"Оптимальні угоди затверджує прокурор" або "Чи прагне бізнес до відновлення України?"

Відновлення після війни є критично важливим етапом, який неможливо реалізувати без участі бізнесу. Проте існують серйозні сумніви щодо здатності держави налагодити ефективну взаємодію з підприємцями. Якщо ситуація не зміниться, то під час активізації відбудови України існуючі проблеми у відносинах між державою та бізнесом можуть перетворитися на серйозні ускладнення, які поставлять під загрозу саму можливість успішного відновлення.

Поговорити про це ZN.UA вирішило із Тетяною Короткою, заступницею бізнес-омбудсмена, що курує напрям відновлення. Вона щодня працює над проблемами, які вже виникають у державних підрядників, може розказати на конкретних прикладах, що саме непокоїть бізнес, як на це занепокоєння реагує влада, а головне -- передбачити, як розвиватимуться їхні відносини, коли проєктів будуть тисячі, а не десятки, а видатки на відновлення збільшаться до сотень мільярдів.

-- Пані Тетяно, яка найбільша системна проблема у відновленні України -- відсутність законодавчих механізмів чи небажання державних органів працювати за існуючими правилами?

-- Звісно, є деякі елементи і першого, і другого. Але насправді я на перше місце поставила б відсутність злагодженості за всіма вертикалями, взаємодії місцевої та центральної влади, пов'язаної з відновленням.

Принаймні, я не можу знайти жодного джерела, яке б надало мені уявлення про існування вертикальних і горизонтальних зв'язків.

На мою думку, в країні бракує цілісного підходу до відновлення України, яке має бути тісно пов'язане з тіми структурними змінами, що відбулися в економіці.

Відновлення — це не лише процес відновлення чи створення. Це також стосується формування уявлення про майбутню економічну структуру, розробки різноманітних сценаріїв розвитку, а також нашої ролі в світі, який швидко трансформується.

Згоден, адже ще у 2022 році ми зазначали, що Україні необхідно розпочати роздуми про своє майбутнє після війни. Варто уникнути відтворення колишньої пострадянської держави, якою вона була раніше.

З огляду на ваші кейси і досвід ми поки що не сильно просунулися у цьому розумінні, хоча відновлення йде повним ходом.

-- Наші кейси, хоч кожен із них важливий і цінний, -- це лише окремі ілюстрації вузьких місць, прогалин у тактичних ходах. На жаль, коли працюєш у режимі "від проблеми до проблеми", є небагато можливостей подумати про стратегічні речі. Хоча вони значно важливіші.

Отже, коли є така можливість, я завжди підкреслюю ці моменти своїм співрозмовникам. Наприклад, успішна євроінтеграція може привести до зміщення кордону Європейського Союзу на схід України. Залежно від того, як завершиться війна, ми можемо стикнутися з новими викликами в логістиці, як морськими, так і автомобільними шляхами. Це матиме безпосередній вплив на ринки збуту, які будуть для нас доступними та вигідними. Все це, включаючи нашу продукцію та попит на неї, є важливими аспектами. Найсумніше, що іноді мої співрозмовники, слухаючи цю інформацію, виглядають здивованими, наче це просто вигадка. Але це не фантастика, це реальні виклики, з якими нам потрібно працювати вже сьогодні.

Інакше ми дійдемо до ситуації, в якій відновлення просто перетвориться на великий недолугий будмайданчик, без пріоритизації проєктів. А значить, у кваліфікованих міжнародних компаній, та й у нашого надійного білого бізнесу, не буде бажання брати участь у закупівлях у межах публічного інвестиційного менеджменту.

Отже, важливо розпочати ретельне планування вже зараз, залучивши до цього різних учасників процесу. Аналіз сценаріїв слід проводити вже на цьому етапі. Проте мені особисто не відомо про такі зусилля. Можливо, ця робота відбувається десь у закритих колах, і ми можемо лише сподіватися на це.

-- Тетяно, ви -- представник органу медіації, який безпосередньо працює і з бізнесом, і з державою. За вашими відчуттями, наскільки відкритою до діалогу є держава? Тому що, наприклад, в одному з ваших кейсів ви чекаєте на відповіді від Міненерго з осені 2024 року.

Це залежить від кожного окремого органу.

