Конфлікти між ТЦК та "бусифікацією" фактично вщухли: інтерв'ю з Веніславським.

Росія сприймає зимовий сезон як ключовий період для реалізації своїх військових планів і може відновити набір до армії на тлі небачених втрат. Водночас Україна готується до важких зимових умов, а Міністерство оборони займається розробкою принципів справедливої мобілізації.

Про перспективи війни, зміни мобілізації та бронювання, дефіцит оборонного бюджету та створення Космічних сил ЗСУ до 2027 року - в інтерв'ю РБК-Україна розповів народний депутат, член комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський.

Основное:

* Перспективи миру. Веніславський не має високих сподівань щодо досягнення стабільного миру до кінця зими: Росія прагне отримати вигоди через удари по інфраструктурі.

* Втрати в Росії. Щомісячні втрати противника перевищують 40 тисяч людей (на деяких ділянках фронту співвідношення складає 1 до 50-70 на користь Збройних Сил України), тому протягом найближчого 1-2 місяців Кремль може активізувати мобілізаційні заходи.

* Мобілізаційний процес. Як повідомляє депутат, щомісячно призивають приблизно 30 тисяч осіб. Комітет все ще очікує на пакет законодавчих ініціатив від Міністерства оборони, що стосуються мобілізації та СЗЧ.

* Фінансування оборони. Потреби сектору безпеки й оборони, за його оцінкою, у чотири-п'ять разів перевищують кошти, які держава може виділити.

* Оновлені реактивні безпілотники. Як зазначив Веніславський, Російська Федерація проводить тестування нової моделі "Герань-6", яка здатна досягати швидкості до 1000 км/год.

* Космічні війська та національний Starlink. Депутат вважає можливим створення Космічних сил до завершення 2027 року. За його інформацією, українські фахівці вже займаються розробкою свого аналога Starlink.

Другий етап переговорів в Абу-Дабі, а також недавні коментарі з Кремля ще раз підтвердили: Москва не відмовилася від своїх жорстких вимог. Проміжок з листопада по березень російське командування зазвичай сприймає як критичний період, коли можна за допомогою атак на енергетичну інфраструктуру та підриву внутрішньої стабільності спробувати ослабити український тил.

Коли просування ворога на лінії фронту стримується, а його щомісячні втрати перевищують 40 тисяч військових, основним методом тиску на Київ для досягнення поступок знову стає атака на цивільну інфраструктуру.

Для України це означає, що країна повинна витримати найважчі місяці року, максимально активуючи свої внутрішні ресурси. У парламенті вже зафіксували перші результати перевірок територіальних центрів комплектування та військово-лікарських комісій, а також очікують на законодавчі ініціативи від уряду, які сприятимуть більш справедливій мобілізації.

Зимові наміри Росії та можливості для досягнення миру.

Які виклики постають перед нами з боку Росії, та які її наміри на найближчий час на фронтовій лінії? Чи пов'язані їхні атаки на нашу енергетичну систему та інфраструктуру з їхніми стратегічними планами на полі бою?

Росія діє за чітким планом, який реалізує послідовно, а не вибірково. Її основна мета полягає в тому, щоб змусити Україну прийняти капітуляцію та погодитися на мирні умови, вигідні Кремлю. Якщо проаналізувати висловлювання представників російського режиму після другого раунду переговорів в Абу-Дабі, можна помітити, що Путін висуває свої максималістські вимоги, які включають повну окупацію Донбасу, Запорізької та Херсонської областей. Це свідчить про те, що ситуація залишається незмінною.

Оскільки фактично з початку цього року на фронті у росіян немає не лише оперативних, а й навіть тактичних успіхів - просування відбувається в межах кіл-зони, сірої зони, - вони розуміють, що досягти бажаних результатів на полі бою воєнним шляхом наразі не вдається.

За офіційною статистикою втрати росіян на окремих напрямках фронту зараз співвідносяться з втратами Сил оборони України вже навіть не як один до десяти, а один до кількох десятків. Іноді цей показник доходить фактично до півсотні і більше: на одного втраченого нами військовослужбовця припадає 50-70 їхніх.

Вони намагаються будь-якими способами та засобами окупувати максимальну кількість територій перед тим, як відбудеться якийсь прогрес у мирному діалозі.

На жаль, я маю доволі песимістичний погляд на ймовірність досягнення стабільних умов для припинення війни та справедливого миру до завершення зимового опалювального сезону. Росія орієнтується на те, що український народ опиниться на межі виживання, сподіваючись, що це змусить українське керівництво — президента, головнокомандувача та парламент — піти на компроміси.

