Місто, багате на нафтові ресурси: яким було Борислав на Львівщині в 1934 році.

Борислав — це неповторне містечко на Львівщині, що по праву вважається історичним населеним пунктом із надзвичайно багатим промисловим спадком. Воно є єдиним у світі населеним місцем, яке повністю розташоване на території родовища нафти, газу та озокериту. Під його землею зберігаються не лише запаси "чорного золота", але й безліч джерел цілющих мінеральних вод.

Вже у XVI столітті місто славилося своїм "скельним олієм", який використовували для освітлення вулиць сусіднього Дрогобича. На початку XX століття цей регіон забезпечував близько 5% світового видобутку нафти, що виводило Галичину на третє місце у світі після США та російської імперії.

Нещодавно в інтернет-просторі з'явилася захоплююча серія рідкісних світлин Борислава, датованих 1934 роком. Ці унікальні зображення стали доступними завдяки ініціативі Lodomeria, а їх авторкою виявилася відома американська мандрівниця та дослідниця Луїза Арнер Бойд. Її візит до цього міста, відомого видобутком нафти, був не випадковим, адже в ті часи Борислав вважався одним з ключових енергетичних центрів Європи. Фотографії відображають панорамні краєвиди, на яких житлові будинки гармонійно поєднуються з лісами нафтових веж, створюючи незвичайний індустріальний пейзаж.

На старих фотографіях можна побачити логотипи відомих нафтових компаній того часу, таких як "Malopolska Petrolea" та "Urycka Spółka dla Przemysłu Naftowego". Це період, коли нафтовий сектор Галичини вже досягнув свого апогею, проте все ще відігравав ключову роль в економіці регіону. Цінність цих зображень полягає в тому, що вони відображають Борислав у його "золоті часи", ще до того, як Друга світова війна назавжди змінила архітектурний та промисловий вигляд міста.

Проміжок часу між 1928 і 1936 роками в Бориславі був непростим через глобальну економічну кризу, яка призвела до зниження видобутку нафти на третину. Незважаючи на падіння обсягів з 511 тисяч до 319 тисяч тонн на рік, бориславська нафта залишалася важливим чинником фінансової стабільності Польщі того часу. Однак справжнє лихо спіткало місто в червні 1941 року, коли радянські війська, що відступали від німецької армії, застосували тактику "випаленої землі".

У ніч на 27 червня 1941 року Борислав перетворився на справжнє пекло: горіли нафтопереробні підприємства, сховища та понад 1000 дерев'яних нафтових веж. Вогонь знищив величезну частину історичного промислового господарства, змусивши місто після війни практично заново відбудовувати свою інфраструктуру. Опубліковані фотографії 1934 року є чи не останнім візуальним свідченням того величного і водночас брудного міста нафтових магнатів, яким воно було до руйнівної пожежі.

Видобуток нафти на території Прикарпаття пройшов значний шлях розвитку, починаючи з простих "копанок" і переходячи до сучасних технологій інтенсифікації. Перший нафтоперегінний завод у Бориславі був заснований Робертом Домсом у 1853 році, який скористався патентом видатного винахідника Йогана Зега. До середини 1860-х років у Бориславі функціонувало близько 5 тисяч свердловин, глибиною до 40 метрів, з яких нафту видобували вручну, за допомогою відер. З часом примітивні методи видобутку були замінені механічним ударним і канатним бурінням, що дозволило досягати глибин більше 1000 метрів.

Справжнім досягненням в історії нафтовидобутку стала свердловина "Ойл-Сіті", яка в 1908 році вразила світ потужним фонтаном, що сягав до 3000 тонн нафти щоденно. Після закінчення Другої світової війни індустрія отримала новий імпульс завдяки розвитку Долинського та Новосхідницького родовищ. Наприкінці XX століття в Прикарпатті було видобуто сто мільйонів тонн нафти, а Бориславський район став абсолютним лідером, видобуваючи понад 42 мільйони тонн сировини та величезні обсяги газу.

Сьогодні, хоча видобуток і знизився через вичерпання запасів, Борислав залишається містом-музеєм просто неба, що зберігає пам'ять про велич "нафтової лихоманки".