Маск в наступі: хто зможе стримати колонізацію Марсу від SpaceX?

Гуркіт двигунів ракети Starship ознаменував старт нової етапи в історії космічних подорожей, ставши водночас прощанням для традиційних ракет і космічних апаратів. Досягнення Маска викликають занепокоєння у інших учасників ринку. УНІАН провів аналіз, чи зможе хтось стати реальною альтернативою SpaceX.

У березні агентство Reuters повідомило, що Росія планує надати малу атомну електростанцію для місії SpaceX, яка має на меті дослідження Марса.

"За словами Кирила Дмитрієва, генерального директора Російського фонду прямих інвестицій, Росія має намір презентувати компактну атомну електростанцію для місії на Марс, а також інші інноваційні технологічні рішення", - повідомляє агентство.

Це вже не перший випадок, коли російський посадовець говорить про потенційну співпрацю з Маском. Раніше Дмитрієв охарактеризував цього бізнесмена як "унікального та найзначнішого лідера сучасної епохи", зазначивши, що його мета полягає у просуванні людства вперед.

Заяви Дмитрієва не з'явилися без підстав, адже в середині минулого місяця керівник SpaceX оголосив про наміри запустити Starship до Марса наприкінці 2026 року. Проте на борту не буде живих астронавтів, а 170-сантиметровий гуманоїдний робот Optimus, новинка від компанії Tesla.

Розробники кажуть, що він може виконувати завдання, які є "небезпечними, повторюваними та нудними" для людей. На одному з відео можна бачити, як робот роздає людям напої і пригощає їх їжею. На іншому - розробники продемонстрували здатність Optimus ходити по пересіченій місцевості.

Якщо все пройде успішно, то місію з людьми можна очікувати вже у 2029-му, "хоча 2031 рік здається більш імовірним", - додав голова SpaceX. Раніше Маск заявив, що частота польотів буде зростати в геометричній прогресії, а їхньою метою стане створення самодостатнього міста на Марсі приблизно через 20 років.

Для чого це потрібно - інше питання. Вчені кажуть, що Марс може виявитися багатим на мінеральні ресурси. Зазначається, що там є родовища міді, заліза, вольфраму, ренію, урану та золота.

З іншого боку, витрати на видобуток і транспортування ресурсів на Землю є настільки значними, що не існує жодної можливості зробити цей процес економічно вигідним, як зараз, так і в найближчій перспективі.

Можна висловити це інакше: для Маска Марс є своєрідною нав'язливою ідеєю. Це більше стосується його світогляду, ніж фінансових інтересів. Він впевнений, що людство повинно перейти на міжпланетний рівень, аби забезпечити своє виживання. На його думку, саме цей крок здатний врятувати нас у разі глобальних катастроф.

Втім, певний економічний вимір у марсіанських амбіцій підприємця все ж є, адже гучні заяви щодо колонізації Червоної планети привертають широку увагу до компанії SpaceX. І це допомагає їй заробляти гроші на комерційних запусках.

Основне питання можна поставити інакше: чи має Маск можливості втілити свої плани у життя, зокрема, запустити робота Optimus?

Основний засіб для освоєння Червоної планети - це вже згадуваний Starship. Він є найбільшим за вагою та габаритами, а також найпотужнішою ракетою-носієм у світі.

Ця ракета має вражаючу довжину понад 120 метрів і може перевезти на Марс вантаж вагою до 100 тонн. Проте ключовою перевагою Starship є не лише це, а її можливість багаторазового використання, що має знизити вартість запусків в порівнянні з іншими моделями.

Небагато експертів мають сумніви щодо того, що Маск незабаром запустить у використання Starship. Єдине питання полягає в тому, скільки часу знадобиться для тестування нової ракети.

"Вікно для відправлення місії на Марс відкриється в період з листопада по грудень 2026 року, - повідомляє УНІАН Андрій Колесник, колишній радник голови Державної космічної агенції України. - Для того щоб успішно здійснити м'яку посадку на поверхні Червоної планети після космічного польоту на другій космічній швидкості (11,2 км/с), необхідно попередньо відпрацювати аналогічні процедури безпечного повернення Starship на Землю після орбітального польоту, що вимагає першої космічної швидкості в 7,91 км/с."