Протягом останніх п'яти років наш народ демонструє неймовірну стійкість. Я впевнений, що й цього разу українців не зламають нові терористичні акти з боку Росії. Без сумніву, вона продовжить атакувати нашу критично важливу інфраструктуру, зокрема об'єкти електропостачання та теплопостачання. Тому зима, як і передбачалося, обіцяє бути важкою.

У нас є на що відповісти, і я впевнений, що ми будемо діяти послідовно. Проте, я вважаю, що шанси на те, що найближчим часом буде досягнуто мирне вирішення конфлікту, досить невеликі.

Отже, на даний момент ми складаємо прогнози до весняного періоду?

Згідно з інформацією, отриманою від наших розвідувальних відомств, Росія майже щорічно застосовує схожий підхід. Вона прагне використати зимовий період, щоб завдати серйозних втрат українській економіці та критичній інфраструктурі. Таким чином, з листопада по березень вважається найбільш сприятливим часом для реалізації її гібридних стратегій.

Росія продовжує реалізовувати другий аспект своєї агресії — внутрішню дестабілізацію в Україні. Навіть якщо інформаційні спецоперації, які вона проводить з власної території, не приносять бажаних результатів, противник майстерно використовує будь-які внутрішні проблеми, що виникають у нас: конфлікти з ТЦК та ситуацію в Петропавлівській Борщагівці, зокрема.

Чи була ця ситуація спланована Росією заздалегідь — наразі немає підтверджуючих доказів. Проте противник майстерно скористався цим у своїх пропагандистських матеріалах, підкресливши наявність певних проблем в Україні.

На основі наших спостережень на фронті, наразі не спостерігається суттєвих змін у досягненні Росією своїх військових цілей. У зв'язку з цим, можна з упевненістю стверджувати, що вона буде продовжувати активізувати свої атаки на територію України, зокрема на мирні населені пункти та об'єкти, які не мають жодного відношення до конфлікту.

Хоча в їхній пропаганді вони завжди прив'язують це до війни. Я моніторю їхні інформаційні ресурси: напевно, останні два роки вони намагаються хоча б в очах внутрішнього споживача виправдати те, що завдають ударів по лікарнях, школах, об'єктах культурної спадщини...

- По мостах...

Кажуть, що ці мости - Північний і Південний - нібито слугують для військових перевезень.

Останні дні, навіть під час переговорів, лише підтверджують, що Росія не має наміру зупинятися. Виступи Путіна та його найближчих радників свідчать про те, що країна не відмовляється від своїх амбітних цілей.

Той же Рябков, якого включили до складу переговорної групи, фактично озвучив ультиматум не для України, а для країн Європейського Союзу, для НАТО - кордони і конфігурація 97-го року, і вони це постійно повторюють. Тобто зараз вони намагаються використати ці перемовини й війну для досягнення своїх геостратегічних цілей. Вони хочуть вчергове взяти участь у перерозподілі зон впливу у світі.

- Кілька місяців поспіль було чимало обговорень, припущень і версій щодо можливості нової хвилі відкритої мобілізації у Росії. Станом на зараз чи є якісь ознаки, що Путін таки проводитиме нову хвилю мобілізації? І якщо загалом говорити, за яких умов це можливо?

- По-перше, точно йдуть приховані мобілізаційні заходи: як безпосередня мобілізація військовозобов'язаних, так максимальне залучення різноманітних рекрутингових, мотиваційних способів, щоб залучити до збройних сил РФ максимальну кількість людей.

По-друге, Росія активно здійснює кампанію з залучення іноземців. З різних регіонів Азії, Африки та Латинської Америки російські спецслужби вербують найманців, які в підсумку стають розхідним матеріалом у військових конфліктах.

Згідно з інформацією, яку ми отримали, Путін прагне уникати великих хвиль мобілізації, як у минулому, так і в даний час. Якщо ситуація з втратами та їх відшкодуванням залишиться незмінною, є підстави вважати, що Росія в середньостроковій перспективі - протягом найближчих кількох місяців - буде змушена або таємно, але в значних масштабах, або відкрито розпочати мобілізаційні заходи.

Оскільки ті рекрутингові та мобілізаційні стратегії, які вони наразі використовують, не здатні компенсувати втрати, які Росія зазнає щомісяця. І ці втрати вже перевищили 40 тисяч на місяць.

Якщо подивитися результати тих хакерських атак, завдяки яким стали відомі реальні безповоротні втрати в РФ - там їх налічують уже близько 400 тисяч - то з огляду на співвідношення вбитих і поранених їхні загальні втрати вже точно перевищують мільйон, можливо - і понад півтора мільйона.

Це величезні втрати, і без більш рішучих та суворих заходів їх не вдасться компенсувати. Зараз вони намагаються активізувати процеси набору, але, згідно з інформацією наших розвідувальних служб, ці методи вже не відповідають вимогам їхнього керівництва. Тому я вважаю, що існує досить велика ймовірність того, що протягом найближчого місяця чи двох вони можуть посилити заходи з мобілізації.

