структура зі здатністю самостійно себе контролювати, як це було видно після "Міндічгейту", і якщо будуть запроваджені дійсно прозорі механізми відбору, ми готові підтримати необхідні зміни. Проте для цього потрібно ознайомитися з напрацюваннями, щоб зробити обгрунтовані висновки. Принаймні, намагатися ввести якісь неадекватні зміни, подібні до посилення повноважень прокуратури, у нинішніх умовах навряд чи вдасться.

"Ніхто не має сумнівів, що реформування СБУ є необхідним."

Роман Костенко может быть переписан как "Костенко Роман".

Народний депутат "Голосу", Секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, полковник СБУ Роман Костенко может быть переписан как "Костенко Роман". наголошує на тому, що питання зміни керівництва Служби безпеки має розглянути парламент за поданням президента:

Відповідно до Конституції України, Верховна Рада має право голосувати за призначення та звільнення голови Служби безпеки України (СБУ) на підставі пропозиції президента. Так, у 2022 році президент Зеленський видав указ про звільнення Івана Баканова з цієї посади, посилаючись на неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до серйозних наслідків або створило загрозу. Проте, після таких значних досягнень, як підрив Кримського мосту, контроль над Чорним морем та знищення понад 30% нафтопереробної галузі Росії, не можна використовувати подібні негативні формулювання щодо Малюка. Це зовсім інша ситуація. Незважаючи на те, що Василь Васильович вирішив подати у відставку, я особисто не планую голосувати за його звільнення. Це моя особиста думка. Під його керівництвом рівень довіри до спецслужби досяг найвищих показників з моменту здобуття незалежності. Це є одним із основних завдань для керівника такої установи — забезпечити, щоб вона не перетворилася на аналог ФСБ або КДБ. Безумовно, реформування СБУ є необхідним, але той шлях, який уже пройдений, заклав міцну основу для подальшого розвитку служби. Якщо після звільнення Малюка буде запропоновано кандидатуру генерала Хмари, варто буде її підтримати, оскільки він є одним з найкращих кандидатів на сьогодні. Я добре знаю його, оскільки ми, мабуть, одночасно прийшли до "Альфи" і працювали на схожих посадах. Він — професіонал з стратегічним мисленням і надзвичайно порядна людина, яка підняла "Альфу" на новий рівень. Більшість бойових операцій СБУ, які ми спостерігаємо, здійснює саме цей підрозділ.

У мене немає достовірних відомостей про те, чи дійсно Буданов наполягав на відставці Малюка. Я чув різні чутки, але не можу їх ані підтвердити, ані спростувати, оскільки не маю достатньої інформації. Загалом, ситуація виглядає досить дивно: людину з високим авторитетом та рейтингом в спецслужбах відсторонюють настільки легко. На мій погляд, це є проявом непрофесійності. Я не можу зрозуміти, які "підводні течії" змушують президента ухвалювати таке рішення, усуваючи досвідченого фахівця, який значно покращив роботу служби.

Що стосується призначення Буданова, то президент відповів на це питання, зауваживши, що хоче посилити переговорний трек. А це ж про твою позицію, яку ти маєш донести світу, про твої зв'язки та сприйняття зовні. Ми знаємо, що у Буданова є свої контакти за кордоном, які можуть бути задіяні у переговорах. Тут головне: про що саме хочуть домовлятися? У своєму зверненні Зеленський говорив про десять відсотків, які визначатимуть долю миру. Сподіваюсь, що це не буде питання здачі територій, а йтиметься про захист національних інтересів і результат на користь України.

Водночас, я позитивно сприймаю те, що Буданова на посаді керівника ГУР замінив саме Іващенко. Він - кадровий професійний розвідник, виходець з цієї структури, довгий час був і заступником Кирила Олексійовича. Коли він очолював Службу зовнішньої розвідки, яка входить до сфери контролю Верховної Ради, за його керівництва ми бачили зміни на краще. Тут є шанс на хороші результати. Але важливо тепер не втратити СЗР. Там у нього була хороша команда. Від неї треба і відштовхуватися. Адже СЗР - це серйозний інструмент, який формує наші позиції за кордоном, створює фундамент для роботи МЗС, зокрема на закритих напрямках. Її недооцінювали лише через брак досвіду попередніх керівників держави, тому туди відправляли "у заслання". А так не має бути. Наприклад, ЦРУ в США - це така сама розвідка, яка відіграє ключову роль у структурі розвідувальних органів країни. В Україні вона недооцінена. Тільки зараз почала підніматися. І в такі складні часи цей процес треба продовжувати. Тому, коли Верховна Рада приймала бюджет, я боровся за виділення їм коштів на розвиток технічних та оперативних можливостей.

