Земля наших дій та бажань.

Четвертий рік масштабної війни в контексті 11-річного конфлікту між Росією та Україною, відзначений безперервними бойовими діями на найгарячіших фронтах, не сприяє розвитку глибоких футуристичних роздумів щодо майбутнього.

Коли горизонт планування звужений до ще хоча б один раз: ще хоча б один світанок, одне горнятко кави, одна зустріч із рідними людьми.

І все ж мислити варто. Бо це тотальна екзистенційна війна в усіх просторах і часах. Війна тепер і за минуле, і за майбутнє. Війна за зміст.

"Вишневий сад біля нашої оселі", про який ми так часто фантазували на нашій віддаленій хутірській території, несподівано, але в цілому передбачувано, перетворився на центр глобальних подій, що можуть або вже призвели до спалаху третьої світової війни.

Хитку ілюзію стабільності постокупаційного періоду зруйновано вщент.

Чи настав той момент, коли варто мріяти? Саме зараз – найкращий час для цього.

Україна має шанс стати великою державою, або ж її існування може зникнути зовсім. Це істина, закріплена в геополітичних та історичних реаліях.

Для досягнення величі необхідно бути відкритими до значних дій та амбітних задумів.

На шляху до нашої величі стоїть крайня світова кочова імперія. Правда в тому, що на одному геополітичному просторі не можуть співіснувати велика Україна й імперська Москва. А вона можлива лише така та імперська.

Зруйнувати Московію як імперську структуру та дати змогу природному формуванню її території у вигляді справедливих національно-державних одиниць – це єдина реальна мета могутньої України. Тільки на цьому шляху можна реалізувати концепцію активної Великої України, яка стане сильним моральним авторитетом у світі, захищаючи свободу кожної нації та особистості.

Україна була і природним ­політичним кордоном Заходу, і досить часто місцем зіткнення цивілізацій. Як тепер модно казати, фронтиром.

А також землею, що не терпіла рабства та несвободи. Згадаємо про наше природне вічове право, яке слугувало потужним інструментом навіть під час Київської імперії. Саме тут виникли перші виборні правителі, і загалом ця місцевість завжди була осередком свободи. Ще до Французької революції, в епоху Гайдамаччини, зародилося гасло національної та соціальної справедливості: "Україна без холопа і без пана". Будучи самобутньою, Україна органічно поєднувала в собі елементи Заходу і Сходу, залишаючись завжди європейською, але водночас унікальною частиною Європи.

У часи, коли Україна перебувала під владою чужих сил, Степан Ленкавський сформулював короткий символ віри (Декалог) для покоління борців за свободу. Він починався з принципу: "Отримаєш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї". Сьогодні, щоб забезпечити виживання Європи, підтримати мир і зберегти геополітичну стійкість, Україні необхідно втілити 10-ту заповідь цього Декалогу. Це передбачає розширення впливу, слави, багатства та території Української держави та нації.

Сила

XXI століття характеризується суттєвими і драматичними змінами на глобальному рівні. Геополітичні акценти пересуваються, традиційні структури світового порядку зазнають руйнації, і на їх місці формується нова система, що базується на принципі сили.

Після того, як США втратили свою домінуючу роль у світовому управлінні, виникає безліч тріщин, в яких з'являються нові регіональні лідери, поряд з неминучими невдачами. Мораль, міжнародне право, вираження співчуття, обурення, обіцянки та нездійснені зобов'язання — все це перетворюється на непотріб, що дискредитує старі поняття, правила та інституції.

Прекрасний світ новий - це світ фізичного протистояння, новітнього варварства, конкуренції за традиційні ресурси й нових незвіданих викликів на зразок ШІ.

Україна розташована в ключовій зоні глобального розлому Гартленда, і щоб уникнути повторення минулих помилок, нам необхідно зміцнити свої позиції.

Для цього потрібно гармонійно поєднати наші сильні сторони — унікальну здатність нації до самоорганізації в критичних ситуаціях, безпосереднє народовладдя (обговорення та ухвалення рішень через віче чи майдан) та військово-політичну організацію держави в умовах криз (саме такі форми державності, як дружинна княжа держава, Військо Запорозьке як автономна одиниця та УПА як армія-держава, виявилися найефективнішими в нашій історії).

Україна - не острів, а серце зіткнення інтересів у Євразії. Тому сильна армія та мілітарний дух нації нині лежать на вістрі сили нації. Після московсько-української війни українська армія стане армією номер один у Європі. Водночас треба розв'язувати завдання з підготовки нації - від дитячого виховання, військово-патріотичного вишколу молоді, загального військового вишколу населення до формування територіальної оборони та дієвого народного резерву.

Основою потужності нації, безумовно, є її ідентичність. Наша мета полягає не в тому, щоб просто повернутися до традиційних вишиванок, а в тому, щоб знову відкрити їх значення. Саме через міцну ідентичність, глибоке відчуття історії, традиції та віру ми можемо зберегти психологічне благополуччя нації. Справжня сила українського народу полягає в підтримці органічних спільнот: сім'ї, родини та роду. Це дозволить нам протистояти загрозам футурошоку та руйнування людської сутності, а також зберегти органічність, історичність і солідарність. В кінцевому підсумку, це допоможе нам усвідомити нашу національну місію та бачення.