Зміни в армії та мобілізації

Які справжні трансформації відбулися в управлінні фронтом після зміни військового командування влітку? Які питання, можливо, вже були вирішені, а які все ще потребують уваги?

Збройні Сили являють собою досить стабільну структуру, що ускладнює швидкі зміни. Новий головнокомандувач Драпатий оголосив про курс на підвищення децентралізації та автономії командувачів корпусів і угруповань військ у межах їхніх зон відповідальності, щоб вони могли ухвалювати рішення самостійно. Також були розроблені механізми, які забезпечують більш рівномірний розподіл мобілізованих чи рекрутуваних громадян України між військовими підрозділами, що безпосередньо залучені до бойових дій. Це є позитивним кроком.

Проте стверджувати, що відбулися якісь кардинальні зміни, які вже вплинули на результати наших оборонних або наступальних дій, наразі не можу. Я не спостерігаю за такими системними перетвореннями і не готовий дати оцінку їхньому існуванню чи стадії розвитку.

На засіданні нашого комітету присутніми були як головнокомандувач, так і начальник Генерального штабу, які ділилися своїми планами. Проте важливо врахувати, що з моменту зміни головнокомандувача пройшло всього кілька тижнів. Як я вже згадував, інерція не завжди дозволяє оперативно досягати поставлених цілей, які оголошують військові лідери.

На мою думку, ефективно організоване військове управління забезпечило стабільність на фронті наприкінці 2024 року. У 2025-2026 роках контури лінії фронту залишалися незмінними, і не спостерігалося суттєвих змін, які могли б свідчити про стратегічний поворот на користь однієї зі сторін.

Відбувається запланована ротація вищого командування, як це уявляє Драпатий: спостерігаємо за змінами серед численних командувачів різних військових підрозділів. Чи відбудуться ще якісь зміни – час покаже. На мою думку, варто дати собі можливість оцінити ситуацію принаймні до кінця року, щоб зрозуміти, які наслідки це матиме і які результати нам принесе.

У жовтні головнокомандувач Михайло Драпатий видав указ, що стосується організації роботи ТЦК та СП, а також посилив контроль за ВЛК. Чи є у вашому комітеті вже інформація про практичні наслідки цих рішень? Можливо, у вас є дані про те, як змінилася статистика правопорушень під час мобілізації або чи зменшилася кількість випадків призову осіб, які не придатні до військової служби?

- Так, у нас в комітеті є детальна інформація про ці процеси. Минулого тижня відбулося засідання двох підкомітетів - мого та підкомітету з питань людського капіталу, який очолює моя колега Соломія Бобровська.

В закритому форматі ми провели слухання з керівником Головного управління персоналу Генерального штабу України, представниками Департаменту мобілізації Міністерства оборони України, заступницею міністра оборони та представниками низки військових корпусів. Крім того, минулого тижня відбулося закрите засідання, на якому були присутні начальник штабу та заступник командувача Сухопутних військ, відповідальні за мобілізаційну систему.

Спостерігаються певні зміни в динаміці мобілізаційних процесів, зокрема в контексті вашого запитання: - посилюється контроль за військово-лікарськими комісіями (ВЛК) та їхня відповідальність. Це необхідно для того, щоб вони не визнавали придатними до служби осіб, які не здатні виконувати бойові завдання.

Необхідний кількісний показник уже більш ніж рік тримається на рівні плюс-мінус 30 тисяч на місяць - стільки шляхом мобілізації залучається людей до військ. Але серед цих 30 тисяч була досить немала частина військовослужбовців, які або за віком, або за станом здоров'я не могли реально виконувати бойові завдання.

Отже, ті заходи, про які ви питаєте, уже принесли результати: кількість осіб, придатних до військової служби та виконання бойових завдань, зростає. Як наслідок, зменшується частка тих, хто може бути залучений лише до підтримуючих завдань або роботи в тилу.

Є певні визначені пропорції, яких дотримуються - я їх озвучувати не можу, тому що це інформація з закритим доступом. Але загалом завдяки підвищенню якості складу мобілізованих громадян України, що можуть бути реально залучені до бойових дій, ми задовольняємо потреби, які формує Генеральний штаб. Тобто нових системних проблем із мобілізацією зараз не виникло: ті, які були, не зникли, але нових не з'явилось.

Чи вдалося зменшити рівень конфліктності? Так, це вдалося досягти. Цей факт підтверджується даними моніторингу з відкритих джерел. Конфлікти, пов'язані з так званою "бусифікацією", коли на вулицях затримували військовозобов'язаних або випадкових перехожих і саджали їх у мікроавтобуси, практично припинилися.

