Кіт у мішку? Що насправді включає угода про видобуток корисних копалин з Америкою?

Депутати Верховної Ради планують затвердити угоду зі Сполученими Штатами, що стосується українських природних ресурсів. Які основні пункти містить цей документ і чи пов'язані з ним потенційні загрози для державного бюджету?

8 травня Верховна Рада має намір затвердити угоду з США, що стосується створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відновлення, яка в народі відома як "угода про копалини".

Цей угоду підписала віцепрем'єр Юлія Свириденко у Вашингтоні 30 квітня, після кількох місяців інтенсивних перемовин, конфліктів між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом у Білому домі, а також витоків у ЗМІ неприйнятних вимог з боку США щодо визнання Україною боргів за раніше надану американську допомогу.

І хоча сама угода, яку ратифікував парламент, доступна для широкого загалу на сайті уряду та Ради, проте депутати все одно мають стійке відчуття, що голосуватимуть за "кота в мішку". Річ у тім, що ключові деталі домовленості - щодо управління фондом, розподілу прибутків чи відбору інвестиційних проєктів - містяться в інших угодах, які ратифікації не підлягають і текст яких досі відомий лише кільком представникам Кабміну.

Документ, який планується до ратифікації Радою, передбачає заснування Американсько-Українського фонду відновлення. У складі цього фонду братимуть участь державні організації з обох країн: зі США - Корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC), а з України - Агенція з підтримки державно-приватного партнерства. Остання функціонує вже тривалий час, проте її діяльність залишається малопомітною - останні новини на її веб-сайті були оновлені ще у лютому 2025 року.

Назва фонду відображає його основну мету — інвестування у відновлення України. Фінансування буде здійснюватися за рахунок коштів, отриманих від розробки природних ресурсів країни: 50% рентних та ліцензійних платежів, а також сум, які потрібно сплачувати за угодами про розподіл продукції, підуть до фонду. Інші 50% продовжать надходити до державного бюджету.

Важливо, що угода поширюється лише на нові ліцензії на видобуток надр (видані після набуття чинності угодою) або на так звані сплячі ліцензії - видані до набуття чинності угодою, але видобуток за якими наразі не здійснюється.

Дана угода охоплює ліцензії на видобуток таких корисних копалин: алюміній, сурма, миш'як, барит, берилій, вісмут, церій, цезій, хром, кобальт, мідь, диспрозій, ербій, європій, фтор, плавиковий шпат, гадоліній, галій, германій, золото, графіт, гафній, гольмій, індій, іридій, лантан, літій, лютецій, магній, марганець, неодим, нікель, ніобій, паладій, платина, калій, празеодим, родій, рубідій, рутеній, самарій, скандій, тантал, телур, тербій, тулій, олово, титан, вольфрам, уран, ванадій, ітербій, ітрій, цинк, цирконій, а також нафта і природний газ (включаючи зріджений).

Цікаво, що вказаний в угоді перелік - не вичерпний, адже там міститься формулювання, яке дозволяє розширити його за погодженням сторонами.

За умовами угоди, фонд матиме "право першої відмови" з всіма новими ліцензіями з видобутку вказаних надр. Це означає, що всі державні органи, які видаватимуть ліцензії на видобуток надр, будуть зобов'язані прописувати в ліцензійних умовах вимогу надавати інформацію про потенційні інвестиції у розробки цих надр до фонду.

І якщо фонд висловить зацікавленість в інвестиціях у видобуток, то тримач ліцензії буде зобов'язаний провести з ним "добросовісні переговори" відповідно до умов, прописаних у додатковій Угоді про обмежене партнерство, тексту якої у відкритому доступі наразі немає. Якщо ж фонд не зацікавиться пропозицією, то тримач ліцензії буде зобов'язаний утриматися від надання кращих пропозицій будь-якому іншому потенційному інвестору.

Іншими словами, фонд отримає переважне право на інвестиції видобуток українських надр та отримуватиме найбільш вигідні умови таких вкладень.

Крім того, в усіх майбутніх ліцензіях на видобуток ресурсів, зазначених у контракті, буде включено положення, що надає переважне право DFC або компанії, уповноваженій цією американською корпорацією, на викуп видобутих матеріалів протягом усього терміну дії ліцензії.

