Каспрук: Путін впевнений у слабкості Європи, плануючи свій наступ | Еспресо

Це вирішальний момент для європейського континенту.

Гібридна війна, яку веде Владімір Путін, підштовхує Європу до можливого нового "перл-гарбора", попередив колишній міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс у коментарі для британського видання The Telegraph. Він зазначив: "Чи визнаємо ми, що, можливо, вже знаходимося у стані війни, або все ще віримо, що можемо контролювати ситуацію? Ми допускаємо зростаючу ескалацію без адекватних відповідей. Якщо так продовжиться, нам слід готуватися до моменту, подібного до Перл-Харбору, коли ескалація стане настільки очевидною, що це призведе до пробудження Заходу".

Це дійсно правда. Європейці спостерігають за ситуацією, в той час як Російська Федерація перетворилася на не лише європейську, а й глобальну загрозу. Диктатор Путін став одним із найнебезпечніших військових злочинців в історії, який зробив геноцид українців своєю головною метою.

Однак жахіття Другої світової війни суттєво змінили західну психіку до такого рівня, що ті, хто ухвалює рішення в країнах колективного Заходу, в умовах війни Росії проти України, дійшли до спільного висновку: обмежена військова участь з незначними втратами є кращою альтернативою, ніж розгортання повноцінної війни з агресором.

Хоча з самого початку було очевидно, що відкладені рішення не можуть вирішити проблему, а лише prolongують її розв'язання.

Будь-який військовий конфлікт завжди супроводжується ризиками та невизначеністю, але припущення, що обмежене втручання є найкращим підходом, з самого початку було стратегічно помилковим. Таке рішення лише затягує військові дії, веде до зростання втрат і витрат, а в кінцевому підсумку ще більше спонукає Путіна продовжувати свою жорстоку агресію в Україні.

Ознайомтеся також з темою: Чи існує можливість для Європи уникнути конфлікту з Російською Федерацією?

Розпочавши війну, Росія недооцінила силу волі та державницькі переконання українського народу, який не бажав опинитися під владою божевільного та кривавого деспота, що порахував всі українські землі своєї законною здобиччю. Але й Сполучені Штати, висловлюючи підтримку українському суверенітету, одночасно своїми обмеженнями та заборонами, фактично зв'язали одну руку за спиною України. І коли переважаюча на початку армія розпочинає тотальну війну" її ніколи не можна виграти покладаючись лише на оборону.

Путін не зупинить війну, поки росіяни не зрозуміють, що конфлікт зачіпає їх особисто. Коли біль і страждання прийдуть до їхніх дверей, лише тоді вони усвідомлять, що війна не обмежується лише українцями. На сьогоднішній день мешканці Московії не відчувають наслідків своїх дій, які вони вчинили на українських землях.

Слід визнати, що ідея часткової підтримки України була започаткована ще за часів президенства Джо Байдена. На жаль, ця політика не була переглянута і під час перебування Дональда Трампа на посаді 47-го президента США. Хоча забезпечення України допомогою, що охоплює лише оборонні потреби, а також відмова від постачання сучасної зброї для завдання вирішального удару по агресивним військам Путіна, не відповідає стратегічним інтересам Сполучених Штатів.

Адже перемога України над Росією слугувала б фактором утримування Китаю від запланованого вторгнення на Тайвань, чим на певний час зняла питання зіткнення Китайської Народної Республіки та Сполучених Штатів. Коли на Заході нарешті зрозуміють, що умиротворення, напівзаходи та компроміси з тиранами не працюють? Мир може настати тільки тоді, коли вороги відчують твою силу, а твоя військова потуга слугуватиме надійним щитом прикриття твоєї країни та її союзників від будь-яких нападів ворожих сил.

Тому найшвидший шлях до миру простий: переконлива перемога України на полі бою.

Путін не має права ховатися за загрозою Третьої світової війни та можливістю ядерних ударів, використовуючи ці страхи для тероризування мирного українського населення. Він перетворив на руїни міста та села на Сході і Півдні України, запровадивши в життя цивільних людей справжнє пекло. Цей жах має повернутися до Росії як відповідь на його безпідставне вторгнення в суверенну державу, яка є одним із засновників Організації Об'єднаних Націй. ООН досі не змогла вжити жодних ефективних заходів для зупинки агресії Російської Федерації проти України.

Досліджуйте також: Втрачаючи в Україні, Путін намагається компенсувати на Європейському континенті.

Очевидно, що в Сполучених Штатах та об'єднаній Європі досі превалювала концепція, що російсько-українська війна у її нинішньому форматі буде продовжуватися доти, поки Росія не буде виснажена військово, економічно, політично та дипломатично, а Путін втратить бажання розв'язувати нову війну найближчим часом.