До процесу мобілізації залучені військовослужбовці Військової служби правопорядку, і я сподіваюся, що незабаром вони перейдуть у статус Військової поліції. Усе це в сукупності сприяло зниженню рівня конфліктів і правопорушень під час мобілізації з боку військовослужбовців територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. В цілому, ми спостерігаємо позитивну динаміку.

Однак ми все ще чекаємо на розроблені законопроекти від Міністерства оборони України, які Кабінет Міністрів повинен внести до Верховної Ради. У цих документах мають бути включені пропозиції та заходи, які зроблять процес мобілізації більш справедливим. Міністерству оборони необхідно створити алгоритми, які будуть сприйняті суспільством як більш справедливі у контексті мобілізаційних заходів. Наразі їх комітету ці пропозиції не були представлені. Коли вони будуть готові - впевнений, ми зможемо їх обговорити.

Отже, ті зміни, що обговорюються в рамках мобілізації і які, за інформацією, готує Міністерство оборони, ви вважаєте, що це стане набором законодавчих ініціатив?

- Вирішити проблемні питання мобілізації без комплексного підходу ми не можемо. Тому, безперечно, ми очікуємо низку законопроектів, які стосуватимуться і більш системного вирішення питань СЗЧ, і питань, пов'язаних із мобілізаційними заходами.

На жаль, нині ми опинилися в ситуації, коли процеси мобілізації здійснюються досить обмеженим колом учасників. У цьому контексті головну роль відіграють військовослужбовці ТЦК та СП, хоча це не є їхнім основним призначенням. Їхні завдання полягають у забезпеченні проходження військово-лікарської комісії, розподілі між військовими підрозділами та навчальними центрами тощо. Проте, на даний момент, вони фактично стали основними виконавцями всіх мобілізаційних заходів, що призвело до напруженої ситуації та зниження інтересу до військової служби в складі ТЦК та СП.

Окрім цього, до процесу залучається Національна поліція, хоча її співробітники також виявляють небажання брати участь у таких заходах. У цьому контексті керівництво Національної поліції та Міністерства внутрішніх справ висловлює цілком обґрунтовані застереження: поліція повинна сприйматися населенням як інститут, який захищає їхні права.

Коли поліція бере участь у мобілізаційних заходах, громадяни починають менш охоче сприймати її як інституцію, до якої можна звернутися у випадку порушень своїх прав.

Тобто в нас є два суб'єкти - ТЦК та СП і Національна поліція - які забезпечують практично всю мобілізаційну роботу. А закон "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачає, що до цієї роботи мають бути долучені всі: починаючи з усіх центральних органів виконавчої влади - міністерств, інших центральних органів - і закінчуючи органами місцевого самоврядування, соціального захисту населення, охорони здоров'я, освіти і так далі.

Однак ми опинилися в ситуації, коли вони фактично відійшли від цього процесу. Тепер постає питання, яким чином вертикаль виконавчої влади, зокрема Кабінет міністрів, може змусити ті органи, які за законом зобов’язані брати участь у мобілізаційних заходах, виконувати свої функції.

Але, безперечно, потрібні й певні зміни у правах та обов'язках цих суб'єктів. Тому ми від Кабінету міністрів і Міністерства оборони очікуємо комплексного підходу, щоб усі ці питання були вирішені системно, а не точковими рішеннями.

- Чи надходили до вашого комітету пропозиції щодо перегляду нижньої або верхньої межі мобілізаційного віку? І загалом яка позиція більшості в комітеті в цьому питанні?

- Наразі жодних законодавчих пропозицій чи ініціатив щодо збільшення чи зниження мобілізаційного віку військовозобов'язаних громадян України немає. Стандартний діапазон залишається незмінним - 25-60 років. Зрозуміло, що громадяни віком від 50 до 60 років далеко не завжди здатні ефективно виконувати завдання, пов'язані з бойовою службою, тому їх уже мобілізують не так активно, як раніше.

Одночасно, законодавчі акти "Про військовий обов'язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначають, що мобілізації підлягають всі громадяни України у віці від 25 до 60 років. Тому не слід розраховувати на те, що особу у 50 або 55 років виключать із списків мобілізації.

Відповідно до позиції Генерального штабу, Міністерства оборони та головнокомандувача Збройних Сил, основним пріоритетом є призначення на військову службу осіб, які можуть успішно виконувати поставлені завдання. Проте це не свідчить про те, що мобілізація не торкнеться певних осіб.

На даний момент комітет не обговорює можливості змін щодо мобілізаційного віку, ані в бік зменшення, ані в бік збільшення. Можливо, навіть якби виникли пропозиції знизити його з 25 до 20, 22 або 18 років, їх шанси на затвердження в парламенті були б мінімальними.

