Світ під тиском. Як Трамп може примусити Путіна до завершення конфлікту та ініціювання мирних переговорів.

Дональд Трамп і його команда заявляють, що планують завершити війну Путіна проти України. Адміністрація нового президента США вже озвучила низку погроз та заходів, які вони можуть задіяти проти Росії. Детальніше - в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-України Уляни Безпалько.

Зміст:

До своєї інавгурації президент США Дональд Трамп не раз запевняв, що швидко завершить конфлікт між Росією та Україною. Після вступу на посаду він та його команда продовжили висловлювати подібні думки, підтверджуючи свою рішучість у цій справі.

Після церемонії інавгурації Трамп висловив думку, що Путін завдає шкоди Росії, і тому необхідно досягти угоди. Вже наступного дня, 22 січня, його коментар став ще більш категоричним:

"... Я маю намір надати величезну послугу Росії, чия економіка переживає кризу, і особисто Путіну. Укладіть угоду зараз і зупиніть цю безглузду війну! ДАЛІ БУДЕ ЛИШЕ ГІРШЕ", - написав президент США у своїй соцмережі Truth Social.

Ситуація на фронті, схоже, спонукає українське керівництво до активних переговорів щодо завершення конфлікту. Володимир Зеленський, ймовірно, чітко висловив цю готовність Дональду Трампу під час їхньої зустрічі в Парижі. Відповідаючи на питання про можливість мирної угоди до січня наступного року, президент США на саміті в Давосі зазначив: "Це питання потрібно адресувати Росії. Україна відкрита до укладення угоди".

Майже всі три роки війни у Кремлі говорили про нібито готовність домовлятись, при цьому демонструючи зворотнє. Усі варіації умов "миру", раніше висунуті Москвою, більше нагадували примус до капітуляції. Ба більше, немає жодних гарантій, що навіть це б змусило Росію зупинитись, а не висувати ще з десяток нереалістичних вимог.

Ситуація наразі може зазнати змін: у Путіна виникають труднощі, а в США до влади прийшла команда, що має більш активний підхід до завершення російсько-українського конфлікту.

Росія має стратегічну перевагу на всіх фронтових напрямках. Щодня війська окупанта демонструють поступове, хоча й систематичне просування. Це досягається великими втратами, але постійний приплив контрактників, яких приваблюють зростаючими виплатами, дозволяє Москві не лише компенсувати втрати, але й формувати нові підрозділи.

Росії вдається виробляти нове, нехай і не сильно високотехнологічне озброєння, БПЛА, ракети і відновлювати стару бронетехніку, яка десь припадає пилом на складах. Якщо нинішній темп просування агресора збережеться - до кінця року він має шанси окупувати всю територію Донецької області.

"Путін усвідомлює, що російська армія продовжує наступ, і запитує себе, навіщо починати переговори, якщо вони все ще здатні хоча й повільно, але просуватися вперед, незважаючи на великі втрати. Він сподівається, що зможе досягти переговорів з більш вигідними умовами. Крім того, він вважає, що внутрішня політична ситуація для Володимира Зеленського ускладниться, і активно працює над цим. Врешті-решт, Путін не любить сам процес переговорів", - підкреслює у бесіді з РБК-Україна політичний аналітик Іван Преображенський, який покинув Росію у 2014 році.

Неясно, чи Путін усвідомлює реальне економічне становище та перспективи Росії (фото: GettyImages)

З іншого боку, в економіці Російської Федерації, на тлі війни, почали з'являтися помітні проблеми: висока інфляція, постійне підвищення ключової облікової ставки і, як наслідок, значна вартість кредитів. Слід також врахувати дефіцит робочої сили в цивільному секторі, оскільки значна частина населення залучена до війни та оборонної промисловості. Додатково, витрати на саму війну становлять близько 40% федерального бюджету, що створює додатковий тиск на економіку.

"Економіка Росії перегріта через те, що перейшла на військові рейки. Її ВПК весь закредитований та перебуває на межі банкрутства. Самі банки у дуже складній ситуації. У Росії не вистачає робітників, як наслідок, спостерігається надмірне зростання зарплат і не лише у військовому секторі, а в економіці загалом. "Газпром" також опинився на межі банкрутства. Наразі її головний експортний товар - це нафта. Але й із цінами на нафту в Росії зараз проблеми", - додає Преображенський.

