Львів вшануватиме пам'ять трьох захисників.

У четвер, 8 жовтня, Львів попрощається з військовослужбовцями Павлом Шутком, Віктором Тесленком та Романом Походжаєм, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Церемонія прощання з героями Павлом Шутком та Віктором Тесленком відбудеться о 11:00 у Гарнізонному храмі.

Павло Шутка буде похований на Голосківському цвинтарі, у секторі 36а.

Прощання з Віктором Тесленком продовжиться в Храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Лукасевича, 11). Поховають воїна на військовому полі Ряснянського кладовища.

Прощання з Романом Походжаєм розпочнеться о 11:00 в каплиці на вул. Навроцького, 23 (лікарня святого Луки). Поховають воїна на Голосківському кладовищі, поле 34-В.

Павло Шутко (01.06.1974 -- 24.09.2026). Львів'янин.

Отримав освіту в Львівському державному музичному ліцеї, що носить ім'я Соломії Крушельницької. Після цього продовжив своє навчання в Львівській національній музичній академії, яка названа на честь Миколи Лисенка.

Виконував роль музиканта в симфонічному оркестрі Львівського національного академічного театру опери та балету, названого на честь Соломії Крушельницької.

За словами близьких, Павло вирізнявся щирістю, добротою, життєрадісністю та оптимістичним настроєм. Він вмів цінувати кожен момент життя та красу навколишнього світу. Особливу любов він відчував до своїх дітей, завжди дбав про них. Його захоплення включало тварин, природу та рідну Україну, а також філософські роздуми. Павло із задоволенням займався музикою та грав на віолончелі.

У 2025 році я вступив на захист своєї країни проти вторгнення російських загарбників. Боровся за територіальну цілісність та незалежність України на Південно-Слобожанському фронті в складі військової частини А5095.

У Павла Шутки є дружина, син, донька, батько та сестра.

Роман Походжай (18 вересня 1982 - 6 жовтня 2026) був уродженцем Львова.

Я отримав середню освіту в загальноосвітній школі №62, а потім продовжив навчання у професійному навчальному закладі — відокремленому підрозділі "Фаховий коледж інфокомунікацій Національного університету "Львівська політехніка"".

Пройшов строкову службу в армії.

Мав досвід роботи в будівельній галузі на комерційних підприємствах.

За словами близьких, Роман вирізнявся добротою, любов’ю, співчуттям і відповідальністю, завжди був готовий прийти на допомогу. Його активність і пунктуальність не залишалися непоміченими. Він із задоволенням проводив час із племінниками, захоплювався риболовлею, ремонтом побутових приладів та електрикою, вмів багато робити власноруч.

У 2024 році я прийняв рішення захищати свою Батьківщину від агресії російських загарбників. Виконував свій військовий обов'язок, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку, будучи частиною 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.

Нагороджений медаллю "Ветеран війни".

У Романа Походжая є син, мати, сестра, швагро, племінники та близькі родичі.

Віктор Тесленко (28 серпня 1988 — 22 липня 2024) був уродженцем Львова.

Вчився в загальноосвітній середній школі №100 у Львові. Після цього отримав юридичну освіту в Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки та права за спеціальністю "Право".

Працював бухгалтером у товаристві з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок", а згодом -- у приватному акціонерному товаристві "Концерн Хлібпром".

За словами близьких, Віктор вирізнявся розумом, допитливістю та щирістю, був добрим і відкритим до всього нового. Його ставлення до навчання характеризувалося старанністю та відповідальністю, він завжди прагнув до нових знань і досягав відмінних результатів. Віктор мав власні погляди на життя, вмів мислити не лише поверхнево, а й заглиблюватися у сутність речей. Рідні пам’ятають його як незабутню особистість. Він отримував задоволення від своєї професії, любив довгі прогулянки по рідному Львову, театральні вистави, подорожі та походи в гори. Чудово орієнтувався у гірських маршрутах і допомагав туристам планувати їхні мандрівки. Також захоплювався грою на дримбі.

У 2024 році я приєднався до захисту своєї країни від російських агресорів. Відстоював територіальну цілісність та незалежність України на Донецькому фронті, служачи в 110-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Віктора Тесленка є мати, батько, сестра, племінниці та рідні.