Наприклад, з Агентством відновлення ми підтримуємо регулярний діалог і маємо ефективну співпрацю. З Централізованою закупівельною організацією (ЦЗО) наразі активно працюємо. Наші ділові стосунки з Міністерством відновлення також є позитивними. Що стосується податкової служби, то у нас протягом тривалого часу існує безперервний обмін інформацією, оскільки я керувала цим напрямком до вересня минулого року.

Безумовно, існують питання, які важко вирішити, але зазвичай це не пов'язано з відсутністю бажання, а радше з тим, що ці проблеми є складними системними викликами, які вимагають часу для їхнього розв'язання.

Проте, існує також інший досвід. Приклад, який ви наводите, є саме таким.

Державі терміново потрібно було відновити енергетичну інфраструктуру. Підрядники старанно виконували свою роботу, але після реорганізації підприємства-замовника опинилися в ситуації правового вакууму: ніхто не міг підписати акти виконаних робіт, і виникла певна заборгованість. Для компанії, яка до цього часу майже не мала досвіду співпраці з державними структурами і займалася виключно бізнесовими контрактами, така ситуація є вкрай незручною. Проте залишати все на своїх місцях не можна.

Ми звернулися до РНБО та Мінпаливенерго з пропозицією сформувати комісію для проведення аудиту виконаних робіт. Було б доцільно висловити зауваження, проте в цілому потрібно закрити це питання. Це дозволить не лише виконати частину зобов'язань перед виконавцем, послуги якого можуть бути корисними для держави, але й убезпечити добросовісний бізнес від додаткових ризиків.

На жаль, відсутній необхідний обмін думками.

Проте ми не втрачаємо надії – нещодавно ми зв’язалися з новим міністром юстиції, аби він розглянув цю справу з правової перспективи та надав нам юридичні рекомендації. Зараз чекаємо на призначення зустрічі між бізнес-омбудсменом і паном міністром.

Цікава тактична стратегія. Пані Тетяно, зважаючи на ваш досвід, яку фактичну конверсію рекомендацій Ради бізнес-омбудсмена вдається досягти у вигляді конкретних рішень уряду?

-- Добре пам'ятаю лише відсотки за новими нашими напрямками, тому що я їх нещодавно готувала. Тож частка рекомендацій, що стосувалися критичної інфраструктури і були впроваджені, становила 19%.

Втім, був у нас звіт, а може, й не один, рекомендації з якого були повністю впроваджені.

Необхідно проявляти самокритичність. Наші пропозиції є системними, але мають різну вагу. Деякі з них менш докладні, тоді як інші, навпаки, містять велику кількість деталей, включаючи пункти та підпункти, які потребують корекції. Іноді я сумніваюся, що надмірна увага до деталей є оптимальним підходом. Можливо, існують альтернативні способи вирішення проблеми, про яку ми згадали.

Більше того, оскільки я перебуваю в Раді бізнес-омбудсмена з моменту її заснування, я пам'ятаю, що основною метою вимірювання відсотка реалізації наших системних рекомендацій було, насправді, перевірити, наскільки уряд здатний вирішувати проблеми. І зовсім не йдеться про те, чи зможемо ми забезпечити впровадження наших рекомендацій. Отже, це не свідчить про діяльність Ради, а є результатом роботи урядів.

У вас є ситуація, коли міжнародна компанія зазнала збитків у розмірі 47 мільйонів гривень через те, що борг документально "зник" під час реорганізації. Це насправді є технічною помилкою. Однак те, що цю помилку не поспішають виправити, викликає занепокоєння, особливо враховуючи статус компанії на міжнародному рівні.

Якою мірою держава виступає надійним партнером для бізнесу в цілому?

Хочу зазначити, що згідно з нашим "внутрішнім" аналізом, державні органи не виявляють великого бажання співпрацювати над проектами, що стосуються відновлення. Цей випадок, про який ви згадали, є особливо цікавим, оскільки ми отримали інформацію про нього від посольства.

Ми вже давно встановили ці канали, і всі дипломати з задоволенням перенаправили свої ділові справи до РБО. Отже, цей випадок вже надійшов до нас ззовні.

