Козирна карта Сі: Чому Пекін контролює ринок рідкоземельних металів і які кроки планує зробити Захід для зміни цієї ситуації.

Китай перетворив рідкоземельні елементи на потужну геоекономічну зброю сучасності, контролюючи більшість світового видобутку та переробки. Чи зможуть США та їхні союзники розірвати цю залежність?

Рідкоземельні елементи (РЗЕ) набули значення важливого чинника у геополітичному суперництві між США та Китаєм, а також їхніми союзниками. Ці елементи поступово стали незамінними для створення широкого спектру сучасних технологій: від мікрочіпів і сонячних панелей до гібридних автомобілів, супутників, лазерних систем та винищувачів.

Пекін не лише домінує у "рідкоземній гонці", а й утримує монопольні позиції, контролюючи приблизно 70% видобутку та 90% переробки цих металів. Тому не дивно, що Сі Цзіньпін активно використовує цю перевагу як важіль у торгівельній та геополітичній боротьбі, постійно змінюючи обмеження на експорт.

Після зустрічі між Сі та Дональдом Трампом 30 жовтня Китай знову на деякий час послабив певні обмеження. Проте, в той же час, було введено ряд нових правил, які експерти вважають спробою промислового шпіонажу.

Минулого року Китай видобув приблизно 270 тисяч тонн рідкоземельних елементів, в той час як США видобули лише близько 45 тисяч тонн. Тому не дивно, що Трамп проявляє інтерес до Ґренландії та України. Для нього це не лише питання піару, а також спроба вплинути на ситуацію на стратегічному ринку рідкоземельних матеріалів.

Як Китай став монополістом на ринку і перетворив це у геоекономічну зброю? Як Вашингтон намагається знизити залежність від КНР і скільки часу це займе?

Хоча назва "рідкоземельні елементи" і наводить на думки про їхній дефіцит, проте насправді вони не такі вже й рідкісні: у помірних кількостях вони містяться у земній корі, а деякі навіть більш поширені, ніж золото, мідь, платина чи свинець.

Проте нюанс полягає у тому, що вони майже ніколи не зустрічаються в чистому вигляді, змішуючись з іншими мінералами, що ускладнює їх видобуток і розділення. Поклади цих елементів рідко можна виявити у таких концентраціях, аби видобуток був економічно доцільним.

Окрім Китаю, запаси рідкісноземельних елементів можна знайти в США, Росії, Канаді, В'єтнамі, Австралії, Індії, а також у деяких країнах Африки та Латинської Америки. Крім того, на Ґренландії виявлено поклади 43 з 50 мінералів, які Вашингтон класифікує як критично важливі. Тому не дивно, що цьогорічні заяви Дональда Трампа про намір включити цей острів до складу США викликають особливу увагу.

Рідкоземельні елементи зазвичай класифікують на дві категорії: легкі та важкі. Ці групи відрізняються як процесом видобутку, так і методами обробки. Експерти ринку підкреслюють, що Китай займає домінуючу позицію, зокрема у сфері переробки важких рідкоземельних металів. Згідно з оцінками британської консалтингової компанії Benchmark Mineral Intelligence, близько 99% світового обсягу переробки важких рідкоземельних мінералів припадає на китайські підприємства.

Чому рідкоземельні елементи стали настільки важливими? Завдяки своїм неповторним фізичним, магнітним і хімічним характеристикам, вони виконують критичну функцію у виробництві магнітів, які зберігають свої якості протягом тривалого часу без потреби у зовнішньому джерелі енергії. Це перетворило їх на незамінні складові для різноманітних високотехнологічних продуктів — від напівпровідникових пристроїв, ноутбуків і смартфонів до гібридних автомобілів, вітрових турбін і сонячних панелей.

Важливе значення вони мають і для оборонної сфери: їх, застосовують, зокрема, у двигунах винищувачів, системах наведення ракет, супутниках, протиракетній обороні та системах зв'язку. Наприклад, один винищувач F-35 містить понад 400 кілограмів рідкісноземельних металів.

