Візит Фрідріха Мерца до Києва відбувся в один із найкритичніших моментів останніх місяців. Канцлер Німеччини прибув до української столиці 4 жовтня, коли Росія активізувала свої повітряні атаки, продемонструвавши, що присутність західного лідера більше не стримує Путіна від завдання ударів. Цей візит має значення не лише з точки зору безпеки самого канцлера. Напередодні Росія закликала іноземців та дипломатів залишити Київ, попереджаючи про можливі масовані атаки. Проте, Мерц вирішив приїхати, що стало символом підтримки України в той час, коли Москва намагається посилити тиск як на фронті, так і на українські міста та енергетичну інфраструктуру.
Та все ж головний зміст візиту - не символіка. Берлін оголосив про понад 1,3 млрд євро допомоги, з яких близько 1 млрд припадає на військову сферу, ще 350 млн - на відновлення енергетичної системи. Німеччина планує передати тисячі дронів-перехоплювачів, підтримати виробництво озброєння та розширити співпрацю з українським оборонним сектором. Разом із Мерцем до Києва приїхали представники німецького бізнесу, що показує: Берлін дедалі більше розглядає Україну не тільки як країну, якій потрібно постачати зброю, а як важливого партнера у розвитку оборонних технологій.
Для Мерца ця поїздка має ще один важливий аспект. Внутрішня підтримка України в Німеччині потребує дедалі більше чіткого пояснення для виборців, оскільки політичні позиції канцлера стали менш стабільними. Отже, для нього Київ стає не лише платформою для демонстрації європейського лідерства, а й можливістю обговорити питання безпеки Німеччини, а також обґрунтувати, чому допомога Україні є вигідною для Берліна.
У спеціальному інтерв'ю для OBOZ.UA своїм баченням з цих та інших питань поділився кандидат наук у галузі державного управління, керівник Центру розвитку державної стратегії та публічної політики Ілля Котов.
Канцлер Німеччини несподівано відвідав Київ. Почнемо з політичної підтримки. Ситуація залишається напруженою, оскільки обстріли столиці тривають безперервно. Однак, канцлер Німеччини вирішив прибути в цей складний момент, щоб продемонструвати не лише практичну, але й політичну та моральну підтримку.
Дійсно, атаки не зупиняються. Це яскравий приклад відсутності поваги з боку Москви до Європейського Союзу в цілому, а також до його лідерів, зокрема Німеччини. Проте є ще один важливий аспект. Основна мета російських обстрілів, які ми спостерігаємо останнім часом, полягає в проведенні когнітивної операції — психологічного тиску на українське суспільство. Для них критично важливо відтворити ситуацію 2022 року, коли з Києва виїжджали посольства європейських країн та інших держав. Це одна з цілей, до якої вони прагнуть. Не випадково в медіа з'являються чутки про те, що посольства нібито мають намір залишити Київ. Також є інформація про те, що Верховна Рада нібито розглядає можливість перенесення до західних регіонів. Хоча це не відповідає дійсності, росіяни проводять цю інформаційну кампанію, щоб посіяти невпевненість серед людей.
Необхідно усвідомлювати та підкреслювати: для росіян важливо, щоб навіть у самому серці столиці люди відчували себе покинутими або могли відчути, що таке можливо, адже ситуація виглядає безнадійною. Їхня кінцева мета - це капітуляція нашої країни. Вони мають концепцію москвоцентризму: події в Москві для них є критично важливими, тоді як все, що відбувається поза її межами, ніби не має значення. Москва асоціюється з Росією, і в їхньому сприйнятті те ж саме стосується Києва. Якщо вони здатні вплинути на тих, хто живе в Києві, то вважають, що це позначиться на загальному становищі в Україні. Тому візит Мерца, як знак підтримки в цей непростий час, має велике значення з цієї точки зору.
- Візит Мерца має і цілком конкретний практичний результат. Німеччина виділяє Україні понад 1,3 млрд військової та енергетичної допомоги.