Нові виклики не залишають підстав думати, що запуск Optimus відбудеться наступного року.

Нагадаємо, що під час нещодавнього випробування Starship, яке мало місце 6 березня, апарат вибухнув майже відразу після старту з космодрому. Проте, серед позитивних новин, SpaceX змогла успішно повернути перший ступінь Super Heavy на стартовий майданчик (система складається з двох ступенів, з яких другий - це сам космічний корабель).

"Крім того, ми ще не бачили тестування повноцінної дозаправки Starship безпосередньо у космічному просторі для подорожі у напрямку Марсу. Всі ці невирішені технічні питання можуть спонукати розглядати перенесення планів для робота Optimus під "вікно на Марс", яке відкриється у грудні 2028 - січні 2029 років", - вважає спеціаліст.

Проте, малоймовірно, що труднощі завадять планам Маска – він вже не раз доводив, що жодна проблема не може стати для нього серйозною перепоною. Варто згадати, що в 2010-х роках росіяни (і не лише вони) сміялися з концепції повернення першого ступеня ракети Falcon 9. Нині ж, з огляду на останні кроки Москви у бік американського підприємця, жартів більше не залишилося.

Звернемося до російського оголошення про компактну атомну електростанцію для місії на Марс. Критики Маска активно намагаються асоціювати його з російською владою, проте насправді йому нічого не потрібно від Росії.

Можна перефразувати так: Росія не має що запропонувати провідному космічному гравцеві, оскільки їх технології є, в найкращому випадку, вдосконаленими версіями розробок епохи Радянського Союзу.

Російська Федерація не володіє жодною "марсіанською атомною електростанцією", і можливість її створення в найближчі десятиліття залишається під великим знаком питання.

Водночас США вже роблять кроки в цьому напрямку. У 2022 році NASA обрало три компанії для фінансування розробки концептуальних проєктів реактора, який хочуть розмістити на Місяці. Його потужності вистачило б на десять років енергоспоживання для кількох десятків домогосподарств.

Щодо інших "передових технологій", про які казав Дмитрієв, то достатньо привести лише кілька цифр.

У минулому році ракети Falcon від SpaceX здійснили 134 космічних запусків, в той час як російські ракети-носії виконали лише 17 запусків за аналогічний період.

Переважна частина російських запусків була здійснена за допомогою старих радянських ракет "Союз", а лише два – за рахунок нової "Ангари", яка досі залишається невпевненою у своїй надійності. З моменту свого дебюту у 2014 році "Ангара" виконала всього сім стартів, що є смішно мало навіть у порівнянні з сьогоднішніми стандартами Роскосмосу.

Якщо говорити про російську пілотовану космонавтику, то з 1991 року вона фактично не зробила жодного значного кроку вперед. Єдиний абсолютно новий космічний апарат - "Орел" (раніше відомий як "Федерація") - за весь цей час не здійснив жодного запуску. Враховуючи останні події, існують серйозні сумніви, чи відбудеться його політ у майбутньому.

Інакше кажучи, Росія не є ані конкурентом, ані партнером для SpaceX. Хоча компанія Ілона Маска могла б надати підтримку Росії, за всі ці роки з боку РФ не було жодної ініціативи, спрямованої на підтримку розвитку російської космічної програми.

На цьому етапі можна було б підвести риску під обговоренням "росіян на Марсі", але існує один справді важливий аспект. Йдеться про союзника Росії — Китай.

Якщо Росія має можливість втілити в життя свої амбітні космічні проекти, то це можливо лише у співпраці з її основним партнером. Яка ж позиція китайців щодо цього?

Насправді, дослідження Марса вже активно тривають. У липні 2020 року Китай запустив місію "Тяньвень-1", яка привела до відправлення марсохода на поверхню Червоної планети.

У 2021-му стало відомо, що Китай запланував політ людини на Марс на 2033 рік. Пекін хоче відправити астронавтів на Марс для будівництва базової станції, а потім планує масштабні вантажні польоти з Землі на Марс.

