Чому зміна валютного курсу не відображається на цінах одразу, і чому після зміцнення гривні товари не стають дешевшими миттєво?
Курс долара в Україні зазвичай сприймається як індикатор майбутніх цін. Коли гривня втрачає свою силу, ми прогнозуємо зростання цін. Якщо ж вона зміцнюється, то сподіваємось, що деякі ціни знизяться. Перша тенденція дійсно має підстави, але з другою ситуація є набагато складнішою.
Якби валютний курс безпосередньо впливав на ціни, то математичні розрахунки виглядали б досить просто: якщо долар зріс у ціні на 10%, то вартість імпортних товарів повинна була б піднятися приблизно на таку ж величину, а українські товари з елементами імпорту — на дещо менше. Проте в реальному економічному житті таке просте співвідношення не спостерігається.
Економісти називають цей механізм exchange rate pass-through -- перенесення зміни валютного курсу у внутрішні ціни. В Україні дослідники проаналізували дані за 258 категоріями споживчих товарів та послуг і виявили важливу закономірність: реакція цін залежить не лише від того, наскільки змінився курс, а й від напрямку та масштабу цієї зміни. Послаблення гривні для більшості товарних груп сильніше штовхало ціни вгору, ніж її зміцнення -- вниз. Це пояснює знайому українцям ситуацію: долар може вирости, товар дорожчає, потім курс частково повертається назад, а старої ціни ми вже не бачимо. Насправді причин декілька.
Розпочнемо з того, що курс валют — це лише один з елементів, що формують ціну. Навіть для товару, що повністю імпортується, потрібно враховувати витрати на транспортування по Україні, складування, зарплати працівників, оренду приміщень, маркетингові витрати, податки та прибуток продавця. Якщо курс долара зріс на 10%, це не означає, що всі витрати автоматично зросли на таку ж величину. Для українських товарів цей зв'язок може бути ще менш очевидним. Компанія може не займатися імпортом, але при цьому купує обладнання, паливо, упаковку, програмне забезпечення або комплектуючі, ціни на які можуть частково або повністю залежати від валютного курсу. У такому випадку валютний ризик виникає через постачальників.
Дослідження компаній показують, наскільки різною може бути ця залежність. Економісти встановили, що реакція цін на зміну курсу суттєво залежить від частки імпортних компонентів та ринкової позиції самого бізнесу. Компанії можуть частину валютного шоку переносити в ціну, а частину компенсувати зміною власної маржі.
Є ще одна причина, чому новий курс не з'являється на ціннику наступного ранку. До прикладу, магазин продає товар, який уже лежить на складі, імпортер має контракт, укладений кілька місяців тому, а виробник закупив сировину за попереднім курсом. У когось валютний ризик зафіксований на певний період. Інший бізнес просто вирішує почекати і подивитися, чи не повернеться курс назад. Тому між рухом валюти і рухом цін завжди є час.
Уявімо собі ситуацію з імпортером, який придбаває товар за 100 доларів. При курсі 40 гривень за долар, його витрати в гривнях становлять 4 тисячі гривень. Якщо ж курс піднімається до 44 гривень, то вартість зростає до 4,4 тисячі гривень. Однак товар, який зараз виставлений на продаж, міг бути куплений за старою ціною в 40 гривень. Продавець не зобов'язаний терміново підвищувати ціну. Але коли настає час замовляти нову партію, бізнес вже стикається з новими витратами, які відображені у рахунках, а не в новинах про валютний курс. Якщо новий курс зберігається протягом тривалого часу, у підприємства залишається все менше можливостей ігнорувати зміни.
Ось чому для цін важливо не тільки те, на якому рівні знаходиться курс, а й як довго тривають його зміни. Короткочасний валютний підйом і стабільне ослаблення гривні на одну й ту ж величину в 10% — це зовсім різні випадки. У першому сценарії компанія може впоратися з коливаннями, використовуючи старі запаси або свою маржу. У другому ж випадку їй доводиться оновлювати запас товарів, закуповувати сировину та укладати нові угоди вже за новими умовами.
Важливим фактором є також масштаб коливання валютного курсу. Дослідження Міжнародного валютного фонду, проведене для 28 країн з ринками, що розвиваються, виявило, що при значних девальваціях перенесення зміни курсу на ціни стає більш вираженим. Коли валюта знецінюється на більше ніж 10% або 20%, реакція цін істотно перевищує ту, що спостерігається під час звичайних валютних флуктуацій. Ця ситуація має цілком логічне пояснення: невеликі коливання компанії здатні компенсувати за рахунок маржі, проте при великих і тривалих змінах можливості для цього суттєво зменшуються.