Колись Сполучені Штати вважалися самодостатніми у забезпеченні РЗЕ, проте Китай за останні 20-30 років перетворився на домінуючого гравця на ринку. Через високі витрати видобуток цих мінералів зазвичай нерентабельний для гірничодобувних компаній. Тому відповідні родовища в США та Австралії закривались. Натомість на КНР уже припадає близько 70% видобутку і 90% переробки РЗЕ. Завдяки чому Пекіну вдалось досягнути такого домінування?

Китай розпочав інвестиції в усі етапи ланцюга постачання мінералів ще в 1980-х роках: видобуток, хімічне розділення, виробництво магнітів, переробка та технології сплавів. Комуністичний уряд використовував жорстке регулювання та величезні субсидії для підтримки місцевих промислових гігантів. Внаслідок цього, значні досягнення Пекіна в цій сфері стали помітними ще понад десять років тому.

Тоді виникли занепокоєння, що Китай може почати використовувати свою ринкову позицію як "картку" у торгових конфліктах та геополітичній напрузі з США і їхніми партнерами. "Перший дзвіночок" пролунав ще у 2010 році, коли КНР, реагуючи на територіальну суперечку, зупинив експорт рідкоземельних елементів до Японії.

У 2019 році, під час першого терміну президентства Трампа, у розпал торгової конфронтації між США та Китаєм, Пекін неодноразово натякав на можливість зменшення експорту мінералів у відповідь на дії Вашингтона. Тоді ж Сі Цзіньпін охарактеризував ці природні ресурси як "вкрай важливі для стратегії".

Сьогодні політика Сі, яка полягає у маніпуляціях з введенням чи скасуванням обмежень на експорт, стала звичним явищем. Наприклад, після того як Трамп оголосив про "митну війну" у квітні, підвищивши мита для Китаю до 145%, Пекін оперативно зупинив експорт мінералів і магнітів.

Після зустрічі між Сі та Трампом 30 жовтня, в результаті якої була досягнута угода щодо однорічної торговельної співпраці, Китай вирішив скасувати заборону на постачання галію, германію та стибію до Сполучених Штатів. Однак, контроль за експортом в Пекіні залишився в силі: вантажовідправники повинні попередньо отримувати ліцензії для здійснення поставок.

Фірми, що звертаються за закупівлею рідкоземельних металів у Китаї, тепер зобов'язані надавати вичерпну інформацію про кінцеве призначення цих матеріалів, деякі з яких є конфіденційними. Це викликає серйозні занепокоєння, особливо серед виробників озброєнь.

Китайська Народна Республіка фактично трансформує свої механізми експортного контролю у форму промислового шпигунства. "Вимоги щодо кінцевого використання рідкоземельних елементів, складні бюрократичні перешкоди та контроль над планами постачання готової продукції представляють собою, по суті, витончену форму промислового шпигунства", - зазначив Якоб Куллік з Технічного університету Хемінца.

Незважаючи на тиск з боку США, пов'язаний із митами, експерти підкреслюють, що Пекін здатний зберігати лідерство на ринку рідкоземельних елементів ще протягом тривалого часу. Китай продовжує контролювати основну частину постачання 17 критично важливих мінералів, які використовуються у виробництві напівпровідників, лазерних технологій, оптики та чутливих оборонних систем.

Запаси Китаю становлять 44 мільйони тонн, що перевищує кількість запасів Бразилії (21 мільйон тонн), Індії (6,9 мільйона тонн) та Австралії (5,7 мільйона тонн) разом узятих. У 2024 році Пекін здобув приблизно 270 тисяч тонн рідкісноземельних елементів, в той час як США видобули лише близько 45 тисяч тонн.

"Ми не виявили нових родовищ рідкоземельних елементів, оскільки недостатньо активно їх шукали. Однак зараз, коли їх стратегічне значення стало зрозумілим, ситуація починає змінюватися. Час від часу з'являються повідомлення про відкриття нових родовищ", - зазначає експерт Центру європейської політики (CEPA) Енріке Данс.

Він зазначив, що США та Європейський Союз вступають у змагання щодо диверсифікації своїх постачань: держави та підприємства шукають альтернативні видобувні джерела, заводи з переробки, які не належать Китаю, а також технології, що допомагають зменшити залежність від КНР.

