Автором даного тексту є Світлана Кустова, адвокат і партнер юридичної фірми "Катеринчук, Моор і Партнери", а також кандидат наук у сфері державного управління.
Хто ж і з якої причини здійснив акт саботажу на російських газопроводах "Північний потік" у водах Балтійського моря? Чи можна це вважати терористичним актом, чи ж це було спробою завдати удару агресору?
У пресі з’являлися різноманітні версії. Спершу увага була зосереджена на Росії, яка, в свою чергу, відхилила всі звинувачення, звинувативши американців. Після цього почали шукати "польські" та "українські" сліди. Ймовірно, ми ще довго не дізнаємося правди. Тим не менш, кільком нашим громадянам німецькі правоохоронці вже висунули підозри, оголосили в розшук, а одного українця затримали в Італії. Надалі, ймовірно, продовжиться пошук, арешти та судові розгляди щодо інших підозрюваних українців.
Якою повинна бути позиція держави Україна? Її метою має бути захист прав та свобод громадян, що закріплено в Конституції. Президент Зеленський одразу підкреслив, що Україна не має жодного відношення до вибухів газопроводів. Його заява є чіткою та зрозумілою, проте для слідчих і судових органів Німеччини та Італії слова політиків, навіть національних лідерів, не є достатніми аргументами. Для того щоб захистити наших громадян, необхідно розробити переконливу і юридично обґрунтовану стратегію. Основні складові такої стратегії наведені нижче, ґрунтуючись на діючих нормах і практиці міжнародного права, а також на офіційних рішеннях міжнародних організацій щодо агресії Росії, за які голосували представники Німеччини та Італії, залучені до арештів.
Питання щодо вибухів на газопроводах Nord Stream 1 та Nord Stream 2 ("Північні потоки") стало предметом активних дискусій останнім часом.
Метою цієї публікації є дослідження, чи підпадають "Північні потоки" під визначення законних військових цілей у сучасному міжнародному праві.
У останні десятиліття Росія перетворила енергетичні ресурси на інструменти агресії. Ще в 2022 році Жозеп Боррель, Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки, надзвичайно точно прокоментував цю ситуацію: "Енергетична політика завжди була питанням геополітики, і це стало ще більш очевидним у світлі війни проти України. Протягом багатьох років ми обговорювали необхідність зменшення нашої залежності від російських енергетичних постачань, оскільки ця країна використовує енергію як інструмент політичного впливу... ми фактично підтримуємо можливості Кремля в його агресії проти України".
Історія "Північних потоків" — це, передусім, розповідь про те, як Російська Федерація впливає на європейські країни та як міжнародний злочинець Володимир Путін отримує величезні прибутки від цього бізнесу. Зазначимо, що 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт "президента" РФ.
"Північні потоки" перебувають у власності ВАТ "Газпром" – найбільшої компанії Росії, з яких 50% контролюється агресивною державою.
Компанія "Газпром" виступає фінансовою опорою агресивних дій Росії проти України. Це стосується як непрямого фінансування через податки, так і безпосередньої підтримки. "Газпром" надає кошти приватним військовим формуванням "Поток" та "Факел". Як повідомляє Deutsche Welle (DW), набір "добровольців" для участі в конфлікті розпочався ще в серпні 2022 року, і фінансування здійснювалося саме "Газпромом". За інформацією DW, бійці з ПВК "Поток" і "Факел" брали участь у бойових діях поблизу Соледара та під Бахмутом.
З погляду міжнародного права це робить "Північні потоки" легітимною військовою ціллю.
Безсумнівно, це висловлювання потребує пояснення, і варто розпочати з цитати Петра Павела — президента Чехії та голови Військового комітету НАТО в 2015-2018 роках, який охарактеризував "Північні потоки" як стратегічну законну військову мету.
13 жовтня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію №2463, у якій визнала режим Російської Федерації терористичним.
23 листопада 2022 року Європейський парламент прийняв резолюцію, в якій Росію було визнано країною, що підтримує тероризм, а також використовує терористичні методи.
Отже, Росія виступає як держава-терорист, застосовуючи терористичні тактики для реалізації своїх кримінальних намірів як в Україні, так і на міжнародній арені.
Враховуючи, що "Північні потоки" є власністю "Газпрому", який фактично представляє терористичний режим Росії, а надприбутки від експлуатації цих газопроводів використовувалися для мілітаризації економіки і фінансування агресії РФ проти України, зокрема через підтримку приватних військових компаній "Поток" і "Факел", що скоювали злочини на українській території, можна стверджувати, що "Північні потоки" є законними військовими цілями.
Яким чином ця позиція підкріплюється положеннями міжнародного гуманітарного права?