Можна подивитися, з якими труднощами ухвалюються рішення - навіть ті, що йдуть на користь нашим військовослужбовцям - і яка риторика лунає від окремих колег у парламенті. Наприклад, ми розглядали такий чутливий аспект відстрочки від призову на військову службу, як навчання.

Порівняно з довоєнним часом, кількість осіб віком від 25 до 60 років, які раптом стали студентами, учнями або ліцеїстами в професійно-технічних навчальних закладах, швидко зростає. Це також є законною підставою для отримання відстрочки від військової служби. Коли ми лише обговорювали ці питання в парламенті, деякі колеги висловлювали занепокоєння, що не слід так ставитися до "молоді" у віці 25-45 років, оскільки це може негативно позначитися на їхньому морально-психологічному стані. На жаль, популістські настрої в парламенті домінують.

Які зміни відбуваються в процесі бронювання?

Нещодавно влада знову оновила критерії та регламенти щодо бронювання. Ви висловлювали незадоволення підготовкою цих змін через брак адекватних консультацій з комітетом. Як ви оцінюєте вже ухвалені зміни в цілому, і що, на вашу думку, потребує подальшого перегляду?

Я разом із колегами, зокрема з членами нашого комітету, висловлював незадоволення Кабінету міністрів за відсутність консультацій з нашим профільним комітетом, до компетенції якого входить, зокрема, узгодження подібних питань. Водночас, нам зрозумілі причини, чому уряд вирішив розробити цю постанову.

Ми усвідомлюємо, що це дійсно є серйозною проблемою: система бронювання, яка повинна була слугувати інструментом для підтримки стабільності економіки, частково трансформувалася в комерційний бізнес, що наживається на громадянах, які прагнуть уникнути служби в Збройних Силах та шукають шляхи для отримання бронювання. Існує ряд компаній, які, фактично за гроші, надають громадянам можливість отримати бронювання, оскільки мають статус критично важливих.

Отже, позиція уряду цілком зрозуміла: потрібно переосмислити критерії критичності, визначити, хто може ними зловживати, і запобігти таким зловживанням. Проте не слід використовувати однакові підходи для всіх суб'єктів і просто знижувати кількість заброньованих на певний відсоток, щоб мати можливість мобілізувати цих людей до Збройних Сил.

На мою думку, фінальний варіант є більш обґрунтованим: для компаній оборонно-промислового сектору він передбачає зниження частки заброньованих з 100% до 95%. У той же час, підприємства, які отримали статус критично важливих та пройшли відповідну перевірку, матимуть можливість продовжувати свою діяльність у теперішньому форматі.

Загалом, ідея перегляду критеріїв є слушною, адже кількість заброньованих місць зростає дуже швидко, і це частково є наслідком зловживань. Однак, у цьому процесі Державне бюро розслідувань, Національна поліція та інші правоохоронні органи повинні діяти активніше: виявляти конкретні випадки зловживань і притягувати винних до відповідальності. Це також могло б стати стримуючим фактором для тих, хто має намір використовувати бронювання як спосіб заробітку.

Вважаю, що остаточна версія постанови досягне необхідного балансу, про який я згадую. При цьому, ми продовжимо зусилля, щоб не зашкодити, передусім, підприємствам оборонної промисловості та ключовій інфраструктурі.

- Те, що ми зараз бачимо від уряду - це вже фінальний варіант чи документ ще будуть допрацьовувати?

Ми існуємо в умовах постійних змін, тому складно визначити остаточний варіант. Проте, вважаю, що критерії, прописані в постанові Кабінету Міністрів про бронювання, а також діяльність координаційного центру, який розроблятиме методичні рекомендації для класифікації підприємств як критичних, повинні стабілізувати ситуацію і зменшити можливості для зловживань.

У середньостроковій перспективі це, ймовірно, стане останнім вибором. Якщо під час виконання роботи виявляться недоліки, ми їх виправимо.

Реформа Служби безпеки України та кадрові зміни в Міністерстві оборони.

Нещодавно ви оголосили про заплановане заслуховування у комітеті за участю виконуючого обов'язки голови Служби безпеки України Олександра Поклада. Чи вже відбулася ця зустріч? Якщо так, поділіться, будь ласка, своїми враженнями та інформацією про її перебіг.

- Розмова відбулася у вівторок (10 листопада, - ред.) на закритому засіданні комітету. Пан Поклад розповів про ситуацію з його підлеглими, які є фігурантами справи "Карфаген" - їх усунули від виконання обов'язків.

У цій ганебній ситуації, яку викрили представники Національного антикорупційного бюро, виявлено факти злочинних дій, зокрема з боку співробітників Служби безпеки України. Важко було сподіватися на те, що виконуючий обов'язки голови СБУ зможе надати якісь переконливі аргументи для виправдання себе або ж своєї структури. Ми заслухали його доповідь в закритому режимі, тому, звісно, не можу розголошувати її зміст.