Коли йдеться про зміни в Міністерстві оборони, я проти звільнення Дениса Шмигаля. Я нарешті побачив тут системний підхід і ефективну роботу. У команді заступників є багато досвідчених і професійних фахівців. Вони тільки почали налагоджувати свою діяльність, і знову відбувається зміна. Незважаючи на те, що Федоров є здібним управлінцем, йому знадобиться певний час, аби адаптуватися до нової системи. Професійно не зовсім коректно вважати, що міністр потрібен лише для технологічних інновацій в армії. Вона має багато інших важливих аспектів. Сила армії полягає у її мотивації, ефективному управлінні та забезпеченні всіх необхідних ресурсів для ведення бойових дій. Технологічний аспект — це лише один із напрямків, за які відповідає профільний заступник, тоді як міністр повинен мати цілісне бачення. Від Михайла вимагатимуть більше, ніж просто розробки програм, зокрема в сфері безпілотників. Хоча дрони, безумовно, важливі, для цього потрібні глибші знання. Я впевнений, що він здатний впоратися, але мене турбує втрата часу, якого в нас і так обмаль. Щодо голосування фракції за цю кадрову ротацію, ми ще маємо обговорити та ухвалити рішення. Особисто я не підтримую звільнення Шмигаля не з політичних причин, а тому, що бачу конструктивну роботу і не хочу втрачати досягнуті результати. Зараз початок року, розроблено плани, необхідно здійснювати закупівлі. Багато хто пам’ятає, як минулого року змінили керівництво АОЗ, після чого знадобилося кілька місяців, аби налагодити процеси — виробники розширили свої можливості, але нова команда почала вводити своїх людей. На щастя, зараз ситуація стабілізувалася, але певний час був хаос. Таке не можна допускати.

Що стосується оновлення ДБР, то ми розглядатимемо це питання на фракції, коли президент внесе обіцяний законопроєкт. Мій колега Ярослав Железняк давно тримає це питання на контролі, тож вивчатимемо його детально.

"Президент формує свою ієрархію вже без Єрмака."

Ярослав Железняк

Ярослав Железняк є одним із авторів законопроєкту про вдосконалення роботи ДБР, який передбачає перезавантаження структури та зміну порядку призначення керівника, щоб усунути суперечність із Конституцією. Документ зареєстрований у Верховній Раді ще в серпні минулого року, однак досі не розглянутий сесійною залою. Депутат припускає, що підготовка президентської версії проєкту закону є грою на випередження:

У теорії, якби ми існували в правовій державі, президент не мав би можливості реєструвати свій законопроєкт. Однак, оскільки у нас із правом справи йдуть не найкращим чином, він просто зареєструє свій документ, і на цьому все закінчиться.

Поділюсь своєю думкою та інтерпретацією цієї ініціативи, яку хотілося б ще підтвердити у інших. Вважаю, що моє розуміння ситуації близьке до істини. Президент має можливість у будь-який момент звернутися до Сухачова і оголосити: "Тепер ти не виконуєш обов'язки керівника ДБР, а стаєш послом у якійсь країні. На твоє місце призначено іншу особу". Така кадрова зміна могла б зайняти всього кілька секунд. Це вказує на те, що відбувається певна гра. Я переконаний, що він отримує такі ж сигнали, як і я, про те, що це вимога з боку європейських партнерів. Крім того, потрібно продемонструвати, що він готовий щось змінювати в ДБР. Тому, щоб показати цю незмінну і активну заміну всіх силовиків, він обрав такий шлях. Але поки буде розроблятися законопроєкт, поки ми в парламенті будемо дискутувати про його доцільність, поки відбудеться голосування, організація нового конкурсу та формування комісії, Сухачов залишиться на своїй посаді до літа. А до того часу у нього закінчиться термін повноважень. Якщо Зеленський вирішить його змінити, йому доведеться провести конкурс. Очевидно, міжнародні партнери вимагатимуть, щоб новий кандидат відповідав певним стандартам. Таким чином, президент просто намагається випередити події в цій справі.

Зверніть увагу: Зеленський залишає при собі лише тих, хто виявляє лояльність, а решту кадрового складу змінює. Яке його ставлення до Державного бюро розслідувань? Кажуть, що він не був задоволений їхньою роботою у справі "Міндічгейту" та тим, як вони реагували на цю ситуацію.

Що саме відбувається нині? Президент формує свою вертикаль влади вже без участі Єрмака. Відповідно, система undergoes перетворення. Проте це не означає, що країна переходить на "військові рейки". Просто ми затрималися в електоральному циклі довше, ніж планувалося. Все розраховано на те, щоб продовжувати управління країною до моменту виборів. Коли ж вони відбудуться, ми зіткнемося з абсолютно іншою системою.

