На думку Павла Нарожного, Україні необхідно докласти всіх зусиль, щоб стримати противника.
Ситуація на фронті залишає складною, і українські сили змушені були відступити з території Сіверська в Донеччині. У той же час, противник продовжує здійснювати інтенсивні обстріли по всій Україні. Не так давно, російська піхота несподівано вдерлася до села Грабовське в Сумській області, звідки вивезла понад 50 цивільних громадян до Росії. Чому така ситуація стала можливою, які події відбуваються на фронті, а також які перспективи можуть відкритись у контексті переговорів про мир, в інтерв'ю для УНІАН прокоментував військовий експерт і засновник БО Реактивна Пошта Павло Нарожний.
З огляду на ситуацію в Грабовському, чи дійсно наше прикордоння є менш захищеним, ніж намагаються представити вороги?
Прикордонна лінія, особливо Сумщини, дуже довга, ламана. Вона не пряма, вона не підготовлена до оборони. Для того щоб стовідсотково захистити кожне село, яке знаходиться на кордоні (а Грабовське знаходиться прямо на кордоні), то нам треба зробити, як росіяни кажуть, буферну зону, - зайти на їхню територію кілометрів на 10, викопати там укріплення, побудувати інженерне загородження, мінні поля зробити. І от після цього село Грабовське та інші села на кордоні будуть абсолютно убезпечені.
Інший варіант - тримати там поруч величезну кількість військ, артилерійські підрозділи, сотні тисяч артилерійських боєприпасів, щоб будь-яку атаку ворога, яка буде спрямована на це Грабовське, відбивати. Тобто в реаліях логіки сучасної війни - захистити такі села нереально.
І саме тому на Сумщині села, які знаходяться на відстані 5 км від державного кордону або від лінії зіткнення, відселяють. Там безпечно знаходитись неможливо. Всі люди, які були в Грабовському, письмово відмовились від відселення. Тобто вони усвідомлено прийняли ризик того, що можуть бути якісь військові дії, і в результаті можуть постраждати.
На яких територіях противник може також проникнути?
На будь-яких. Якщо надійне укріплення, це мова йде вже не про села, а мова йде зазвичай про міста. Там ми зможемо тримати оборону. А більшість нашої лінії зіткнення, вона в нас більше 1200 кілометрів, не захищена на 100%. На якихось ділянках фронту в нас ідуть важкі бої, набагато більше військових знаходиться. На інших - ситуація більш спокійна, і там не так багато військ знаходиться.
Отже, вони здатні виявити певну ділянку фронту, де розміщено відносно небагато наших військових, які не зможуть швидко зреагувати на загрозу, і там завдати удару. На жаль, таких локацій у нас досить багато.
Аналітичний моніторинговий проєкт DeepState з України інформує про те, що противник зробив певні кроки в напрямку Юнаківки на Сумщині. Чи свідчить це про ймовірність російського наступу в цьому регіоні?
Юнаківка - це стратегічне село. Цей населений пункт знаходиться на трасі Суми-Суджа, і за нього йдуть бої з літа. Їхня задача там дійти до траси, тому що по трасі йде все постачання в Юнаківку, і під Юнаківку, де йдуть бої. Чому так? Тому що Сумщина - це ліси. І поставляти там щось по-іншому практично нереально.
Одночасно не можу стверджувати, що на Сумщині спостерігається значна активність. Якщо звернути увагу на дані Генерального штабу, то кількість бойових зіткнень залишилася на рівні 15 на добу. Це свідчить про те, що йдеться скоріше про тактичні дії, ніж про те, що цей напрямок був обраний як стратегічний для наступу.
Генеральний штаб повідомив, що українські військові залишили населену місцевість Сіверськ у Донецькій області. Яка загальна обстановка на фронті?
В цілому, ситуація є досить складною. По-перше, ми спостерігаємо значне зростання активності противника. Як ми можемо це констатувати? Знову звертаючись до зведень Генерального штабу, можемо помітити, що ворог стабільно проводить близько 200-250 бойових зіткнень щодня. Це дійсно велика цифра.
Під час переговорів зі США та Європою Росія намагається створити враження про свій успіх, демонструючи нібито прогрес та перемоги. Це те, чим вони зараз займаються, чинячи тиск усіма доступними засобами. Однак, у них існують серйозні труднощі з мобілізацією, технікою, артилерійськими боєприпасами та багатьма іншими аспектами. Ми ефективно руйнуємо їхню економіку, атакуючи нафтові переробні підприємства та інші важливі об'єкти.
Наша поточна стратегія полягає у веденні оборони по всіх напрямках фронту. Ми не здійснюємо активних наступальних дій, хоча іноді проводимо контрудари. Основна мета на даний момент - максимально виснажити ворога, знищуючи якомога більше його особового складу та техніки, при цьому зберігаючи життя наших військових. Ця ситуація підтверджується подіями в Сіверську. Ми усвідомлюємо, що ситуація ускладнилася, і подальше утримання цього населеного пункту може призвести до втрат серед наших бійців, тому було ухвалено рішення про відступ. Проте не варто вважати це катастрофою чи втратою стратегічних позицій. Водночас, відхід з Сіверська створює певні ризики для Слов'янська, адже між цими населеними пунктами немає великих міст або лісових масивів, що ускладнить утримання оборони на цій ділянці.
Зараз тривають перемовини щодо мирної угоди, в якому ми положенні перебуваємо, враховуючи ситуацію на фронті і здатність Росії далі вести повномасштабну війну?