Достаток

Ясно, що економіка та технологічний розвиток є ключовими складовими сили й добробуту держав та народів. Протягом 31 року олігархічна система та сировинна економіка стримували природний розвиток підприємницької діяльності українського народу. Війна завдала значних збитків економіці, але водночас відкриває можливості для створення нової економічної системи, що функціонуватиме в інтересах нації. Це має базуватися на принципах економічного націоналізму, вільної конкуренції всередині країни та елементах неопротекціонізму. Важливо також утримувати контроль над критично важливими ресурсами. Зокрема, необхідно приділяти увагу питанням продовольчої безпеки та технологічної автономії у тих сферах, які є життєво важливими для нації.

У світі, де панує глобалізація та інтеграційні процеси, ключову роль відіграють економічна самодостатність, фінансова стабільність, технологічний суверенітет та якість людського капіталу. Важливо використовувати інтеграційні переваги як можливості для зростання, одночасно захищаючи внутрішні інтереси. У контексті зростаючого глобального протистояння та загострення ресурсної, енергетичної й продовольчої криз, Україна має унікальну перевагу - своє багатство у вигляді "кризових ресурсів", таких як зерно та питна вода.

Достаток - це не лише капітали, не лише ВВП на душу населення. Це розумний баланс інтересів держави й нації, контроль над стратегічними ресурсами та їхній запас, володіння ключовими технологіями. Розумна самодостатність, технології замкненого циклу у критичних для нації сферах. Так, наше багатство - у стратегічному розміщенні, природних ресурсах, але найголовніше - в людях. У синергії мізків, інноваційності та революційності українського підприємництва.

Слава

Сьогодні Україна стала символом незламності на світовій арені. Важливо, щоб імідж України та українців, а також самої нації, не перетворився на короткочасну тенденцію, а закріпився як сталий стиль. Актуальний бренд України та українців відкриває можливості для інтеграції нашої країни в глобальний контекст. Це шанс популяризувати нашу культуру та зробити її привабливою, від традиційних вишиванок до кобзарського мистецтва. В кінцевому підсумку, це може змінити світ, представляючи нашу унікальну візію.

А ще головнішим є узмістовлення цього бренду. Просувати більше позитивної інформації, конкретних образів, героїки, диктувати елементи стилю. У чому суть слави України й українців? У здатності чинити подвиги, проявляти героїзм, ставати на прю з найсильнішим. А головне - нести ідею свободи, самобутності.

Ця слава в серці нації повинна бути міцно пов'язана з культом героїв, принципами національної єдності, самобутності та гордості за власну ідентичність. Віра українців у свої сили є сьогодні ключовим складником величі української нації.

Простір можна описати як безмежну площину, що охоплює всі можливості та перспективи.

Головною метою є відновлення східного кордону України відповідно до меж Української Народної Республіки та етнічного розселення українців, з урахуванням історичних і географічних аспектів. Важливо визнати, що московська імперія, в усіх своїх проявах, захопила значні частини українських етнічних територій та традиційних земель. Необхідно визнати окупацію Української Народної Республіки та прагнення до відновлення кордонів України в межах УНР, які становлять приблизно 1 мільйон квадратних кілометрів.

Однак в умовах глобалізації духовний простір націй не менш важливий, ніж фізичний. Наш духовний простір включає збереження, реконструкцію української ідентичності, відчуття важливості української екзистенції.

Простір української активності повинен перевищувати межі держави та нації України.

Творити нові сенси, вести за собою, модерувати простір від Дону до Уралу. Зрештою, межі духовного простору залежать лише від пасіонарності, віри та волі.

Таким чином, російсько-українська війна відкрила українцям можливість подолати обмеження внутрішнього поневолення постгеноцидної та постколоніальної нації, а також зруйнувати зовнішні державні кордони, які були встановлені без нашої участі та на наших землях.

Нові межі, завдання та бачення Великої України, "сили, честі, багатства та простору" маємо визначати самі. Можливість, що випала на долю нації, трапляється нечасто. Давайте ж використаємо її з гідністю. Адже багато людей віддали свої життя в боротьбі за Українську державу і продовжують це робити...

Отже, найважливішою цінністю та ресурсом Української держави є нація — люди, які об’єднані спільною історією, витримкою в боротьбі та спільними прагненнями до майбутнього. В умовах криз, що торкаються держав, природних кордонів, масової міграції та віртуальної реальності, вміння зберегти націю в єдиному контексті та стимулювати українську ідентичність залишаються основними ресурсами.

Пріоритетом державної політики має стати захист українців та збереження їхньої ідентичності, хоч би де ми перебували. Підтримка діаспори, заохочення повернення її додому, делегування особливих прав і повноважень для тих, хто воліє територіально жити на чужині, але залишатися частиною українського Всесвіту.

Основним завданням Української держави є збереження синергії української нації, а також відновлення і реконструкція української самобутності та ідентичності.