Вже є певні обнадійливі новини. Наприклад, європейські компанії планують виробництво магнітів без РЗЕ та інвестують у переробку критичних металів. А новий закон ЄС про критичні сировинні матеріали заохочує розвиток місцевого видобутку та переробки. Водночас у Великій Британії завод Pensana Salt End прагне покрити 5% світового попиту на неодим і празеодим.

До того ж, цьогоріч в естонській Нарві відкрився завод з виробництва рідкісноземельних магнітів. Заходи для диверсифікації поставок та інвестиції в проєкти за межами КНР вживають і великі азійські економіки: Японія та Індія.

Однак зусилля західних країн зменшити свою залежність від постачань з Китаю поки що не дають швидких і задовільних результатів. Щоб змінити існуючу ситуацію, знадобиться щонайменше десятиліття, якщо не більше.

Згідно з оцінками Adamas Intelligence, при умові "стабільної політики та інвестиційної підтримки" Сполученим Штатам і їхнім партнерам, може знадобитися від 10 до 15 років для формування ланцюга постачання, здатного задовольнити зростаючі потреби.

На сьогоднішній день Сполучені Штати імпортують приблизно 10 тисяч тонн рідкісноземельних магнітів щорічно, тоді як Європейський Союз отримує понад 25 тисяч тонн. У обох регіонах спостерігається значне зростання попиту на ці магніти, і, за прогнозами Adamas Intelligence, ці обсяги можуть зрости в кілька разів протягом наступного десятиліття, що підкреслює глобальну залежність від китайських постачань.

Данс акцентує увагу на обмежених можливостях США: на шахті California Mountain Pass досі не застосовуються передові технології хімічного розділення та виробництва магнітів. За його словами, Пентагон виділив кошти на створення ланцюжка "від шахти до магніту" до 2027 року, але реалізація такої амбітної мети зовсім не гарантована, особливо для важких металів, таких як диспрозій і тербій, де Китай має майже повну монополію.

У світлі можливого загострення конфлікту навколо Тайваню, режим Сі використовує свою домінуючу позицію на ринку рідкоземельних елементів і поступово розмиває кордони між цивільними та військовими секторами промисловості. Він вимагає, щоб усі міжнародні угоди, пов'язані з цим ринком, укладалися на умовах Китаю.

"З огляду на довгострокову перспективу, колективний Захід повинен діяти рішуче та оперативно. США, Європейський Союз, Канада, Австралія та Японія повинні об'єднати зусилля в спільних ініціативах, щоб зменшити цю важливу залежність. На кожен крок, зроблений Китаєм, необхідно відповідати інноваційними проривами", - зазначає Данс.

Він зазначає: BMW і Renault вже розробляють гібридні двигуни, які не використовують РЗЕ, а гірничодобувні компанії працюють над розробкою ефективних процесів розділення або використання замінників.

"Якщо яка-небудь з цих технологій стане економічно вигідною, це може суттєво послабити позиції Китаю. Проте наразі контроль Китаю над цим сектором надає йому значну перевагу під час переговорів," - підсумовує експерт.

Не дивно, що Трамп намагається постійно укладати угоди щодо розвитку родовищ з іншими державами. Контракт із Пакистаном, інвестиції у проєкти з видобутку рідкісних металів в Австралії та мінеральна угода з Україною, яка має поклади літію, берилію, графіту, титану та інших важливих металів - частина цієї стратегії.

Експерти вважають, що наявність контрактів не є достатньою умовою. Наприклад, Австралія, незважаючи на великі запаси важливих мінералів, не зможе самостійно замінити Китай: її ресурси становлять лише приблизно одну сьому частину від китайських.

Основним викликом, що стоїть перед диверсифікацією постачання мінералів, є необхідність нарощування власних можливостей у сфері переробки та збагачення. За словами експерта Чиказької ради з глобальних питань (CCGA) Карла Фрідхоффа, Вашингтону та його партнерам слід зосередити свої зусилля саме на цих двох ключових етапах. Він зазначає, що без контролю над середньою ланкою виробництва США та Європейському Союзу доведеться відправляти рідкісноземельні елементи на обробку до Китаю.

