Мандарин як уособлення святкового сезону Нового року.

29.12.2024 21:19 "Агро Перспектива" (г. Киев) -- Зараз українець за рік з'їдає 6-7 кг мандаринів, а сто років тому дефіцитними фруктами прикрашали ялинки. Цей фрукт вирощують в Китаї вже кілька тисячоліть, а от у Європі він з'явився лише на початку ХІХ століття, останнім з-посеред своїх цитрусових "побратимів".

Тисячолітня одіссея мандаринів

Більшість вчених вважає, що Південно-Східна Азія є батьківщиною цитрусових. Основними предками сучасних видів вважаються помело (Citrus maxima), цитрон (Citrus medica) та мандарин (Citrus reticulata). За даними генетичних досліджень, ці рослини виникли приблизно 8 мільйонів років тому в північно-східній Індії, М'янмі та на південно-східних територіях Китаю.

А потім у процесі схрещення та окультурювання виникли їхні гібриди та нові види. Так, цитрон став "батьком" лимона та лайма, схрещення мандарина та помело призвело до появи апельсина, який, в свою чергу, разом з помело породив грейпфрут. Та й сам мандарин у процесі еволюції зазнав суттєвих змін і його сучасні сорти мало нагадують кислі фрукти з великою кількістю кісточок, якими були спочатку.

Перша письмова згадка про цитрусові фрукти зустрічається в китайській книзі "Юй гун", яка була написана приблизно в V столітті до нашої ери. У цьому творі йдеться про те, як імператор Юй Великий отримував кошики з фруктами в якості данини від одного з підкорених племен, які сучасні дослідники вважають мандаринами та помело. У 1178 році Хань Яньчжі в своїй тритомній праці вперше в світі описав 27 різновидів цитрусових, включаючи мандарини, а також методи їх вирощування.

Café Bulletin.

На той час ці фрукти були вже широко відомі не тільки в Східній Азії, але й далеко за її межами. Першим у Європу потрапив цитрон. Перси, проходячи через території сучасного Афганістану, Ірану та Іраку, доставили його до Сирії, Ізраїлю та Єгипту. Під час військових кампаній Олександра Македонського давні греки вперше скуштували цей фрукт, називаючи його "мідійськими" або "перськими" яблуками. Вже в III-II століттях до нашої ери цитрон почали вирощувати поблизу Неаполя та Помпеї. Давньоримський історик Пліній Старший описував цитрон як екзотичне дерево, плоди якого не їдять, але використовують для боротьби з отрутами, неприємним запахом з рота та для відлякування комах, якщо просочити його соком одягу.

На межі нової ери лимон вперше з'явився в Римі. Проте, коли імперія почала занепадати, небагато лимонових та цитронових плантацій витримали цей процес. "Друге пришестя" цитрусових у Європу сталося завдяки арабським завоюванням. У X столітті в Кордовському халіфаті, що на території сучасної Іспанії, з'явився померанець (Citrus aurantium), або кислий апельсин. Протягом наступних двох століть до Європи також потрапили лайм і помело. А після хрестових походів ці фрукти почали з'являтися й в інших регіонах Європи.

Протягом тривалого часу цитрусові плоди в Європі використовували переважно в медичних та декоративних цілях. Однак ситуація змінилася, коли європейці дізналися, що ці фрукти можуть бути солодкими. На початку XVI століття португальці ввезли солодкий апельсин, який швидко здобув популярність серед населення. Останнім з цитрусових, що потрапив до Європи, став мандарин. У 1805 році британський лорд Абрахам Хьюм привіз два саджанці з Китаю до Лондона. Проте Туманний Альбіон не став найкращим місцем для цього субтропічного фрукта, тому його пересадили на Мальту, що тоді була під британським контролем. Згодом мандарини почали вирощувати на півдні Італії.

У 1845 році іспанський граф Ріпальдо привіз в Валенсію фрукт з Італії, а через десять років фермер Хосе Поло де Барнабе почав його масове вирощування. Сьогодні Іспанія є провідним регіоном для вирощування мандаринів в Європі.

Приблизно в той же період мандаринові плантації почали з'являтися й у Марокко. Місцевий вид танжерина експортувався не тільки до Європи, а й через океан, і завдяки своїй популярності став синонімом слова "мандарин" у багатьох мовах. Назву "мандарин" ввели європейці, оскільки колір його шкірки нагадував їм жовте шовкове вбрання китайських чиновників, відомих як мандарини. Це пояснення можна знайти в першому виданні Великого Оксфордського словника англійської мови.

Мандарини перетворилися на уособлення зимових свят.

У багатьох країнах мандарини стали втіленням зимових свят. Їх не лише вживають у їжу, але й використовують для декорування домівок та новорічних ялинок.