Та простіше сказати, ніж зробити. На сьогодні Китай не має жодної ракети, яка могла б запустити пілотовану місію на Марс.

Найсильнішою ракетою Китаю має стати "Чанчжэн-10", яка розглядається як потенційний засіб для пілотованих польотів на Місяць. Однак є одна суттєва проблема: на відміну від Starship, вона ще не здійснила жодного запуску. Крім того, "Чанчжэн-10" має значно нижчу потужність у порівнянні з ракетою компанії SpaceX.

Схожа ситуація з новим космічним кораблем КНР, який отримав назву "Мэнчжоу". Відомо, що апарат призначений для доставки людей на орбіту Землі та Місяць. Фактично, це відносно невелика "капсула", яка в принципі непридатна до експедиції на Марс.

Загалом, якщо казати про пілотовану космонавтику, то головною ціллю Китаю є природний супутник Землі. Можливо навіть, що Пекін зможе висадити тайконавтів на Місяці орієнтовно у 2030-х.

Говорячи про пілотований політ на Марс, можна стверджувати, що Китай зможе здійснити таку місію не раніше 2040-х років, а, ймовірніше, лише в 2050-х. Звісно, це за умови, що країну не спіткають економічні кризи чи політичні збурення, які не раз відбувалися в історії Китаю.

Залишається зазначити, що протягом різних етапів історії виникали численні спекуляції щодо ідеї пілотованого польоту на Марс. Серед них можна виділити науково-фантастичну ініціативу "Столітній космічний корабель", проект бізнесмена Денніса Тіто під назвою Inspiration Mars Foundation, а також відверто ризикований Mars One.

Кожен з них по-своєму унікальний, однак є те, що об'єднує їх усіх. Це ігнорування фінансових, технічних та просто базових наукових потреб, які пов'язані із подорожжю до Червоної планети.

Одним із найбільш яскравих прикладів є проєкт Mars One, де кандидатів на роль "первопрохідців Марса" відбирали через десятихвилинну бесіду в Skype. У 2019 році Mars One Ventures AG оголосили банкрутом і ліквідували.

Можна по-різному ставитись до Маска, однак варто визнати, що на сьогодні не існує жодної реальної альтернативи його програмі пілотованого польоту на Марс.

Ні один з наявних кораблів Росії, Китаю чи США не може вважатися придатним для подорожі до Червоної планети. А жоден з майбутніх проектів не презентує нічого більш вартісного, аніж те, що озвучує керівник SpaceX.

"Так. Але мова може йти лише після вдалих місій на Марс у безпілотному режимі та повернення з Марсу (технологія старту з поверхні Марсу, можливість виробництва ракетного палива з компонентів, які присутні на Марсі), - говорить УНІАН Андрій Колесник. - Таких місій має бути не менше двох. Крім того, враховуючи досвід підготовки польоту людини на Місяць, - ще має бути, як мінімум, одна пілотована місія для обльоту Марсу та повернення на Землю для відпрацювання траєкторій та маневрів пілотованих кораблів під час подорожі у дальньому космосі".

Простіше кажучи, компанії SpaceX потрібно буде використати не менше трьох "марсіанських вікон", які відкриваються кожні 26 місяців. І це тільки для відпрацювання технологій, що забезпечать безпеку екіпажу та дозволять отримати умовні "гарантії" того, що він зможе повернутись назад.

За найбільш позитивним прогнозом, перша людина зможе стати на поверхню Марса не раніше другої половини 2030-х років. Однак, ймовірніше за все, це відбудеться лише в 2040-х роках.

Таким чином, і корабель Starship, і проєкт подорожі на Марс мають шанси навіть пережити свого творця, якому у червні виповниться 54 роки.

Маск атакує: хто зупинить марсіанську експансію SpaceX

Гуркіт двигунів ракети Starship ознаменував старт нової етапи в історії космічних подорожей, ставши водночас прощанням для традиційних ракет і космічних апаратів. Досягнення Маска викликають занепокоєння у інших учасників ринку. УНІАН провів аналіз, чи зможе хтось стати реальною альтернативою SpaceX.