Згідно з інформацією Bloomberg, мирна угода для України має включати три ключові гарантії.

Для забезпечення безпеки Україна потребує всебічного підходу до формування своєї стратегії захисту.

На щастя, президент США Дональд Трамп цього тижня скасував запланований саміт з президентом Росії Владіміром Путіним у Будапешті. Після того, як цього літа на зустрічі в Алясці російський лідер отримав теплий прийом, але нічого не дав натомість, адміністрація Трампа, можливо, буде більш скептично ставитися до Кремля.

Незважаючи на всі похвали та дипломатичні зусилля з боку Трампа, Путін продовжує наполягати на необхідності "ліквідації корінних причин" конфлікту. Це означає, що Росія має отримати повний суверенітет над Кримом, а також над усіма або частинами чотирьох областей, які з’єднують цей регіон з Російською Федерацією. Водночас Україна, ослаблена внаслідок війни, залишиться вразливою перед подальшими агресивними діями.

Безперечно, Москва буде наполягати на скасуванні міжнародних санкцій, які хоч і частково, але обмежують її військову економіку. Ці вимоги є надзвичайно завищеними, і агресор, яким є Росія, не заслуговує на такі поступки, вважає Джеймс Ставрідіс, колишній Верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО та автор колонок для Bloomberg.

Проте, для досягнення реальних зрушень з боку Москви Трампу варто було б терміново збільшити постачання в Україну зброї великого радіусу дії, зокрема крилатих ракет Tomahawk, чого Вашингтон досі уникав. Важливо також, щоб США посилили вторинні санкції проти всіх, хто має бізнес з Москвою, а також заохочували європейські країни до конфіскації російських активів, що перебувають у європейських банках. Окрім того, слід відзначити Трампа за впровадження санкцій проти двох найбільших нафтових компаній Росії.

"Проте ці питання мають короткостроковий характер. Лише коли Київ відчує справжню безпеку, можна буде перейти до обговорення легітимного врегулювання на нинішній лінії фронту. Захід повинен заздалегідь розробити ключові умови для переговорного процесу, які гарантуватимуть Україні стабільний захист," — зазначає Ставрідіс.

Доцільно розглядати війну у трьох вимірах: на морі, у повітрі та на суші. Почнімо зі стратегічно важливого узбережжя Чорного моря. Україна має отримати гарантії, що російський Чорноморський флот не перешкоджатиме її торгівлі, особливо експорту сільськогосподарської продукції та калійних добрив.

Для цього потрібна постійна присутність сил НАТО на морі -- двох-трьох есмінців або фрегатів, кількох тральщиків і належного повітряного прикриття, зокрема за допомогою морських патрульних літаків великої дальності, таких як американський P-8 Poseidon.

Цей контингент міг би діяти з портів НАТО у Румунії, Болгарії та Туреччині. Подібна операція вже мала місце чверть століття тому, коли НАТО створило морське угруповання в Адріатиці, щоб запобігти постачанню зброї Сербії під час захисту Косово.

У сфері авіаційної безпеки гарантії можуть мати як наступальний, так і оборонний аспекти. Одним із ключових елементів оборони стане впровадження безпольотної зони над Україною, контроль за якою здійснюватимуть як літаки НАТО, так і українські військово-повітряні сили. З огляду на те, що дедалі більше винищувачів F-16 з США надходитимуть до Києва від союзників з Європи, реалізація цієї системи виглядає цілком можливою, що сприятиме тісній співпраці між НАТО та Україною.

Логічним центром управління безпольотною зоною стала б авіабаза Рамштайн у Німеччині, звідки її можуть контролювати 40-50 літаків НАТО -- винищувачі для патрулювання та літаки управління та контролю AWACS.

Наступальною складовою повітряних сил стали б крилаті ракети великої дальності, такі як Tomahawk. У руках України збільшений ракетний арсенал становив би значну загрозу для критичної економічної інфраструктури Росії, зокрема нафтогазових систем.

"Гарантії безпеки для суші потребуватимуть більшої політичної виваженості, ніж інші аспекти. Москва буде категорично проти бойової місії НАТО в Україні, але присутність щонайменше 10 тисяч військовослужбовців з країн-членів НАТО, які діятимуть під своїми національними прапорами -- коаліція охочих -- може бути необхідною", -- стверджує колумніст.

Ці військові підрозділи, по суті, сформуються переважно з країн НАТО, які знаходяться на передовій, зокрема, з Польщі, Балтійських держав, Фінляндії та Швеції. Вони можуть діяти під єдиним командуванням, можливо, під керівництвом польського генерала з трьома зірками, підпорядковуючись структурам Європейського Союзу, і бути розташовані в п'яти стратегічних зонах уздовж нового кордону між Україною та Росією.

Ще однією частиною гарантій безпеки на суходолі було б надання Києву постійного доступу до сухопутних бойових систем від західних партнерів -- включно з боєприпасами, артилерією, танками, мінами та іншими базовими засобами ведення наземного бою. Цей канал постачання вже значною мірою налагоджений і потребує лише формального закріплення в межах переговорів.

Окрім того, в умовах жорсткої конкуренції в електронному просторі Україні необхідно забезпечити захист від кібератак з боку Росії. Незважаючи на те, що українські фахівці розробили ефективні технології для оборони в кібервійні та володіють певними наступальними можливостями, підтримка від американської кібергрупи є вкрай важливою.

Вона могла б діяти під керівництвом Кіберкомандування США. Ця група також допомагала б забезпечити зв'язок України з космосом через Starlink та подібні тактичні системи.

"Завдяки такому набору гарантій безпеки — на морі, у повітрі, на суші та в кібернетичному просторі — Україна могла б серйозно оцінити можливість угоди 'земля в обмін на мир'. Хоча сама концепція постійного контролю Путіна над 20% української території викликає жах, військова ситуація на фронті, здається, робить це неминучим", — зазначив Ставрідіс.

Отже, єдиний прийнятний варіант подальших дій вимагає від Заходу забезпечення реальних гарантій, які сприятимуть довгостроковому процвітанню та безпеці України. Це передбачає ретельну підготовку до їх реалізації вже на сьогодні і належну організацію саміту між США та Росією, який має бути дійсно значущим, а не перетворитися на чергову церемонію з червоною доріжкою, що не принесе жодних результатів.

Сполучені Штати та їх партнери розглядають можливості забезпечення безпеки для України. Йдеться про гарантії, які не передбачають розташування військових сил на українській території, але включають зобов'язання стримувати агресію з боку Росії. Чи зможе цей підхід виправдати себе? -- Дізнайтеся більше в статті "Між статтею 5 і "дикобразом": Захід шукає "гарантії" безпеки для України" Володимира Кіма.