Викуп здійснюватиметься на "ринкових комерційних умовах". Водночас, якщо DFC відмовиться від такої можливості, то тримач ліцензії не зможе запропонувати вигідніших умов продажу видобутих копалин третім особам протягом "деякого періоду часу" (попередньо йдеться про пів року).

Схожі переваги в угоді також поширюються на інвестиції в інфраструктурні проекти: фонд отримуватиме пріоритетну інформацію про такі можливості та матиме "право першої відмови" на них.

Угода діятиме безстроково. Припинити її можна лише у разі згоди обох сторін: України та США. При цьому, Україна добровільно погодилася, що положення угоди матимуть більшу силу, аніж її внутрішнє законодавство та пообіцяла не погіршувати інвестиційні умови для діяльності фонду.

В той же час, зміни до угоди можуть бути впроваджені за узгодженням між США та Україною. Зокрема, це стосується аспектів євроінтеграції. У випадку, якщо певні пункти угоди не відповідатимуть критеріям вступу України до Європейського Союзу, сторони мають спільно розглянути можливість внесення коригувань до угоди про фонд, щоб усунути ці суперечності.

Основні аспекти угоди будуть детально викладені в Угоді про обмежене партнерство та статуті фонду. Ці документи наразі не доступні для публіки, проте, як зазначив заступник міністра економіки Тарас Качка, Україна та США вже досягли угоди щодо більшості ключових положень.

Угоду про обмежене партнерство підпишуть DFC та Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства після того, як Рада затвердить україно-американський договір про створення фонду. Ця угода стане основою для встановлення ключових умов, які можуть перетворити співпрацю з США на вигідну інвестиційну можливість для країни, або ж на "кабальну" угоду, що загрожує національним інтересам.

Перш за все, даний документ встановлює, хто здійснюватиме керівництво новоствореним фондом. З офіційних виступів представників уряду стало зрозуміло, що управління буде збалансованим: 50% українських та 50% американських управлінців.

Перед виходом "Дзеркала тижня" повідомлялося, що рада, відповідальна за управління фондом, включатиме трьох представників з США та трьох з України. Проте в спеціалізованих комітетах американці матимуть більшість. У інвестиційному та адміністративному комітетах буде по три представники США та два від України, в аудиторському - по два від кожної країни, а в комітеті з пошуку проєктів - два американці та три українці.

Видання також підкреслює, що Угода про обмежене партнерство містить положення, які передбачають, що українські делегати можуть позбутися права голосу в раді фонду та його комітетах, якщо Україна не дотримається умов угоди з США.

Тарас Качка, що активно залучався до переговорів зі Сполученими Штатами, у своєму коментарі для ЕП підкреслив, що на даний момент питання розподілу представників США та України в комітетах фонду ще обговорюється і не має остаточного рішення.

Крім цього, Угода визначатиме детальніші правила відбору інвестиційних проєктів та умови переговорів між фондом та тримачами ліцензій щодо інвестицій у видобуток надр або щодо викупу видобутого. Цей документ детальніше прописуватиме, як сторони робитимуть внески до фонду, а також де знаходитимуться його банківські рахунки (за даними ЕП мова йде про штат Делавер).

Угода має пролити світло на ще один ключовий елемент домовленостей зі США - розподіл прибутків. З публічних заяв урядовців відомо, що перші 10 років діяльності фонду усі зароблені кошти він планує реінвестувати в Україну. Наразі це лише слова чи навіть очікування української сторони, непідкріплені реальною угодою.

"Ми очікуємо, що перші 10 років прибутки та надходження фонду не розподіляються, а можуть лише інвестуватись в Україну - у нові проєкти чи відбудову. Ці умови будуть обговорюватися додатково", - повідомила Свириденко, коментуючи підписання угоди.

Економічна угода, що передбачає створення американо-українського фонду відновлення, має важливе військове значення для України. Це зокрема пов'язано з тим, що в документі чітко вказується на потенціал отримання нової військової допомоги від США, на що адміністрація нового президента поки що не наважилася.

Ця угода стимулює американську сторону до постачання зброї Україні, при цьому не накладаючи жодних додаткових фінансових зобов'язань на Київ.