Росія здатна вести далі повномасштабну війну, питання тільки в тому, скільки вона буде далі здатна її вести. Ми повинні максимально стримувати ворога, наносити максимальне ураження, в першу чергу по особовому складу, бо люди не є нескінченним ресурсом.
І водночас ми наносимо величезну кількість ударів по їхній економіці насамперед. Ми уже бачили удари по нафтових танкерах, нафтопереробних заводах, по інших об'єктах енергетичної інфраструктури Росії, по ТЕЦ і так далі. У них вже величезні проблеми в економіці. І наші союзники це бачать і розуміють.
Ми отримали фінансування на два роки вперед від Європейського Союзу, яке почнеться з 1 січня, по 45 млрд євро на рік. Це величезні гроші. Ми можемо забути про макроекономічну нестабільність в нашій країні, тобто всі витрати ми зможемо перекривати, фінансувати нашу армію, платити пенсії, зарплати вчителям, лікарям та іншим бюджетникам. Тобто з цієї точки зору у нас стабільність. Але невизначеність з одним з найбільших наших союзників - це Сполучені Штати Америки, на жаль, є.
Те угруповання республіканців, яке зайняло владні позиції, відмовилося від ролі партнера України та стало посередником у переговорах між Україною і Росією, що кардинально змінило їхню позицію. Раніше вони активно підтримували Україну, а тепер опинилися в проміжній ролі між двома країнами. В один день вони висловлюють підтримку Росії, а в інший — Україні. Ця невизначеність створює серйозні виклики. Отже, ми усвідомлюємо, що ситуація є складною, але також розуміємо, що у нас є фінансова стабільність. Ми завдаємо успішних ударів по російській території, і Росія не в змозі їм протистояти, але, незважаючи на це, ми все ще потребуємо підтримки США та наших союзників.
З'явилися деталі 20 ключових аспектів мирного плану, створеного Україною у співпраці зі Сполученими Штатами. У документі йдеться про питання безпекових гарантій. Які, на вашу думку, вони мають бути, та які з них дійсно необхідні Україні?
Уявімо, що ми зупиняємо ситуацію в її теперішньому стані, можливо, навіть на окремих ділянках фронту переміщуємо війська, не на 100 км, а, скажімо, на 5 км. Найголовніше, що станеться, якщо Росія не дотримується цих угод? Ми знаємо, що це неминуче, Росія порушить їх, адже суть її існування полягає у війні та насильстві. Отже, коли це станеться, якою повинна бути наша реакція? В ідеалі, кілька піхотних дивізій США висаджуються на нашій території, прибувають бомбардувальники та літаки нового покоління, і всіх, хто порушив угоди, просто знищують. Але ми усвідомлюємо, що цього не відбудеться.
Реалістичні сценарії розвитку подій у випадку подібної ситуації можуть виглядати так: Сполучені Штати накладають жорсткі санкції, які вразять не лише Росію, а й усіх її партнерів, що мають економічні зв’язки з нею. Крім того, США можуть надати нам новий тип озброєнь, які раніше не постачалися. Йдеться про великі партії "Томагавків", які дозволять завдати такого нищівного удару по Росії, що вона не зможе відновитися. Проте, ймовірність такого розвитку подій є низькою, оскільки максимальною підтримкою з боку США, як правило, стають лише санкційні заходи та обмежена військова допомога, яка включає вже відомі види зброї, без найсучасніших і найпотужніших зразків.
Отже, я вважаю, що єдиним способом забезпечити нашу безпеку є створення власного арсеналу зброї українського виробництва, який не буде залежати від підтримки США, Європи чи будь-кого іншого. Це дозволить Росії усвідомити, що наші можливості у відповідь є настільки потужними, що вона не наважиться на новий агресивний крок.
Президент Володимир Зеленський сказав, що у разі підписання мирної угоди між Україною, США, Росією та Європою мобілізацію можуть скасувати або проводити частково. Чи доречно це, якщо Росія може порушити домовленості в будь-який момент?
Доречно. Ми не можемо нескінченно тримати армію в кількості 1,1 млн, вона дуже дорога. І ми повинні розуміти, що кожну людину, яку мобілізували, її забрали із економіки України, вона більше не виробляє якісь товари, не надає деякі з послуг, не платить податки, а споживає ці податки. Тому у нас іншого виходу немає, як призупинити мобілізацію на цей час або зробити частковою.
Щоб заспокоїти читачів, хочу зазначити, що у нас існує інститут резервістів. Це означає, що всі, хто вже служив у Збройних силах, залишаються резервістами на все життя. У разі нової війни або активізації бойових дій ці особи повинні протягом доби з'явитися до територіальних центрів комплектування та відправитися до своїх військових частин. Тому я не бачу значної загрози в призупиненні мобілізації.
#Європейський Союз #Європа #Росія #Економіка #Боєприпаси #Україна #Суми Площа #Мобілізація #Українці #Володимир Зеленський #Північна та Південна Америка #Пошта #Росіяни #Лінія фронту #Артилерія #Наступальні (військові) #Бойові дії #Контратака! #Донецька область #Генеральний персонал #Українське незалежне інформаційне агентство #Ліс #Контрнаступ #Піхота #Резервіст #Слов'янськ #Ризький мирний договір #Державний кордон #Сіверськ #Мінне поле #Грабовське #Піхотна дивізія