Це не просто слова підтримки — дотримуйтеся, ми поруч з вами. Мерц оголосив про значний пакет допомоги. Звичайно, виникає питання, що саме входить до його складу. Одним із ключових результатів візиту Мерца стало укріплення української системи протиповітряної оборони. Німеччина має намір оперативно передати Україні тисячі дронів-перехоплювачів, які призначені для протидії російським безпілотникам. Це новий напрямок допомоги, що стає особливо важливим у зв'язку з широким використанням Росією ударних БпЛА. Україні необхідні більш масові та відносно недорогі засоби для знищення безпілотників, які Росія запускає великими партіями. Тому акцент на дрони-перехоплювачі може стати одним із пріоритетів німецької військової допомоги найближчим часом.
Крім того, я можу з обережністю припустити, що в цьому пакеті є й та передвиборча обіцянка Мерца, про яку ми з часом забули. Нагадаю, що він обіцяв надати Україні ракети Taurus. Після цього його риторика змінилася: почали звучати заяви про те, що українці вже мають достатньо зброї, яку виробляють самостійно, і що передача Taurus нібито вже не є доцільною. Однак, ця доцільність залишається. Єдиний спосіб зупинити агресію Росії - це активний опір. Не вичікувати на удари та реагувати на них, а завдавати удари у відповідь. Німеччина також усвідомлює цю істину.
Позиція Фрідріха Мерца полягає в тому, щоб не піддаватися на російські провокації, які, зокрема, спостерігаються і в Німеччині. Ми стаємо свідками диверсій та кібератак, і Мерц, навпаки, прагне найбільше консолідувати підтримку України, що руйнує початкові плани Кремля. Ці плани, зрозуміло, полягають у створенні страху перед війною в європейському суспільстві, щоб зупинити підтримку України з боку Європи — це мрія Путіна. Тому його візит є знаковим і важливим, адже він містить багато позитивних аспектів. Але цей візит корисний не тільки для України, а й для самого Мерца, що також слід враховувати. В умовах внутрішньої політики Німеччини, він фактично ризикує, підтримуючи Україну. Результати регіональних виборів показали, що підтримка християнських демократів, до яких належить Мерц, є вкрай низькою, в той час як ультраправі "Альтернатива для Німеччини" отримують значну підтримку. Це варто мати на увазі, плануючи міжнародні процеси та заходи. Мерц добре усвідомлює, що виборці "Альтернативи для Німеччини", які схиляються до ультраправих поглядів і виступають проти підтримки України, навряд чи стануть його прихильниками. Чому вони це роблять? Тому що популістська риторика стверджує, що якби Німеччина не підтримувала Україну фінансово, то все було б добре всередині країни. Це може здаватися абсурдним, але, на жаль, деякі люди в це вірять. Мерц усвідомлює, що цей електорат навряд чи стане його союзником. І замість того, щоб ізолюватися в межах Німеччини та зосередитися на внутрішніх справах, він, навпаки, виходить на міжнародну арену, намагаючись здобути підтримку, опираючись на допомогу Україні та об’єднуючи навколо себе тих німців, які розуміють важливість цього питання.
Цікаво, що Мерц прибув до Києва у супроводі не лише себе. До української столиці приєдналися також міністр економіки та енергетики Німеччини, а також представники німецького бізнесу. У складі делегації були керівники таких великих компаній, як Siemens Energy, Hensoldt, Diehl Defence і Quantum Systems.
Співпраця з Україною є вигідною для Берліна. Протягом війни Україна здобула значний практичний досвід у використанні безпілотників, перехоплювачів і дальнобійних систем. Німецька промисловість володіє як технологічними, так і фінансовими ресурсами. Синергія цих двох складових може забезпечити швидший результат, ніж традиційні багаторічні оборонні програми. Багато угод про спільне виробництво та кооперацію в оборонній сфері вже підписано, що є надзвичайно важливим для нашої країни.