"ПИТАННЯ ДБР ВИДНІЛОСЯ: БЮРО СТАЛО ОБ'ЄКТОМ ЧИМАЛИХ КРИТИК"

Євген Крапивін можна представити як Євгена Крапивіна або ж Євгенія Крапивіна, залежно від контексту.

У 2019 році вже були спроби перезавантажити ДБР, нагадує юрист, керівник напряму "Правопорядок" Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапивін можна представити як Євгена Крапивіна або ж Євгенія Крапивіна, залежно від контексту.:

- Але з цього нічого не вийшло. ДБР фактично існує не так і багато часу - з 2018 року. Тобто, коли структуру вперше перезавантажували, вона пропрацювала лише рік. Тоді там моделлю управління був такий собі тріумвірат: директор і його заступники. За законом у них була взаємозамінність: вони керували по черзі. Оскільки до них було багато питань і претензій, зокрема і через так звані "плівки Труби", в результаті в обхід офіційної процедури звільнення, як це визначено законом, тобто коли є конкретні підстави (дисциплінарний проступок або засудження за злочин), просто перехідними змінами до закону прописали, що він звільняється з посади. Чого я на цьому акцентую увагу? Тому що далі, у 2021 році було рішення Конституційного Суду України по поліцейській атестації, у 2023-му - по прокурорській, де КСУ вказував, що парламент не має кадрових повноважень і в обхід офіційних процедур не може звільняти людей. Зараз таке, на щастя, неможливо. Тобто ми не пропишемо у новому законі, наприклад, що Сухачов звільняється з посади. З іншого боку, оскільки це команда президента, думаю, він сам може написати заяву про відставку.

Уся ця історія, яка зараз відбувається, теж почалася не сьогодні. Тобто у нас час від часу виникали претензії й питання до ДБР і у 2023-2024 роках. А у 2025-му взагалі набула масового поширення практика здійснення обшуків без ухвали слідчого суду з подальшою легалізацією, яку особливо любило використовувати ДБР. На них уже почали скаржитися не лише адвокати, а й більше коло осіб. Коли писалася "дорожня карта" з питань верховенства права (наш ключовий євроінтеграційний документ, який уряд затвердив у травні минулого року), захід, на якому має розглядатися питання аудиту та аналізу ефективності діяльності ДРБ, поставили на 2026 чи 2027 рік. Чому? Бо спочатку йшлося про те, що треба загалом реформувати Бюро, але на етапі доопрацювання ним були відбиті негативні формулювання. А підставою для цього заходу є те, що у нас існує політика розширення - щорічні звіти "Еnlargement Reports", які виходять восени. Це одна процедура. А паралельно з нею відбувалася інша - скринінг, тобто перевірка на відповідність українського законодавства праву ЄС. І за його результатами рік тому було надано звіт. Він закритий, непублічний, бо така процедура. І в ньому було прямо сказано, що ДБР необхідно перезавантажити за аналогією з Бюро економічної безпеки. Що це таке - зараз уже всі знають і пам'ятають, як був ухвалений той горезвісний закон. Насправді в ньому є лише зміна порядку призначення керівника на користь конкурсної комісії з переважним голосом її міжнародних членів. Тобто зараз директор ДБР теж обирається за конкурсом, але там немає цього переважного голосу. І процедура делегування така, що уряд може направляти туди не обов'язково міжнародників, а, в принципі, будь-кого. І ще момент - проведення атестації. У БЕБ вона була доволі жорсткою і стосувалася всіх, хто там працює. Її запустили сьомого листопада. Це триватиме 18 місяців: спочатку керівники, потім - усі інші. І ця ідея була у скринінгу. Її ДБР дещо "відбив", тому вона не потрапила до урядового плану в такому вигляді. Але у лютому Ярослав Железняк оприлюднив інформацію, що така рекомендація є. Загалом же вона, повторюся, не публічна: той звіт не публікувався і не зливався в мережу.

Далі після історії з Шабуніним, а також із СБУ, прокуратурою, з атакою на антикорупційні органи, критика ДБР посилювалася. І в результаті Ярослав і Анастасія Радіна у серпні зареєстрували відповідний законопроєкт. Вони так прямо і казали, що от є непублічна рекомендація ЄС, але ми граємо на випередження. І вже офіційно в листопаді був звіт про розширення за 2025 рік, де прямо говориться про те, що ДБР має бути реформоване, а його керівництво повинно обиратися за меритократичними процедурами. Тобто мають пройти конкурси на всі керівні посади за такими правилами, які передбачають помірковане залучення громадськості.