Однак Путін не має жодних вагань у своїх діях в Україні, цілеспрямовано завдаючи ударів по цивільних об'єктах і критичній інфраструктурі. Водночас українці, під тиском американських обмежень, змушені стримувати свої контратаки. У зв'язку з цим, Москва не відчуває жодної мотивації для припинення своєї агресії чи для пошуку шляхів до мирних угод. Без застосування силових заходів проти деспота годі й сподіватися на завершення цієї затяжної війни.

Путін ініціював війну, але уникає відповідальності за її наслідки. Він бажає вести бій, в якому суперник з обмеженими можливостями. Для диктатора війна є чимось на кшталт військової кампанії, де Захід підтримує українців лише в останню чергу, а він вільно діє на українській землі, не бажаючи вести жодних переговорів.

Тепер він випробовує країни НАТО за допомогою безпілотників, вторгнень у повітряний простір та нарощування військ на кордонах країн Північноатлантичного альянсу. Головний кремлівець не уявляє припинення війни без поразки України, а свою поразку, повну або часткову, він навіть не розглядає.

Сполучені Штати нарешті мають розв'язати питання надання українцям необхідної зброї для завершення російсько-української війни. Адже очевидно" що якщо ракети великої дальності знищать значну частину російського видобутку нафти" це може пом'якшити рик божевільного ведмедя.

Наразі він переконаний, що може залякати Європу. Висуваючи безглузді аргументи про те, що участь європейських країн у конфлікті та підтримка України буде сприйнята Москвою як агресія проти Росії, він продовжує свій абсурдний спектакль. Та коли Європа нарешті вирішить реально підтримати Україну, це не буде актом агресії, а, навпаки, проявом захисту.

Москва звинувачує Європу в тому, що сама вчиняє, - у провокуванні конфлікту та розгортанні гібридної війни. Однак дії московитів з самого початку важко піддати логічному аналізу. Вони діють абсолютно ірраціонально, не мають жодних моральних зобов'язань і готові брехати в будь-якій ситуації. Це не є новим для тих, хто хоч раз мав справу з росіянами.

Читайте також: Путін обурюється "військовим укріпленням" Європи.

У цьому тексті можна провести чітку паралель: якби Велика Британія і Франція надали підтримку Чехословаччині для відбиття німецького агресора, можливо, Друга світова війна так і не розпочалася б. Сьогодні, якщо не вжити заходів для стримування російської агресії в Україні, безжальна армія Росії може продовжити своє вторгнення в Європу. Лише уявіть, скільки невинних європейців може постраждати в такому випадку.

Непохитна рішучість Путіна стосовно України зростає, оскільки він вважає, що може вчинити обмежений ядерний удар без наслідків, після чого українці будуть змушені капітулювати. Він переконаний, що Сполучені Штати не готові ризикувати безпекою своїх міст, аби захистити Європу, а європейські країни мають лише незначні запаси ядерної зброї для протидії Росії.

Що ж може пояснити схильність президента США Дональда Трампа до ізоляціонізму, схожого на перші спроби 32-го президента Франкліна Рузвельта уникнути залучення США у Другу світову війну? Варто зазначити, що така позиція Трампа суттєво підвищує ймовірність виникнення Третьої світової ядерної війни.

Путін, який досі перебуває в ілюзорному вимірі свого радянського комуністичного минулого, мріє не тільки відродити СРСР, окупувавши Україну. Він бачить себе володарем світу, який в ідеалі не опиратиметься путінській агресії та буде прогинатися під всі його абсурдні бажання.

Як і чверть століття тому, він дотримується безгрунтовного переконання, що західні країни занадто фрагментовані та недостатньо сильні, щоб протистояти Росії. На його думку, європейські держави з їх нестабільним керівництвом, яке постійно змінюється, не можуть скласти йому жодної серйозної конкуренції, на відміну від його тривалої влади.

Важко зрозуміти, звідки у нього виникло таке уявлення про європейські країни, як про слабкі, з неконкурентоспроможними економіками та арміями, які не здатні до дій. Проте диктатору слід усвідомити, що це не відповідає дійсності. Якщо раніше існували певні прогалини в європейській обороні, зараз вони успішно усуваються. Водночас оборонні бюджети значно зростають, щоб протистояти загрозі з боку Росії.

Європейська спільна система оборони зазнає досить швидких змін, а розвідки європейських держав оперативно відстежують наміри Москви, і після цього приймаються необхідні відповідні рішення.

Проте цього явно недостатньо. Москва має намір розширити свій вплив на Європейський континент. Які ще кроки повинна зробити Росія, щоб європейці зрозуміли, що війна в Україні стосується і їх?

Габріелюс Ландсбергіс, говорячи про очевидну пасивність європейських лідерів, розглядає її" як "геополітичний День бабака"" наголошуючи, що "замість того" щоб питати, чи ризикуємо ми розпочати Третю світову війну, питання полягає в тому: чи ризикнемо ми її зупинити?".

Витоки

Автор: Віктор Каспрук, журналіст.