Єдине, що можу зазначити: за результатами цього засідання та обговорення в комітеті ми отримали запевнення від виконуючого обов'язки голови СБУ, що він підтримує масштабну реформу Служби безпеки України. Мова йде про те, щоб остаточно усунути повноваження СБУ, які дозволяють їй втручатися в економічні сфери, а також щоб Служба нарешті перетворилася на виключно контррозвідувальний орган, що гарантує національну безпеку України.

У комітеті активно ведеться робота над перетворенням існуючих напрацювань стосовно правового статусу СБУ в остаточний законопроект, який стане законодавчим актом і ініціює реформу. Це, зокрема, повинно сприяти запобіганню загрозам, подібним до тих, що ми спостерігаємо у справі "Карфаген".

Проте в умовах війни необхідно з обережністю підходити до реалізації таких реформ. Служба безпеки складається з двох ключових елементів: один відповідає за виконання бойових завдань безпосередньо на лінії фронту, а інший - за запобігання терористичним загрозам з боку ворожих агентів на території країни та протидію штучному дестабілізуванню внутрішньої політичної ситуації. Ці завдання повинні залишатися пріоритетними для СБУ, тому будь-які зміни ми будемо впроваджувати з максимальною обережністю.

Водночас я не схвалюю ідею повного відкриття декларацій співробітників Служби безпеки України, оскільки це може призвести до значних ризиків. На мою думку, має існувати закрита система, до якої, безсумнівно, матимуть доступ працівники Національного агентства з питань запобігання корупції. Вони зможуть проводити перевірки щодо способу життя, рівня і обґрунтованості доходів співробітників СБУ, проте ця інформація не повинна бути доступною для широкого загалу.

Комітет також підтримує таку ідею. Тому під час розгляду відповідних законодавчих ініціатив ми намагатимемося створити захищені контури, які, з одного боку, не дозволять працівникам СБУ чи розвідувальних органів отримувати на своїх посадах доходи, крім заробітної плати, брати участь у корупційних схемах, а з іншого - убезпечать їх від розкриття інформації, яку може використати ворог.

Ваша колега в парламенті, Мар'яна Безугла, в інтерв'ю для РБК-Україна висловила думку, що до кінця року або на початку весни 2027 року може відбутися зміна на посаді міністра оборони Євгенія Хмари. Чи дійсно ведуться такі переговори і чи вважаєте ви, що є підстави для обговорення потенційної заміни міністра?

На мою думку, сьогодні міністр демонструє чітку та організовану діяльність у Міністерстві оборони. Активно проводиться пошук найбільш ефективних керівників для різних напрямків – нещодавно було призначено ще одного заступника міністра. Щодо чуток про можливу заміну Євгенія Хмари, я їх не чув. На жаль, спроби видавати певні чутки за майбутні плани президента та Верховної Ради щодо змін у керівництві силових структур використовуються ворогом для підриву нашої обороноздатності в умовах війни.

Тому я не маю наміру коментувати чутки. Не чув жодних підтверджених відомостей, які б свідчили про загрозу для Євгенія Хмари на посаді міністра. В умовах війни оцінка ефективності роботи міністра має сенс лише через рік після його призначення. Тому вважаю, що цього року навряд чи відбудуться радикальні зміни у керівництві Міністерства оборони або у військовому командуванні.

Бюджет на оборону та потенціал української оборонної промисловості

- У проекті бюджету до першого читання на потреби Сил безпеки і оборони передбачено 4 трильйони 885 мільярдів гривень. Чи достатньо в цій сумі коштів для фінансування потреб Збройних Сил? Що може залишитися недофінансованим і, якщо коштів бракуватиме, за рахунок чого це можна закрити?

Звісно, ні. Ці фінансові кошти не здатні забезпечити належну роботу сектору безпеки та оборони на потрібному рівні, який би нас влаштовував. Зрозуміло, що можливості Росії та України не підлягають порівнянню, однак коли військові витрати країни-агресора в рази, а іноді навіть у десятки разів перевищують наші, стає очевидним, що наші ресурси є недостатніми.

Протягом усіх п'яти років повномасштабної війни, коли розглядаються бюджетні декларації та вимоги Міністерства оборони, а також інших елементів сфери безпеки і оборони, таких як розвідка, Державна прикордонна служба та Національна гвардія, ми постійно стикаємося з однаковою проблемою: реальні потреби сектору безпеки і оборони в кілька разів перевищують фінансові можливості, які ми здатні надати.

Водночас усю дохідну частину державного бюджету - тобто всі доходи, які держава збирає - ми спрямовуємо виключно на сектор безпеки і оборони. Усі інші сфери - соціальний захист, освіта, культура, наука, медицина тощо - фінансуються за рахунок зовнішніх донорських надходжень або зовнішніх запозичень.