Існує два основних підходи до аналізу ситуації в Росії. При цьому залишається незрозумілим, яке уявлення про світ має сам Путін. Багато економістів прогнозують, що до 2025 року російська економіка не покращиться, особливо якщо вона зазнає нових зовнішніх криз — в такому випадку ситуація може лише погіршитися.

У штабі Трампа неодноразово заявляли, що прагнутимуть досягнення миру шляхом демонстрації сили. Хоча деталі цього підходу залишаються неясними, Росія, в нинішніх умовах, має безліч вразливих місць, на які Сполучені Штати можуть вплинути.

"Путіна не треба змушувати сідати за переговори про кінець війни - він готовий і він сяде. Сама по собі ситуація в російській економіці, ситуація на фронті, величезні втрати - все це вже змушує Путіна піти на переговори. Тобто Трампу необхідні важелі тиску саме для того, щоби переконати Путіна відійти від своїх колишніх умов. І ці важелі у Трампа є", - вважає опозиційний політолог, який емігрував з РФ, Аббас Галлямов.

Одним із ключових засобів є продовження військової підтримки Україні, щонайменше на такому ж або ще вищому рівні, що включає дальнобійні системи озброєння. За словами Галлямова, це призведе до подальшого зростання витрат на війну для Кремля.

Ще один шлях, на який звернув увагу Преображенський - Трамп може створювати для Росії зони нестабільності там, де є її стратегічні інтереси - за тим же принципом, як це раніше робив сам Путін. Йдеться про Африку, де видобуток корисних копалин, зокрема - золота, допомагає збагачувати російську казну, про Лівію, Сирію, Центральну Азію, Кавказ, Далекий Схід та Іран.

Третій важіль полягає в застосуванні економічних санкцій та обмежень. Трамп вже попередив Путіна про можливість введення високих мит, тарифів і нових санкцій, якщо мирна угода не буде досягнута в найкоротші терміни.

Значні можливості для посилення тиску на Російську Федерацію все ще існують, зазначає Владислав Власюк, уповноважений президента України у справах санкційної політики.

"Ці тарифні обмеження включають підвищення мит на російські метали, добрива та інші товари. Важливо посилити вторинні санкції проти компаній, які сприяють обходу обмежень, заблокувати нові банки, конфіскувати активи та обмежити доступ до критичних технологій. Усі ці заходи повинні стати невід'ємною частиною стратегії. Додаткові санкції виступають як ключовий інструмент примусу Кремля до чесних переговорів", - зазначає Власюк.

Проте, за його словами, головним завданням повинно бути зменшення доходів Росії від нафти і газу шляхом боротьби з тіньовим флотом, посилення контролю за цінами та збільшення витрат на видобуток. Нафтова індустрія є основою економіки РФ і важливим джерелом фінансування військових дій.

США та їхні союзники вже здійснювали спроби обмежити російський нафтовий сектор. Наприкінці 2022 року Європейський Союз разом із Великобританією вирішили припинити закупівлю нафти з Росії, яка транспортується морем. Єдине виключення було зроблено для Угорщини та Словаччини, що отримують нафту через трубопроводи. Водночас ЄС, країни G7 та Австралія узгодили встановлення "цінової стелі" для російської нафти, що імпортується морським шляхом до третіх країн, на рівні 60 доларів за барель. Західним компаніям заборонено надавати послуги з перевезення або страхування, якщо нафта буде транспортуватися за ціною, що перевищує цю межу.

Однак у Москві все ще існують шляхи для імпорту сирої нафти до європейських держав, для яких були встановлені винятки в антисанкційних заходах. Відтак, компанії, що мають зв'язки з Росією, займаються перепродажем або готових нафтопродуктів, що були перероблені на місцевих підприємствах, або навіть самої сирої нафти, по всьому світу. Крім того, Росії вдалося обійти обмеження завдяки створеному нею тіньовому флоту, що дозволило компенсувати втрати на західному ринку за рахунок постачання своїх енергоносіїв на схід, переважно в Китай та Індію.