Кожна нова партія оборонної допомоги призведе до зростання фінансового внеску США до фонду на суму, еквівалентну вартості цієї допомоги. Це в свою чергу означає, що Сполучені Штати фактично "інвестуватимуть" в акції фонду через надання військової підтримки.

У цьому контексті, надання оборонної допомоги з боку США не припускає, що Україна зобов’язана автоматично вносити до фонду суму, що дорівнює отриманим ресурсам. Просто частка США в цьому фонді зростатиме.

Як зазначив Качка, під час формування фонду Україна і США отримають по 50% акцій класу "Б" (умовно звичайні акції). Кожна нова партія військової допомоги від США буде конвертована в акції класу "А", які мають вищий пріоритет при розподілі прибутків (умовно привілейовані). Це означає, що коли фонд ухвалить рішення про виплату дивідендів, спочатку буде покрито дивіденди за акціями класу "А", а вже потім – за акціями класу "Б".

Іншими словами, чим більше збройної допомоги Вашингтон надаватиме Україні, тим більшою буде його частка в отриманих дивідендах від діяльності фонду.

Згідно з інформацією від Качки, на стартовому етапі Сполучені Штати внесуть приблизно 25 мільйонів доларів у фонд, щоб розпочати його функціонування. У подальшому фонд буде поповнюватися за рахунок рентних платежів за використання українських природних ресурсів, а також завдяки добровільним внескам з боку України та США.

Яка сума доходу буде приносити фонд? Це безпосередньо пов'язано з новими інвестиціями в видобуток корисних копалин та мінералів в Україні. Варто зазначити, що фонд не буде впливати на вже існуючі проєкти.

Самі урядовці, презентуючи депутатам угоду зі США, зазначили, що потенційні негативні наслідки для бюджету будуть мінімальними. За розрахунками Міністерства фінансів, якби угоду зі США підписали у такому вигляді у 2019 році, то внесок України від виданих з того часу нових ліцензій на видобуток надр становив би лише 3 млрд грн, переказує нардеп Ярослав Железняк.

Хоча можливі фіскальні наслідки від укладення угоди зі Сполученими Штатами не виглядають критично, українські депутати проявляють обережність щодо цього питання. Основною причиною є невідомість деталей роботи американо-українського фонду, які будуть визначені в супутніх угодах.

Можливо, саме тому в законопроекті про ратифікацію, ініційованому депутатами опозиційних фракцій, з'явилося формулювання, що "Верховна Рада не отримала текст Угоди про обмежене партнерство, а також інших угод, укладення яких передбачено цією Угодою". Крім того, зазначено, що ратифікація даного договору не є автоматичним підтвердженням депутатами інших супутніх угод.

Крім цього, як переказують ЕП співрозмовники у парламенті, депутати матимуть ще один прихований козир: ратифікацію договору можна буде спробувати скасувати, пославшись на те, що вона здійснювалася з порушенням українського законодавства.

Відповідно до пункту 7 статті 9 закону "Про міжнародні договори", якщо ратифікація міжнародної угоди вимагає змін в українському законодавстві, то ці документи мають бути ухвалені одночасно. Угода зі Сполученими Штатами передбачає корективи до Бюджетного кодексу, однак парламент розгляне відповідний законопроєкт не раніше ніж через тиждень після ратифікації, й то лише на етапі першого читання.

Для чого ж ратифіковувати угоду з таким поспіхом, скликаючи екстрене засідання Ради та нехтуючи вимогами українського законодавства? Ймовірно, тому, що така ратифікація має передусім символічне значення для США.

Як інакше можна трактувати спішне підписання угоди між Україною та США саме 30 квітня, що збігається з 100-м днем перебування Трампа на посаді президента? Цю угоду планують ратифікувати 8 травня, який Трамп оголосив Днем перемоги США у Другій світовій війні за день до цього.

"Складається відчуття, що для США більше значення має зовнішній вигляд, ніж суть справи. Вони не надто заглиблюються в деталі угод," - зазначив в розмові з ЕП один з народних депутатів, не бажаючи, щоб його цитували.

Він вірить, що Трамп зможе оцінити подарунок України у вигляді символічної "перемоги" — ратифікованої угоди про надра, і, можливо, це вплине на непостійний настрій американського президента, сприяючи збільшенню оборонної підтримки для Києва.