Чому президент вирішив звернути увагу на це питання саме в часи нинішніх кадрових змін? Можливо, це стало очевидним, адже до Державного бюро розслідувань накопичилося чимало зауважень. Варто лише згадати "10 пріоритетів", які представили Марта Кос і Тарас Качка у Львові в грудні. Схоже, що і ДБР там також згадувалося.

Загалом першочерговий захід зміни керівництва за аналогічними правилами і з атестацією, як в БЕБ, - це хороша ідея. Через це, справді, варто було б пройти. Але чи є це всією реформою ДБР? Безперечно, ні. Тому що у цього органу багато проблем. Це стосується і того, чим вони взагалі займаються. Адже їхня підслідність охоплює надзвичайно широке коло злочинів. Зараз вони фактично перевантажені військовими, що, зрозуміло, тому що йде повномасштабна війна. А всі інші ресурси, які у них залишаються, витрачають на корупцію середньої ланки - це всілякі хабарі по одній-дві тисячі доларів. Причому роблять це з дуже невисокою ефективністю: до вироків доходить не так багато проваджень.

А те, для чого ДБР узагалі задумувалося (боротьба з катуваннями, незаконними затриманнями, фальсифікацією доказів, тобто злочинами у сфері правосуддя та службовими злочинами), - це у них останній пріоритет. Хоча мають спеціалізований підрозділ по катуваннях. Його нещодавно створили і намагаються розповідати, що цим займаються.

Тому, окрім кадрових питань, тут є питання все-таки їхньої підслідності - того, чим саме вони, насамперед, займаються, а також щодо їхньої спроможності. Наприклад, у БЕБ створювалися так звані аналітичні підрозділи, вводилися посади аналітиків для того, щоб більше працювати з базами даних, реєстрами, готувати аналітичні довідки і вже потім використовувати це в межах розслідування злочинів, зокрема щодо бізнесу. Це, в принципі, загальний тренд, який зараз на рівні державної політики стосується всіх органів. Є концепція "Intelligence-led policing" - поліцейська діяльність, керована розвідкою. Є європейські інструменти на кшталт SOCTA -- аналіз загроз серйозної та організованої злочинності. І ще низка інших речей, які передбачають, що спочатку мають бути аналітики, які опрацьовуватимуть великий масив даних, і лише потім працюватимуть слідчі ДБР. І цей перелік, в принципі, можна продовжувати. Це і питання підзвітності, і підрозділів внутрішнього контролю, і ролі рад громадського контролю. У різних документах розпорошена велика кількість заходів, які варто було б або об'єднати в цьому законопроєкті, або винести в окремий. Але, зважаючи на наш парламент, чекати на другий проєкт закону часто просто марно. Нагадаю, що у 2019 році був ухвалений закон про першочергові заходи щодо реформування прокуратури. Закону про другочергові заходи, звісно, не було. Але я розумію, що певного консенсусу на те, щоб сьогодні написати весь пакет змін одним документом, теж немає.

Тому я прогнозую, що президентський законопроєкт стане певною адаптацією того, що вже було в БЕБ: буде змінено процедуру призначення і, можливо, запроваджено щось на кшталт атестації. Це може бути менш суворий підхід: можливо, він стосуватиметься не всіх працівників, а лише керівників або тих, на кого надходять скарги. Проте важко передбачити всі деталі. Знову ж таки, якщо проаналізувати різні діючі документи, такі як комплексний стратегічний план реформування органів правопорядку, дорожню карту з питань верховенства права та урядовий план дій для реалізації політики розширення, можна знайти безліч інструментів у різних варіантах. Це стосується аналітичних підрозділів, внутрішнього контролю, уточнення підслідності, рад громадського контролю тощо. Однак ці аспекти охоплюють всі органи правопорядку: і поліцію, і БЕБ, і навіть НАБУ. Кожен з них реалізує ці рекомендації відповідно до своїх можливостей та бажань. Проблема з ДБР полягала в тому, що вони активно заперечували будь-які зауваження, підкреслюючи, що вони є новим органом, який працює лише сім років. Вони зазначали, що їхній керівник обраний через конкурс, тож які можуть бути претензії? Законодавство в цілому перегукується з тим, що є у БЕБ чи НАБУ. Я з ними згоден, що нові органи дійсно мають багато спільного. Тому все зводиться до кадрів – хто керує і яким чином. А також до реакції органу на скарги та претензії. Наприклад, у НАБУ існує підрозділ внутрішнього контролю, який займається їх розглядом. У БЕБ також почали активніше працювати в цьому напрямку. Натомість у ДБР така практика фактично відсутня. Тобто, скільки б не було скарг, наприклад, щодо обшуків без ухвал, їм це сходить з рук. Вважаю, що всі ці заходи повинні впроваджуватися одночасно: кадрові та структурні зміни, про які я згадував, а також, можливо, певний аудит.