Основна проблема полягає в тому, що нам досі не вдалося визначити, хто є правонаступником за цим контрактом у державі. Компанія не отримала ані коштів, ані юридичної особи, з якої можна було б стягнути ці гроші. Ще гірше, вона втратила шанс на стягнення, оскільки термін позовної давності вже сплив. Вони навіть не можуть звернутися до суду через цей борг.

Тож чи надійний партнер наша держава? Не впевнена.

Держава, уряд -- це люди, які приймають рішення, і надійність партнерства визначається цими рішеннями, на кожній із ділянок співпраці.

Навіть якщо формально співпраця з державними структурами виглядає більш-менш стабільною, це не є гарантією успіху. Які можуть бути наслідки такої взаємодії? Чи будуть виплати проводитися вчасно? Чи отримають тебе документи у необхідний термін? Чи не з’являться до тебе представники правоохоронних органів? Ці питання, як правило, не турбують великі міжнародні компанії, які перебувають під постійним контролем міжнародних фінансових установ і мають потужні ресурси для забезпечення власної безпеки.

Я часто вживаю вислів "держава повинна бути стабільним і зрозумілим партнером", і кожен елемент цього висловлювання має велике значення.

Повоєнне оновлення очікувано буде більш масштабним процесом, ніж окремий кейс, із величезною часткою міжнародного фінансування. Це вже можна побачити у цифрах: за десять років у нас у роботі було 14 тисяч справ із загальним фінансовим ефектом для бізнесу у 24 мільярди гривень, а кейсів, пов'язаних із відновленням, наразі лише 11, але загальна сума потенційного фінансового ефекту для бізнесу там уже 3,7 мільярда. Тобто кожна із цих справ надзвичайно дорога, складна і відповідальна.

Отже, на всіх етапах професійної діяльності повинні бути спеціалісти, які здатні налагоджувати співпрацю з бізнесом. Я б навіть зазначила, що це мають бути партнери, орієнтовані на надання послуг.

-- Хороша ознака сервісорієнтованості -- це вчасні розрахунки. Втім, борг держави тільки перед будівельниками і тільки за захисні споруди -- це 2 мільярди гривень. І це не єдиний кейс, де держзамовники з кимось не розрахувалися.

Що здебільшого стоїть за цими цифрами, на ваш погляд, -- спроба приховати дефіцит коштів чи все ж бюрократичні помилки?

-- Схований дефіцит -- головна проблема. Це свого роду державна "інтрига" -- знайти способи відстрочити платежі. Ставка на те, що підрядники мають резерви і можуть почекати. Проте, на жаль, не всі можуть собі це дозволити в нинішніх умовах.

З іншого боку, очевидно, що процедури закупівель у тому ж таки будівництві не були готові до викликів воєнного часу. Тому й виникли проблеми, які ілюструють наші кейси. Спроби провести тендери якнайшвидше, бо така була безпекова ситуація, призвели до проблем у бізнесу, який взявся за відповідні роботи. Вирішення цих проблем, так само з коліс, ситуацію тільки погіршило.

Наприклад, прибравши необхідність обов'язкової державної експертизи будівельних робіт, держава, з одного боку, пришвидшила процеси, а з іншого -- спровокувала широченне поле для спекуляцій і маніпуляцій із боку контролюючих органів.

З іншого боку, Тетяно, я звернула увагу на те, що серед ваших справ є скарга від тих самих будівельників щодо застарілих норм оцінки вартості. Не є таємницею, що для будівельників питання вартості є основним джерелом необґрунтованого прибутку. Чи впевнені ви, що зможете своєчасно виявити спроби бізнесу використовувати Раду бізнес-омбудсмена для досягнення своїх недоброчесних цілей?

Хочу зазначити, що в жодному з системних питань я не можу бути абсолютно впевненою.

Будівельна галузь є надзвичайно унікальною, вимагає глибоких знань та спеціалізованої експертизи.

З одного боку, ми підстрахували себе, залучивши до нашої команди кваліфікованого інженера-будівельника, який має досвід роботи в міжнародних компаніях. З іншого боку, наше єдине джерело підтримки полягає в активній співпраці з представниками спільноти в цій галузі: бізнес-асоціаціями, експертами, організаціями громадянського суспільства та міжнародними установами.

У процесі аналізу ціноутворення важливо врахувати кілька аспектів, і ми підходимо до цього з різних точок зору.