Завдяки зусиллям президента, уряду та активній парламентській дипломатії, нам вдалося домогтися того, щоб частина фінансової підтримки від наших партнерів могла бути використана також для потреб у сфері безпеки та оборони. У 2022, 2023 і 2024 роках грантова чи безповоротна допомога від партнерів мала певні обмеження, які не дозволяли витрачати ці кошти на оборонні цілі, а тільки на гуманітарні та соціальні програми. Навіть частина єврокредиту в обсязі 90 мільярдів євро тепер спрямовується на зміцнення сектору безпеки та оборони.

Якщо подивитися на тематику зустрічей президента, гроші - питання номер один, тому що потреби сектору безпеки і оборони значно перевищують наші можливості. Тому ми спільними зусиллями шукаємо будь-які фінансові ресурси, які можуть посилити наш оборонно-промисловий комплекс.

Динаміка розвитку є вражаючою: новаторські рішення, які ми здатні швидко тестувати в умовах реального бойового застосування, роблять досягнення нашої оборонної промисловості та виробників надзвичайно привабливими для партнерів.

Якщо розглядати прогнози та тенденції розвитку нашої оборонно-промислової комплексу до 2027 року, в яких сферах Україна зможе самостійно задовольнити потреби своїх збройних сил, а в яких ще буде значна залежність від іноземних технологій та комплектуючих?

На сьогоднішній день Україна має можливість самостійно виробляти більшість видів озброєння, що застосовуються Збройними Силами, за винятком систем протиповітряної оборони та, ймовірно, авіаційної складової. Таким чином, потенціал нашої оборонної промисловості в значній мірі визначається фінансовими ресурсами, які є у розпорядженні.

Ми вже здатні виробляти дронів не лише у кілька разів більше, а, ймовірно, в десятки разів перевищуючи можливості держави щодо фінансування та закупівлі для оборонних потреб. У нас є чимало інноваційних розробок у галузі мідл-страйків, діп-страйків та ракетних систем, які можуть завдавати удари глибоко в тил противника.

Є інноваційні розробки у сфері лазерної зброї, активно працюємо над виробництвом боєприпасів. Водночас артилерійська війна вже не така інтенсивна, як у 2022-2024 роках, і зараз переважають саме дронові засоби. Але ми продовжуємо працювати і над пострілами 122-го, 152-го та 155-го калібру. Щодо 155-го калібру певна залежність від партнерів усе ще зберігається: ми освоїли його виробництво, але наших спроможностей поки недостатньо, щоб закрити всі потреби.

Ключова залежність - системи протиповітряної оборони, які здатні протидіяти балістичним ракетам. На жаль, є лише одна апробована система, яка продемонструвала такий результат - Patriot PAC-3. Інша критична залежність - ракети для систем ППО, зокрема класу "земля - повітря" і "повітря - повітря".

Є завдання компенсувати цю залежність власними виробничими можливостями. Але це не так швидко, як хотілося б, адже йдеться про дуже високотехнологічні, дорогі рішення, які потребують часу.

Що наразі заважає широкому впровадженню реактивних дронів-перехоплювачів? Або, може, ми вже на порозі їхнього масового використання?

- Проблема в тому, що засоби повітряного нападу, які сьогодні використовує Росія - зокрема "Герань-5" і "Герань-6" - це вже не ті безпілотники, які ми бачили на початку війни. По суті, це вже крилаті ракети. Саме такий підхід першою продемонструвала Україна, а президент назвав його "дроном-ракетою". Росія зараз максимально нарощує використання таких дронів-ракет.

Реактивні "шахеди" та інші безпілотники здатні розвивати швидкість від 500 до 1000 кілометрів на годину, подібно до крилатих ракет. Це ускладнює їх перехоплення навіть для реактивних літаків-перехоплювачів. Коли безпілотник рухається зі швидкістю приблизно 800 кілометрів на годину, перехоплювач має підтримувати таку ж або вищу швидкість. За таких обставин досягти ефективного знищення цілей за допомогою кінетичних методів стає вкрай важким завданням.

Найефективніший засіб протидії таким реактивним цілям - системи протиповітряної оборони, тобто ракетні технології: ракети класу "земля - повітря" і "повітря - повітря".

Це може бути літальний апарат, що використовує ракети для знищення реактивних "шахедів", або ж система протиповітряної оборони на землі. Разом із перехоплювачами також досягаються значні результати. Чому їх ще не використовують у великих масштабах? Справа в тому, що це надзвичайно складне технологічне завдання. Проте ми працюємо над його вирішенням: наші виробники регулярно демонструють нові моделі перехоплювачів, ми їх тестуємо, і, на мою думку, це суттєво покращить ефективність знищення повітряних цілей.