У період війни практично будь-який цивільний об'єкт може бути задіяний у військових операціях, внаслідок чого він може вважатися військовим об'єктом під час такого використання. Відповідно до практики Міжнародного кримінального суду та Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії, "цивільні об'єкти" визначаються згідно зі статтею 52 Додаткового протоколу I, ухваленого 8 червня 1977 року, до Женевських конвенцій 1949 року, в якій вказується, що "цивільними об'єктами є всі ті об'єкти, які не є військовими". Військовими об'єктами є лише ті, які за своїм характером, місцезнаходженням, призначенням або способом використання роблять істотний внесок у ведення бойових дій. Їх повне або часткове знищення, захоплення чи нейтралізація в певних обставинах може надати значну військову перевагу. У цій статті використано формулювання "в умовах", що означає, що класифікація об'єкта як військового залежить від конкретних умов.
Прикладами об'єктів подвійного призначення є інфраструктура логістики, така як дороги, мости, залізничні шляхи, порти й аеропорти, а також електростанції і комунікаційні мережі. Якщо конкретний об'єкт подібного типу відіграє "суттєву роль" у військових операціях проти противника, а його нейтралізація або захоплення надає стратегічну перевагу, то він вважається військовим об'єктом, незважаючи на його цивільні функції.
Щоб об'єкт міг бути визнаний військовим, він повинен відповідати визначеним вимогам:
"Характер": ця категорія стосується об'єктів, що мають притаманні їм властивості, які eo ipso роблять ефективний внесок у воєнні дії;
"Розміщення": об'єкти, які не є військовими за своєю природою, але через своє місцезнаходження сприяють здійсненню військових операцій, відносяться до цієї категорії;
"Призначення": ця секція охоплює "передбачене майбутнє застосування об'єкта" для забезпечення військових операцій.
"Використання": у цю категорію входять об'єкти цивільного призначення, які орієнтовані на "фактичне застосування в інтересах військових".
Ці методи використовуються в рішеннях, що враховують принципи міжнародного гуманітарного права. Судова палата Міжнародного кримінального суду у справі "Прокурор проти Домініка Онгвена" зазначила, що "необхідно оцінювати наявність 'воєнної переваги' з точки зору атакуючої сторони щодо кожної цілі, на яку був здійснений напад [...]".
Таким чином, до військових цілей належать лише "ті об'єкти, які за своєю природою, місцем розташування, призначенням або використанням роблять ефективний внесок у бойові дії і чиє повне або часткове знищення, захоплення або нейтралізація, за наявних на той час обставин, дають певну військову перевагу".
Доцільним буде звернути увагу і на позицію Данії та Швеції, в економічних зонах яких було підірвано "Північні потоки". Данія та Швеція припинили розслідування вибухів на газопроводах 2024 року. У заяві, опублікованій на сайті данської поліції, зазначено: "Однак, на думку слідства, у Данії немає достатніх підстав для порушення кримінальної справи. Тому поліція Копенгагена вирішила завершити кримінальне розслідування вибухів".
Отже, базуючись на принципах міжнародного права та відповідному судовому прецеденті, можна зробити висновок, що "Північні потоки" є цілком законною військовою мішенню.
По-перше, Російська Федерація, будучи акціонером "Газпрому" та співвласником газових магістралей, сама виступає в ролі терориста та підтримує терористичні дії фінансово.
По-друге, компанія "Газпром", яка управляє "Північними потоками", безпосередньо і опосередковано підтримує військову агресію Росії проти України. Податкові надходження від "Газпрому", що надходять до державного бюджету, використовуються для фінансування військових потреб агресора, а також існують докази того, що "Газпром" безпосередньо інвестує в приватні військові компанії, які беруть участь в агресії проти України.
По-третє, "Північні потоки" є законними військовими цілями з точки зору практики застосування міжнародного гуманітарного права.
На завершення: Україна прагне провести справедливе та неупереджене розслідування, що відповідатиме національним інтересам. Політикам не варто ігнорувати цю ситуацію. Необхідно активно долучитися до розслідування вибухів на "Північних потоках" та забезпечити захист громадян України, які стали обвинуваченими у цій справі.
#НАТО #Газпром #Природний газ #Європа #Росія #Імпорт #Україна #Президент (державна посада) #Володимир Зеленський #Європейський парламент #Московський Кремль #Німеччина #Deutsche Welle #Володимир Путін #Швеція #Данія #Італія #Адвокат. #Міжнародне право #Конституція України #Балтійське море #Трубопровідний транспорт #Північний потік #Диверсія #Міжнародний кримінальний суд #Польський народ #Військові дії #Кандидат наук #Легітимність (політична) #Копенгаген #Бахмут #Президент Чеської Республіки #Тероризм #Парламентська асамблея Ради Європи #Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки #Міжнародна організація #Міжнародне гуманітарне право #Домініка
