За словами Свириденко, в Україні планується зменшити кількість державних компаній у тридцять разів.

Про це перша віцепрем'єр-міністерка -- міністерка економіки Юлія Свириденко написала в колонці для агентства Інтерфакс-Україна.

Відповідний документ визначає, які є підстави, аби компанія залишалася у власності держави.

Це може бути задоволення суспільних потреб у певних послугах (Гарантований покупець), забезпечення національних інтересів (Енергоатом, Укроборонпром), забезпечення доступного рівня цін (Укрпошта, Укрзалізниця), належність до природних монополій (Укренерго) тощо.

"Політика включає тріаж, що означає оцінку всіх державних активів та їх класифікацію: активи, що залишаються в державній власності, ті, які будуть приватизовані, або ліквідовані," – зазначила вона. – "Уряд має намір зменшити кількість державних компаній до приблизно ста, замість більш ніж трьох тисяч, які існують наразі."

За словами Свириденко, основною метою цієї оптимізації є поліпшення продуктивності державних підприємств, підвищення їхнього внеску в економіку країни та зниження витрат державного бюджету на їх утримання.

"Прийняття цієї політики є не лише важливим елементом реформи, але й складовою частиною наших міжнародних зобов'язань", – підкреслила вона. – "Це свідчить про стратегічний план України в рамках Ukraine Facility та слугує орієнтиром для меморандуму з МВФ. Дана політика адаптує українську систему державної власності до нових рекомендацій ОЕСР."

Згідно з інформацією, наданою Міністерством економіки, державна політика у сфері власності має на увазі наступні аспекти:

-- чітке визначення, в яких секторах економіки держава повинна зберігати свою присутність;

-- вдосконалення портфеля державних активів. Це стосується приватизації або закриття підприємств, які не мають стратегічного значення для країни;

-- впровадження сучасних стандартів корпоративного управління на основі принципів ОЕСР, що серед іншого передбачає створення незалежних наглядових рад;

-- критерії обов'язковості утворення наглядових рад;

-- стратегія для підвищення продуктивності, збереження та збільшення вартості активів;

-- норми звітності та встановлення цілей для функціонування державних підприємств;

-- принципи створення системи управління, а також розподілу обов'язків і правомочностей між державними структурами та підприємствами.