Не менш важливо, в якій економіці відбувається девальвація. Новіше дослідження МВФ, яке охоплює великий масив даних за три десятиліття, показує, що перенесення курсу в ціни стає сильнішим у періоди високої інфляції та підвищеної невизначеності. Для України це важливе уточнення. Однакова зміна курсу в спокійній економіці та під час війни не обов'язково матиме однакові наслідки. Якщо одночасно дорожчають енергія, логістика чи праця, бізнес має менше можливостей компенсувати валютне подорожчання власною маржею.
А тепер про зворотний рух. Припустімо, долар виріс із 40 до 44 гривень, а згодом повернувся до 42. Чому товар, який встиг подорожчати, не дешевшає пропорційно? Дослідження НБУ для України показало, що така асиметрія справді існує: для більшості досліджених груп девальвація сильніше передавалася в ціни, ніж ревальвація. Частково відповідь знову лежить у часі. На складі може залишатися товар, закуплений за дорожчим доларом. Постачальник ще не переглянув свою ціну. Новий контракт укладений до зміцнення гривні.
Проте існує ще одна важлива причина – маржа. Під час девальвації підприємства стикаються з підвищенням витрат, яке рано чи пізно мусить розподілятися між споживачами. Коли ж гривня зміцнюється, компанії отримують економію і в них виникає вибір: зменшити ціну, зберегти більшу частину маржі, покрити попередні збитки або спрямувати ці кошти на інші зрослі витрати.
Велика роль у цій ситуації належить рівню конкуренції. Якщо в окрузі є п'ять продавців одного й того ж товару, і один з них вирішує знизити ціну після зміцнення гривні, інші просто зобов'язані будуть на це відреагувати. Коли ж у покупця обмежена кількість варіантів, тиск на продавців стає значно меншим. Додатково, компанії часто спостерігають за курсом долара, який може коливатися: сьогодні 42, завтра 43, а через день уже 42,50. Для ефективного фінансового управління набагато важливіше розуміти, наскільки їхня діяльність чутлива до таких змін.
Розглянемо спрощений приклад: вартість виробництва продукту дорівнює 1 тисяча гривень, з яких 300 гривень прямо або опосередковано залежать від курсу долара. У випадку, якщо гривня втрачає 10% своєї вартості, а інші умови залишаються незмінними, первинний вплив валютних коливань на собівартість складе приблизно 30 гривень, що відповідає 3%, а не 10%. Якщо ж валютна складова становить 70% від загальної вартості, зміна курсу матиме зовсім інший вплив.
У реальному бізнесі процес розрахунків стає більш складним. Деякі постачальники відразу ж коригують ціни, тоді як інші роблять це пізніше. Частина витрат залежить від євро, а не від долара. У деяких компаній є запас товару на три місяці, в інших — лише на тиждень. Частину підвищення цін можна компенсувати за рахунок маржі, а частину необхідно буде включити в кінцеву ціну. Проте такий підрахунок надає власнику значно більше інформації, ніж спроби прогнозувати майбутній курс валют.
Важливо враховувати три ключові показники: перший — це частка собівартості, яка прямо або опосередковано залежить від валютних коливань; другий — це те, як маржа змінюється при варіаціях валютного курсу; і третій — курс, за якого поточна ціна більше не забезпечує необхідний рівень рентабельності.
Останню цифру можна умовно назвати курсовою межею для чинної ціни. Наприклад, компанія може нормально працювати при доларі до 44 грн, при 45-46 грн її маржа стає нижчою за цільову, а при 47 грн чинний прайс уже потрібно переглядати. Інший бізнес із тією самою виручкою може мати зовсім інші межі. Тоді валютний курс перестає бути цифрою, за якою керівник нервово стежить у телефоні, а стає одним із параметрів фінансової моделі.
Це має особливе значення також через те, що ціни не реагують на зміни валютного курсу автоматично. Після коливання курсу, в будь-якому випадку, хтось має за це заплатити. Часть витрат може взяти на себе постачальник, зменшуючи свою маржу, інша частина може лягти на компанію, або ж кінцевий споживач може заплатити більше. Відношення між цими сторонами буде залежати від рівня конкуренції, попиту, наявності товарів, умов контрактів та тривалості перебування курсу на новому рівні.
Отже, підвищення долара на 10% не обов'язково веде до зростання цін на 10%. Проте повернення долара до попереднього рівня не гарантує відновлення старих цін. Між валютним курсом та цінниками завжди існує бізнес, який враховує витрати, запаси, конкуренцію, маржу та потреби покупців. Саме в цій сфері визначається, яка частина зміни курсу насправді буде відображена у фінальних цінах.
#