"Доки не запрацює нове західне виробництво, КНР використовуватиме свій вплив на постачання, щоб забезпечити собі пільги в галузі технологій чи мит та доступу до ринків. Пекін також стимулюватиме високотехнологічні галузі "оселятися" саме в Китаї", - прогнозують в CEPA.

Але навіть за наявності сильної політичної волі, процес отримання дозволів, фінансування та технічного нарощування цих складних проєктів не можна швидко прискорити, каже Росс Чандлер з Австралійського національного університету. Він описує зусилля щодо зменшення залежності від Китаю як "процес, що триватиме кілька десятиліть".

Створення нових збагачувальних комбінатів, які б відповідали суворим екологічним нормам західних країн, може виявитися високовитратним і тривалим процесом. "Необхідно спростити процедури отримання відповідних екологічних дозволів", - визнають представники німецького ВПК. Переробка рідкоземів також вимагає величезних витрат електроенергії та води, що може викликати протидію з боку населення.

У Вашингтонському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) підкреслили, що Китай має "унікальний технологічний потенціал у сфері обробки рідкісноземельних елементів, зокрема у методах екстракції за допомогою розчинників", що є надзвичайно важливим і складним процесом.

Водночас, за даними аналітиків, західні компанії стикаються з викликами через обмежений доступ до робочої сили, недостатні можливості у сфері наукових досліджень і розробок, а також через вже згадані екологічні регуляції.

Чи існує вихід із цієї ситуації? Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) закликає адміністрацію США розробити план для відновлення технічних навичок у галузі рідкісноземельних елементів та організації центрів їх переробки. Проте експерти попереджають, що для успіху необхідні не лише сировина за конкурентоспроможними цінами, а й стабільний доступ до доступної електроенергії, ефективна транспортна інфраструктура, сучасні технології переробки та кваліфікований персонал. Однак навіть за цих умов домінування Китаю на цих ринках, ймовірно, збережеться у найближчому майбутньому.

Проте, експерти CSIS підкреслюють, що у Заходу немає альтернативи, окрім як пришвидшити свої дії. "Якщо не вжити термінових і скоординованих заходів, шанси на протидію глибоко укоріненій владі Китаю зменшуватимуться, ставлячи під загрозу важливі технології, галузі та національні інтереси", — зазначили фахівці.

Китай маневрує рідкоземами як важливим інструментом тиску, особливо у конфлікті з США. Однак німецька оборонна промисловість, що є одним з основних постачальників озброєння для України, також може опинитися у складній ситуації. На початку листопада Європейська комісія визнала, що питання про те, чи поширюються угоди між Пекіном та Вашингтоном щодо експорту рідкоземів на країни ЄС, досі залишається невирішеним.

Як німецька оборонна промисловість реагує на дії Китаю? За словами глави Федерального об'єднання підприємств оборонної промисловості (BDSV) Ганса Крістофа Ацподіна, у секторі не спостерігається паніки. Він зазначає, що промисловість Німеччини споживає "відносно незначні обсяги" рідкоземельних металів у порівнянні з іншими галузями, і компанії вже вжили заходів для забезпечення стабільності виробництва в найближчому майбутньому.

Однак фахівці підкреслюють ймовірність виникнення дефіциту рідкоземельних елементів. "У разі крайньої потреби ключове питання полягає в тому, звідки оборонні промислові компанії зможуть отримати альтернативні постачання. І в цій ситуації справи дійсно складні", - зазначив Куллік.

Ацподін погоджується, що раніше для Німеччини імпорт та переробка в Китаї завжди були найпростішим варіантом забезпечення РЗЕ, але тепер повністю залежати від КНР неможливо. Проте далі слів справа поки не пішла. За словами Кулліка, влада і приватний сектор перекладають відповідальність один на одного.

Те, до чого лише прагнуть США й Німеччина, певною мірою вдалось Японії. Після перекриття Пекіном всього експорту рідкоземів у 2019 році Токіо значно знизив свою залежність від поставок з КНР.

Великі оборонні компанії Німеччини наразі запевняють, що їх постачання сировини не під загрозою. "Проте Китай, маючи монополію на рідкоземні елементи, володіє потужною геоекономічною зброєю. Якщо Пекін продовжить її використовувати, це може значно ускладнити або затримати процес модернізації озброєння Бундесверу", - зазначає Куллік.