На фоні внутрішніх дебатів у Німеччині важливо показати, що підтримка України приносить реальні вигоди для країни. Берліну потрібно обґрунтувати виборцям, чому значні кошти спрямовуються на допомогу Києву і чому така політика відповідає інтересам самої Німеччини. У цьому контексті присутність представників німецького бізнесу в київській делегації має особливе значення. Якщо ми звернемо увагу на результати соціологічних опитувань у Німеччині через кілька днів чи тижнів, можемо помітити, що візит до Києва позитивно вплине на рейтинги як самого Мерца, так і його партії. В умовах, коли немає можливості грати в обережність, я не виключаю передачу ракет Taurus і багатьох інших речей, які раніше здавалися малоймовірними. Ситуація в Німеччині спонукає до таких кроків.
Однією з найяскравіших характеристик нещодавнього візиту Мерца є те, що російські атаки не зупинилися навіть під час перебування в Києві одного з найбільш впливових європейських політиків. Раніше візити високопрофільних західних делегацій до української столиці, як правило, супроводжувалися певним затишшям. Москва усвідомлювала, що удар по Києву під час перебування там президента чи прем'єра з західної країни створює зовсім іншу ступінь ризику. Проте, схоже, ця стратегія наразі змінилася.
Раніше також не дотримувалися особливих норм. Терористичні атаки та обстріли мирних об'єктів мали місце завжди. Але те, що відбувається сьогодні, поступово затінює деякі минулі події. Давайте згадаємо, починаючи з 2022 року, увесь період масштабного вторгнення. Фактично жодних правил не було. Досить лише згадати про кількість загиблих серед цивільних і багато іншого. Суть у тому, що нині ці події відбуваються в значно більших масштабах, із застосуванням великої кількості дронів, і ми сприймаємо це як щось абсолютно нове.
Щодо Мерца, то тут ситуація не полягає в наявності якоїсь формальної угоди. Перед візитом будь-якого високопрофільного чиновника з іншої країни, Москву зазвичай інформують про це на дипломатичному рівні. З метою уникнення можливих військових провокацій або ескалацій напруженості, Москва на деякий час призупиняла свою активність. Ця ж практика стосується і нашої країни. Китайські партнери просять нас утриматися від дій проти Росії, коли до них прибуває наш офіційний представник. Як бачите, ми вже досягли такого рівня співпраці.
Ситуація навколо дати візиту канцлера є ще одним свідченням зневаги до Європи та загострення конфлікту. Важливо усвідомлювати, що передбачити наслідки будь-якого агресивного кроку зовсім не просто. Може статися все, що завгодно. Коли ж загроза нависає над канцлером Німеччини, це демонструє світу одну важливу істину: ми готові до конфлікту і нам байдуже на наслідки. Навіть якщо канцлер не є прямою мішенню, будь-який інцидент, що призведе до війни між Німеччиною та Росією через поранення або загибель її лідера, може стати реальністю. Хоча вони й не готові до наслідків, це ще раз підтверджує слова Путіна на Валдаї та дії Росії. Вони недвозначно заявляють: ми не сприймаємо Європу як партнера для переговорів. Для нас немає місця Європи за столом переговорів; її роль, вибачте, полягає в тому, що ми разом зі Сполученими Штатами та Китаєм будемо визначати долю Європи.
- На цьому тлі, канцлер пояснює підтримку України вже не тільки моральними чи гуманітарними аргументами. Він дедалі частіше говорить про власну безпеку Німеччини та Європи. Перед приїздом до Києва канцлер заявив, що якщо Росію не зупинити, її військова машина рано чи пізно може бути спрямована проти інших європейських країн. Ще кілька років тому головним поясненням допомоги Україні було те, що Росія здійснила агресію і Україна має право захищатися. Тепер до цього додається інший розрахунок: поразка України або нав'язаний їй невигідний мир не усунуть російську військову загрозу.
