Ксенія Негруца-Годска, творець благодійної організації Netherlands for Ukraine.

Таким чином, як організовано процес реабілітації для українців, які стали жертвами війни, як встановлюється співпраця з лікарнями, госпіталями та реабілітаційними центрами в Нідерландах, яким чином здійснюється медичний супровід пацієнтів, хто є "янголи-охоронці", як організовано виготовлення протезів за допомогою 3D-друку, а також які освітні програми для українських медичних працівників реалізує Фонд, - про це все в інтерв'ю для Укрінформу в Нідерландах розповіла волонтерка та засновниця організації Netherlands for Ukraine Ксенія Негруца-Годска.

Призупинили всі свої справи на користь фонду.

Три роки масштабного конфлікту Росії з Україною. Яке послання ви б залишили на центральній площі Амстердама?

У Амстердамі відзначили третю річницю подій, організувавши мирну ходу та мітинг. На чолі заходу встали українські військовослужбовці, які наразі проходять реабілітацію в Нідерландах. Їхня участь у цій акції була надзвичайно важливою. Захисники несли плакати з гаслами, такими як: "Я був суддею, але залишив роботу, щоб захистити свою країну" та "Моя дитина навчалася ходити, поки я вчився воювати". Я також тримала плакат із написом "Росія хоче миру? Шматок за шматком". Одна з учасниць мітингу отримала поранення біля червоного корпусу університету імені Шевченка у Києві, внаслідок чого майже втратила зір. Нідерландські лікарі частково відновили її зір, тому її гасло звучало: "Нідерландські медики допомогли мені повернути зір, допоможіть мені побачити перемогу". На заході також були встановлені порожні стільці на пам’ять про тих, хто не вижив після поранень або загинув на полі бою. На стільцях лежали реальні військові форми загиблих, які передали дружини бійців, а на одязі залишилися сліди крові. Мій основний месидж, як і месидж нашої Фундації, полягав у тому, що "допомога однієї людини має велике значення" і "обираючи комфорт бездіяльності сьогодні, ми позбавляємо себе можливості вибору завтра".

- Сьогодні ваш Фонд Netherlands for Ukraine допомагає з реабілітацією українським захисникам, постраждалим цивільним. Ви повністю берете над ними опіку. Розкажіть, із чого все почалося.

Все почалося з початком повномасштабної агресії Росії проти України. Мій чоловік - громадянин Нідерландів. Ми проживали в Україні, де був наш дім. Він мандрував по різних куточках світу, але його мати - українка, а батько - нідерландець. Можливо, це українське коріння кликало його назад в Україну.

У лютому 2022 року ми перебували в Нідерландах з діловою метою. Коли розпочалася повномасштабна війна, я керувала власним бізнесом у сфері цифрового маркетингу, а мій чоловік працював в інвестиціях. З першого дня конфлікту ми вирішили призупинити всі наші справи, щоб заснувати цю Фундацію. Я спочатку призупинила діяльність свого бізнесу, а згодом і зовсім його закрила. Це було свідоме рішення, адже я зосередилася на тому, як можу допомогти Україні. У такі страшні часи важливо оперативно реагувати на найнагальніші потреби.

У перші дні, думаю, всі ми перебували в стані якогось тотального болю та, відповідно, реагували на те, що було потрібно найбільше і було досяжним. До речі, у мене були квитки на 24 лютого 2022 року в Україну з Амстердама, я мала летіти додому, але рано-вранці чоловік сказав: "Ти знаєш, здається, ніхто нікуди не летить". Ми одразу взялися телефонувати, організовувати поселення, перевезення українців, які були змушені тікати від обстрілів. Усе відбувалося дуже швидко. Ми задіяли всі свої зв'язки. Десь за тиждень, коли трохи оговталися, то зрозуміли, що все треба робити системно, структурувати. І тоді ми вирішили, що потрібно створювати Фундацію. Із цим нам допомогли нідерландські друзі Баренд Рааф, Віллем Сійтгофф, Давід Байкер, які стали правлінням нашого Фонду. Це досить відомі підприємці і, як виявилось, надійні друзі.

Невдовзі до нашої консультативної ради приєдналися екс-міністри оборони Нідерландів Йоріс Ворхуве та Кайса Оллонґрен, перший почесний консул України в Нідерландах Карел Бургер Дірвен, економіст професор Хьюго Кьойзенкамп, відомий хірург Міріам де Йонг, а також підприємець Радбауд Молейн.

Яка була ваша перша задача після створення Фонду?

- Розселення українців тут, у Нідерландах. Звісно, муніципалітети не були готові до такого. Ніхто не був готовий. Тож ми створили дві бази даних. Одну - для вимушених переселенців, а іншу базу - для небайдужих нідерландців, готових прийняти українців у свої родини. Завдяки нашому диджитал-бекграунду ми все зробили дуже швидко. Усі дані були захищені, що дуже важливо, адже люди з обох сторін надавали нам особисту інформацію, документи. Також ми проводили опитування. Зокрема, скільки років вашим дітям, чи є у вас домашні тварини? І про те саме питали українців. Ми хотіли, щоб люди були максимально споріднені одне з одним, мали спільні інтереси. І в нас усе вийшло. З-поміж тисячі тільки два невдалі випадки, коли люди не зійшлися. Хочу відзначити фантастичне нідерландське суспільство, яке я дуже поважаю та яке дуже активно готове допомагати. За три місяці ми поселили понад тисячу людей та 80 тварин. Попри всю трагічність ситуації, було також багато кумедних випадків. Наприклад, коли пані нам написала, що потребує житла для себе і свого коня. І ми знайшли для неї три опції. Були сім'ї із дев'ятьма дітьми, десятьма котами, були діти з особливими потребами. Було багато викликів. А за три місяці ми зрозуміли, що муніципалітети вже знайшли ресурси, відкрили центри для українців, і ця наша місія фактично перестала бути гострою потребою. Тож ми сфокусувалися на медичному аспекті.

Ми зосередилися на забезпеченні медичної допомоги та комплексного супроводу. Це не лише укладення угод з медичними закладами, а й організація транспортування та надання житла, тобто повний пакет послуг. До нас зверталися українські військові з серйозними травмами, жінки, які народжували, пацієнти з онкологічними захворюваннями — були найрізноманітніші випадки. І ми змогли надати цим людям якісну підтримку.