Перший трек стосується обчислення заробітних плат для інвесторської документації, що використовується під час складання кошторисів. Метод, за яким спочатку визначається мінімальний рівень зарплат, від якого потім формуються всі інші, вже не відповідає сучасним умовам. Він не враховує ризики, пов'язані з війною, нестачу кадрів та різноманітні географічні фактори, такі як наближеність до зони бойових дій чи робота в більш віддалених регіонах. Під час обговорення цього питання в уряді були пропозиції скасувати цю методику, але бізнес виступив проти. Для підприємств ця методика важлива, оскільки дозволяє їм мати підстави для обґрунтування розрахунків зарплат працівників у разі перевірок контролюючими органами.

Оскільки методика виявилася застарілою, зарплата, розрахована за її допомогою, виявляється нижчою за ту, яку працівники насправді повинні отримувати. Водночас бізнеси надають вакансії з реальними зарплатами. Це викликає питання: звідки ж вони беруть кошти для покриття розриву між номінальними та фактичними зарплатами? Джерела відомі: матеріали, додаткові послуги, різноманітні роботи тощо. Звісно, саме правоохоронні органи найперше виявляють ці нюанси і проводять перевірки.

А ця проблема тягне за собою інші -- додаткова складність залучити працівників, зарплати "в конвертах", стреси і операційні витрати на взаємодію з контролюючими органами. Корупція також у цьому переліку.

Отже, що ж вирішувати? Як би не було, вони все одно з'являться...

Ми активно співпрацюємо як з колишнім, так і з теперішнім прем'єр-міністром для вирішення цієї проблеми. Бізнес, в свою чергу, також докладає зусиль для поліпшення ситуації, експериментуючи з різними підходами. Знайти оптимальне рішення виявляється нелегким завданням, але ми наполегливо продовжуємо шукати його.

Другий трек представляє собою загальну базу даних цін на матеріали. У кулуарах часто обговорюють випадки, коли до когось завітали перевіряльники з зауваженнями про те, що певні матеріали були придбані за завищеними цінами. Причини цього явища різноманітні і не завжди пов’язані з корупцією — іноді просто не було часу на пошук кращих пропозицій, або ж виникала необхідність терміново купити матеріали у конкретного постачальника.

Звісно. Існує безліч можливих причин...

Так, але в цілому ситуацію найяскравіше відображає жарт про те, що найпереконливіші акти виконаних робіт затверджує прокурор. Це дійсно точно, хоча й сумно.

Отже, враховуючи це, розробка бази даних, що дозволить відстежувати ціни на матеріали, є актуальною ідеєю. Реалізація такого проекту значно зменшить ймовірність втручання правоохоронних органів у діяльність компаній.

Тож, попри те, що ми дійсно не можемо бути впевнені на сто відсотків (що нас не пробують використати), завдяки зворотному зв'язку ми розуміємо: якщо питання раз по раз виникають або у правоохоронців, або у бізнесу, це означає, що вони потребують нашого втручання і уваги (навіть якщо ми не можемо одразу запропонувати це рішення).

В цілому, як ви оцінюєте рівень корупційних ризиків у процесі відновлення? Чи вважаєте ви, що створення спеціалізованого агентства та організації для закупівель може допомогти їх зменшити? Адже, за інформацією New York Times, минулого року ми вже стикалися з переплатами у розмірі 130 мільйонів доларів у сфері оборони.

Ризики дійсно значні. Загалом, у сфері відновлення та придбань ці ризики є надзвичайно високими.

По-перше, реалізація складних комплексних проектів передбачає необхідність кваліфікованого підходу до закупівель. Це означає, що за цим процесом повинні стояти професіонали, які займаються підготовкою закупівель, формулюванням завдань, розробкою техніко-економічних обґрунтувань та фінансовим моделюванням. У результаті, вся ця підготовка буде представлена для проведення закупівлі. Сам процес закупівлі також має виконуватися спеціалістами з відповідною експертизою.

По-друге, суми, які виділяються на проєкти відновлення, є надзвичайно значними. Такий масштаб неминуче викликатиме питання щодо можливих проявів корупції або зловживань.

Чи є цьому запобіжники?