- Це важлива зміна в аргументації Берліна. Мерц сказав дуже правильну, таку німецько-прагматичну річ: ми допомагаємо Україні не просто як допомагаємо іншій державі, а тому, що це необхідно нам самим. Ми розуміємо, що небезпека, яка існує, є небезпекою і для нас. Це не про любов. Це про взаємне розуміння того, що ми перебуваємо в одному човні. І дуже добре, що він це публічно говорить. Дуже добре, що він показує Москві: попри всі розрахунки Путіна на розвал Європейського Союзу, цього не відбувається.
До речі, варто згадати про нещодавню зустріч у Валдаї. Путін стверджував, що Росія, насправді, не має істотного впливу на розпад Європейського Союзу — цей процес відбуватиметься сам по собі. Ми всі розуміємо, що це стосується, зокрема, Німеччини, яка є найбільшою економічною силою в Європі. Звісно, акцент робиться на ймовірності приходу до влади політичних сил, які прагнутимуть налагодити стосунки з Росією, зменшити її ізоляцію і припинити підтримку України. Мерц протистоїть таким ідеям. Доки він обіймає посаду канцлера, очевидно, на нього чинитиметься серйозний тиск з боку внутрішніх політичних сил. Нам слід максимально використати цей період на користь нашої держави та витягти з нього всі можливі вигоди.
Схоже, що загроза від РФ відчувається не лише в Польщі та країнах Балтії, які мають спільний кордон з Росією, а й у Німеччині та інших країнах, що знаходяться значно далі від цієї межі.
Всі звертають увагу на ядерну риторику, що виходить від Росії та її лідера Володимира Путіна. Всі мають певні розвідувальні дані, і поляки неодноразово публічно заявляли, що володіють інформацією про плани РФ. Особисто я поки що не вважаю, що відкриття другого фронту чи безпосередня агресія щодо НАТО є ймовірними. Проте я цілком вірю, що гібридні атаки можуть посилитися. Німеччина також усвідомлює цю загрозу, адже багато транспортних вузлів, які використовуються для підтримки України, наразі можуть опинитися під ударами Росії.
Щодо вашого твердження, що хтось ближче, а хтось далі, я погоджуюся. Але позиція Путіна сьогодні дуже чітка. Я ще не раз згадуватиму Валдай, тому що там було сказано багато речей, на які треба звертати увагу. Йдеться про відновлення Радянського Союзу. Йому не потрібні люди, йому потрібні території. Йому потрібна капітуляція України, щоб розмістити балістичні установки біля кордонів держав НАТО, які діставатимуть не лише до Берліна, а й до Парижа. Йому потрібно створювати загрозу для всіх навколо. І ці експансіоністські настрої нікуди не зникнуть. Тому німці все прекрасно розуміють. Що, наприклад, у випадку навіть гіпотетичної атаки на Польщу вони не залишаться осторонь. Так було завжди. Тому кожен уже розраховує план А, план Б. Але найголовніше інше: всі ці небезпеки й загрози не повинні привести до того, чого хоче Кремль - щоб Європа закрилася, почала готуватися до війни і водночас припинила допомогу Україні. Ось це для Кремля була б кінцева ціль.
- Варто проаналізувати і ще один крок Берліна - першу після початку повномасштабної війни пряму зустріч міністрів закордонних справ Німеччини та Росії. Чи можна сказати, що це певним чином, маневр Мерца, який показав: так, ми готові говорити. Але що ми отримали під час цієї розмови? Росіяни відкинули діалог, війну продовжуватимуть, жодного припинення вогню, жодних поступок - взагалі нічого. Як ви бачите цю зустріч у відносинах між Берліном і Москвою?