Запроваджені Західними країнами санкції щодо експорту російської нафти не виявилися достатніми (фото: GettyImages)

Тіньовий флот Російської Федерації складається з застарілих танкерів, які транспортують нафту поза межами встановлених цінових рамок та не підлягають страхуванню західними страховими компаніями. Ці судна мають реєстрацію не лише в Росії, але й в ряді інших юрисдикцій. Як зазначили в ГУР Міноборони України, найбільша кількість танкерів тіньового флоту зареєстрована під прапорами Панами, Габону, Островів Кука, Ліберії, Маршаллових островів та інших країн. Власники цих суден знаходяться в Китаї, Індії, Маршаллових островах, Сейшельських островах, ОАЕ, Греції та ще в багатьох інших державах. Керуючі компанії розташовані в ОАЕ, Греції, Китаї, Туреччині та на Сейшельських островах.

Ці судна регулярно змінюють свої реєстраційні дані та назви, щоб ускладнити їх ідентифікацію. Вони перекачують нафту на інші танкери в офшорних водах, намагаючись замаскувати свої маршрути, а також вимикають автоматизовану ідентифікаційну систему (AIS) на окремих етапах подорожі. Щоб приховати російське походження нафти, у танкерах її змішують з іншими сортами.

На цю нафту існує не лише пропозиція, а й певний попит. Як повідомили в ГУР, є держави, які виявляють інтерес до імпорту російської нафти для її подальшої переробки та експорту готових нафтопродуктів на міжнародні ринки. Серед таких країн можна виокремити Китай, Індію та Туреччину. Важливо зазначити, що продаж нафтопродуктів, виготовлених на основі російської нафти, не підпадає під заборону.

На сьогоднішній день російський тіньовий флот складається приблизно з 1000 суден, більшість з яких є застарілими, з загальним дедвейтом понад 100 мільйонів тонн. Ці судна займаються експортом нафти та нафтопродуктів. У 2023 році їх кількість становила близько 600 одиниць. З моменту введення обмеження цін на російську нафту в грудні 2022 року, Росія витратила понад 10 мільярдів доларів США на закупівлю танкерів для тіньового флоту. Ці судна забезпечують експорт близько 70% російської сирої нафти та нафтопродуктів, які транспортуються морським шляхом, як зазначають у військовій розвідці.

На початку січня, в період президентства Джо Байдена, Сполучені Штати запровадили нові санкційні заходи проти тіньового флоту Росії. Це стосується, зокрема, 183 танкерів, що транспортують російську нафту, а також компанії "Газпромнефть" і кількох страхових організацій, які забезпечують їх діяльність. Враховуючи, що Дональд Трамп не скасував ці санкції після свого приходу до влади, можна припустити, що цей пакет заходів був узгоджений між командами попереднього та теперішнього президентів.

За оцінками CSIS та Bloomberg, з 3,5 млн барелей, які РФ транспортувала в 2024 році на день, 1,5 млн припадали на підсанкційні танкери. Основні покупці - Індія та Китай - перестали приймати судна, що потрапили під обмеження, побоюючись вторинних санкцій.

Згідно з інформацією, наданою ГУР, введені санкції можуть призвести до зниження експорту російської нафти приблизно на 15% у найближчій перспективі. Москві, в свою чергу, ймовірно, доведеться підвищити дисконт на свою нафту для залучення покупців та скорегувати заплановані обсяги видобутку в бік зменшення. Проте в цьому питанні ще залишається багато роботи, оскільки американські санкції торкнулися лише частини тіньового флоту РФ. За словами експертів ГУР, для того щоб зірвати цю схему Кремля, необхідно розробити ефективний механізм для відстеження реальних маршрутів тіньових суден, а також ввести секторальні санкції і заблокувати активи компаній, що використовують ці танкери, заборонивши їм доступ до портів, територіальних вод та міжнародних проходів.

Однією з можливих крайніх заходів, які міг би вжити Трамп, є загроза введення значних мит та нових санкцій на весь російський експорт до Сполучених Штатів і інших країн. Хоча обсяги торгівлі між США та Росією не є надто великими, втрата доступу до американського ринку не стане для Кремля серйозною проблемою.

Проте, якщо адміністрація США зможе переконати інші держави відмовитися від імпорту російських товарів та сировини, це стане серйозною загрозою для Москви. Наприклад, якщо компанії з Індії чи Китаю продовжують купувати російську нафту, США можуть ввести для них митні збори у розмірі 20% або застосувати інші санкції. Однак наразі важко оцінити, наскільки реальною може бути реалізація таких обмежень.