- Ви згадали "Герань-6". Тобто Росія вже має і такий апарат?

Це інформація, отримана з наших розвідданих, яка допомогла визначити, що саме це за апарат. В даний момент Росія проводить його тестування. Він зможе розвивати швидкість до 1000 км/год і нести значну бойову частину. Нам слід підготуватися до цього виклику.

Це ще раз акцентує на необхідності зміцнення нашої системи протиповітряної оборони, вдосконалення українських ракет класу "земля - повітря" та "повітря - повітря", а також використання всіх можливостей партнерів для збільшення їхньої кількості.

- Раніше ви казали, що за умови ухвалення законопроекту про Космічні сили їх можна буде сформувати до кінця 2027 року. Парламент уже ухвалив цей законопроект у першому читанні. Як, за вашим прогнозом, він рухатиметься далі і коли можливе друге читання?

По-перше, я впевнений, що ми серйозно відстаємо у впровадженні закону про Космічні сили. Ось один приклад: законопроект щодо Космічних сил був зареєстрований у травні 2025 року. На той час лише менш ніж десять країн світу вже мали повноцінні військово-космічні підрозділи у своїх збройних силах, серед яких були Сполучені Штати, Велика Британія, Франція, Китай, Росія, Північна Корея, Канада та кілька інших держав.

Протягом півтора року після подання нашого законопроекту ще близько десяти держав вирішили створити свої космічні військові підрозділи. Отже, ми безперечно відстаємо від інших.

Тиждень тому ми справді ухвалили законопроект у першому читанні. Він дуже простий і фактично складається з кількох слів: доповнити Закон України "Про Збройні Сили України" окремим видом - Космічними силами. Тому його винесення на друге читання - радше питання політичних взаємовідносин, оскільки 99 відсотків парламентарів були готові ухвалити документ за основу і в цілому.

Вважаю, що на найближчому пленарному тижні ми зможемо підготувати його до другого читання. Термін для подачі законодавчих пропозицій та поправок зменшено вдвічі – до семи днів. Таким чином, у законопроекту є всі можливості потрапити до сесійної зали для другого читання і в цілому вже в рамках цього пленарного тижня.

Зважаючи на те, що ініціативу щодо створення Космічних сил підтримують усі ключові інстанції — від Офісу президента до Міністерства оборони та верхівки Збройних Сил — я маю надію, що після прийняття закону головнокомандувач видасть відповідні накази для формування нового командування, яке розпочне розвиток необхідних можливостей.

Слід зазначити також, що Україна стала частиною клубу космічних держав. Ми володіємо ресурсами, здатними швидко створити повноцінні Космічні сили: у нас є засоби для виведення космічних апаратів на орбіту, ракетоносії, які ми вже тричі тестували під час війни, причому дві команди працювали паралельно; повністю готова наземна система управління космічними апаратами; а також військові й цивільні формування, які можуть бути швидко інтегровані в Космічні сили за наявності централізованого державного рішення.

Тому я зберігаю оптимізм: до кінця 2027 року ми можемо сформувати повністю самостійну компоненту Космічних сил, яка щонайменше матиме спроможності у сфері розвідувальних супутників, ракетоносіїв для протидії засобам повітряного нападу та у сфері космічного зв'язку.

На сьогоднішній день існує нагальна потреба в інтеграторові, який зможе з'єднати усіх, хто займається цим напрямком. Як у приватному, так і в державному секторі вже існує чимало інженерних команд, які усвідомлюють важливість розробки українського аналога Starlink.

Тому команди вже працюють над тим, щоби створити вітчизняний аналог Starlink. Треба враховувати й те, що Росія дуже активно розвиває власні системи, зокрема угруповання "Рассвєт" та ще одну систему з відповідними засобами зв'язку.

Я маю амбіційну мету разом з партнерами, які вже володіють космічними технологіями, створити "космічну коаліцію", подібну до повітряної. Вірю, що Великобританія, США, Франція та інші союзники допоможуть нам прискорити наш розвиток. У нас є всі можливості для того, щоб протягом року показати значні результати.

#

Читайте також

Найпопулярніше
Замкнена вертикаль. Що таке Вищий антикорупційний суд і чому його створення бояться політики?
Запит на справедливість або популізм?
Субсидія за новими тарифами: чи вистачить в бюджеті грошей
Актуальне
18 листопада: яке сьогодні свято, прикмети, звичаї та заборони цього дня
"Десять презентів для Путіна – жодної вигоди для Трампа" - Вісті Весь Харків.
Президент Росії Володимир Путін висловив думку про те, що економічний тиск втратив свою ефективність, повідомляє Anadolu Agency.
Теги