Цю ситуацію можна розглянути з двох перспектив. Перша з них свідчить про те, що Мерц здійснює політичний маневр, прагнучи підкреслити, що проблема не в Німеччині. Він демонструє готовність до діалогу, стверджуючи, що Росія не бажає жодних змін. Це цілком звичайний підхід. Мерц дав зрозуміти, що нинішня німецька влада відкрита до переговорів. Сам факт зустрічі не містить нічого критичного. Однак, він також вказав всередині країни на те, що "Альтернатива для Німеччини" займається маніпуляціями, коли стверджує, що влада не готова до компромісів і насправді підтримує війну.
Існує ще одна точка зору - що росіяни просто знущалися з Німеччини. І, на мою думку, в цьому випадку є і те, і інше. Ініціатива організації зустрічі належала саме російській стороні, а не німецькій. Вадефуль офіційно це підтвердив. Чому він погодився на це? Можливо, сподівався отримати якісь конструктивні пропозиції. Але, врешті-решт, ми почули Лаврова, якого важко назвати дипломатом. Якщо чесно, його важко назвати адекватною людиною. Керівник МЗС будь-якої країни, навіть такої, що веде агресивну політику, не повинен поводитися так. Це просто сором.
Схоже, що для Росії це було важливо з кількох причин. По-перше, вони прагнули продемонструвати, що все ще є партнерами для переговорів, з якими готові вести діалог, і що їхня позиція нібито конструктивна. По-друге, це ще один спосіб виразити зневагу до Німеччини, Європейського Союзу та європейської спільноти в цілому. Якщо переформулювати їхню позицію, то вона звучить так: ви можете просити нас, благати та приходити на зустрічі, але у нас є свої остаточні цілі, від яких ми ніколи не відступимо. Усе інше не має значення.
Якщо Мерцу не вдасться стабілізувати свої позиції в Німеччині, то до чого ж слід готуватися? Адже європейські ЗМІ вже висловлюють припущення, що Європейський Союз готується до можливості відставки канцлера Німеччини.
- Я завжди намагався максимально оптимістично, але водночас реалістично оцінювати факти. Але в цьому випадку я хочу сказати, що це буде величезна проблема. Питання не в особі Мерца. Звичайно, християнські демократи, його партія, можуть зараз намагатися якимось чином змінити політичну ситуацію шляхом зміни канцлера. Прибрати фігуру Мерца, покласти на нього відповідальність за внутрішні німецькі провали - соціальну політику, міграцію, за все те, що відбувається. Мовляв, це все він, а зараз буде новий канцлер - і все буде добре. У випадку такої ситуації це фактично не змінить підтримку нашої держави, тому що це одна з політичних основ саме цієї німецької партії. Але я б розглядав інший варіант. І от він мені виглядає найбільш неприємним і складним. Це той варіант, який росіяни, як на мене, ставлять перед собою як основну ціль. На сьогодні, після результатів усіх останніх виборів, "Альтернатива для Німеччини", я впевнений, розпочне процес, і вже він активно відбувається, руху до дострокових виборів до Бундестагу - німецького парламенту.
І отут у нас величезна проблема. За підтримки Росії "Альтернатива для Німеччини" може розхитувати ситуацію навколо Бундестагу, навколо Мерца. І як загалом поводитиметься керівництво цієї держави - дуже важко спрогнозувати. Я не виключаю, що вони будуть виводити власних прихильників на вулиці, влаштовувати протести. Сподіваюся, що таких протестів, як у 30-ті роки, ми не побачимо. Сподіваюся, що книжки не будуть палити й шукати ворогів. Але така історія можлива, і отут для нас дійсно погано. Тому що якщо раптом через якісь причини будуть призначені й відбудуться дострокові вибори до Бундестагу, це буде погано не лише для України.
Ми можемо побачити абсолютно інший Європейський Союз. Давайте додамо до цього президентські вибори у Франції, які відбудуться наступного року. Там також ситуація непроста. Повірте, Росія докладе всіх можливих зусиль для того, щоб дві найбільші економіки Європи, дві найміцніші держави Європейського Союзу - Франція і Німеччина отримали владу, яка буде, скажу так, не дуже дружньою до України і більш дружньою до Путіна.
#