Іншим варіантом є збільшення глобальної пропозиції нафти, що може призвести до зниження її цін. Це рішення може виявитися вигідним і для самих Сполучених Штатів. Під час своєї виборчої кампанії Трамп активно обіцяв розширити видобуток "чорного золота", висловлюючи гасло "буримо, малюємо, буримо". Проте, покладатися лише на зусилля США для суттєвого зниження світових цін на нафту в короткостроковій перспективі навряд чи вдасться. Для цього необхідна співпраця з іншими країнами-виробниками, які також мають або збільшити видобуток, або хоча б утримувати його на високому рівні.

"Трамп має можливість налагодити співпрацю із Саудівською Аравією, що може призвести до різкого падіння цін на нафту на світових ринках. Армія Путіна складається з найманців. Вони не йдуть воювати за ідеали, батьківщину чи особисто за Путіна, а лише за гроші. І якщо ці кошти почнуть виснажуватися, яке рішення прийме Путін?" - підкреслює Галлямов.

У Трампа склались досить непогані відносини з саудитами. У перший же тиждень після інавгурації новий президент США провів телефонну розмову з наслідним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом ібн Салманом. Трамп публічно уже мінімум двічі заявляв, що буде вимагати від від Саудівської Аравії знизити ціни на нафту, що має підштовхнути до закінчення війни Росією. З таким же закликом він звертався і до ОПЕК. Колись США вже йшли схожим шляхом для тиску на СРСР перед його розвалом.

"Якщо ціна знизиться, війна між Росією та Україною закінчиться негайно", - переконаний президент США.

У грудні Саудівська Аравія вже розпочала певні кроки в цьому напрямку. Вона ухвалила рішення відмовитися від узгодженої ціни ОПЕК на рівні 100 доларів за барель, і замість того, щоб підтримувати стабільність ціни, збільшила обсяги видобутку з метою збереження своєї частки на ринку.

Однією з можливих цінових позначок, яка могла б стати серйозним ударом по Росії, є 40 доларів за барель, про що говорив Трамп під час своєї виборчої кампанії. Хоча нинішня стеля у 60 доларів і призвела до певних втрат для Москви, вона все ще залишається прийнятною. Нещодавно спецпредставник президента США по Україні Кіт Келлог озвучив іншу цифру - 45 доларів за барель, зазначивши, що це "є рівнем беззбитковості" для російських нафтових компаній.

Путін демонструє бажання вести діалог з Трампом (зображення: 2019 рік, GettyImages)

Падіння цін на нафту, навіть без додаткових санкцій, значно зменшить доходи Росії, вплине на можливості військово-промислового комплексу агресора та негативно позначиться на життєвому рівні більшості громадян. Крім того, різкий обвал цін може завдати удару по Росії, навіть якщо її тіньовий флот продовжить функціонувати.

Галлямов зазначає, що Трамп має позитивне та лояльне ставлення до Путіна. Він ставить питання, чому Путіну слід сваритися з Трампом, враховуючи всі існуючі та можливі труднощі. Якщо відбудеться конфлікт, Трамп може збільшити постачання зброї в Україні, знизити ціни на нафту, а також, наперекір Росії, прийняти Україну до НАТО.

Враховуючи нещодавні публічні "жести" президента Кремля на адресу Трампа, можна стверджувати, що він відкритий до діалогу з новою адміністрацією США. Нещодавно американський лідер зазначив, що його команда вже провела "дуже серйозні" переговори з Москвою стосовно конфлікту в Україні.

Незважаючи на вжиті заходи, попередня адміністрація США не змогла суттєво послабити Росію за допомогою санкцій. Кожен обмежувальний захід, що запроваджувався адміністрацією Байдена, реалізовувався дуже обережно та поступово, з острахом перед реакцією Росії. Протягом трьох років великої війни стало очевидно, що така обережність у стосунках з сучасним російським режимом не дає результатів. Росія та її лідер Володимир Путін реагують лише на мову сили. Щоб домогтися поступок з боку Кремля, потрібно мати належний набір важелів впливу та рішучість їх використовувати за потреби. Здається, що цей набір важелів, а також рішучість, присутня в адміністрації Трампа.