У середині XIX століття мандарини були привезені до південних штатів США з Італії та Марокко, а наприкінці століття в країні почали культивувати японський сорт сацума. Канадці вперше познайомилися з цими фруктами в 1890-х роках завдяки японським іммігрантам, які надсилали на Новий рік ящики з цитрусовими ласощами з рідної країни. Мандарини швидко завоювали популярність серед місцевих жителів, і на початку XX століття з Ванкувера почали вирушати "помаранчеві потяги" (вагони, спеціально пофарбовані в помаранчевий колір), наповнені цитрусами для доставки по всій країні.

Мандарини ростуть досить повільно: від моменту цвітіння до зрілості плодів проходить близько 8-10 місяців. У субтропічному кліматі ці дерева цвітуть з лютого по квітень, а збір врожаю відбувається в листопаді та грудні. Завдяки цьому, насолодитися цими смачними фруктами можна саме під час Різдва та Нового року, що зробило їх невід’ємною частиною святкових традицій. Наприклад, у багатьох європейських країнах, а також у США та Канаді, існує звичай прикрашати домівки панчохами, наповненими мандаринами чи апельсинами. Ця традиція бере свій початок від нідерландської легенди про Святого Миколая, який, проїжджаючи повз дім бідної родини, кинув золоті кулі у панчохи трьох дочок.

Мандарини: з Грузії прямо на ваш стіл

В Україні мандарини вперше з'явилися на початку ХІХ століття. Всі вони були імпортними, що робило їх рідкісними і дуже дорогими. Тому спочатку мандарини використовували не стільки для споживання, скільки для прикраси різдвяних ялинок. Відомий співак і композитор Олександр Вертинський, який провів своє дитинство в Києві, згадував, як спочатку на ялинку вішають кримські червоні яблука, потім апельсини та мандарини на яскравих червоних нитках, далі золоті і срібні горіхи, хлопавки, цукерки та пряники — все в певній послідовності, а на завершення — свічки.

Після Першої світової та приходу до влади більшовиків імпорт цитрусових припинився і єдиним джерелом їх надходження на прилавки стала Грузія. Там мандарини почали вирощувати на початку ХХ століття і згодом на основі японського сорту уншиу вивели власні холодостійкі сорти. В 1919 році в Аджарії мандаринові дерева займали лише 250 гектарів, в Абхазії -- 50. Звісно, що потужностей цих плантацій для задоволення потреб багатомільйонного населення СРСР бракувало. В 1930-х роках мандаринки продавалися лише в незначній кількості магазинів в найбільших містах чи в буфетах на виборчих дільницях. Зважаючи на дефіцит, фрукти поштучно загортали в папір золотистого кольору.

Ситуація з поставками більш-менш покращилася лише в 1960-х роках. По-перше, в Грузії налагодили промислове вирощування цитрусових. Зокрема, в 1966 році мандаринові насадження вже займали 4 тис. гектарів і поступово збільшувалися. В 1983 році в закавказькій республіці зібрали 330 тис. тонн мандаринів. По-друге, в 1960-х роках СРСР налагодила імпорт цитрусових з Марокко, які позначалися спеціальними наліпками у вигляді чорних ромбів з білим надписом "Maroc".

Черга за мандаринами

Після цього мандарини, хоч і не завжди у достатній кількості, почали продавати у більшості міст. Оскільки на прилавки вони потрапляли наприкінці грудня, ці фрукти стали одним із головних символів святкування Нового року.

Мандаринова економіка

Протягом останніх тридцяти років обсяги споживання мандаринів зросли в три рази. Згідно з даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, у 1990 році світовий урожай мандаринів становив 12,5 мільйона тонн, тоді як у 2018 році цей показник досяг 34,3 мільйона тонн. Сьогодні мандарини займають друге місце за популярністю серед цитрусових, поступаючись лише апельсинам, яких у 2018 році було зібрано 75 мільйонів тонн.

Приблизно 60% світового врожаю мандаринів походить з Китаю. Іспанія, яка у 2018 році зібрала близько 2 мільйонів тонн, займає почесне друге місце у цьому списку. У п'ятірці найбільших виробників також значаться Туреччина, Марокко та Єгипет. Китай не лише лідирує у виробництві, але й є провідним експортером мандаринів, хоча понад 90% його врожаю споживається на внутрішньому ринку. Тим часом Туреччина, Марокко та Південна Африка, які посідають 2, 3 та 4 місця у рейтингу, експортують за кордон майже половину, а іноді й більше своїх цитрусових запасів.

В Україні щорічно споживається від 200 до 300 тисяч тонн мандаринів. Найвищий показник було зафіксовано у 2013 році, коли імпорт досягнув 443 тисяч тонн. Таким чином, кожен українець у середньому споживає приблизно 6-7 кілограмів цього фрукта на рік. Найбільший обсяг постачань і продажів мандаринів зазвичай відбувається в грудні.

Головними постачальниками новорічних фруктів для українського ринку є Туреччина, яка забезпечує близько половини всього імпорту. Також до числа важливих постачальників належать Грузія, Іспанія та Єгипет. Проте, щоб знайти марокканські цитрусові, які були популярні в часи Радянського Союзу, потрібно докласти чимало зусиль.