Агентство відновлення, за задумом, має стати важливою складовою державної архітектури відновлення. Звичайно, виникає питання, чи можливо трансформувати Автодор у сучасне агентство з широким спектром діяльності, але факт залишається фактом. Принаймні, ми постійно співпрацюємо з ними і помічаємо їхні зусилля.

Запровадження централізованої закупівельної установи, з теоретичної точки зору, є цілком обґрунтованим рішенням.

Цікаво, що я виявив, що це експериментальний проєкт. Здавалося, ми вже досягли стадії, де експерименти не мають місця. Однак, як би там не було, теоретично все виглядає правильно.

Запитання: як усе це працюватиме на практиці?

Наша команда зараз напрацювала відповідну аналітичну записку із низкою проблемних питань, які буквально лежать на поверхні. Ми почали спільне технічне обговорення цього документа. Днями відбувся перший раунд за участю експертів і бізнесу. Попереду ще обговорення із державними органами і розуміння їхнього бачення.

Чи будуть ці результати доступні для широкого загалу?

Ми маємо намір представити їх або наприкінці листопада, або на початку грудня. Я, принаймні, сподіваюся, що ці розробки будуть продемонстровані публіці.

-- Тетяно, ви згадали, що у Ради плідні відносини з податковою службою України. Тож дуже хотілося б торкнутися справи про донарахування ПДВ за проєктом за міжнародною угодою, які за законом реалізуються без ПДВ. З одного боку, це смішний кейс, типове самодурство податкової. З іншого -- не смішно взагалі, бо виходить, що податкова не може спинити свої "звичні практики", навіть коли йдеться про міжнародні проєкти.

Визнаю, що і я була вражена цією ситуацією. Іронії тут навіть більше, ніж здається на перший погляд. Йдеться про польську компанію, яка отримала тендер на реалізацію міжнародного кредиту для України. Нагадаю, що влітку 2026 року ми плануємо провести наступну конференцію з відновлення в Польщі. Крім того, проект, над яким працювали поляки, стосується митного переходу і підлягає контролю Міністерства фінансів, під юрисдикцією якого також знаходиться податкова служба.

Сам проект є значущим та коштовним, а компанія має репутацію та високий рівень кваліфікації. Найголовніше - вимога податкових органів виглядає досить незвично.

Їм було донараховано ПДВ через діяльність, яку вони здійснювали через своє представництво. Проблематика оподаткування представництв є досить давньою, і, здавалося, вона вже була вирішена. Але, як виявилося, це не так. Наразі ми ведемо листування з усіма задіяними сторонами, процес триває.

Основне питання полягає в тому, чому слід створювати ризики в тих ситуаціях, де їх можна уникнути? Економічні, політичні та міжнародні аспекти.

Це ж тільки перша ластівка, під час масштабного відновлення через представництва працюватиме багато компаній.

У підсумку, я пам'ятаю, що ви проводили опитування серед бізнесу в рамках одного з ваших досліджень. Мені цікаво дізнатися, який відсоток респондентів виявив задоволення від співпраці з державними органами? І яка частина компаній має намір продовжувати цю співпрацю в майбутньому?

-- Так, дійсно, ми опитували бізнес, окремо український, окремо іноземний (через це в деяких читачів потім виникали питання до результатів). Так от, бажання брати участь у публічних закупівлях у майбутньому серед тих, хто вже брав участь, висловили 43,5% респондентів, 20,5 -- не визначилися, і 36% із тих, що вже співпрацювали з державою, не хочуть повторювати цей досвід.

Власне, це частка осіб, які вже виявили своє розчарування.

Отже, більше третини опитаних вказали, що протягом останніх трьох років вони стикалися з випадками неналежної поведінки з боку державних органів. Це приблизно така ж кількість людей, які не мають наміру продовжувати участь у закупівлях.

Шановна Тетяно, коли оновлення розпочнеться з усією силою, і всі існуючі процеси будуть збільшені в чотири чи навіть вісім разів, чи стануть ці показники кращими чи гіршими?

Все залежить від нашої підготовки. Якщо ми докладемо зусиль, можливо, результати покращаться. Якщо залишимося в тому ж стані, що й зараз, то результат буде таким же, або навіть гіршим. Тож, принаймні, варто почати готуватися вже зараз і не гаяти час.