Рівно 30 років тому, 5 грудня 1994 року, було підписано Будапештський меморандум, згідно з яким Україна приєдналась до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Наша країна тоді добровільно відмовилася від цього озброєння, але почалося все ще раніше - із декларації про незалежність України, в якій треба було окреслити, чи повинна в новій державі залишитися ядерна зброя.
Це питання було досить непростим, оскільки для наявності ядерної зброї в країні необхідно, щоб політичний клас мав спільні цілі та бажання їх реалізувати. На початку 1990-х років, зокрема в 1991-1992 роках, в Україні не існувало такого класу з національною структурованістю та єдністю. Про це в інтерв'ю OBOZ.UA зазначив Андрій Веселовський, дипломат, колишній надзвичайний та повноважний посол України, а також постійний представник нашої країни при Європейському Союзі в 2008-2010 роках.
"Саме тому питання ядерної зброї стало одним із тих, які залишилися на задньому плані. На нього звертали увагу, але не було достатньо експертів, щоб адекватно його оцінити. У Верховній Раді було замало справжніх професіоналів; в основному, там були люди, які лише голосно висловлювали різні ідеї, без реального економічного чи політичного підґрунтя", - підкреслив він.
У ті роки Україна вчинила кілька суттєвих промахів: вона не забезпечила контроль над Чорноморським флотом, не визначилася з подальшою долею ядерної зброї, не сформулювала чітку стратегічну орієнтацію, зокрема щодо інтеграції в Європейський Союз і НАТО, а також не створила ефективну економічну стратегію на найближчий час.
"Внаслідок цих подій країна за кілька років втратила ядерний арсенал, зіткнулася з інфляцією на рівні 10 тисяч відсотків, а її заводи та фабрики опинилися порожніми, що призвело до масового зубожіння населення. Ці труднощі припинилися лише приблизно на початку 1994-1995 років. Це загальна картина того часу", - зазначив Веселовський.
Стратегічна і тактична ядерна зброя
Що стосується стратегічного ядерного озброєння, то його Україна не могла використовувати, адже засоби керування і використання знаходилися в Москві. Засобів націлювання міжконтинентальних ракет у нас не було.
Тактичну ж ядерну зброю можна було використовувати і на ракетах середньої дальності, і в артилерійських системах, якими Україна володіла на той час. Проте саме її українські можновладці за безпосереднього втручання російських військовослужбовців вивезли з території України в першу чергу.
"Це трапилося на початку 1992 року. Потім розпочалися переговори, спочатку вимагали повернення стратегічної ядерної зброї та всіх засобів її доставки. А коли ті, хто робив ці вимоги, усвідомили, що за це потрібно буде заплатити, розпочалися торги щодо компенсації", - зазначив дипломат.
Цю вимогу висували Сполучені Штати, Російська Федерація та інші країни, що володіють ядерною зброєю, оскільки спостерігали за тим, що українське керівництво опинилося в стані невизначеності та нестабільності.
Будапештський меморандум
Під впливом цього тиску, а також у зв'язку з критичною економічною ситуацією, коли Україна не могла розрахуватися за постачання російського газу, з'явився Будапештський меморандум. Це стало політичною компенсацією за вивезення ядерних арсеналів з території України.
"Це суттєва промашка з боку України. Однак варто врахувати, що це результат об'єктивних умов. Україна, що не мала власного політичного класу, де значна частина територій СРСР була націоналізована, дивом відновилася як національна держава, але це сталося лише в наш час. У 1991-1992 роках цей процес лише розпочинався," - підкреслив колишній посол.
На його погляд, звинувачувати когось за укладення цієї угоди є складною справою. Веселовський переконаний, що незалежно від того, хто очолював Україну в той період, швидше за все, він би вчинив аналогічним чином.
У той час Сполучені Штати ретельно вивчали обстановку в Україні. Зрозумівши, що країна лише починає свій шлях до формування, а політичний клас лише розвивається, при цьому внутрішня єдність серед еліти ще відсутня, вони дійшли висновку, що в таких умовах ядерна зброя могла б стати "привабливим ресурсом для терористичних угруповань". Тому в Вашингтоні вирішили вжити запобіжних заходів, однак російські спеціальні підрозділи діяли більш ефективно, підкреслив дипломат.
Як зазначає OBOZ.UA, президент Володимир Зеленський підкреслив, що Україна не ставить вимогу про повернення ядерної зброї, від якої вона відмовилася на початку 1990-х років в обмін на "гарантії безпеки", зафіксовані в Будапештському меморандумі, який Росія порушила.
Одночасно, варто відзначити, що, незважаючи на зусилля, спрямовані на позбавлення нашої країни ядерного статусу, Захід наразі відмовляє Україні в можливості приєднатися до НАТО, що могло б стати гарантією її безпеки. У світлі цього, Київ включив до свого Плану перемоги один із ключових пунктів — створення "пакету стримування" для Росії, що передбачає розміщення західних неядерних озброєнь на українській території.
#НАТО #Інфляція #Європейський Союз #Росія #Економіка #Україна #Президент (державна посада) #Київ #Володимир Зеленський #Москва #Радянський Союз #Політик #Ядерна зброя #Вашингтон, округ Колумбія #Озброєння #Артилерія #Ракета. #Держава (політичний устрій) #Дипломат #Військовослужбовці #Міжконтинентальна балістична ракета #Будапештський меморандум #Проголошення незалежності України 1991 #Чорноморський флот ВМФ СРСР #Договір про нерозповсюдження ядерної зброї
